Взаємодія і порозуміння, справедливе та вільне суспільство — такими завжди були цінності Інституту Аспена. Ці ж потужні цінності нині дають українцям наснагу триматися у війні вже майже чотири місяці. Тож я була щиро рада запрошенню розповісти про них онлайн на події, присвяченій 10-річчю заснування Аспен Інституту Центральна Європа.

Україна зараз стоїть не тільки за власний дім — а за зрозумілі кожній людині цінності, найперші із яких – життя та свобода.

Нам допомагають триматися любов до наших близьких, впевненість у наших друзях та союзниках. Тож я закликала випускників Інституту використати своє лідерство, щоб Україна й далі мала союзників, щоб правда про жорстокість та цинізм Росії постійно звучала на світовій арені світовій арені. Щоб українців перестали катувати та вбивати.

Моє звернення прозвучало у Чехії, країні, що самовіддано прийняла 400 тисяч наших громадян. Зовсім скоро вона головуватиме у ЄС — коли там вирішуватиметься доля членства для України. Вирішуватиметься й доля європейських цінностей. Бо якщо зараз ЄС відмовить Україні, Росія сприйме це як бажану перемогу над усією Європою. А ще — зрозуміє, що у Європі немає єдності.

Тож переконана: світ не може зробити агресору такий подарунок. Бо це війна за захист ЄС та усіх його головних цінностей також.

​​Половина українців сьогодні живе окремо від своїх сімей. Серед воєнних випробувань це – одне із найважчих.

Поговорила з легендарною газетою The Guardian (вона виходить у Британії вже понад 200 років) про те, як війна розділила родини.

Українці не звикли звертатися по допомогу до психологів. Ми схильні ігнорувати депресію чи тривогу. Але тепер нам усім треба переглянути ці стереотипи. І знадобиться велика інформаційна кампанія, щоб довести людям: це не їхня вина, що їм нині потрібна психологічна допомога. По неї потрібно та є куди звертатися.

Бо перемога – це насамперед відновлення нормального, повноцінного життя. 🇺🇦

Хірург, який витягає з тіла дитини уламки снаряда.

Фронтовий медик, який тягне на собі пораненого.

Акушерка, яка приймає немовлят під бомбами.

Лікар швидкої, яка мчить замінованою дорогою.

Медсестра, яка лікує сусідів у бомбосховищі.

Наші медики тепер – більше, ніж медики. І те, що вони роблять, – більше, ніж робота.

Кожен день українського спротиву – їхній день. День життя, який вони відбирають у війни.

З вашим днем, рятівники й рятівниці! Низький уклін.
____
Фото: Andre Liohn, Marcus Yam, Сергій Бакшаєв, Lynsey Addario, Pavel Petrov, Mads Nissen.