⚖️ Суд розглядав справи за конституційними скаргами та постановив низку ухвал
▪️Перший сенат 10 грудня 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Вовка Павла Вячеславовича щодо конституційності пункту 61 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“. 📎Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Перший сенат на відкритих частинах пленарних засідань у формі письмового провадження розглядав справи за конституційними скаргами:
✔️Невмержицького Олексія Павловича щодо конституційності частини другої статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“;
✔️Мошинської Віри Олександрівни щодо конституційності частини другої статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“.
📎Суд дослідив матеріали цих справ та перейшов до закритих частин пленарних засідань.
▪️Перший сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
✔️ Мельника Олександра Михайловича щодо конституційності частини десятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України;
✔️ Падєріна Володимира Олександровича щодо конституційності пункту 5 частини першої статті 46 Закону України „Про вищу освіту“.
📎 Суд продовжить їхній розгляд на одному з наступних пленарних засідань.
📑 Перший сенат на засіданні постановив Ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Джури Костянтина Миколайовича щодо конституційності окремих положень абзацу третього пункту 4 частини другої статті 7 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“.
📝 У розгляді справи за конституційною скаргою Масюка Петра Михайловича щодо конституційності пункту 8 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про Державний бюджет на 2023 рік“ Перший сенат визначив письмову форму конституційного провадження.
▪️Перший сенат 10 грудня 2025 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Вовка Павла Вячеславовича щодо конституційності пункту 61 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про судоустрій і статус суддів“. 📎Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪️Перший сенат на відкритих частинах пленарних засідань у формі письмового провадження розглядав справи за конституційними скаргами:
✔️Невмержицького Олексія Павловича щодо конституційності частини другої статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“;
✔️Мошинської Віри Олександрівни щодо конституційності частини другої статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“.
📎Суд дослідив матеріали цих справ та перейшов до закритих частин пленарних засідань.
▪️Перший сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
✔️ Мельника Олександра Михайловича щодо конституційності частини десятої статті 615 Кримінального процесуального кодексу України;
✔️ Падєріна Володимира Олександровича щодо конституційності пункту 5 частини першої статті 46 Закону України „Про вищу освіту“.
📎 Суд продовжить їхній розгляд на одному з наступних пленарних засідань.
📑 Перший сенат на засіданні постановив Ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Джури Костянтина Миколайовича щодо конституційності окремих положень абзацу третього пункту 4 частини другої статті 7 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“.
📝 У розгляді справи за конституційною скаргою Масюка Петра Михайловича щодо конституційності пункту 8 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про Державний бюджет на 2023 рік“ Перший сенат визначив письмову форму конституційного провадження.
Другий сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:✔️Приходька Віктора Валерійовича щодо конституційності абзацу першого пункту 13-1 розділу XV „Прикінцеві положення“ Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування“, абзацу сімдесятого підпункту 27 пункту 19 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій“;
✔️Гудиренка Сергія Володимировича щодо конституційності частини третьої статті 307, частин першої, другої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України.
📎Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
📝 Другий сенат визначив письмову форму конституційного провадження у розгляді справи за конституційними скаргами Мєлікової Оксани Федорівни та Невмержицького Олексія Павловича щодо конституційності статті 45 Закону України „Про Державний бюджет України на 2025 рік“.
▪️Другий сенат відмовив у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Бородіної Лілії Володимирівни щодо конституційності окремих приписів статей 284, 392 Кримінального процесуального кодексу України.
10 грудня ц.р. також відбулися засідання колегій суддів Першого і Другого сенатів, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах.За результатами розгляду Перша колегія суддів Першого сенату на засіданні постановила Ухвалу про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності припису частини п’ятої статті 13 Закону України ,,Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ від 22 жовтня 1993 року № 3551–ХІІ у редакції Закону України ,,Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань“ від 20 березня 2023 року № 2983–ІХ. 📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Великої палати.
Друга колегія суддів Першого сенату відмовила (остаточно) у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Насалика Ігоря Степановича щодо конституційності частини першої статті 5 Кримінального процесуального кодексу України.
Третя колегія суддів Першого сенату не одностайно постановила Ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Коломойського Ігоря Валерійовича щодо конституційності пункту 1 частини першої статті 19 Закону України „Про громадянство України“ від 18 січня 2001 року № 2235–ІІІ. Конституційну скаргу передано на розгляд Першого сенату для вирішення питання щодо відкриття конституційного провадження у справі.
У справі за конституційною скаргою Холяви Олега Ігоровича щодо конституційності приписів частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційного провадження.
Перша колегія суддів Другого сенату постановила Ухвалу (остаточну) про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Краснораменського Андрія Ігоровича щодо конституційності абзацу п’ятого частини першої, частини другої статті 1, частин п’ятої, дев’ятої статті 10, частини третьої статті 12, статті 22 Закону України „Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку“, пункту 5 частини першої статті 1 Закону України „Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку“, частини другої статті 382 Цивільного кодексу України.
Друга колегія суддів Другого сенату постановила Ухвалу (остаточну) про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Плескача В’ячеслава Юрійовича щодо конституційності пункту 6 частини першої статті 58 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність“.
🔹 Унормування відносин у сфері безпеки на автомобільному транспорті спрямоване на захист прав учасників дорожнього руху, а санкція за адміністративні правопорушення у цій сфері є домірним засобом превентивного контролю, – Рішення Суду
Сьогодні, 11 грудня 2025 року, Перший сенат Конституційного Суду України розглянув справу за конституційними скаргами Гасяка Віталія Валерійовича, Диняка Сергія Васильовича, Маклашевського Віталія Вікторовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 14-3, частини другої статті 132-1, частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс).
❗За результатами розгляду Суд ухвалив Рішення № 7-р(І)/2025, яким визнав конституційними частину першу статті 14-3, частину другу статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
📖 Відповідно до частини першої статті 14-3 Кодексу адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені, зокрема частинами другою і третьою статті 132-1 Кодексу, зафіксовані в автоматичному режимі, несе відповідальна особа – фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу – належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, – особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
📖 За частиною другою статті 132-1 Кодексу перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу <…>.
📌 Суд закрив конституційне провадження у справі щодо відповідності Конституції України частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу у зв’язку зі зверненням до Суду неналежним суб’єктом.
Суддя-доповідач у справі – Олександр Петришин.
📄 Рішення, його резюме та окремі думки суддів Суду Алли Олійник та Петра Філюка будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду.
Сьогодні, 11 грудня 2025 року, Перший сенат Конституційного Суду України розглянув справу за конституційними скаргами Гасяка Віталія Валерійовича, Диняка Сергія Васильовича, Маклашевського Віталія Вікторовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 14-3, частини другої статті 132-1, частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс).
❗За результатами розгляду Суд ухвалив Рішення № 7-р(І)/2025, яким визнав конституційними частину першу статті 14-3, частину другу статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
📖 Відповідно до частини першої статті 14-3 Кодексу адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені, зокрема частинами другою і третьою статті 132-1 Кодексу, зафіксовані в автоматичному режимі, несе відповідальна особа – фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу – належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, – особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
📖 За частиною другою статті 132-1 Кодексу перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу <…>.
📌 Суд закрив конституційне провадження у справі щодо відповідності Конституції України частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу у зв’язку зі зверненням до Суду неналежним суб’єктом.
Суддя-доповідач у справі – Олександр Петришин.
📄 Рішення, його резюме та окремі думки суддів Суду Алли Олійник та Петра Філюка будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду.
⚖️ Суд визнав неконституційним встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат
Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі – Кодекс) та ухвалила Рішення № 1-р/2025.
📑 Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу „працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті“.
❗Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України.
📝 У Рішенні наголошується, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
📌 Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.
Суддя-доповідач у справі – Галина Юровська.
📑 Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 12 грудня 2025 року.
Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі – Кодекс) та ухвалила Рішення № 1-р/2025.
📑 Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу „працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті“.
❗Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України.
📝 У Рішенні наголошується, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
📌 Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.
Суддя-доповідач у справі – Галина Юровська.
📑 Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 12 грудня 2025 року.
⚖️ Суд ухвалив рішення та низку інших актів
▪️11 грудня 2025 року Перший сенат на пленарному засіданні ухвалив 👉Рішення № 7-р(І)/2025 у справі за конституційними скаргами Гасяка Віталія Валерійовича, Диняка Сергія Васильовича, Маклашевського Віталія Вікторовича щодо конституційності частини першої статті 14-3, частини другої статті 132-1, частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
📎Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду.
▪️Велика палата на пленарному засіданні ухвалила 👉Рішення № 1-р/2025 у справі за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України.
📎Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду.
▪️Велика палата на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
✔️ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності статті 90, підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про державну службу“ від 10 грудня 2015 року № 889-VIIІ, частини сьомої статті 21 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування“;
✔️ Верховного Суду щодо конституційності пункту 11 частини першої статті 34, пункту 10-1 розділу ХІІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про виконавче провадження“ від 2 червня 2016 року № 1404–VIII, пунктів 5-1, 5-2 розділу ІІІ „Перехідні та прикінцеві положення“ Закону України „Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування“ від 23 лютого 2012 року № 4442–VI.
📎Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
📑 Велика палата подовжила строк постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Андрейчука Т. В., Маліновського Ю. Р., Притули О. Г. до 13 січня 2026 року.
📄 Конституційний Суд України на засіданні ухвалив Постанову „Про затвердження персонального складу Науково-консультативної ради Конституційного Суду України“.
▪️11 грудня 2025 року Перший сенат на пленарному засіданні ухвалив 👉Рішення № 7-р(І)/2025 у справі за конституційними скаргами Гасяка Віталія Валерійовича, Диняка Сергія Васильовича, Маклашевського Віталія Вікторовича щодо конституційності частини першої статті 14-3, частини другої статті 132-1, частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
📎Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду.
▪️Велика палата на пленарному засіданні ухвалила 👉Рішення № 1-р/2025 у справі за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України.
📎Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду.
▪️Велика палата на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ за конституційними поданнями:
✔️ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності статті 90, підпункту 1 пункту 2 розділу XI „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про державну службу“ від 10 грудня 2015 року № 889-VIIІ, частини сьомої статті 21 Закону України „Про службу в органах місцевого самоврядування“;
✔️ Верховного Суду щодо конституційності пункту 11 частини першої статті 34, пункту 10-1 розділу ХІІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про виконавче провадження“ від 2 червня 2016 року № 1404–VIII, пунктів 5-1, 5-2 розділу ІІІ „Перехідні та прикінцеві положення“ Закону України „Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування“ від 23 лютого 2012 року № 4442–VI.
📎Їхній розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
📑 Велика палата подовжила строк постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами Андрейчука Т. В., Маліновського Ю. Р., Притули О. Г. до 13 січня 2026 року.
📄 Конституційний Суд України на засіданні ухвалив Постанову „Про затвердження персонального складу Науково-консультативної ради Конституційного Суду України“.
📖 Конституційний Суд України оприлюднив Рішення № 7-р(І)/2025 за конституційними скаргами Гасяка В.В., Диняка С.В., Маклашевського В.В.
⚖️ Унормування відносин у сфері безпеки на автомобільному транспорті спрямоване на захист прав учасників дорожнього руху, а санкція за адміністративні правопорушення у цій сфері є домірним засобом превентивного контролю, – Рішення Суду (резюме)
11 грудня 2025 року Перший сенат Конституційного Суду України розглянув справу за конституційними скаргами Гасяка Віталія Валерійовича, Диняка Сергія Васильовича, Маклашевського Віталія Вікторовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 14-3, частини другої статті 132-1, частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс).
На думку суб’єктів права на конституційну скаргу, частина перша статті 14-3 Кодексу не відповідає Конституції України, оскільки порушує принципи індивідуалізації юридичної відповідальності та презумпції невинуватості особи, а встановлення частиною другою статті 132-1 Кодексу надмірного розміру штрафних санкцій є несправедливим та непропорційним.
Суддя-доповідач у справі – Олександр Петришин.
❗За результатами розгляду Суд ухвалив Рішення № 7-р(І)/2025, яким визнав конституційними частину першу статті 14-3, частину другу статті 132-1 Кодексу.
❗ Суд закрив конституційне провадження у справі щодо відповідності Конституції України частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу у зв’язку зі зверненням до Суду неналежним суб’єктом.
Дослідивши питання, порушені у конституційних скаргах, Суд зауважив, що предметом конституційного контролю в цій справі є частина перша статті 14-3, частина друга статті 132-1 Кодексу.
🔹 Суд вважає, що в частині першій статті 14-3 Кодексу закладено презумпцію факту, за якою відповідальну особу на момент правопорушення prima facie (на перший погляд) вважають такою, що керувала транспортним засобом. Таке унормування є виправданим з огляду на шкоду, якої можуть завдати транспортні засоби, допущені до руху з перевищенням норм габаритно-вагового контролю, та узгоджується із потребою у забезпеченні безпеки дорожнього руху та безпеки на автомобільному транспорті, захисту інтересів суспільства та держави в цілому. Така презумпція може бути спростована відповідальною особою у спосіб, визначений законодавцем у межах адміністративних процедур або в судовому порядку.
🔹 Суд наголошує, що власники транспортних засобів або уповноважені ними особи зобов’язані добросовісно й неухильно дотримуватись установлених чинним законодавством у сфері безпеки на автомобільному транспорті правил та обмежень щодо габаритно-вагових норм транспортних засобів. Експлуатація транспортних засобів не повинна завдавати шкоди іншим учасникам дорожнього руху, суспільству та державі.
🔹 Законодавчий механізм притягнення відповідальної особи до адміністративної відповідальності у сфері безпеки на автомобільному транспорті, установлений зокрема частиною другою статті 132-1 Кодексу, на думку Суду, спрямований на забезпечення балансу між потребою у запобіганні правопорушенням у цій сфері та забезпеченням прав і свобод людини під час застосування відповідних адміністративних процедур, а отже є домірним засобом превентивного контролю, має легітимну мету та узгоджується з міжнародними стандартами відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері дорожнього руху та безпеки на автомобільному транспорті.
Рішення 👉: https://ccu.gov.ua/dokument/7-ri2025
Резюме 👉: https://tinyurl.com/2awj45ay
⚖️ Унормування відносин у сфері безпеки на автомобільному транспорті спрямоване на захист прав учасників дорожнього руху, а санкція за адміністративні правопорушення у цій сфері є домірним засобом превентивного контролю, – Рішення Суду (резюме)
11 грудня 2025 року Перший сенат Конституційного Суду України розглянув справу за конституційними скаргами Гасяка Віталія Валерійовича, Диняка Сергія Васильовича, Маклашевського Віталія Вікторовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 14-3, частини другої статті 132-1, частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс).
На думку суб’єктів права на конституційну скаргу, частина перша статті 14-3 Кодексу не відповідає Конституції України, оскільки порушує принципи індивідуалізації юридичної відповідальності та презумпції невинуватості особи, а встановлення частиною другою статті 132-1 Кодексу надмірного розміру штрафних санкцій є несправедливим та непропорційним.
Суддя-доповідач у справі – Олександр Петришин.
❗За результатами розгляду Суд ухвалив Рішення № 7-р(І)/2025, яким визнав конституційними частину першу статті 14-3, частину другу статті 132-1 Кодексу.
❗ Суд закрив конституційне провадження у справі щодо відповідності Конституції України частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу у зв’язку зі зверненням до Суду неналежним суб’єктом.
Дослідивши питання, порушені у конституційних скаргах, Суд зауважив, що предметом конституційного контролю в цій справі є частина перша статті 14-3, частина друга статті 132-1 Кодексу.
🔹 Суд вважає, що в частині першій статті 14-3 Кодексу закладено презумпцію факту, за якою відповідальну особу на момент правопорушення prima facie (на перший погляд) вважають такою, що керувала транспортним засобом. Таке унормування є виправданим з огляду на шкоду, якої можуть завдати транспортні засоби, допущені до руху з перевищенням норм габаритно-вагового контролю, та узгоджується із потребою у забезпеченні безпеки дорожнього руху та безпеки на автомобільному транспорті, захисту інтересів суспільства та держави в цілому. Така презумпція може бути спростована відповідальною особою у спосіб, визначений законодавцем у межах адміністративних процедур або в судовому порядку.
🔹 Суд наголошує, що власники транспортних засобів або уповноважені ними особи зобов’язані добросовісно й неухильно дотримуватись установлених чинним законодавством у сфері безпеки на автомобільному транспорті правил та обмежень щодо габаритно-вагових норм транспортних засобів. Експлуатація транспортних засобів не повинна завдавати шкоди іншим учасникам дорожнього руху, суспільству та державі.
🔹 Законодавчий механізм притягнення відповідальної особи до адміністративної відповідальності у сфері безпеки на автомобільному транспорті, установлений зокрема частиною другою статті 132-1 Кодексу, на думку Суду, спрямований на забезпечення балансу між потребою у запобіганні правопорушенням у цій сфері та забезпеченням прав і свобод людини під час застосування відповідних адміністративних процедур, а отже є домірним засобом превентивного контролю, має легітимну мету та узгоджується з міжнародними стандартами відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері дорожнього руху та безпеки на автомобільному транспорті.
Рішення 👉: https://ccu.gov.ua/dokument/7-ri2025
Резюме 👉: https://tinyurl.com/2awj45ay
⚖ Суд оприлюднив Рішення № 1-р/2025, яким визнав неконституційним встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат (резюме)
Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі – Кодекс) та ухвалила Рішення № 1-р/2025.
Суддя-доповідач у справі – Галина Юровська.
▪ Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу „працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті“.
Автор клопотання стверджував, що законодавець, „обмеживши право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати строком у три місяці, не надавши при цьому працівникові гарантій розгляду судом питання про поновлення строку на звернення до суду, знизив рівень доступу до суду осіб, які є суб’єктами звернення із заявою про стягнення заборгованості із заробітної плати, чим допустив звуження змісту й обсягу існуючих конституційних прав працівників на звернення до суду з позовом про стягнення належної їм заробітної плати без обмеження будь-яким строком та обмежив їхнє право на судовий захист у тому обсязі, як його гарантовано частиною першою статті 55 Конституції України, чим знівельовано можливість ефективної реалізації права особи на судовий захист“.
❗Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України.
📑 Суд зазначив, що законодавець наділений дискрецією у визначенні строків звернення працівника до суду у трудових спорах і може встановлювати різні строки для різних категорій таких спорів з урахуванням характеру спірних правовідносин, правової природи вимог, тривалості або регулярності порушення, способу його виявлення, обсягу і складності доказування, тощо. Законодавець має також враховувати надзвичайний характер правового режиму воєнного стану та пов’язані з ним об’єктивні перешкоди у доступі до правосуддя.
Хоча установлення часового обмеження для реалізації визначеного законом права особи є питанням розсуду законодавця, однак, лише за умови, що таке обмеження не порушує сутності права, установлене з легітимною метою та його досягають домірними засобами, воно є справедливим та об’єктивно виправданим, – йдеться у Рішенні.
🖇 Аналіз чинного трудового законодавства дає Суду підстави стверджувати, що законодавець пов’язав строк звернення до суду лише з актами, якими оформлюють припинення трудових відносин, та не врахував специфіки правовідносин, що тривають. Так, працівник, перебуваючи у трудових відносинах, у випадку систематичної невиплати винагороди чи періодичних затримок виплати має подавати позови кожних три місяці, щоб не втратити право на судовий захист.
Таке законодавче регулювання не враховує балансу інтересів сторін у трудових правовідносинах, суперечить принципу рівності та спричиняє юридичну невизначеність, яка позбавляє працівника ефективного захисту гарантованого Конституцією України права на своєчасне одержання винагороди за працю.
Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі – Кодекс) та ухвалила Рішення № 1-р/2025.
Суддя-доповідач у справі – Галина Юровська.
▪ Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу „працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті“.
Автор клопотання стверджував, що законодавець, „обмеживши право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати строком у три місяці, не надавши при цьому працівникові гарантій розгляду судом питання про поновлення строку на звернення до суду, знизив рівень доступу до суду осіб, які є суб’єктами звернення із заявою про стягнення заборгованості із заробітної плати, чим допустив звуження змісту й обсягу існуючих конституційних прав працівників на звернення до суду з позовом про стягнення належної їм заробітної плати без обмеження будь-яким строком та обмежив їхнє право на судовий захист у тому обсязі, як його гарантовано частиною першою статті 55 Конституції України, чим знівельовано можливість ефективної реалізації права особи на судовий захист“.
❗Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України.
📑 Суд зазначив, що законодавець наділений дискрецією у визначенні строків звернення працівника до суду у трудових спорах і може встановлювати різні строки для різних категорій таких спорів з урахуванням характеру спірних правовідносин, правової природи вимог, тривалості або регулярності порушення, способу його виявлення, обсягу і складності доказування, тощо. Законодавець має також враховувати надзвичайний характер правового режиму воєнного стану та пов’язані з ним об’єктивні перешкоди у доступі до правосуддя.
Хоча установлення часового обмеження для реалізації визначеного законом права особи є питанням розсуду законодавця, однак, лише за умови, що таке обмеження не порушує сутності права, установлене з легітимною метою та його досягають домірними засобами, воно є справедливим та об’єктивно виправданим, – йдеться у Рішенні.
🖇 Аналіз чинного трудового законодавства дає Суду підстави стверджувати, що законодавець пов’язав строк звернення до суду лише з актами, якими оформлюють припинення трудових відносин, та не врахував специфіки правовідносин, що тривають. Так, працівник, перебуваючи у трудових відносинах, у випадку систематичної невиплати винагороди чи періодичних затримок виплати має подавати позови кожних три місяці, щоб не втратити право на судовий захист.
Таке законодавче регулювання не враховує балансу інтересів сторін у трудових правовідносинах, суперечить принципу рівності та спричиняє юридичну невизначеність, яка позбавляє працівника ефективного захисту гарантованого Конституцією України права на своєчасне одержання винагороди за працю.
🔸Отже, Суд наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
📋 Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.
📋 Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.
Затверджено персональний склад Науково-консультативної ради Конституційного Суду України
Конституційний Суд України Постановою № 39-п/2025 від 11 грудня 2025 року затвердив персональний склад Науково-консультативної ради Конституційного Суду України.
Науково-консультативна рада (НКР) є консультативно-дорадчим органом, який діє при Конституційному Суді України (далі – Суд). Членами НКР можуть бути судді Суду у відставці та фахівці, які мають науковий ступінь доктора наук або доктора філософії (кандидата наук). Оновлення персонального складу НКР відбувається один раз на три роки та затверджується постановою Суду.
НКР здійснює підготовку наукових висновків за зверненнями суддів Суду та із власної ініціативи його членів. Висновки готуються, зокрема, щодо питань, порушених у конституційних поданнях, конституційних зверненнях та конституційних скаргах.
Ознайомитися з персональним складом НКР Суду можна за посиланням: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/39_p_2025.pdf
Конституційний Суд України Постановою № 39-п/2025 від 11 грудня 2025 року затвердив персональний склад Науково-консультативної ради Конституційного Суду України.
Науково-консультативна рада (НКР) є консультативно-дорадчим органом, який діє при Конституційному Суді України (далі – Суд). Членами НКР можуть бути судді Суду у відставці та фахівці, які мають науковий ступінь доктора наук або доктора філософії (кандидата наук). Оновлення персонального складу НКР відбувається один раз на три роки та затверджується постановою Суду.
НКР здійснює підготовку наукових висновків за зверненнями суддів Суду та із власної ініціативи його членів. Висновки готуються, зокрема, щодо питань, порушених у конституційних поданнях, конституційних зверненнях та конституційних скаргах.
Ознайомитися з персональним складом НКР Суду можна за посиланням: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/39_p_2025.pdf
📚 Конституційні діалоги у добу глобальних викликів: відбувся IV Маріупольський форум
12 грудня 2025 року в Києві відбувся IV Маріупольський конституційний форум „Україна – Європа – Світ: конституційні діалоги у добу глобальних викликів“, який став масштабним професійним майданчиком, що об’єднав суддів Конституційного Суду України, представників органів державної влади, міжнародних організацій та академічної спільноти.
🔹 Відкриваючи Форум, суддя Конституційного Суду України Віктор Городовенко наголосив, що захід відбувається в умовах триваючої, нічим не виправданої збройної агресії російської федерації проти незалежності та суверенітету нашої держави. Він підкреслив, що Маріупольський форум став сталою інтелектуальною традицією та однією з ключових фахових платформ осмислення конституційних викликів, формування візій повоєнного розвитку держави й утвердження цінностей верховенства права, людської гідності та демократичної стійкості. Суддя також акцентував, що, Маріуполь став символом українського спротиву та незламності, а тимчасово окуповані міста – Маріуполь, Мелітополь, Донецьк, Луганськ – залишаються невід’ємною частиною України.
Від імені виконувача обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександра Петришина Віктор Городовенко зачитав звернення до учасників Форуму.
Учасників також привітали спеціальний представник Головування та Координатор проєктів ОБСЄ в Україні Посол Петер Мареш, заступниця Голови Офісу Ради Європи в Україні Хільде Хауг, Урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко, заступник Міністра у справах ветеранів України Фархад Фархадов та Голова Федерації грецьких товариств України Степан Махсма.
▪️У своїх зверненнях промовці підкреслили, що відкритий і професійний діалог між національними інституціями, міжнародними партнерами та науковою спільнотою є ключовим чинником зміцнення демократичної стійкості держави. Було наголошено, що в умовах триваючої агресії проти України роль Конституційного Суду України як гаранта верховенства права, захисту конституційних прав і свобод людини, а також забезпечення інституційної стабільності набуває особливої ваги. Водночас акцентовано на незмінній підтримці України з боку міжнародної спільноти та готовності й надалі сприяти посиленню незалежності й ефективності органу конституційної юстиції шляхом обміну досвідом, напрацювання практичних рекомендацій і впровадження кращих європейських стандартів з метою зміцнення суспільної довіри та забезпечення сталого демократичного розвитку.
🔹 У межах першої пленарної сесії „Конституційна стійкість під час війни: окуповані території, прифронтові громади та виклики державності“ учасники обговорили ключові аспекти функціонування державних інституцій в умовах збройної агресії, питання захисту прав громадян на тимчасово окупованих територіях, а також механізми забезпечення правопорядку та належного врядування у прифронтових регіонах. Доповідачі звернули увагу на проблеми, що постають перед органами влади на місцях, необхідність ефективної координації державних рішень, а також потребу збереження балансу між вимогами національної безпеки та конституційними гарантіями прав і свобод людини. Окремо було наголошено на ролі Конституційного Суду України у формуванні правових стандартів, здатних зміцнити державність та забезпечити стійкість демократичних інституцій навіть у воєнний час.
У дискусії взяли участь судді Конституційного Суду України Василь Лемак та Олег Первомайський, заступниця голови Луганської обласної державної адміністрації Катерина Безгинська, завідувачка кафедри земельного та аграрного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Тетяна Курман.
12 грудня 2025 року в Києві відбувся IV Маріупольський конституційний форум „Україна – Європа – Світ: конституційні діалоги у добу глобальних викликів“, який став масштабним професійним майданчиком, що об’єднав суддів Конституційного Суду України, представників органів державної влади, міжнародних організацій та академічної спільноти.
🔹 Відкриваючи Форум, суддя Конституційного Суду України Віктор Городовенко наголосив, що захід відбувається в умовах триваючої, нічим не виправданої збройної агресії російської федерації проти незалежності та суверенітету нашої держави. Він підкреслив, що Маріупольський форум став сталою інтелектуальною традицією та однією з ключових фахових платформ осмислення конституційних викликів, формування візій повоєнного розвитку держави й утвердження цінностей верховенства права, людської гідності та демократичної стійкості. Суддя також акцентував, що, Маріуполь став символом українського спротиву та незламності, а тимчасово окуповані міста – Маріуполь, Мелітополь, Донецьк, Луганськ – залишаються невід’ємною частиною України.
Від імені виконувача обов’язків Голови Конституційного Суду України Олександра Петришина Віктор Городовенко зачитав звернення до учасників Форуму.
Учасників також привітали спеціальний представник Головування та Координатор проєктів ОБСЄ в Україні Посол Петер Мареш, заступниця Голови Офісу Ради Європи в Україні Хільде Хауг, Урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко, заступник Міністра у справах ветеранів України Фархад Фархадов та Голова Федерації грецьких товариств України Степан Махсма.
▪️У своїх зверненнях промовці підкреслили, що відкритий і професійний діалог між національними інституціями, міжнародними партнерами та науковою спільнотою є ключовим чинником зміцнення демократичної стійкості держави. Було наголошено, що в умовах триваючої агресії проти України роль Конституційного Суду України як гаранта верховенства права, захисту конституційних прав і свобод людини, а також забезпечення інституційної стабільності набуває особливої ваги. Водночас акцентовано на незмінній підтримці України з боку міжнародної спільноти та готовності й надалі сприяти посиленню незалежності й ефективності органу конституційної юстиції шляхом обміну досвідом, напрацювання практичних рекомендацій і впровадження кращих європейських стандартів з метою зміцнення суспільної довіри та забезпечення сталого демократичного розвитку.
🔹 У межах першої пленарної сесії „Конституційна стійкість під час війни: окуповані території, прифронтові громади та виклики державності“ учасники обговорили ключові аспекти функціонування державних інституцій в умовах збройної агресії, питання захисту прав громадян на тимчасово окупованих територіях, а також механізми забезпечення правопорядку та належного врядування у прифронтових регіонах. Доповідачі звернули увагу на проблеми, що постають перед органами влади на місцях, необхідність ефективної координації державних рішень, а також потребу збереження балансу між вимогами національної безпеки та конституційними гарантіями прав і свобод людини. Окремо було наголошено на ролі Конституційного Суду України у формуванні правових стандартів, здатних зміцнити державність та забезпечити стійкість демократичних інституцій навіть у воєнний час.
У дискусії взяли участь судді Конституційного Суду України Василь Лемак та Олег Первомайський, заступниця голови Луганської обласної державної адміністрації Катерина Безгинська, завідувачка кафедри земельного та аграрного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Тетяна Курман.
🔹 Під час другої пленарної сесії „Деокупація і відбудова: конституційні рамки повоєнного устрою та відновлення“, модератором якої виступила суддя Конституційного Суду України Галина Юровська, було зосереджено увагу на конституційних засадах повоєнного устрою, міжнародних гарантіях суверенітету та перспективах демократичного оновлення України. Експерти Ради Європи та українські науковці наголосили на важливості узгодження внутрішніх реформ із міжнародними стандартами та визначили ключові орієнтири конституційної модернізації. Обговорення також стосувалося співвідношення юридичного та популістського підходів до конституціоналізму, а також доцільності нової конституційної реформи в Україні перед вступом до ЄС.
Своїми міркуваннями поділились експертка Ради Європи, завідувач кафедри конституційного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ольга Лотюк, директор Науково-дослідного інституту порівняльного публічного права та міжнародного права Ужгородського національного університету Михайло Савчин, радниця-уповноважена Президента України з питань безбар’єрності Тетяна Ломакіна, завідувачка кафедри процесуального права юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Оксана Щербанюк, завідувачка кафедри конституційного права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Олена Бориславська.
🔹У межах роботи Форуму також працювали три спеціальні секції, присвячені гендерній рівності, європейській інтеграції та майбутньому конституційного права. Модераторами виступили суддя Конституційного Суду України Олександр Водянніков, заступниця директора Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, керівник центру правових досліджень гендерної політики при Інституті Наталія Оніщенко, директор Науково-дослідного інституту порівняльного публічного права та міжнародного права Ужгородського національного університету Михайло Савчин.
Експертами було проаналізовано сучасні виклики забезпечення рівних прав у секторі безпеки та оборони, проблематику адаптації українського законодавства до acquis ЄС, конституційну узгодженість реформ, соціальні права в умовах війни та шляхи модернізації правових механізмів демократичного врядування.
🔹 Підсумкову сесію Форуму модерував керівник Секретаріату Конституційного Суду України Віктор Бесчастний. Він подякував працівникам Секретаріату Суду та наголосив, що зусилля кожного та спільна злагоджена робота дозволили забезпечити проведення заходу на професійному рівні.
▪️ За результатами Форуму було представлено рекомендації та висновки, які окреслюють подальші напрями розвитку українського конституціоналізму. Серед ключових ідей – необхідність стійкості державних інституцій у воєнний час, пріоритетність прав людини у процесах відбудови, прозорість та інклюзивність реформ, а також поглиблення співпраці з міжнародними партнерами. Особливо відзначено важливість залучення нового покоління правників, здатного формувати сучасну правову культуру та підтримувати демократичну трансформацію держави.
Своїми міркуваннями поділились експертка Ради Європи, завідувач кафедри конституційного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Ольга Лотюк, директор Науково-дослідного інституту порівняльного публічного права та міжнародного права Ужгородського національного університету Михайло Савчин, радниця-уповноважена Президента України з питань безбар’єрності Тетяна Ломакіна, завідувачка кафедри процесуального права юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Оксана Щербанюк, завідувачка кафедри конституційного права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Олена Бориславська.
🔹У межах роботи Форуму також працювали три спеціальні секції, присвячені гендерній рівності, європейській інтеграції та майбутньому конституційного права. Модераторами виступили суддя Конституційного Суду України Олександр Водянніков, заступниця директора Інституту держави і права імені В. М. Корецького НАН України, керівник центру правових досліджень гендерної політики при Інституті Наталія Оніщенко, директор Науково-дослідного інституту порівняльного публічного права та міжнародного права Ужгородського національного університету Михайло Савчин.
Експертами було проаналізовано сучасні виклики забезпечення рівних прав у секторі безпеки та оборони, проблематику адаптації українського законодавства до acquis ЄС, конституційну узгодженість реформ, соціальні права в умовах війни та шляхи модернізації правових механізмів демократичного врядування.
🔹 Підсумкову сесію Форуму модерував керівник Секретаріату Конституційного Суду України Віктор Бесчастний. Він подякував працівникам Секретаріату Суду та наголосив, що зусилля кожного та спільна злагоджена робота дозволили забезпечити проведення заходу на професійному рівні.
▪️ За результатами Форуму було представлено рекомендації та висновки, які окреслюють подальші напрями розвитку українського конституціоналізму. Серед ключових ідей – необхідність стійкості державних інституцій у воєнний час, пріоритетність прав людини у процесах відбудови, прозорість та інклюзивність реформ, а також поглиблення співпраці з міжнародними партнерами. Особливо відзначено важливість залучення нового покоління правників, здатного формувати сучасну правову культуру та підтримувати демократичну трансформацію держави.