стало звичкою тримати тепло в руці, перед сном зустрічати світанок. не лише на шиї сліди. перед заходом сонця - ранок... хто ти? не заповнюєш пустоту, але можна відчути присутність не лише в мені, і в мені. до чого ж приємність безглузда... австостопами по тобі. кожного разу нові до неба маршрути, (музику слухати і не чути...) по Венеції, по воді. зігрівають холодні руки. кидатись словами, губити думки, шукати собі виправдання. не буває чогось назавжди, вічність зовсім не вічна і закінчується там, де зникає бажання. – DAY-IN-THE-LIFE, Личное