📑 Фактичне користування земельною ділянкою як підстава для стягнення коштів та відмови у податковій пільзі: КСУ розглядає справу ТОВ „ЖОВТЕНЬ“
Другий сенат #КСУ 21 жовтня ц.р. на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „ЖОВТЕНЬ“ (далі – Товариство).
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олександр Водянніков виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.
▪️Суддя поінформував, що Товариство в особі директора Винограденка В.О. звернулося до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на конституційність окремі приписи Податкового кодексу України (далі – Кодекс), як-от:
- пункту 52-4, а саме „земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди“;
- підпункту 69.14 пункту 69, а саме „земельні ділянки <…> що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди“;
- підрозділу 10 розділу ХХ „Перехідні положення“ Кодексу в частині, у якій вони допускають „позбавлення фактичного користувача земельної ділянки права на звільнення від нарахування та сплати плати за землю виключно через відсутність оформленого та зареєстрованого права оренди, якщо факт користування цією земельною ділянкою встановлений судом і саме цей факт покладено в основу стягнення з такої особи коштів у розмірі плати за землю“.
📃 Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.
Київська міська рада рішенням від 4 липня 2024 року передала Товариству із земель комунальної власності в оренду на 10 років дві земельні ділянки для експлуатації розміщеного на них торговельного комплексу у зв’язку з набуттям Товариством права власності на цей торговельний комплекс. На виконання вказаного рішення між Київською міською радою і Товариством 28 січня 2025 року був укладений договір оренди земельних ділянок, за умовами якого Київська міська рада передає, а Товариство приймає в оренду земельні ділянки, визначені цим договором, для експлуатації торговельного комплексу.
За даними Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві до моменту укладення відповідного договору оренди з Київською міською радою Товариство сплачувало податкові зобов’язання з плати за землю і за період із 12 березня 2020 року до 28 січня 2025 року сплатило грошові кошти понад 12,8 млн грн.
Водночас за розрахунками Київської міської ради за вказаний період Товариство недоплатило за користування земельними ділянками комунальної форми власності понад 2,5 млн грн. Задля стягнення цих коштів у квітні 2025 року Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства.
▪️Господарський суд міста Києва позов Київської міської ради задовольнив та ухвалив стягнути з Товариства на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в сумі понад 2,5 млн грн та судовий збір. Північний апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишив без зміни. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду касаційну скаргу Товариства залишив без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
📃 Суддя-доповідач повідомив, що ним було направлено листи-запити з відповідними питаннями до органів державної влади та фахівців.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до її розгляду в закритій частині пленарного засідання.
Другий сенат #КСУ 21 жовтня ц.р. на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „ЖОВТЕНЬ“ (далі – Товариство).
Під час пленарного засідання суддя-доповідач у справі Олександр Водянніков виклав зміст конституційної скарги та обґрунтування заявника.
▪️Суддя поінформував, що Товариство в особі директора Винограденка В.О. звернулося до Конституційного Суду України із клопотанням перевірити на конституційність окремі приписи Податкового кодексу України (далі – Кодекс), як-от:
- пункту 52-4, а саме „земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди“;
- підпункту 69.14 пункту 69, а саме „земельні ділянки <…> що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди“;
- підрозділу 10 розділу ХХ „Перехідні положення“ Кодексу в частині, у якій вони допускають „позбавлення фактичного користувача земельної ділянки права на звільнення від нарахування та сплати плати за землю виключно через відсутність оформленого та зареєстрованого права оренди, якщо факт користування цією земельною ділянкою встановлений судом і саме цей факт покладено в основу стягнення з такої особи коштів у розмірі плати за землю“.
📃 Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів убачається таке.
Київська міська рада рішенням від 4 липня 2024 року передала Товариству із земель комунальної власності в оренду на 10 років дві земельні ділянки для експлуатації розміщеного на них торговельного комплексу у зв’язку з набуттям Товариством права власності на цей торговельний комплекс. На виконання вказаного рішення між Київською міською радою і Товариством 28 січня 2025 року був укладений договір оренди земельних ділянок, за умовами якого Київська міська рада передає, а Товариство приймає в оренду земельні ділянки, визначені цим договором, для експлуатації торговельного комплексу.
За даними Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві до моменту укладення відповідного договору оренди з Київською міською радою Товариство сплачувало податкові зобов’язання з плати за землю і за період із 12 березня 2020 року до 28 січня 2025 року сплатило грошові кошти понад 12,8 млн грн.
Водночас за розрахунками Київської міської ради за вказаний період Товариство недоплатило за користування земельними ділянками комунальної форми власності понад 2,5 млн грн. Задля стягнення цих коштів у квітні 2025 року Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства.
▪️Господарський суд міста Києва позов Київської міської ради задовольнив та ухвалив стягнути з Товариства на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в сумі понад 2,5 млн грн та судовий збір. Північний апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції залишив без зміни. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду касаційну скаргу Товариства залишив без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.
Товариство твердить, що „конституційна проблема“ полягає у тому, що та сама обставина – фактичне користування земельною ділянкою – була визнана судами достатньою для стягнення з Товариства коштів у розмірі плати за землю, але недостатньою для застосування податкової пільги щодо плати на землю. Причиною цього, на переконання Товариства, є нечіткість, внутрішня суперечливість та „дискримінаційний нормативний зміст“ оспорюваних приписів Кодексу, застосування яких у судових рішеннях у його справі призвело до покладення на Товариство майнового тягаря в розмірі плати за землю за ті періоди, за які законодавець прямо встановив звільнення від її нарахування та сплати.
📃 Суддя-доповідач повідомив, що ним було направлено листи-запити з відповідними питаннями до органів державної влади та фахівців.
Дослідивши матеріали справи, Суд перейшов до її розгляду в закритій частині пленарного засідання.
⚖️Право боржника на досудове оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця: Суд розглядає справу щодо конституційності припису Закону України „Про виконавче провадження“
Другий сенат #КСУ 21 жовтня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Петросяна Олександра Карловича щодо конституційності окремого припису абзацу першого частини третьої статті 74 Закону України „Про виконавче провадження“ від 2 червня 2016 року № 1404–VІІІ (далі – Закон).
Суддя-доповідач у справі Сергій Різник поінформував про зміст конституційної скарги та підстави для відкриття конституційного провадження.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї документів і матеріалів випливає таке.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави Петросяна О.К. притягнуто до адміністративної відповідальності. Під час примусового виконання цієї постанови державний виконавець визначив розмір витрат виконавчого провадження. Вважаючи частину цих витрат необґрунтованою, Петросян О.К. звернувся зі скаргою на постанову державного виконавця до виконувача обов’язків начальника відділу державної виконавчої служби. Оскільки його скаргу не було розглянуто, він звернувся з позовом до Полтавського окружного адміністративного суду, в якому просив визнати протиправною бездіяльність виконувача обов’язків начальника відділу державної виконавчої служби, скасувати постанову державного виконавця у відповідній частині та відшкодувати моральну шкоду. Полтавський окружний адміністративний суд своїм рішенням відмовив Петросяну О.К. у задоволенні позову.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою, яка є остаточним судовим рішенням у цій справі, у задоволенні позову Петросяна О. К. відмовив. Апеляційний суд зазначив, що „законодавством передбачено спеціальний адміністративний порядок контролю за законністю рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, який реалізується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Водночас право на звернення зі скаргою у такому порядку законодавець надав стягувачу та іншим учасникам виконавчого провадження, крім боржника, що прямо випливає зі змісту частини третьої статті 74 Закону“.
Дослідивши матеріали справи, Другий сенат перейшов до розгляду справи в закритій частині пленарного засідання.
Другий сенат #КСУ 21 жовтня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Петросяна Олександра Карловича щодо конституційності окремого припису абзацу першого частини третьої статті 74 Закону України „Про виконавче провадження“ від 2 червня 2016 року № 1404–VІІІ (далі – Закон).
Суддя-доповідач у справі Сергій Різник поінформував про зміст конституційної скарги та підстави для відкриття конституційного провадження.
Суддя зазначив, що у першому реченні абзацу першого частини третьої статті 74 Закону визначено, що „рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець“. На думку заявника, оспорюваний припис Закону є неконституційним.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї документів і матеріалів випливає таке.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави Петросяна О.К. притягнуто до адміністративної відповідальності. Під час примусового виконання цієї постанови державний виконавець визначив розмір витрат виконавчого провадження. Вважаючи частину цих витрат необґрунтованою, Петросян О.К. звернувся зі скаргою на постанову державного виконавця до виконувача обов’язків начальника відділу державної виконавчої служби. Оскільки його скаргу не було розглянуто, він звернувся з позовом до Полтавського окружного адміністративного суду, в якому просив визнати протиправною бездіяльність виконувача обов’язків начальника відділу державної виконавчої служби, скасувати постанову державного виконавця у відповідній частині та відшкодувати моральну шкоду. Полтавський окружний адміністративний суд своїм рішенням відмовив Петросяну О.К. у задоволенні позову.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою, яка є остаточним судовим рішенням у цій справі, у задоволенні позову Петросяна О. К. відмовив. Апеляційний суд зазначив, що „законодавством передбачено спеціальний адміністративний порядок контролю за законністю рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, який реалізується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Водночас право на звернення зі скаргою у такому порядку законодавець надав стягувачу та іншим учасникам виконавчого провадження, крім боржника, що прямо випливає зі змісту частини третьої статті 74 Закону“.
Заявник вважає, що окремий припис абзацу першого частини третьої статті 74 Закону суперечить статті 24 Конституції України, оскільки порушує принцип рівності. Зокрема, він твердить, що виключення боржника з кола осіб, які мають право на досудовий (адміністративний) захист своїх прав перед керівництвом державної виконавчої служби, свідчить про дискримінацію та порушує засадничі конституційні права людини і громадянина.
Дослідивши матеріали справи, Другий сенат перейшов до розгляду справи в закритій частині пленарного засідання.
📄 Результати роботи Суду за 21 жовтня: розглядав справи за конституційними скаргами та постановив низку ухвал
📎Розгляд цієї справи Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪Перший сенат визначив письмову форму конституційного провадження у розгляді справи за конституційною скаргою Плескача В’ячеслава Юрійовича щодо конституційності абзацу сьомого підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“.
- Товариства з обмеженою відповідальністю „ЖОВТЕНЬ“ щодо конституційності окремих приписів абзацу першого пункту 52-4, абзацу першого підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ „Перехідні положення“ Податкового кодексу України;
- Петросяна Олександра Карловича щодо конституційності окремого припису першого речення абзацу першого частини третьої статті 74 Закону України „Про виконавче провадження“.
📎Суд дослідив матеріали справ і перейшов до їхнього розгляду в закритих частинах пленарних засідань.
▪Другий сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
- Огродюка Павла Амбросійовича щодо конституційності підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ щодо окремих аспектів дії перехідних положень» від 15 червня 2021 року № 1554–ІХ;
- Цвіркуна Юрія Івановича щодо конституційності пункту 14-3 та абзаців першого, другого пункту 14-4 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII;
- Сивухіна Григорія Сергійовича, Андрейчука Тараса Васильовича щодо конституційності частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України;
- Трейзуба Володимира Михайловича щодо конституційності пункту 2 частини третьої статті 81 Кримінального кодексу України;
- Товариства з обмеженою відповідальністю ,,О.С.П.АГРО“ щодо конституційності частин третьої, п’ятої статті 13 Закону України „Про валюту і валютні операції“;
- Дашевської Н. В. щодо конституційності частини п’ятої статті 13, частин першої, другої статті 14 Закону України „Про житлово-комунальні послуги“, пункту 1 частини п’ятої статті 12, абзацу першого пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України;
- Петренко Л.Б. щодо конституційності абзацу другого, підпунктів 3, 4 пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні“.
📎Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Перший сенат 21 жовтня 2026 року на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційними скаргами Лінкевич Олени Павлівни, Ковальчук Людмили Петрівни, Карася Сергія Анатолійовича, Барановського Миколи Васильовича, Ліпейко Марії Василівни, Стременко Лариси Олександрівни, Багінської Ірини Володимирівни, Тимченко Валентини Володимирівни, Гриб Любові Василівни, Іванцова Михайла Вячеславовича, Барановського Миколи Павловича, Багінської Людмили Іванівни, Бортник Марії Іванівни, Ковальчука Миколи Петровича, Павлова Миколи Дмитровича, Степанченко Тетяни Борисівни, Сарнавського Ігоря Миколайовича, Фалендиш Світлани Миколаївни, Родака Віталія Вікторовича, Шваб Віри Олександрівни, Литвинової Лілії Олександрівни, Ковальчук Людмили Артурівни, Першка Ігоря Петровича, Кондратчука Богдана Сергійовича щодо конституційності пункту 3 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України“ від 6 грудня 2016 року № 1774–VIII.
📎Розгляд цієї справи Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
▪Перший сенат визначив письмову форму конституційного провадження у розгляді справи за конституційною скаргою Плескача В’ячеслава Юрійовича щодо конституційності абзацу сьомого підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“.
Другий сенат на відкритих частинах пленарних засідань у формі письмового провадження розглядав справи за конституційними скаргами:
- Товариства з обмеженою відповідальністю „ЖОВТЕНЬ“ щодо конституційності окремих приписів абзацу першого пункту 52-4, абзацу першого підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ „Перехідні положення“ Податкового кодексу України;
- Петросяна Олександра Карловича щодо конституційності окремого припису першого речення абзацу першого частини третьої статті 74 Закону України „Про виконавче провадження“.
📎Суд дослідив матеріали справ і перейшов до їхнього розгляду в закритих частинах пленарних засідань.
▪Другий сенат на закритих частинах пленарних засідань продовжив розгляд справ за конституційними скаргами:
- Огродюка Павла Амбросійовича щодо конституційності підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113–ІХ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до розділу ІІ „Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ щодо окремих аспектів дії перехідних положень» від 15 червня 2021 року № 1554–ІХ;
- Цвіркуна Юрія Івановича щодо конституційності пункту 14-3 та абзаців першого, другого пункту 14-4 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України „Про судоустрій і статус суддів“ від 2 червня 2016 року № 1402–VIII;
- Сивухіна Григорія Сергійовича, Андрейчука Тараса Васильовича щодо конституційності частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України;
- Трейзуба Володимира Михайловича щодо конституційності пункту 2 частини третьої статті 81 Кримінального кодексу України;
- Товариства з обмеженою відповідальністю ,,О.С.П.АГРО“ щодо конституційності частин третьої, п’ятої статті 13 Закону України „Про валюту і валютні операції“;
- Дашевської Н. В. щодо конституційності частини п’ятої статті 13, частин першої, другої статті 14 Закону України „Про житлово-комунальні послуги“, пункту 1 частини п’ятої статті 12, абзацу першого пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України;
- Петренко Л.Б. щодо конституційності абзацу другого, підпунктів 3, 4 пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні“.
📎Розгляд цих справ Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Крім того, відбулися засідання колегій суддів Першого і Другого сенатів, на яких судді розглядали питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами.
▪За результатами розгляду Перша колегія суддів Першого сенату постановила Ухвалу про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Чеботар Оксани Леонідівни щодо конституційності абзацу другого пункту 12 розділу „Прикінцеві положення“ Закону України „Про Державний бюджет України на 2024 рік“. Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Першого сенату.
Колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
- релігійної організації „Корецький Свято-Троїцький жіночий ставропігійний монастир Московського Патріархату“ щодо конституційності частин першої, другої, третьої статті 177, частин першої, третьої статті 178, частин першої, другої статті 289-9 Кодексу адміністративного судочинства України;
- Слободенюка Олександра Івановича щодо конституційності приписів частин першої, другої статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення;
- Хабібулліна Вадима Монев’яровича щодо конституційності підпункту „а“ пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Колегія суддів на наступному засіданні продовжить розгляд питання щодо відкриття конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
- Вялих Наталії Олександрівни щодо конституційності пункту 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України;
- Мамедова Станіслава Відадійовича щодо конституційності частини п’ятої статті 72 Кримінального кодексу України.
▪Друга колегія суддів Першого сенату постановила ухвали (остаточні) про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
- Касьяненка Бориса Павловича щодо конституційності частини другої статті 393, частини першої, пункту 3 частини другої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України.
- Туренка Іллі Валентиновича щодо конституційності окремих приписів пункту 3 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України;
- Костенка Юрія Івановича щодо конституційності статті 212-21 Кодексу України про адміністративні правопорушення у системному зв’язку з частинами дев’ятою, одинадцятою статті 17 Закону України „Про політичні партії в Україні“;
- Мельниченко Олени Володимирівни щодо конституційності частини другої статті 424, пункту 1 частини другої статті 428, окремого припису абзацу першого частини шостої статті 539 Кримінального процесуального кодексу України.
▪Третя колегія суддів Першого сенату відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
- Зіненка Віктора Олександровича щодо конституційності підпункту „а“ пункту 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України;
- Приватного акціонерного товариства „КІНТО“ щодо конституційності окремих приписів абзацу двадцять другого пункту 102 розділу ХІІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про виконавче провадження“;
- Сукачьова Олександра Олександровича щодо конституційності частини третьої статті 459 Кримінального процесуального кодексу України.
▪Друга колегія суддів Другого сенату відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
- Товариства з обмеженою відповідальністю „Трак Сервіс Львів“ щодо конституційності підпунктів „а“, „в“ пункту 2 частини п’ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України;
- Слободенюка Олександра Івановича щодо конституційності статті 40-1, частин шостої, сьомої статті 121, частини другої статті 287, статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення та цього кодексу в цілому, пункту 5 частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір“.
У справі за конституційною скаргою Чернухи Валерія Валерійовича колегія суддів постановила Ухвалу про відкриття конституційного провадження щодо конституційності частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та відмову у відкритті конституційного провадження щодо конституційності частини другої статті 287, статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення та цього кодексу в цілому. 📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
Колегія суддів на одному з наступних засідань продовжить розгляд питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гавуки Руслана Васильовича щодо конституційності частини першої статті 56, частини першої статті 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції“.
▪Третя колегія суддів Другого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Вагоровського Володимира Антоновича щодо конституційності абзацу першого частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
Водночас колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
- Пономарьова Олександра Сергійовича щодо конституційності окремих приписів абзацу першого частини другої статті 482-2 Кримінального процесуального кодексу України;
- Мельничука Богдана Самійловича щодо конституційності частини восьмої статті 86 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VII;
- Мельника Віталія Павловича щодо конституційності частини другої статті 132-1, примітки до цієї статті Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Колегія суддів на одному з наступних засідань продовжить розгляд питання щодо відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Гавуки Руслана Васильовича щодо конституційності частини першої статті 56, частини першої статті 60 Закону України „Про захист економічної конкуренції“.
▪Третя колегія суддів Другого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Вагоровського Володимира Антоновича щодо конституційності абзацу першого частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
📎Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Другого сенату.
Водночас колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційними скаргами:
- Пономарьова Олександра Сергійовича щодо конституційності окремих приписів абзацу першого частини другої статті 482-2 Кримінального процесуального кодексу України;
- Мельничука Богдана Самійловича щодо конституційності частини восьмої статті 86 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VII;
- Мельника Віталія Павловича щодо конституційності частини другої статті 132-1, примітки до цієї статті Кодексу України про адміністративні правопорушення.
⚖️Суд розглядав справи за конституційними поданнями і скаргами та постановив 6 ухвал
✅ за конституційними скаргами Тимошенкова Володимира Івановича, Петричука Олександра Анатолійовича, Васильєвої Ірини Михайлівни, Губка Ігоря Івановича, Цимбала Михайла Андрійовича, Ващенка Сергія Євгенійовича, Тимошенкової Оксани Василівни, Стариченка Миколи Петровича, Сірякова Олександра Івановича, Гафтонюка Віктора Тимофійовича щодо конституційності пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України;
✅ за конституційними поданнями 59 народних депутатів України щодо конституційності Закону України ,,Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення“, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності припису частини шостої статті 4 Закону України ,,Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення“.
📎Розгляд цих справ буде продовжено.
📃 Велика палата визначила письмову форму конституційного провадження у розгляді справи за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності пункту 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України.
📃Велика палата подовжила до 20 листопада 2026 року строк постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційним поданням Верховного Суду та конституційною скаргою Приватного підприємства „Ліра“.
Другий сенат постановив Ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Сікалова Геннадія Анатолійовича щодо конституційності окремого припису абзацу четвертого частини першої статті 19 Закону України „Про правовий режим воєнного стану“.
Водночас колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Мамедова Станіслава Відадійовича щодо конституційності частини п’ятої статті 72 Кримінального кодексу України.
Велика палата 22 жовтня 2026 року на закритих частинах пленарних засідань продовжила розгляд справ:
✅ за конституційними скаргами Тимошенкова Володимира Івановича, Петричука Олександра Анатолійовича, Васильєвої Ірини Михайлівни, Губка Ігоря Івановича, Цимбала Михайла Андрійовича, Ващенка Сергія Євгенійовича, Тимошенкової Оксани Василівни, Стариченка Миколи Петровича, Сірякова Олександра Івановича, Гафтонюка Віктора Тимофійовича щодо конституційності пункту 1 частини п’ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України;
✅ за конституційними поданнями 59 народних депутатів України щодо конституційності Закону України ,,Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення“, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо конституційності припису частини шостої статті 4 Закону України ,,Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення“.
📎Розгляд цих справ буде продовжено.
📃 Велика палата визначила письмову форму конституційного провадження у розгляді справи за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності пункту 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України.
📃Велика палата подовжила до 20 листопада 2026 року строк постановлення колегіями суддів ухвал про відкриття або про відмову у відкритті конституційних проваджень у справах за конституційним поданням Верховного Суду та конституційною скаргою Приватного підприємства „Ліра“.
Другий сенат на закритій частині пленарного засідання продовжив розгляд справи за конституційною скаргою Гольник Лариси Владленівни щодо конституційності частини четвертої статті 22, пункту 3 розділу VII „Перехідні положення“ Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 5 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя“.
📎Її розгляд Суд продовжить на одному з наступних пленарних засідань.
Другий сенат постановив Ухвалу про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Сікалова Геннадія Анатолійовича щодо конституційності окремого припису абзацу четвертого частини першої статті 19 Закону України „Про правовий режим воєнного стану“.
Перша колегія суддів Першого сенату відкрила конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Вялих Наталії Олександрівни щодо конституційності пункту 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України. Питання, пов’язані з конституційним провадженням у цій справі, судді розглянуть на засіданні Першого сенату.
Водночас колегія суддів відмовила (остаточно) у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Мамедова Станіслава Відадійовича щодо конституційності частини п’ятої статті 72 Кримінального кодексу України.
🔹 Забезпечення реальної альтернативності застави триманню під вартою:
у КСУ відбулася тематична онлайн-лекція
📌 22 жовтня 2026 року відбулася тематична онлайн-лекція „Забезпечення альтернативності застави триманню під вартою в контексті Рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2026 року № 9-р(ІІ)/2026“ за участю суддів Конституційного Суду України Василя Лемака (судді-доповідача у справі) та Галини Юровської.
Захід об’єднав широку правничу аудиторію: суддів, адвокатів, прокурорів, представників Національної школи суддів України, аспірантів, викладачів і студентів закладів вищої освіти та наймолодших правників із Малої академії наук.
🏛️ Під час лекції судді ознайомили учасників зі змістом Рішення № 9-р(ІІ)/2026, ухваленого за конституційною скаргою Дудіна Р. В., та роз’яснили юридичні позиції КСУ, які слугують джерелом права й орієнтиром для слідчих суддів і судів системи судоустрою під час розгляду кримінальних проваджень та застосування застави як альтернативного запобіжного заходу.
Заявник оспорював конституційність абзацу п’ятого частини п’ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), який передбачає можливість визначення застави в розмірі, що перевищує встановлені законом межі, у виключних випадках, коли застава в межах цих сум не здатна забезпечити виконання підозрюваним або обвинуваченим покладених на нього обов’язків. Ідеться про осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
📖 Відповідно до оспорюваного припису Кодексу:
„У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно“.
Обґрунтовуючи конституційну скаргу, Р. В. Дудін вказував на відсутність чітких критеріїв визначення розміру застави у виключних випадках та її верхньої межі, що створює ризик надмірної дискреції судді й необґрунтованого визначення її розміру. На його думку, це може призводити до неоднакового застосування відповідної норми за аналогічних обставин, що суперечить принципу рівності, а також перетворює заставу на „безальтернативне ув’язнення“, порушуючи право на свободу та презумпцію невинуватості, гарантовані Конституцією України.
🔍 Розглядаючи ці питання, КСУ виходив із необхідності системного тлумачення оспорюваного припису в контексті інших положень КПК. Суддя-доповідач Василь Лемак, подякувавши передусім ученим, які надали висновки у цій справі, наголосив, що цю норму не можна розглядати як ізольований сегмент, адже іншими приписами КПК встановлено заборону призначати завідомо непомірний для особи розмір застави. Крім того, норми КПК зобов’язують слідчого суддю, суд ураховувати під час його визначення обставини кримінального правопорушення, майновий і сімейний стан підозрюваного чи обвинуваченого, інші дані про його особу, а також ризики, визначені статтею 177 КПК.
🛡️ Ці вимоги мають безпосереднє значення для забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого статтею 29 Конституції України. Визначення розміру застави потребує індивідуального підходу й належного обґрунтування судового рішення, адже застава покликана забезпечити баланс між необхідністю запобігти визначеним КПК ризикам і правом особи залишатися на свободі до ухвалення обвинувального вироку.
У Рішенні КСУ наголосив, що «застава не є кримінальним покаранням, „викупом“ особи чи компенсацією за заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду», а є процесуальною гарантією присутності підозрюваного чи обвинуваченого та дотримання ним інших покладених на нього обов’язків у кримінальному провадженні.
у КСУ відбулася тематична онлайн-лекція
📌 22 жовтня 2026 року відбулася тематична онлайн-лекція „Забезпечення альтернативності застави триманню під вартою в контексті Рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2026 року № 9-р(ІІ)/2026“ за участю суддів Конституційного Суду України Василя Лемака (судді-доповідача у справі) та Галини Юровської.
Захід об’єднав широку правничу аудиторію: суддів, адвокатів, прокурорів, представників Національної школи суддів України, аспірантів, викладачів і студентів закладів вищої освіти та наймолодших правників із Малої академії наук.
🏛️ Під час лекції судді ознайомили учасників зі змістом Рішення № 9-р(ІІ)/2026, ухваленого за конституційною скаргою Дудіна Р. В., та роз’яснили юридичні позиції КСУ, які слугують джерелом права й орієнтиром для слідчих суддів і судів системи судоустрою під час розгляду кримінальних проваджень та застосування застави як альтернативного запобіжного заходу.
Заявник оспорював конституційність абзацу п’ятого частини п’ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК), який передбачає можливість визначення застави в розмірі, що перевищує встановлені законом межі, у виключних випадках, коли застава в межах цих сум не здатна забезпечити виконання підозрюваним або обвинуваченим покладених на нього обов’язків. Ідеться про осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
📖 Відповідно до оспорюваного припису Кодексу:
„У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно“.
Обґрунтовуючи конституційну скаргу, Р. В. Дудін вказував на відсутність чітких критеріїв визначення розміру застави у виключних випадках та її верхньої межі, що створює ризик надмірної дискреції судді й необґрунтованого визначення її розміру. На його думку, це може призводити до неоднакового застосування відповідної норми за аналогічних обставин, що суперечить принципу рівності, а також перетворює заставу на „безальтернативне ув’язнення“, порушуючи право на свободу та презумпцію невинуватості, гарантовані Конституцією України.
🔍 Розглядаючи ці питання, КСУ виходив із необхідності системного тлумачення оспорюваного припису в контексті інших положень КПК. Суддя-доповідач Василь Лемак, подякувавши передусім ученим, які надали висновки у цій справі, наголосив, що цю норму не можна розглядати як ізольований сегмент, адже іншими приписами КПК встановлено заборону призначати завідомо непомірний для особи розмір застави. Крім того, норми КПК зобов’язують слідчого суддю, суд ураховувати під час його визначення обставини кримінального правопорушення, майновий і сімейний стан підозрюваного чи обвинуваченого, інші дані про його особу, а також ризики, визначені статтею 177 КПК.
🛡️ Ці вимоги мають безпосереднє значення для забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого статтею 29 Конституції України. Визначення розміру застави потребує індивідуального підходу й належного обґрунтування судового рішення, адже застава покликана забезпечити баланс між необхідністю запобігти визначеним КПК ризикам і правом особи залишатися на свободі до ухвалення обвинувального вироку.
У Рішенні КСУ наголосив, що «застава не є кримінальним покаранням, „викупом“ особи чи компенсацією за заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду», а є процесуальною гарантією присутності підозрюваного чи обвинуваченого та дотримання ним інших покладених на нього обов’язків у кримінальному провадженні.
🌍 Окремо Василь Лемак звернув увагу на підхід до визначення розміру застави в європейських державах та наголосив на відсутності як у ньому, так і в українському законодавстві верхньої межі її розміру. Водночас він відзначив значущість індивідуальної оцінки обставин справи та належного обґрунтування суми застави.
🧩 У цьому контексті КСУ також наголосив на важливості дотримання принципу рівноправності. Урахування майнового стану особи дає змогу індивідуалізувати розмір застави так, щоб вона не перетворювалася на майновий привілей для заможних осіб або непосильний бар’єр для незаможних.
Розвиваючи цю думку, Суд роз’яснив, що для встановлення порушення конституційного принципу рівноправності недостатньо виявити різницю у статусі певних груп осіб – потрібно також довести, що така різниця не має легітимної мети та не може бути виправдана раціональними й об’єктивними аргументами. Водночас, аби застава залишалася реальною альтернативою триманню під вартою, слідчий суддя, суд мають сукупно оцінити обставини справи та наявність ризиків у кожному конкретному випадку.
📌 Окрему увагу під час заходу приділено методології Рішення: КСУ визнав оспорюваний припис КПК конституційним, застосувавши метод конституційно-узгодженого тлумачення. Суд наголосив на потребі належного обґрунтування розміру застави, особливо у випадках, коли він перевищує встановлені КПК межі.
💬 Суддя-доповідач наголосив, що виконання цього Рішення полягає не у формальному посиланні на нього слідчих суддів, а у зміні їхнього підходу до обґрунтування розміру застави.
Призначаючи заставу у виключних випадках, слідчий суддя та суд у судовому рішенні зобов’язані навести аргументи, які підтверджують установлення розміру застави поза граничними межами (наприклад, понад 1 млн грн), обґрунтовувати фінансову спроможність особи, оцінювати її легальні доходи й активи, урахувати не лише розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а й інші обставини, визначені КПК, не допускати перетворення застави на завуальований спосіб тримання особи під вартою, а також ретельно мотивувати розмір застави, обґрунтовуючи кожний його складник. Лише за такого підходу застава може виконувати своє призначення як реальна альтернатива триманню під вартою.
🎥 Переглянути відеозапис лекції можна за посиланням:
▶️ https://www.youtube.com/watch?v=0XesOtPGvx4
🧩 У цьому контексті КСУ також наголосив на важливості дотримання принципу рівноправності. Урахування майнового стану особи дає змогу індивідуалізувати розмір застави так, щоб вона не перетворювалася на майновий привілей для заможних осіб або непосильний бар’єр для незаможних.
Розвиваючи цю думку, Суд роз’яснив, що для встановлення порушення конституційного принципу рівноправності недостатньо виявити різницю у статусі певних груп осіб – потрібно також довести, що така різниця не має легітимної мети та не може бути виправдана раціональними й об’єктивними аргументами. Водночас, аби застава залишалася реальною альтернативою триманню під вартою, слідчий суддя, суд мають сукупно оцінити обставини справи та наявність ризиків у кожному конкретному випадку.
📌 Окрему увагу під час заходу приділено методології Рішення: КСУ визнав оспорюваний припис КПК конституційним, застосувавши метод конституційно-узгодженого тлумачення. Суд наголосив на потребі належного обґрунтування розміру застави, особливо у випадках, коли він перевищує встановлені КПК межі.
💬 Суддя-доповідач наголосив, що виконання цього Рішення полягає не у формальному посиланні на нього слідчих суддів, а у зміні їхнього підходу до обґрунтування розміру застави.
Призначаючи заставу у виключних випадках, слідчий суддя та суд у судовому рішенні зобов’язані навести аргументи, які підтверджують установлення розміру застави поза граничними межами (наприклад, понад 1 млн грн), обґрунтовувати фінансову спроможність особи, оцінювати її легальні доходи й активи, урахувати не лише розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а й інші обставини, визначені КПК, не допускати перетворення застави на завуальований спосіб тримання особи під вартою, а також ретельно мотивувати розмір застави, обґрунтовуючи кожний його складник. Лише за такого підходу застава може виконувати своє призначення як реальна альтернатива триманню під вартою.
🎥 Переглянути відеозапис лекції можна за посиланням:
▶️ https://www.youtube.com/watch?v=0XesOtPGvx4
YouTube
Забезпечення реальної альтернативності застави триманню під вартою: тематична онлайн-лекція
22 жовтня 2026 року відбулася тематична онлайн-лекція „Забезпечення альтернативності застави триманню під вартою в контексті Рішення Конституційного Суду України від 21 липня 2026 року № 9-р(ІІ)/2026“ за участю суддів Конституційного Суду України Василя Лемака…
⚖️Суд розглядає справу щодо обмежень на зміну ціни в договорах про публічні закупівлі
Другий сенат #КСУ 28 жовтня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „УКР ГАЗ РЕСУРС“ (далі – Товариство) щодо конституційності пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“ від 25 грудня 2015 року № 922–VIII зі змінами (далі – Закон).
Суддя-доповідач у справі Сергій Різник поінформував про зміст конституційної скарги та підстави для відкриття конституційного провадження.
▪️Суддя зазначив, що за результатами проведення Комунальним некомерційним підприємством „Жовтоводська міська лікарня“ (далі – Лікарня) процедури відкритих торгів між Лікарнею та Товариством було укладено договір про постачання електричної енергії. Надалі сторони уклали шість додаткових угод до цього договору, якими було змінено ціну електричної енергії.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї документів і матеріалів випливає таке.
У зв’язку з виникненням спору між сторонами договору щодо зміни ціни на електричну енергію Лікарня звернулася до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення з Товариства грошових коштів, отриманих на їх підставі.
Господарський суд міста Києва рішенням, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін, позов задовольнив, визнав недійсними додаткові угоди до договору та стягнув із Товариства на користь Лікарні надмірно сплачені кошти.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постановою, яка є остаточним судовим рішенням у цій справі, залишила касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін. Також відмовила в задоволенні клопотання Товариства про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
▪️Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції виходив зокрема з того, що пункт 2 частини п’ятої статті 41 Закону визначає правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі. Зокрема, цей припис допускає можливість збільшення ціни за одиницю товару, однак за умови, що сукупне збільшення ціни внаслідок внесення змін до договору не повинно перевищувати нормативно визначеного граничного відсоткового значення від суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін.
У конституційній скарзі Товариство, зокрема, зазначає, що пункт 2 частини п’ятої статті 41 Закону не відповідає критерію законності втручання у право власності в його конституційному розумінні та не узгоджується з приписами частин першої, четвертої статті 41 Конституції України у системному взаємозв’язку з принципом верховенства права.
▪️Суддя-доповідач у справі Сергій Різник зазначив, що на розгляді Другого сенату КСУ перебуває низка справ, предметом конституційного контролю в яких також є пункт 2 частини п’ятої статті 41 Закону. Ураховуючи зазначене, питання щодо наявності підстав для об’єднання цієї справи в одне конституційне провадження зі справою, яка вже перебуває на розгляді Другого сенату КСУ, вирішуватиметься на закритій частині пленарного засідання.
Дослідивши матеріали справи, Другий сенат перейшов до розгляду справи в закритій частині пленарного засідання.
Участь у пленарному засіданні взяла уповноважена особа, яка діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Олеся Серебряник.
Другий сенат #КСУ 28 жовтня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядав справу за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „УКР ГАЗ РЕСУРС“ (далі – Товариство) щодо конституційності пункту 2 частини п’ятої статті 41 Закону України „Про публічні закупівлі“ від 25 грудня 2015 року № 922–VIII зі змінами (далі – Закон).
Суддя-доповідач у справі Сергій Різник поінформував про зміст конституційної скарги та підстави для відкриття конституційного провадження.
▪️Суддя зазначив, що за результатами проведення Комунальним некомерційним підприємством „Жовтоводська міська лікарня“ (далі – Лікарня) процедури відкритих торгів між Лікарнею та Товариством було укладено договір про постачання електричної енергії. Надалі сторони уклали шість додаткових угод до цього договору, якими було змінено ціну електричної енергії.
Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї документів і матеріалів випливає таке.
У зв’язку з виникненням спору між сторонами договору щодо зміни ціни на електричну енергію Лікарня звернулася до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення з Товариства грошових коштів, отриманих на їх підставі.
Господарський суд міста Києва рішенням, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін, позов задовольнив, визнав недійсними додаткові угоди до договору та стягнув із Товариства на користь Лікарні надмірно сплачені кошти.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постановою, яка є остаточним судовим рішенням у цій справі, залишила касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін. Також відмовила в задоволенні клопотання Товариства про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
▪️Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції виходив зокрема з того, що пункт 2 частини п’ятої статті 41 Закону визначає правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі. Зокрема, цей припис допускає можливість збільшення ціни за одиницю товару, однак за умови, що сукупне збільшення ціни внаслідок внесення змін до договору не повинно перевищувати нормативно визначеного граничного відсоткового значення від суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін.
У конституційній скарзі Товариство, зокрема, зазначає, що пункт 2 частини п’ятої статті 41 Закону не відповідає критерію законності втручання у право власності в його конституційному розумінні та не узгоджується з приписами частин першої, четвертої статті 41 Конституції України у системному взаємозв’язку з принципом верховенства права.
▪️Суддя-доповідач у справі Сергій Різник зазначив, що на розгляді Другого сенату КСУ перебуває низка справ, предметом конституційного контролю в яких також є пункт 2 частини п’ятої статті 41 Закону. Ураховуючи зазначене, питання щодо наявності підстав для об’єднання цієї справи в одне конституційне провадження зі справою, яка вже перебуває на розгляді Другого сенату КСУ, вирішуватиметься на закритій частині пленарного засідання.
Дослідивши матеріали справи, Другий сенат перейшов до розгляду справи в закритій частині пленарного засідання.
Участь у пленарному засіданні взяла уповноважена особа, яка діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Олеся Серебряник.