Який шлях долає родина у «нормальному світі», щоб поїхати влітку на відпочинок? Робота, синхронізація відпусток батьків і канікул дітей, трішки сперечань: море чи гори?

🌿 Шлях, який пройшла родина Овчаренків, доки не «видихнула» у Карпатах, – кардинально інший. У Сніжани та Геннадія дев’ятеро дітей, наймолодшому хлопчику у цій великій прийомній родині (ДБСТ) лише шість. Разом вони пережили окупацію у Херсонській області, разом у пошуках безпечного дому виїхали спочатку до Кривого Рогу, а згодом на Одещину.

Уявіть стан батьків, яким потрібно не просто подбати про дев‘ятьох дітей – урятувати їх. Вони вимушено жили з окупаційним режимом, що автоматично означає психологічне та фізичне насилля, примусові I депортації та допити людей поруч – усі ті жахи, що відкрилися нам після звільнення Херсонщини.

Діти з родини Овчаренків – одні з тих, хто відпочив у другій зміні табору «Артек – Буковель» завдяки Olena Zelenska Foundation. Батьки-вихователі з найменшими членами сім‘ї теж мешкали у будиночках поруч. У спілкуванні з ними ми зрозуміли, що відпочинку вони не мають ніколи, тож обов’язково вирішили передбачити його разом із дітьми. Спочатку ми планували, що в кожну зміну відпочиватимуть ДБСТ з однієї з прифронтових та деокупованих областей. Та, коли на Херсонщині сталося лихо, сформували зміни насамперед для сімей звідти та з Миколаївщини.

⛰До кінця літа плануємо оздоровити у Карпатах близько 1200 дітей із подібних великих прийомних родин. Тут уже відпочили понад 500 дітей з батьками. Бо ж не тільки Овчаренки пережили неймовірно складні півтора року повномасштабної війни. ДБСТ по всій країні зіткнулися з неймовірними труднощами, дехто на межі фізичного виживання. І підтримати їх у побуті, дати можливість бодай тиждень-два відпочити – пріоритетне завдання зараз для моєї Фундації.

34-річна Альона з Черкащини пересувається на кріслі колісному, бо з дитинства має інвалідність. Але жінка – мама трьох дітей і сама веде господарство в приватному будинку. Альона давно мріяла керувати автомобілем, і ось тепер зможе й це.

33-річна Людмила з Вінниччини була на пасажирському сидінні, коли втратила руку в ДТП. Щоб позбутися автострахів, працює із психологом та… вчиться кермувати!

35-річний Віталій із Київщини отримав травму спинного мозку ще у 2007-му. Відтоді на кріслі колісному, але водночас допомагає іншим, очолюючи ГО «Група активної реабілітації». Важко пережив окупацію в Бучі. А тепер втілює мрію: вчиться водити автівку.

🚘 Усі перелічені (і не лише вони) просто зараз стають водіями завдяки флагманському проєкту МВС «Автошколи для осіб з інвалідністю», який ми презентували сьогодні.

👉 Це частина ініціативи «Без бар’єрів» і саме та дієва безбар’єрність, яку наша країна зобов’язалася втілювати ще до російського вторгнення: рівні можливості, комфорт і зручність для всіх українців у всіх сферах.

В автошколах для осіб з інвалідністю можна опанувати автотранспорт категорії В й ручне керування автівкою, навчаючись в інклюзивних групах, індивідуально, дистанційно, за зручним графіком. Зараз теоретичні та практичні курси в адаптованих автошколах проходять перші 22 учня, один уже отримав посвідчення водія.

📍Найближчу з п’яти адаптованих автошкіл (у Києві, Кам’янці-Подільському, Кропивницькому, Львові та Дніпрі) можна знайти на сайті МВС.

Важко переоцінити цей проєкт нині, коли через російські атаки людей з інвалідністю в нас стрімко більшає щодня – молодих, активних, сповнених планів. Але всі ці люди обов’язково втілять задумане й реалізуються в Україні, упевнено керуючи не лише автівкою, але й власним майбутнім.