У багатьох країнах світу мені доводиться пояснювати, із яким злом зіткнулася Україна й чим воно загрожує, причому не лише нам. А всьому світові. Доводиться пояснювати, чому агресію треба зупиняти вчасно – до того, як вона заразить світ, немов епідемія.

🇱🇻 Але в Латвії цього точно не треба пояснювати. Бо тут, на жаль, знають це з власного досвіду.

Багато найважчих історичних етапів наші країни пройшли разом. Зокрема й імперську окупацію. Депортації, винищення нації, мови, відмова в самому праві на існування – у Латвії знають, що несе із собою російський імперський світ. Знають, що таке боротися за волю й за право бути собою на власній землі.

📍Сьогодні в Ризі разом із міністром закордонних справ Латвії Кріш'янісом Каріньшем рада була зустрітися з представниками латвійської та місцевої української громад. Їх зібралось понад 90 (!) – одночасно державні й недержавні організації, благодійні фонди та активісти, великі компанії та приватні бізнеси, лікарі й цілі лікарні, педагоги, підприємці, музиканти, центри реабілітації, релігійні діячі, громадські спілки, юристи та правозахисники, мерії, ветеранські спілки, банки, транспортники…

🫂 Уся Латвія, уся її людяність і небайдужість ніби втілилася в одному залі. І як же багато серед організацій та спілок тих, чия дата створення – 2022 рік – означає, що вони з’явилися спеціально, щоб допомагати Україні.

🤝 Подякувала всім і кожному особисто за порятунок наших людей, прихисток, навчання й роботу, лікування та реабілітацію для поранених, зокрема воїнів.

🇺🇦 Подякувала потужній українській діаспорі Латвії – підприємцям, учителям, науковцям, митцям – людям різних занять і доль, яких єднає батьківщина в серці. Які допомагають співвітчизникам в Україні та Латвії.

І вдячна всім благодійникам, освітянам, лікарям, хто допомагає нашим дітям вчитися та зберігати здоров’я й можливості – в Україні та в Латвії.

Тим паче що не буває маленького добра. Воно завжди велике. Завжди більше за зло. Ви більші за зло, коли робите добро.
Дякуємо, Латвіє! Слава Україні!

Коли почалося вторгнення, 9-річний Ілля з мамою був у Маріуполі. Ховалися в підвалах, шукали безпечного місця, щоб захиститися від обстрілів. Одного разу вони саме перебігали до сусідів, але вберегтися не вдалося: мама Наталія отримала поранення голови, а хлопчику розірвало ногу. Мама на собі дотягнула Іллю додому. І померла на його очах.

Далі була примусова депортація в Донецьк, ризик втратити ногу (на ампутації наполягали місцеві лікарі), боротьба бабусі за повернення онука в Україну.

🇱🇻 Сьогодні Ілля й багато інших дітей приїхали в Латвію на міжнародну конференцію «Війна Росії проти дітей», присвячену депортації в Росію українських дітей, щоб розповісти свої історії: як втрачали батьків та домівки, як у полоні їм казали, що вони нікому не потрібні, й залякували, яким довгим і тяжким був шлях додому.

📍Провели зустріч спільно з першою леді Латвії (2019–2023) Андрою Левіте, Президентом Латвії (2019–2023) Егілсом Левітсом, уповноваженою Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дарією Герасимчук, представницею Офісу омбудсмена Іриною Сусловою та іншими.

Світ повинен знати, що робить Росія з нашими дітьми і що, не вагаючись, зробить із будь-якими. Світ повинен знати, щоб нарешті згуртуватися й діяти заради порятунку дитинства. Не лише нашого – всього.