Під час війни мозок людини працює як радар: він постійно сканує навколишній простір у пошуку загроз. Це закономірно, але виснажує внутрішні ресурси.

Утім, є природний спосіб, який допоможе знизити рівень тривоги та стресу: дякувати. Коли людина знаходить найменші причини для вдячності, організм виробляє дофамін і серотонін – гормони щастя.

🧠 Мозок людини можна тренувати, як м’язи. Нервова система привчається фокусуватися на добрих моментах, «м’язи» стають міцнішими, а приводи для вдячності з’являються все частіше, адже мозок починає автоматично помічати позитивне.

Практика вдячності допомагає свідомо перемкнути увагу з небезпеки на відчуття спокою та підтримки: буквально прокладає нові маршрути для приємних емоцій і зміцнює психіку.

👉 Більше ніж «дякую»: як практики вдячності змінюють наш мозок та світогляд – розповідає матеріал на платформі «Ти як?» Всеукраїнської програми ментального здоров’я.

Фахівці зібрали в ньому поради, які допоможуть зробити вдячність звичкою та свідомо шукати точки опори. Адже ця практика не заперечує складність обставин навколо – вона дозволяє бачити світло та сенси навіть у темряві.

🧬 Генетичний код більшості людей – 46 хромосом. Але дехто має 47-му, додаткову копію 21-ї. Це явище ще називають трисомією 21. Учені виявили цю особливість у 1959 році – із розвитком генетики. Назву відповідному синдрому дали на честь англійського лікаря Джона Ленгдона Дауна, який описав його прояви ще в ХІХ столітті, тоді ще не знаючи причини.

Яскрава ілюстрація того, як розвиток знань веде людство від загадкового й незрозумілого до вивчення, сприйняття, а головне, прийняття відмінностей, кращого розуміння себе й кожної людини.

🗓 Сьогодні відзначаємо Всесвітній день поширення знань про синдром Дауна. Сама дата теж із сенсом: 21.03 нагадує про три копії 21-ї хромосоми.

Українці із синдромом Дауна навчаються, працюють, реалізують себе у творчості, мріють і прагнуть щасливого життя.

🤝 Рада особисто знати багатьох із них, від працівників Cafe 21.3 та «Голландської пекарні 21.3», що працюють у Броварах, до художниці, співзасновниці «Ательєнормально» Анни Сапон, чию виставку нещодавно відвідала.

Їхній приклад показує, як підтримка близьких та оточення допомагає людям із синдромом Дауна реалізуватися, розкриватися, які успіхи вони роблять у житті. Вони доводять: людяність – найголовніша якість людини й кожного суспільства.

👥 Саме таке, людяне суспільство, у якому є місце та можливості для кожної людини, прагнемо побудувати в Україні. А починається воно із кожного з нас – наших щоденних дій, ставлення, навіть комунікації, у якій завжди на першому місці має бути людина, а вже потім – її стан.

💬 І якщо не знаєте, як правильно спілкуватися так, щоб це було комфортно обом сторонам, завжди запрошую до «Довідника безбар’єрності» – посібника з коректної комунікації.

Адже насправді нас найбільше характеризують не хромосоми чи стани, а ставлення й повага одне до одного.

Сьогодні українці прощаються з Патріархом Філаретом.

Він доклав багато зусиль, щоб в Україні була своя помісна церква. Без його наполегливості та сміливості не уявити історію української самостійності, нашої духовної незалежності та розбудови справді своєї сильної держави. Памʼятаємо. Шануємо. Будемо вдячні.

Царство Небесне!

Уже добу триває чергова російська атака на українські міста.

Авіабомби по Дружківці – загинула жінка…

Двоє загиблих і вже 12 поранених у Полтаві…

Десятки травмованих у Запоріжжі та Дніпрі внаслідок дронових атак на житлові будинки…

З понад 400 запущених цього разу по Україні дронів 40 нападники спрямували на одну лише Шостку на Сумщині…

У Слатиному на Харківщині вдарили безпілотником по електричці – загинув пасажир…

Останні години агресор, не ховаючись, б’є по наших містах і їхніх мешканцях уже при денному світлі, поціливши в житловий масив та історичний центр Львова – палає спадок, що охороняється ЮНЕСКО.

Найсвіжіша гірка звістка: в центрі Івано-Франківська від денного російського нальоту загинули люди – попередньо відомо про двох.
Нові руїни, кров і сльози по всій Україні…

Серед новин, у яких потопає світ щодня, не дамо українському горю загубитися, стати черговою статистикою, заголовком, який байдуже перегорнуть.

Ми всі – свідки російського злочину і маємо говорити й пам’ятати про нього, щоб добитися покарання для виконавців та ідеологів. І маємо діяти – кожен на своєму місці, – щоб справедливість наблизилася якнайшвидше.

Співчуття рідним загиблих і вся можлива турбота постраждалим. Сил усім нам. Вистоїмо.