Ще нещодавно 24-річний Денис Кривенко був пацієнтом Superhumans Center, а тепер він член команди клініки: допомагає відновитись іншим. Денисові ампутували кінцівки, але хлопець має мету: повернутися за кермо автомобіля та проїхатися на велосипеді. Він не просто підтримує ветеранів – він надихає їх власним прикладом стійкості.

📄 Денис як фахівець першої лінії контакту став одним із 20 учасників навчання, яке тривало в Карловому університеті Праги. Роботі з учасниками бойових дій і військовополоненими за найкращими методиками американських колег з Університету Каліфорнії в Сан-Дієго навчалися також наші військові психологи, які працюють у шпиталях, фахівці МВС, Національної гвардії, ДСНС, Міністерства оборони, реабілітаційних центрів і неурядових організацій. Усі мають за плечима бойовий досвід.

🤝 У піклуванні про ментальне здоров’я захисників і захисниць, зокрема й тих, хто пережив полон, найефективнішим вважається метод «рівний – рівному». Це коли з людиною працює той, хто має схожий досвід, хто сам пройшов війну, жив в окопах, бачив те, що цивільна людина ніколи не зможе зрозуміти, хоч би як сильно цього хотіла, а також психолог, психотерапевт чи психіатр. Тоді між ними виникає довіра.

Тож наші фахівці навчалися реагувати на стрес у зоні конфлікту, долати наслідки контузій і черепно-мозкових травм, опановували інструменти скринінгу й методики роботи з ПТСР і супутніми станами. І чи не найголовніше – формували навички самодопомоги й запобігання вікарній травмі, так званій травмі свідка, коли одна людина травмується від почутого досвіду іншої. Фахівці з ментального здоров’я завжди в зоні ризику.

✔️ Після завершення навчання в Празі наступний крок – запровадити каскадне навчання за методом «рівний – рівному» вже в Україні. Дякую партнерам, завдяки яким наші фахівці мають змогу підвищити свій професіоналізм і стати опорою для захисників та захисниць.

Навчання відбувається в межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я в партнерстві з Університетом Каліфорнії в Сан-Дієго, Карловим університетом у Празі, Міжнародним центром трансферу технологій в Україні (ITTC), Інститутом психіатрії КНУ імені Тараса Шевченка, у співпраці з Координаційним центром із психічного здоров’я Кабінету Міністрів України, ГО «Безбар’єрність» і за підтримки Державного департаменту США.

🧑‍🦯 З чого починається доступність події чи публічного місця для незрячої людини? З тактильної доріжки, що приведе на концерт, чи, може, з опису шрифтом Брайля, якщо йдеться про картинну галерею?

🎫 Ще раніше – з купівлі квитка. «Я часто не можу придбати квиток самостійно, бо треба обирати місця й це дуже важко. Кожна кнопка має бути підписана. Сайти для придбання квитків мають бути доступні для незрячих», – розповідає Віталія Андрушко.

🦯 Вона працює гідом у музеї в темряві «Третя після опівночі» – єдиному в Україні, екскурсії в якому проводять незрячі гіди в цілковитій темряві. Разом із колегою Катериною Халецькою вона поділилася досвідом відвідання івентів спеціально до сьогоднішнього Міжнародного дня незрячих людей. Його відзначають, щоб суспільство краще розуміло, як живуть люди з порушенням зору й що треба зробити, щоб простір, інформація та послуги були для них доступні.

Багато незрячих людей, особливо ті, хто втратив зір у дорослому віці, не знають шрифту Брайля. Тож інформація ним на вході не завжди допоможе зорієнтуватися, каже Катерина. Стануть у пригоді тактильні смужки, які вкажуть напрямок до свого місця, однак, якщо зал величезний, це зіб’є з пантелику. Тож найкраще, на її думку, щоб у таких просторах були макети, що допоможуть ознайомитися з територією та відтворити її в уяві.

🏫 Тактильні мініатюри, макети, освітлення, звуковий супровід – усе це може значно спростити життя незрячих людей і має використовуватися на кожній події, що прагне з повагою ставитися до кожного відвідувача. Про це йтиметься в «Гайді безбар’єрних подій», який зовсім скоро презентуємо суспільству в межах моєї ініціативи «Без бар’єрів».

🫂 Та є річ, не менш, а може, й більш важлива, ніж гостинність простору: це увага та розуміння людей, що працюють на події. Зустріти на вході, провести до місця, підсунути стілець, допомогти розібратися – усе це може й має робити персонал заходу. Тож окремий великий розділ у гайді буде присвячено людській взаємодії та комунікації.

✅ Буде там і спеціальний чек-ліст безбар’єрності заходу офлайн та онлайн. Адже від початку пандемії коронавірусу ми перемістилися з конференц-залів у зуми та метавсесвіти, і ці віртуальні простори теж мають бути доступні.

❤️ Будь-яка безбар’єрність починається з поваги до людини. Тоді з’являється і розуміння її потреб, і бажання впроваджувати зміни: у просторі, у комунікації, у свідомості суспільства. Цим і керуємося, розробляючи безбар’єрні ініціативи.