Два тижні тому під час обстрілу Києва загинула на шляху до укриття 29-річна Вероніка Чуян, двоє її маленьких синів поранені.
89-річна вчителька Алла Уманська чудом вижила: ракета влучила в її будинок на київській Лук’янівці. Пані Алла пережила Другу світову. Тепер війна Росії залишила її без житла.
Це лише деякі історії українських жінок. Вони мали право жити у своїй країні та у своїх містах спокійно й мирно, як усі жінки світу. Але ось що з ними зробила Росія.
За даними пілотного проєкту невідкладних проміжних репарацій, 331 жінка і 19 дівчат пережили сексуальне насильство з боку окупантів. І це лише ті, хто знайшли силу повідомити про це прокуратурі.
👥 Розповіла про становище українських жінок та можливості допомоги для них під час заходу, який організувала державний секретар у закордонних справах, справах Співдружності націй і розвитку Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Іветт Купер за участі міністерок закордонних справ Канади й Австралії на підтримку жінок в Україні та їхнього лідерства в миробудуванні, відновленні та зміцненні стійкості.
Ми не можемо виміряти чи порахувати біль. Але ми зобов’язані допомогти всім, хто страждає.
⚖️ Саме тому один з пріоритетів України – реалізація закону про соціальний та правовий статус для постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією РФ, та невідкладні проміжні репарації. Такі виплати наразі фінансує не Росія, як мало б бути, а міжнародні партнери через Global Survivors Fund, бо постраждалі не повинні чекати. Сам факт такого відшкодування дає їм відчуття справедливості, якої так прагне кожен, хто зазнав горя.
🌐 Історична резолюція ООН «Жінки, мир, безпека» для України стала не просто декларацією, а щоденною реальністю – через ціну, яку ніхто не хотів платити: тисячі загиблих і поранених, мільйони вимушено переміщених і ті, хто залишився та взяв на себе роботу в країні.
Необхідно, щоб відповідь на цю війну узгоджувалася з тим, що 25 років тому було внесено до Резолюції 1325, а саме із справедливістю для постраждалих. Бо справедливість навіть для однієї людини сьогодні – це більш справедливий світ для всіх нас завтра.
89-річна вчителька Алла Уманська чудом вижила: ракета влучила в її будинок на київській Лук’янівці. Пані Алла пережила Другу світову. Тепер війна Росії залишила її без житла.
Це лише деякі історії українських жінок. Вони мали право жити у своїй країні та у своїх містах спокійно й мирно, як усі жінки світу. Але ось що з ними зробила Росія.
За даними пілотного проєкту невідкладних проміжних репарацій, 331 жінка і 19 дівчат пережили сексуальне насильство з боку окупантів. І це лише ті, хто знайшли силу повідомити про це прокуратурі.
👥 Розповіла про становище українських жінок та можливості допомоги для них під час заходу, який організувала державний секретар у закордонних справах, справах Співдружності націй і розвитку Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Іветт Купер за участі міністерок закордонних справ Канади й Австралії на підтримку жінок в Україні та їхнього лідерства в миробудуванні, відновленні та зміцненні стійкості.
Ми не можемо виміряти чи порахувати біль. Але ми зобов’язані допомогти всім, хто страждає.
⚖️ Саме тому один з пріоритетів України – реалізація закону про соціальний та правовий статус для постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією РФ, та невідкладні проміжні репарації. Такі виплати наразі фінансує не Росія, як мало б бути, а міжнародні партнери через Global Survivors Fund, бо постраждалі не повинні чекати. Сам факт такого відшкодування дає їм відчуття справедливості, якої так прагне кожен, хто зазнав горя.
🌐 Історична резолюція ООН «Жінки, мир, безпека» для України стала не просто декларацією, а щоденною реальністю – через ціну, яку ніхто не хотів платити: тисячі загиблих і поранених, мільйони вимушено переміщених і ті, хто залишився та взяв на себе роботу в країні.
Необхідно, щоб відповідь на цю війну узгоджувалася з тим, що 25 років тому було внесено до Резолюції 1325, а саме із справедливістю для постраждалих. Бо справедливість навіть для однієї людини сьогодні – це більш справедливий світ для всіх нас завтра.
❤217😢61👍9
❓ Чи можна винести зі шкільних років корисну звичку на все життя? Тобто здобути не тільки знання з предметів, а й життєві навички, які допомагатимуть у будь-якому віці? Не кожен дорослий, на жаль, може таким похвалитися, бо і школи, і досвід різні.
Але саме зараз маємо шанс дати таку корисну звичку, яка підтримує, принаймні нинішньому поколінню українських школярів, що так мужньо вчиться в умовах оборони країни.
🟦 Усі ці роки ми продовжуємо реформу шкільного харчування, оновлюємо кухні, харчоблоки й меню, не тільки щоб нагодувати тут і зараз (хоч і це важливо: фактично безкоштовні шкільні обіди, доступні нині для учнів 1–4-х класів, стали частиною продуктової безпеки цілих родин. І цілих громад – бо створюють робочі місця, обіг закупівель тощо).
Реформа переслідує також більш тривалу, розтягнуту в часі мету: прагнемо, щоб уже дорослі люди колись, через роки, зберігали звичку здорового харчування, набуту саме в школі, тобто зараз.
Але мало приготувати корисні страви в новенькій шкільній їдальні. Треба ще й донести інформацію про їхню корисність до учнів, їхніх родин і цілих громад.
💬 Як це зробити, розповідала представникам шкіл, громад та ОВА команда реформи. Відзначили: найкраще пропагують здорове харчування неформальні заходи – активності, екскурсії, фестивалі. Підтверджую, бо нещодавно була на такому фестивалі на Хмельниччині, який відбувся на базі місцевого кулінарного хабу. Батьки, діти, вчителі разом вчилися готувати традиційні страви, зокрема гречаники. Було тепло, невимушено. І очевидно, що знання, здобуті в такій атмосфері, в цікавій, майже ігровій формі, дитина точно пам’ятатиме довго. Саме з того дня, думаю, у меню багатьох родин точно увійшли гречаники – як щось нове, як спільна пригода, цікавий досвід. Так закладаються традиції.
👥 Сподіваюся, почуте сьогодні надихне школи та громади на нові ідеї з використанням власних рецептів, регіональних продуктів і з обов’язковим акцентом на здоров’я. Якщо працювати над цим зараз – виростимо покоління зі свідомим ставленням до харчування, яке з повним правом казатиме: «Цього нас навчили ще у школі».
Але саме зараз маємо шанс дати таку корисну звичку, яка підтримує, принаймні нинішньому поколінню українських школярів, що так мужньо вчиться в умовах оборони країни.
Реформа переслідує також більш тривалу, розтягнуту в часі мету: прагнемо, щоб уже дорослі люди колись, через роки, зберігали звичку здорового харчування, набуту саме в школі, тобто зараз.
Але мало приготувати корисні страви в новенькій шкільній їдальні. Треба ще й донести інформацію про їхню корисність до учнів, їхніх родин і цілих громад.
💬 Як це зробити, розповідала представникам шкіл, громад та ОВА команда реформи. Відзначили: найкраще пропагують здорове харчування неформальні заходи – активності, екскурсії, фестивалі. Підтверджую, бо нещодавно була на такому фестивалі на Хмельниччині, який відбувся на базі місцевого кулінарного хабу. Батьки, діти, вчителі разом вчилися готувати традиційні страви, зокрема гречаники. Було тепло, невимушено. І очевидно, що знання, здобуті в такій атмосфері, в цікавій, майже ігровій формі, дитина точно пам’ятатиме довго. Саме з того дня, думаю, у меню багатьох родин точно увійшли гречаники – як щось нове, як спільна пригода, цікавий досвід. Так закладаються традиції.
👥 Сподіваюся, почуте сьогодні надихне школи та громади на нові ідеї з використанням власних рецептів, регіональних продуктів і з обов’язковим акцентом на здоров’я. Якщо працювати над цим зараз – виростимо покоління зі свідомим ставленням до харчування, яке з повним правом казатиме: «Цього нас навчили ще у школі».
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤213👍26😢2
🏠 Сьогодні ще одна велика прийомна родина отримала нову адресу дитинства.
Разом із командою Фундації Олени Зеленської завітала до Бучі, щоб передати ключі від нового дому Лілії та Андрію Гранцевим.
👨👩👧👦 Подружжя виховує сімох прийомних дітей і рідного сина Богдана. Кожна дитина має свою історію, характер і мрії. Через війну родина була змушена залишити рідну Херсонщину, але навіть у найскладніші часи не відмовилася від свого покликання – дарувати дітям турботу, підтримку та відчуття родини.
Серед вихованців Гранцевих – двоє братів, які втратили батька під час окупації, а згодом і маму. До сьогодні вся родина жила в орендованій квартирі. Тепер у них є власний просторий і безпечний дім, створений для великої прийомної сім’ї.
🟦 Підтримка сімейних форм виховання від самого початку є одним із пріоритетів Фундації Олени Зеленської. Нещодавно ми відвідали дві родини на Миколаївщині, які також отримали нові будинки в межах проєкту «Адреса дитинства», а сьогодні радіємо за родину Гранцевих. Усі ці оселі зведені завдяки підтримці наших данських партнерів – A.P. Moller Relief Foundation.
🤝 Сьогодні ключі від нових домівок уже отримали 22 великі прийомні родини. Ми переконані: найкраще середовище для дитини – це сім’я. Саме тому моя Фундація створила та розвиває проєкт «Адреса дитинства». Адже коли дитина має дім, турботливих батьків і відчуття безпеки, вона отримує найважливіше – основу для свого майбутнього.
Разом із командою Фундації Олени Зеленської завітала до Бучі, щоб передати ключі від нового дому Лілії та Андрію Гранцевим.
👨👩👧👦 Подружжя виховує сімох прийомних дітей і рідного сина Богдана. Кожна дитина має свою історію, характер і мрії. Через війну родина була змушена залишити рідну Херсонщину, але навіть у найскладніші часи не відмовилася від свого покликання – дарувати дітям турботу, підтримку та відчуття родини.
Серед вихованців Гранцевих – двоє братів, які втратили батька під час окупації, а згодом і маму. До сьогодні вся родина жила в орендованій квартирі. Тепер у них є власний просторий і безпечний дім, створений для великої прийомної сім’ї.
🤝 Сьогодні ключі від нових домівок уже отримали 22 великі прийомні родини. Ми переконані: найкраще середовище для дитини – це сім’я. Саме тому моя Фундація створила та розвиває проєкт «Адреса дитинства». Адже коли дитина має дім, турботливих батьків і відчуття безпеки, вона отримує найважливіше – основу для свого майбутнього.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤216👍24😢1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Разом з командою Фундації завітали до Бучі, щоб передати ключі Лілії та Андрію Гранцевим. Вони виховують сімох прийомних дітей з дуже непростим минулим і рідного сина. Через війну, яку розвʼязала Росія, родина залишила Херсонщину та проживала в орендованому житлі.
🏠 Загалом у межах проєкту нові домівки вже отримали 22 великі прийомні родини. Просторий, комфортний будинок – це та стабільність і безпека, яка так потрібна сьогодні кожній українській дитині.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤234👍28