🏛 Його стіни спеціально зробили скляними – на противагу закритості репресивних режимів, про які він розповідає. Музей окупацій та свободи Vabamu – найбільший приватний неприбутковий музей Естонії. Він зберігає пам’ять про радянську та нацистську окупацію Естонії, 40 тисяч артефактів, фотографій, листів і документів. Серед експонатів – особисті речі депортованих, предмети, виготовлені в таборах ГУЛАГу, листи й записи на березовій корі, а також матеріали, присвячені діяльності руху опору та боротьбі за незалежність Естонії.
А заснувала музей жінка, яка народилась у Києві, – лікарка й меценатка Ольга Кістлер-Рітсо (Olga Kistler-Ritso). Її батька репресувала більшовицька влада, сама Ольга мусила стати емігранткою, але після того, як країна відновила незалежність, інвестувала значні кошти в збереження пам’яті про репресії, щоб вони ніколи не повторились.
Дуже важливе місце і дуже зрозуміле Україні й українцям, адже ми пройшли той самий шлях, зазнали тих самих репресій і боролись із тими самими поневолювачами.
🟦 Тому дуже ціную і вдячна команді музею, Українському посольству в країні, усім причетним за те, що сьогодні тут з’являється український аудіогід. Почути свідчення та послання музею тепер можна українською мовою. І більше української стає у світі, адже музей долучається до великої родини українських аудіогідів у найцікавіших місцях планети, що налічує тепер уже 117 пам’яток у 59 країнах.
Першими слухачами української екскурсії стали українці, що зараз живуть у Таллінні.
🌍 Але дуже хочу, щоб історію, яку оповідає музей, почув і зрозумів увесь світ.
А заснувала музей жінка, яка народилась у Києві, – лікарка й меценатка Ольга Кістлер-Рітсо (Olga Kistler-Ritso). Її батька репресувала більшовицька влада, сама Ольга мусила стати емігранткою, але після того, як країна відновила незалежність, інвестувала значні кошти в збереження пам’яті про репресії, щоб вони ніколи не повторились.
Дуже важливе місце і дуже зрозуміле Україні й українцям, адже ми пройшли той самий шлях, зазнали тих самих репресій і боролись із тими самими поневолювачами.
Першими слухачами української екскурсії стали українці, що зараз живуть у Таллінні.
🌍 Але дуже хочу, щоб історію, яку оповідає музей, почув і зрозумів увесь світ.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤204👍25😢4
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🎧 Відвідала Музей окупацій та свободи Vabamu й запустила тут україномовний аудіогід.
Скляні стіни музею символізують відкритість – на противагу закритості репресивних режимів, про які він розповідає. Всередині – близько 40 тисяч свідчень радянської та нацистської окупації. Пишаємося, що музей заснувала уродженка Києва Ольга Кістлер-Рітсо.
🇺🇦 Це місце особливо близьке Україні та українцям: ми пройшли схожий шлях, зазнали тих самих репресій і боролися з тими самими поневолювачами. Тепер Vabamu звучить і українською – щоб цю історію почуло й зрозуміло ще більше людей.
Скляні стіни музею символізують відкритість – на противагу закритості репресивних режимів, про які він розповідає. Всередині – близько 40 тисяч свідчень радянської та нацистської окупації. Пишаємося, що музей заснувала уродженка Києва Ольга Кістлер-Рітсо.
🇺🇦 Це місце особливо близьке Україні та українцям: ми пройшли схожий шлях, зазнали тих самих репресій і боролися з тими самими поневолювачами. Тепер Vabamu звучить і українською – щоб цю історію почуло й зрозуміло ще більше людей.
❤261😢15👍8
Нехай кожен, хто говорить про «велику російську культуру», побачить це. Росію в дії.
Фото охопленого вогнем Успенського собору Києво-Печерської лаври, пам’ятки ЮНЕСКО, можуть довести нормальну людину до сліз. Пам’ятка, важлива для кожного киянина, українця, кожного, хто хоч раз її бачив, пережила 10 віків і сотні навал, але постраждала від «руского міра», який, за іронією, продовжує називати себе «християнським» і навіть колись претендував на Лавру як свою святиню. Але ось справжня ціна слів росіян про їхню велику духовність.
Сьогодні агресор бив по культурі, історії, освіті, ідентичності, адже, крім Лаври, поцілив у музейний комплекс «Мистецький Арсенал», один із цехів кіностудії ім. Довженка, Будинок органної та камерної музики в Дніпрі, розташований у приміщенні столітньої Свято-Миколаївської (Брянської) церкви…
Але навіть охоплені вогнем пам’ятки, які обов’язково відновимо, не затьмарять страшних незворотних людських втрат: на Харківщині підлим повторним ударом росіяни вбили чотирьох рятувальників.
Зростає лік загиблих у різних регіонах, бо під російськими ударами були понад 90 населених пунктів, зокрема на Дніпровщині, Донеччині, Запоріжжі, Сумщині, Миколаївщині, Харківщині. Лише в Києві – 26 пожеж. Горять будинки, освітні заклади, залізничні станції.
Чекаємо на реакцію ЮНЕСКО, міжнародних партнерів, зокрема США, та всіх, хто розуміє: пам’ятки у вогні й непокараний підпалювач-убивця в центрі Європи – вкрай небезпечна ситуація для всіх.
Уклін і подяка всім співвітчизникам і друзям, які в цю хвилину допомагають, рятують, прихищають тих, хто втратив дім, лікують поранених, втішають тих, хто в горі. Ми – люди. І людяність – наша найголовніша цінність, яку не можна зруйнувати чи відібрати.
Фото охопленого вогнем Успенського собору Києво-Печерської лаври, пам’ятки ЮНЕСКО, можуть довести нормальну людину до сліз. Пам’ятка, важлива для кожного киянина, українця, кожного, хто хоч раз її бачив, пережила 10 віків і сотні навал, але постраждала від «руского міра», який, за іронією, продовжує називати себе «християнським» і навіть колись претендував на Лавру як свою святиню. Але ось справжня ціна слів росіян про їхню велику духовність.
Сьогодні агресор бив по культурі, історії, освіті, ідентичності, адже, крім Лаври, поцілив у музейний комплекс «Мистецький Арсенал», один із цехів кіностудії ім. Довженка, Будинок органної та камерної музики в Дніпрі, розташований у приміщенні столітньої Свято-Миколаївської (Брянської) церкви…
Але навіть охоплені вогнем пам’ятки, які обов’язково відновимо, не затьмарять страшних незворотних людських втрат: на Харківщині підлим повторним ударом росіяни вбили чотирьох рятувальників.
Зростає лік загиблих у різних регіонах, бо під російськими ударами були понад 90 населених пунктів, зокрема на Дніпровщині, Донеччині, Запоріжжі, Сумщині, Миколаївщині, Харківщині. Лише в Києві – 26 пожеж. Горять будинки, освітні заклади, залізничні станції.
Чекаємо на реакцію ЮНЕСКО, міжнародних партнерів, зокрема США, та всіх, хто розуміє: пам’ятки у вогні й непокараний підпалювач-убивця в центрі Європи – вкрай небезпечна ситуація для всіх.
Уклін і подяка всім співвітчизникам і друзям, які в цю хвилину допомагають, рятують, прихищають тих, хто втратив дім, лікують поранених, втішають тих, хто в горі. Ми – люди. І людяність – наша найголовніша цінність, яку не можна зруйнувати чи відібрати.
😢291❤61👍4
Два тижні тому під час обстрілу Києва загинула на шляху до укриття 29-річна Вероніка Чуян, двоє її маленьких синів поранені.
89-річна вчителька Алла Уманська чудом вижила: ракета влучила в її будинок на київській Лук’янівці. Пані Алла пережила Другу світову. Тепер війна Росії залишила її без житла.
Це лише деякі історії українських жінок. Вони мали право жити у своїй країні та у своїх містах спокійно й мирно, як усі жінки світу. Але ось що з ними зробила Росія.
За даними пілотного проєкту невідкладних проміжних репарацій, 331 жінка і 19 дівчат пережили сексуальне насильство з боку окупантів. І це лише ті, хто знайшли силу повідомити про це прокуратурі.
👥 Розповіла про становище українських жінок та можливості допомоги для них під час заходу, який організувала державний секретар у закордонних справах, справах Співдружності націй і розвитку Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Іветт Купер за участі міністерок закордонних справ Канади й Австралії на підтримку жінок в Україні та їхнього лідерства в миробудуванні, відновленні та зміцненні стійкості.
Ми не можемо виміряти чи порахувати біль. Але ми зобов’язані допомогти всім, хто страждає.
⚖️ Саме тому один з пріоритетів України – реалізація закону про соціальний та правовий статус для постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією РФ, та невідкладні проміжні репарації. Такі виплати наразі фінансує не Росія, як мало б бути, а міжнародні партнери через Global Survivors Fund, бо постраждалі не повинні чекати. Сам факт такого відшкодування дає їм відчуття справедливості, якої так прагне кожен, хто зазнав горя.
🌐 Історична резолюція ООН «Жінки, мир, безпека» для України стала не просто декларацією, а щоденною реальністю – через ціну, яку ніхто не хотів платити: тисячі загиблих і поранених, мільйони вимушено переміщених і ті, хто залишився та взяв на себе роботу в країні.
Необхідно, щоб відповідь на цю війну узгоджувалася з тим, що 25 років тому було внесено до Резолюції 1325, а саме із справедливістю для постраждалих. Бо справедливість навіть для однієї людини сьогодні – це більш справедливий світ для всіх нас завтра.
89-річна вчителька Алла Уманська чудом вижила: ракета влучила в її будинок на київській Лук’янівці. Пані Алла пережила Другу світову. Тепер війна Росії залишила її без житла.
Це лише деякі історії українських жінок. Вони мали право жити у своїй країні та у своїх містах спокійно й мирно, як усі жінки світу. Але ось що з ними зробила Росія.
За даними пілотного проєкту невідкладних проміжних репарацій, 331 жінка і 19 дівчат пережили сексуальне насильство з боку окупантів. І це лише ті, хто знайшли силу повідомити про це прокуратурі.
👥 Розповіла про становище українських жінок та можливості допомоги для них під час заходу, який організувала державний секретар у закордонних справах, справах Співдружності націй і розвитку Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Іветт Купер за участі міністерок закордонних справ Канади й Австралії на підтримку жінок в Україні та їхнього лідерства в миробудуванні, відновленні та зміцненні стійкості.
Ми не можемо виміряти чи порахувати біль. Але ми зобов’язані допомогти всім, хто страждає.
⚖️ Саме тому один з пріоритетів України – реалізація закону про соціальний та правовий статус для постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією РФ, та невідкладні проміжні репарації. Такі виплати наразі фінансує не Росія, як мало б бути, а міжнародні партнери через Global Survivors Fund, бо постраждалі не повинні чекати. Сам факт такого відшкодування дає їм відчуття справедливості, якої так прагне кожен, хто зазнав горя.
🌐 Історична резолюція ООН «Жінки, мир, безпека» для України стала не просто декларацією, а щоденною реальністю – через ціну, яку ніхто не хотів платити: тисячі загиблих і поранених, мільйони вимушено переміщених і ті, хто залишився та взяв на себе роботу в країні.
Необхідно, щоб відповідь на цю війну узгоджувалася з тим, що 25 років тому було внесено до Резолюції 1325, а саме із справедливістю для постраждалих. Бо справедливість навіть для однієї людини сьогодні – це більш справедливий світ для всіх нас завтра.
❤217😢61👍9
❓ Чи можна винести зі шкільних років корисну звичку на все життя? Тобто здобути не тільки знання з предметів, а й життєві навички, які допомагатимуть у будь-якому віці? Не кожен дорослий, на жаль, може таким похвалитися, бо і школи, і досвід різні.
Але саме зараз маємо шанс дати таку корисну звичку, яка підтримує, принаймні нинішньому поколінню українських школярів, що так мужньо вчиться в умовах оборони країни.
🟦 Усі ці роки ми продовжуємо реформу шкільного харчування, оновлюємо кухні, харчоблоки й меню, не тільки щоб нагодувати тут і зараз (хоч і це важливо: фактично безкоштовні шкільні обіди, доступні нині для учнів 1–4-х класів, стали частиною продуктової безпеки цілих родин. І цілих громад – бо створюють робочі місця, обіг закупівель тощо).
Реформа переслідує також більш тривалу, розтягнуту в часі мету: прагнемо, щоб уже дорослі люди колись, через роки, зберігали звичку здорового харчування, набуту саме в школі, тобто зараз.
Але мало приготувати корисні страви в новенькій шкільній їдальні. Треба ще й донести інформацію про їхню корисність до учнів, їхніх родин і цілих громад.
💬 Як це зробити, розповідала представникам шкіл, громад та ОВА команда реформи. Відзначили: найкраще пропагують здорове харчування неформальні заходи – активності, екскурсії, фестивалі. Підтверджую, бо нещодавно була на такому фестивалі на Хмельниччині, який відбувся на базі місцевого кулінарного хабу. Батьки, діти, вчителі разом вчилися готувати традиційні страви, зокрема гречаники. Було тепло, невимушено. І очевидно, що знання, здобуті в такій атмосфері, в цікавій, майже ігровій формі, дитина точно пам’ятатиме довго. Саме з того дня, думаю, у меню багатьох родин точно увійшли гречаники – як щось нове, як спільна пригода, цікавий досвід. Так закладаються традиції.
👥 Сподіваюся, почуте сьогодні надихне школи та громади на нові ідеї з використанням власних рецептів, регіональних продуктів і з обов’язковим акцентом на здоров’я. Якщо працювати над цим зараз – виростимо покоління зі свідомим ставленням до харчування, яке з повним правом казатиме: «Цього нас навчили ще у школі».
Але саме зараз маємо шанс дати таку корисну звичку, яка підтримує, принаймні нинішньому поколінню українських школярів, що так мужньо вчиться в умовах оборони країни.
Реформа переслідує також більш тривалу, розтягнуту в часі мету: прагнемо, щоб уже дорослі люди колись, через роки, зберігали звичку здорового харчування, набуту саме в школі, тобто зараз.
Але мало приготувати корисні страви в новенькій шкільній їдальні. Треба ще й донести інформацію про їхню корисність до учнів, їхніх родин і цілих громад.
💬 Як це зробити, розповідала представникам шкіл, громад та ОВА команда реформи. Відзначили: найкраще пропагують здорове харчування неформальні заходи – активності, екскурсії, фестивалі. Підтверджую, бо нещодавно була на такому фестивалі на Хмельниччині, який відбувся на базі місцевого кулінарного хабу. Батьки, діти, вчителі разом вчилися готувати традиційні страви, зокрема гречаники. Було тепло, невимушено. І очевидно, що знання, здобуті в такій атмосфері, в цікавій, майже ігровій формі, дитина точно пам’ятатиме довго. Саме з того дня, думаю, у меню багатьох родин точно увійшли гречаники – як щось нове, як спільна пригода, цікавий досвід. Так закладаються традиції.
👥 Сподіваюся, почуте сьогодні надихне школи та громади на нові ідеї з використанням власних рецептів, регіональних продуктів і з обов’язковим акцентом на здоров’я. Якщо працювати над цим зараз – виростимо покоління зі свідомим ставленням до харчування, яке з повним правом казатиме: «Цього нас навчили ще у школі».
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤213👍26😢2
🏠 Сьогодні ще одна велика прийомна родина отримала нову адресу дитинства.
Разом із командою Фундації Олени Зеленської завітала до Бучі, щоб передати ключі від нового дому Лілії та Андрію Гранцевим.
👨👩👧👦 Подружжя виховує сімох прийомних дітей і рідного сина Богдана. Кожна дитина має свою історію, характер і мрії. Через війну родина була змушена залишити рідну Херсонщину, але навіть у найскладніші часи не відмовилася від свого покликання – дарувати дітям турботу, підтримку та відчуття родини.
Серед вихованців Гранцевих – двоє братів, які втратили батька під час окупації, а згодом і маму. До сьогодні вся родина жила в орендованій квартирі. Тепер у них є власний просторий і безпечний дім, створений для великої прийомної сім’ї.
🟦 Підтримка сімейних форм виховання від самого початку є одним із пріоритетів Фундації Олени Зеленської. Нещодавно ми відвідали дві родини на Миколаївщині, які також отримали нові будинки в межах проєкту «Адреса дитинства», а сьогодні радіємо за родину Гранцевих. Усі ці оселі зведені завдяки підтримці наших данських партнерів – A.P. Moller Relief Foundation.
🤝 Сьогодні ключі від нових домівок уже отримали 22 великі прийомні родини. Ми переконані: найкраще середовище для дитини – це сім’я. Саме тому моя Фундація створила та розвиває проєкт «Адреса дитинства». Адже коли дитина має дім, турботливих батьків і відчуття безпеки, вона отримує найважливіше – основу для свого майбутнього.
Разом із командою Фундації Олени Зеленської завітала до Бучі, щоб передати ключі від нового дому Лілії та Андрію Гранцевим.
👨👩👧👦 Подружжя виховує сімох прийомних дітей і рідного сина Богдана. Кожна дитина має свою історію, характер і мрії. Через війну родина була змушена залишити рідну Херсонщину, але навіть у найскладніші часи не відмовилася від свого покликання – дарувати дітям турботу, підтримку та відчуття родини.
Серед вихованців Гранцевих – двоє братів, які втратили батька під час окупації, а згодом і маму. До сьогодні вся родина жила в орендованій квартирі. Тепер у них є власний просторий і безпечний дім, створений для великої прийомної сім’ї.
🤝 Сьогодні ключі від нових домівок уже отримали 22 великі прийомні родини. Ми переконані: найкраще середовище для дитини – це сім’я. Саме тому моя Фундація створила та розвиває проєкт «Адреса дитинства». Адже коли дитина має дім, турботливих батьків і відчуття безпеки, вона отримує найважливіше – основу для свого майбутнього.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤216👍24😢1