Два тижні тому під час обстрілу Києва загинула на шляху до укриття 29-річна Вероніка Чуян, двоє її маленьких синів поранені.
89-річна вчителька Алла Уманська чудом вижила: ракета влучила в її будинок на київській Лук’янівці. Пані Алла пережила Другу світову. Тепер війна Росії залишила її без житла.
Це лише деякі історії українських жінок. Вони мали право жити у своїй країні та у своїх містах спокійно й мирно, як усі жінки світу. Але ось що з ними зробила Росія.
За даними пілотного проєкту невідкладних проміжних репарацій, 331 жінка і 19 дівчат пережили сексуальне насильство з боку окупантів. І це лише ті, хто знайшли силу повідомити про це прокуратурі.
👥 Розповіла про становище українських жінок та можливості допомоги для них під час заходу, який організувала державний секретар у закордонних справах, справах Співдружності націй і розвитку Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Іветт Купер за участі міністерок закордонних справ Канади й Австралії на підтримку жінок в Україні та їхнього лідерства в миробудуванні, відновленні та зміцненні стійкості.
Ми не можемо виміряти чи порахувати біль. Але ми зобов’язані допомогти всім, хто страждає.
⚖️ Саме тому один з пріоритетів України – реалізація закону про соціальний та правовий статус для постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією РФ, та невідкладні проміжні репарації. Такі виплати наразі фінансує не Росія, як мало б бути, а міжнародні партнери через Global Survivors Fund, бо постраждалі не повинні чекати. Сам факт такого відшкодування дає їм відчуття справедливості, якої так прагне кожен, хто зазнав горя.
🌐 Історична резолюція ООН «Жінки, мир, безпека» для України стала не просто декларацією, а щоденною реальністю – через ціну, яку ніхто не хотів платити: тисячі загиблих і поранених, мільйони вимушено переміщених і ті, хто залишився та взяв на себе роботу в країні.
Необхідно, щоб відповідь на цю війну узгоджувалася з тим, що 25 років тому було внесено до Резолюції 1325, а саме із справедливістю для постраждалих. Бо справедливість навіть для однієї людини сьогодні – це більш справедливий світ для всіх нас завтра.
89-річна вчителька Алла Уманська чудом вижила: ракета влучила в її будинок на київській Лук’янівці. Пані Алла пережила Другу світову. Тепер війна Росії залишила її без житла.
Це лише деякі історії українських жінок. Вони мали право жити у своїй країні та у своїх містах спокійно й мирно, як усі жінки світу. Але ось що з ними зробила Росія.
За даними пілотного проєкту невідкладних проміжних репарацій, 331 жінка і 19 дівчат пережили сексуальне насильство з боку окупантів. І це лише ті, хто знайшли силу повідомити про це прокуратурі.
👥 Розповіла про становище українських жінок та можливості допомоги для них під час заходу, який організувала державний секретар у закордонних справах, справах Співдружності націй і розвитку Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Іветт Купер за участі міністерок закордонних справ Канади й Австралії на підтримку жінок в Україні та їхнього лідерства в миробудуванні, відновленні та зміцненні стійкості.
Ми не можемо виміряти чи порахувати біль. Але ми зобов’язані допомогти всім, хто страждає.
⚖️ Саме тому один з пріоритетів України – реалізація закону про соціальний та правовий статус для постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією РФ, та невідкладні проміжні репарації. Такі виплати наразі фінансує не Росія, як мало б бути, а міжнародні партнери через Global Survivors Fund, бо постраждалі не повинні чекати. Сам факт такого відшкодування дає їм відчуття справедливості, якої так прагне кожен, хто зазнав горя.
🌐 Історична резолюція ООН «Жінки, мир, безпека» для України стала не просто декларацією, а щоденною реальністю – через ціну, яку ніхто не хотів платити: тисячі загиблих і поранених, мільйони вимушено переміщених і ті, хто залишився та взяв на себе роботу в країні.
Необхідно, щоб відповідь на цю війну узгоджувалася з тим, що 25 років тому було внесено до Резолюції 1325, а саме із справедливістю для постраждалих. Бо справедливість навіть для однієї людини сьогодні – це більш справедливий світ для всіх нас завтра.
❤217😢61👍9
❓ Чи можна винести зі шкільних років корисну звичку на все життя? Тобто здобути не тільки знання з предметів, а й життєві навички, які допомагатимуть у будь-якому віці? Не кожен дорослий, на жаль, може таким похвалитися, бо і школи, і досвід різні.
Але саме зараз маємо шанс дати таку корисну звичку, яка підтримує, принаймні нинішньому поколінню українських школярів, що так мужньо вчиться в умовах оборони країни.
🟦 Усі ці роки ми продовжуємо реформу шкільного харчування, оновлюємо кухні, харчоблоки й меню, не тільки щоб нагодувати тут і зараз (хоч і це важливо: фактично безкоштовні шкільні обіди, доступні нині для учнів 1–4-х класів, стали частиною продуктової безпеки цілих родин. І цілих громад – бо створюють робочі місця, обіг закупівель тощо).
Реформа переслідує також більш тривалу, розтягнуту в часі мету: прагнемо, щоб уже дорослі люди колись, через роки, зберігали звичку здорового харчування, набуту саме в школі, тобто зараз.
Але мало приготувати корисні страви в новенькій шкільній їдальні. Треба ще й донести інформацію про їхню корисність до учнів, їхніх родин і цілих громад.
💬 Як це зробити, розповідала представникам шкіл, громад та ОВА команда реформи. Відзначили: найкраще пропагують здорове харчування неформальні заходи – активності, екскурсії, фестивалі. Підтверджую, бо нещодавно була на такому фестивалі на Хмельниччині, який відбувся на базі місцевого кулінарного хабу. Батьки, діти, вчителі разом вчилися готувати традиційні страви, зокрема гречаники. Було тепло, невимушено. І очевидно, що знання, здобуті в такій атмосфері, в цікавій, майже ігровій формі, дитина точно пам’ятатиме довго. Саме з того дня, думаю, у меню багатьох родин точно увійшли гречаники – як щось нове, як спільна пригода, цікавий досвід. Так закладаються традиції.
👥 Сподіваюся, почуте сьогодні надихне школи та громади на нові ідеї з використанням власних рецептів, регіональних продуктів і з обов’язковим акцентом на здоров’я. Якщо працювати над цим зараз – виростимо покоління зі свідомим ставленням до харчування, яке з повним правом казатиме: «Цього нас навчили ще у школі».
Але саме зараз маємо шанс дати таку корисну звичку, яка підтримує, принаймні нинішньому поколінню українських школярів, що так мужньо вчиться в умовах оборони країни.
Реформа переслідує також більш тривалу, розтягнуту в часі мету: прагнемо, щоб уже дорослі люди колись, через роки, зберігали звичку здорового харчування, набуту саме в школі, тобто зараз.
Але мало приготувати корисні страви в новенькій шкільній їдальні. Треба ще й донести інформацію про їхню корисність до учнів, їхніх родин і цілих громад.
💬 Як це зробити, розповідала представникам шкіл, громад та ОВА команда реформи. Відзначили: найкраще пропагують здорове харчування неформальні заходи – активності, екскурсії, фестивалі. Підтверджую, бо нещодавно була на такому фестивалі на Хмельниччині, який відбувся на базі місцевого кулінарного хабу. Батьки, діти, вчителі разом вчилися готувати традиційні страви, зокрема гречаники. Було тепло, невимушено. І очевидно, що знання, здобуті в такій атмосфері, в цікавій, майже ігровій формі, дитина точно пам’ятатиме довго. Саме з того дня, думаю, у меню багатьох родин точно увійшли гречаники – як щось нове, як спільна пригода, цікавий досвід. Так закладаються традиції.
👥 Сподіваюся, почуте сьогодні надихне школи та громади на нові ідеї з використанням власних рецептів, регіональних продуктів і з обов’язковим акцентом на здоров’я. Якщо працювати над цим зараз – виростимо покоління зі свідомим ставленням до харчування, яке з повним правом казатиме: «Цього нас навчили ще у школі».
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤213👍26😢2
🏠 Сьогодні ще одна велика прийомна родина отримала нову адресу дитинства.
Разом із командою Фундації Олени Зеленської завітала до Бучі, щоб передати ключі від нового дому Лілії та Андрію Гранцевим.
👨👩👧👦 Подружжя виховує сімох прийомних дітей і рідного сина Богдана. Кожна дитина має свою історію, характер і мрії. Через війну родина була змушена залишити рідну Херсонщину, але навіть у найскладніші часи не відмовилася від свого покликання – дарувати дітям турботу, підтримку та відчуття родини.
Серед вихованців Гранцевих – двоє братів, які втратили батька під час окупації, а згодом і маму. До сьогодні вся родина жила в орендованій квартирі. Тепер у них є власний просторий і безпечний дім, створений для великої прийомної сім’ї.
🟦 Підтримка сімейних форм виховання від самого початку є одним із пріоритетів Фундації Олени Зеленської. Нещодавно ми відвідали дві родини на Миколаївщині, які також отримали нові будинки в межах проєкту «Адреса дитинства», а сьогодні радіємо за родину Гранцевих. Усі ці оселі зведені завдяки підтримці наших данських партнерів – A.P. Moller Relief Foundation.
🤝 Сьогодні ключі від нових домівок уже отримали 22 великі прийомні родини. Ми переконані: найкраще середовище для дитини – це сім’я. Саме тому моя Фундація створила та розвиває проєкт «Адреса дитинства». Адже коли дитина має дім, турботливих батьків і відчуття безпеки, вона отримує найважливіше – основу для свого майбутнього.
Разом із командою Фундації Олени Зеленської завітала до Бучі, щоб передати ключі від нового дому Лілії та Андрію Гранцевим.
👨👩👧👦 Подружжя виховує сімох прийомних дітей і рідного сина Богдана. Кожна дитина має свою історію, характер і мрії. Через війну родина була змушена залишити рідну Херсонщину, але навіть у найскладніші часи не відмовилася від свого покликання – дарувати дітям турботу, підтримку та відчуття родини.
Серед вихованців Гранцевих – двоє братів, які втратили батька під час окупації, а згодом і маму. До сьогодні вся родина жила в орендованій квартирі. Тепер у них є власний просторий і безпечний дім, створений для великої прийомної сім’ї.
🤝 Сьогодні ключі від нових домівок уже отримали 22 великі прийомні родини. Ми переконані: найкраще середовище для дитини – це сім’я. Саме тому моя Фундація створила та розвиває проєкт «Адреса дитинства». Адже коли дитина має дім, турботливих батьків і відчуття безпеки, вона отримує найважливіше – основу для свого майбутнього.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤216👍24😢1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Разом з командою Фундації завітали до Бучі, щоб передати ключі Лілії та Андрію Гранцевим. Вони виховують сімох прийомних дітей з дуже непростим минулим і рідного сина. Через війну, яку розвʼязала Росія, родина залишила Херсонщину та проживала в орендованому житлі.
🏠 Загалом у межах проєкту нові домівки вже отримали 22 великі прийомні родини. Просторий, комфортний будинок – це та стабільність і безпека, яка так потрібна сьогодні кожній українській дитині.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤234👍28
Парта, розділена надвоє. Одна половина – обгоріла, понівечена. Як втілення руйнувань і втрат, що їх війна в серці Європи спричинила для українських дітей, освітнього процесу, громад. Друга – неушкоджена. Це символ надії на мир, безпеку й щасливе майбутнє.
Із 17 до 19 червня інсталяція «Одна парта. Два сліди» представлена у Відділенні Організації Об’єднаних Націй у Женеві (UNOG) у Палаці Націй – будівлі, що з 1936 року слугує центром світової багатосторонньої дипломатії.
У промові з нагоди відкриття виставки зазначила:
«За даними ЮНІСЕФ та ООН, майже 2 тисячі навчальних закладів в Україні пошкоджено або зруйновано. За кожною цифрою – дитина, чиє право на навчання та розвиток так само понівечене. Вчитель, змушений нести знання з бомбосховища».
Також відеозвернення з нагоди відкриття виставки записали перші леді Діана Наусєдєнє (Литва) та Сір’є Каріс (Естонія), що особисто приїздили до України в часи повномасштабного вторгнення та стали свідками руйнувань, яких завдала Росія.
Шлях парти розпочався на п’ятому Саміті перших леді та джентльменів, де ми поставили її як фізичне втілення глобальної кампанії «Кожне покоління лишає слід. Освіта визначає який», створеної у співпраці з ЮНІСЕФ. Наступна зупинка – Гданськ.
Із 17 до 19 червня інсталяція «Одна парта. Два сліди» представлена у Відділенні Організації Об’єднаних Націй у Женеві (UNOG) у Палаці Націй – будівлі, що з 1936 року слугує центром світової багатосторонньої дипломатії.
У промові з нагоди відкриття виставки зазначила:
«За даними ЮНІСЕФ та ООН, майже 2 тисячі навчальних закладів в Україні пошкоджено або зруйновано. За кожною цифрою – дитина, чиє право на навчання та розвиток так само понівечене. Вчитель, змушений нести знання з бомбосховища».
Також відеозвернення з нагоди відкриття виставки записали перші леді Діана Наусєдєнє (Литва) та Сір’є Каріс (Естонія), що особисто приїздили до України в часи повномасштабного вторгнення та стали свідками руйнувань, яких завдала Росія.
Шлях парти розпочався на п’ятому Саміті перших леді та джентльменів, де ми поставили її як фізичне втілення глобальної кампанії «Кожне покоління лишає слід. Освіта визначає який», створеної у співпраці з ЮНІСЕФ. Наступна зупинка – Гданськ.
❤232😢28👍13