Сьогодні день пам’яті дітей, яких вбила Росія. Офіційною мовою він називається інакше, але мовою правди це звучить саме так. Цей день – про найболючіші епізоди війни, про найбільшу несправедливість і зло, яке чинить Росія, – коли гинуть найнезахищеніші та найбільш невинні. Діти.

Зараз це щонайменше 707 українських дітей. І ще тисячі дітей, яких Росія поранила, викрала, тисячі дітей, чия доля досі невідома. Це важливі і жахливі показники, але за ними стоїть дещо більше, ніж тільки цифри російських злочинів. Це дитячі мрії, плани, сподівання, які просто стерли. Це біль кожної матері та кожного батька, які не знають, як далі з цим жити – жити з таким болем.

Наші українські діти. Комусь декілька днів, хтось пішов у перший клас, а у когось мав бути випускний. Ось з ким воює хвора держава. Ось кому протистоїть так звана друга армія світу, яка нездатна перемогти на полі бою і самостверджується на дітях.

Світла памʼять кожній загиблій дитині. Вічний обов’язок для всіх нас – пам’ятати, захищати наших дітей та зробити все, щоб зло, яке принесла Росія, було покаране.

Чи можливо вмістити біль в одну дату?

🕯 Коли в 1982 році Генасамблея ООН встановила 4 червня як єдиний День пам’яті безневинних дітей – жертв агресії, це було прагнення об’єднати біль людства в спільному жесті пам’яті. Але одна дата не може вмістити кожне ім’я, кожну долю, кожен зруйнований світ.

І на жаль, Україна зараз серед тих країн, які ведуть страшний лік дітей, загиблих унаслідок такої агресії, яких убив російський нападник. Ми свідчимо сьогодні про 707 дітей, яких Росія позбавила життя. Але за кожною згадкою про дитину – жертву війни стоїть не лише обірване життя, а й зруйнований світ батьків, братів, сестер, друзів.

Той, хто віддає наказ про запуск ракети по українському місту, має знати: кожен такий злочин фіксується, отримує ім’я та юридичну кваліфікацію. Світла пам’ять не має залишатися лише пам’яттю. Вона має стати доказом. І вироком.

💬 Сьогодні, у цей надтяжкий день – день пам’яті дітей, яких убила Росія, – говорила про це перед представниками міжнародної спільноти.

Шановні партнери, злочини проти дітей в Україні задокументовані. І вони чекають на вашу політичну волю. Чекають не тільки співчуття – дії.

🏫 Напередодні я відвідала Веселинівський ліцей на Миколаївщині, де Фундація Олени Зеленської облаштувала укриття. Тут навчаються 937 учнів, серед яких є діти з інвалідністю.

👥 Для мене було важливо побачити не лише саме приміщення, а й те, як воно працює. Адже безпечне укриття – це не просто відремонтований простір. Це можливість продовжувати навчання, спілкуватися з однолітками, зберігати відчуття нормального дитинства навіть під час війни. Під час повітряних тривог навчання тут не зупиняється, і завдяки безбар’єрним рішенням усі діти мають рівний доступ до безпечного освітнього середовища.

Учні Веселинівського ліцею звернулися до мене з проханням. Вони попросили передати власноруч виготовлені фігурки янголів як символ пам’яті та шани дітям, яких убила Росія.

🤲 Сьогодні, 4 червня, я виконала їхнє прохання. Маленькі паперові янголята, створені руками учнів із Миколаївщини, стоять поруч з іграшками, які ми поклали сьогодні на знак вшанування українських дітей, яких забрала країна-агресор.

Діти з прифронтового регіону, які самі живуть під загрозою обстрілів, пам’ятають про інших дітей. І нагадують нам: пам’ять – це не лише слова. Це дія.