Вісім – одинадцять років – важливий період, коли формується інтерес дитини до технологій, упевненість у власних здібностях та уявлення про можливості у STEM-сферах (ця абревіатура позначає об'єднання чотирьох важливих галузей: Science (наука), Technology (технології), Engineering (інженерія) та Mathematics (математика).

👧 Особливо важливо підтримати в цьому дівчат, надто – після багатьох віків, коли точні науки несправедливо вважалися виключно хлопчачою й чоловічою сферою.

💡 Girls’ Technology & Creativity Program – Ukraine («Програма технологій і креативності для дівчат – Україна») з’явилася саме для цього. Проєкт повністю фінансує Естонський центр міжнародного розвитку (ESTDEV) і впроваджують HK Unicorn Squad MTÜ та Proud Engineers OÜ (Естонія)

Його перші учасниці – 300 дівчат віком 8–11 років із Житомира та Малина (тому українськими партнерами проєкту стали Управління освіти м. Малина та Департамент освіти Житомирської міської ради).

📚 Кожна дівчинка матиме 20 STEM-уроків, а разом із ними – розвиток упевненості, сміливості, творчого та логічного мислення, уміння розв’язувати проблеми, співпрацювати, комунікувати та організовувати власну діяльність. Уроки розробили 25 спеціально підготовлених інструкторів.

На першому такому занятті ми з першою леді Естонії Сір'є Каріс побувати вчора.

🏛 Воно відбулося в Києві, у Музеї математики на ВДНГ, який сам по собі – дуже цікаве й корисне місце. Тут можна досліджувати геометрію, логіку й алгоритми через гру та експерименти, програмувати марсохід, аналізувати дані чи вивчати закони математики в природі й техніці.

Раді були познайомитися з дівчатками, які починають опановувати все це в межах Girls’ Technology & Creativity Program – Ukraine.

🇪🇪 Вдячна Естонії за таку підтримку наших дітей! Бо хочемо для всіх них максимального розвитку й цікавого, наповненого зростання. Разом робимо для цього все можливе.

Померла дворічна дівчинка, поранена сьогодні внаслідок удару російського дрона у Києві. Дитина, яка народилася під час оборони, так і не побачила мирного життя, бо все відібрала росія.

Ще одна, 14-річна дівчинка загинула сьогодні на Київщині від удару росіян по гуртожитку, де мешкала її родина.

Уже 37 загиблих у селі Мила під Києвом. Російський удар зруйнував тут десятки домівок і будинок для літніх людей, де жили 45 осіб…

Понад 60 годин росія нон-стоп атакує Київ. Місто й передмістя в клубах їдкого диму. Важко дихати.

Окрім мирних людей, дітей, нападники намагаються знищити запаси їжі й доступ до неї – вони розбомбили гуманітарні склади ЮНІСЕФ і більшість складів великих українських супермаркетів.

Українські міста в цей час ховають загиблих від російських ударів останніми днями: в Чернігові попрощалися зі ще однією маленькою дівчинкою, чотирирічною Жанною, та її мамою Оленою, яких російський безпілотник убив у їхньому домі. Вкотре дитина і мама. Знову.

Росії, її режиму та всім виконавцям злочинних наказів не потрібен якийсь конкретний регіон чи його ресурси. Їм потрібно, щоб українців просто не стало. Щоб замість наших міст, шкіл, лікарень і дитячих садків була випалена пустка.

Свіжа статистика моніторингової комісії ООН це підтверджує: останній місяць росія б’є по Україні втричі сильніше, ніж раніше. Чотириста тридцять сім цивільних українців, зокрема 17 дітей, убили російські дрони й ракети лише в липні!

Україна обороняється вже так довго, що світові часом треба нагадувати базові та очевидні речі.

Це росія підступно напала на Україну. Росія – країна, яка в рази більша за населенням і у 28 разів за площею, держава з практично невичерпними запасами вбивчого заліза та ядерною зброєю – декілька років скоює масові вбивства у самому центрі Європи.

За всіма карними кодексами, жертва має право оборонятися від маніяка. Вона має право не дати себе вбити й зупинити вбивцю. Допомагати в обороні від серійного вбивці – це нормально, і людяно, і морально. Допоможіть Україні оборонятися.

📝 Здається, що іспит закінчується в ту мить, коли на екрані з'являються бали. Та що насправді відбувається з випускником, коли НМТ позаду, показує дослідження➡️ Так, Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?» провела лонгітюдне дослідження психоемоційного стану майже 42 тисяч учасників НМТ-2026 до тесту й після отримання результатів.

Що виявилося несподіваним❓

Сам бал майже не корелює із тим, як підліток почувається «після»: зв’язок між отриманим результатом і рівнем дистресу – практично нульовий.

Натомість вирішальним є розрив між очікуваним і реальним: не який бал підліток отримав, а який очікував отримати. Якраз у цьому інсайті криється завдання для нас, дорослих: допомогти підліткам формувати реалістичні, гнучкі очікування ще до іспиту. Навіть просте «НМТ не межа твоїх можливостей» з уст тата чи мами вже є помічним. Більше способів підтримки випускників є в гайді, створеному разом із мережею молодіжних просторів «12–21» і реалізованому спільно з Міністерством освіти і науки України та Українським центром оцінювання якості освіти.

І ще цифра з дослідження, яку не можна оминути: майже половина (49,6 %) тих, хто пройшов обидві хвилі опитування, перебувала в зоні підвищеного навантаження і до, і після тесту. Для них НМТ не короткий стрес, що минув, щойно результати оголосили, а тривалий стан, із яким вони йдуть далі. Найчастіше – у нову для себе роль студента / студентки.

Ці самі випускники за кілька тижнів стають першокурсниками й заходять у заклади вищої освіти з тим самим внутрішнім тягарем, помноженим на виклики адаптації: нове середовище, невизначеність, часом – самотність у гуртожитку. Психоемоційний стан першокурсника – безпосереднє продовження того, що пережив випускник школи. Тож і підтримка має бути такою ж безперервною.

📘 Тому в межах «Ти як?» для університетів підготовлено практичні рекомендації з підтримки першокурсників – для викладачів і психологічних служб ЗВО. Йдеться про прості практики, які нагадують: тебе бачать, ти не сам(а). Саме із цього у новому середовищі й народжується відчуття психологічної безпеки.

📓 А для першокурсників «Ти як?» разом із Державним університетом «Житомирська політехніка» створила щоденник ментального добробуту Mental Glow. Тут можна відстежувати настрій і рівень енергії, помічати, за що вдячний(а), ставити реалістичні цілі, вчитися відрізняти те, що можна контролювати, від того, що ні.

Дослідження показало ще одне: підлітки рідко просять про допомогу, навіть коли їм важко. «Впораюся сам» – так відповідали 63 % опитаних. Але є ще одна копінг-стратегія: «буду серед своїх» – не мовчати, залишаючись наодинці зі своїм станом, а бути там, де є свої. Тому й ЗВО важливо поєднувати обидві ролі: бути місцем, де підтримка приходить першою, і простором, де формується спільнота. Адже серед своїх «впораюся сам» перестає бути єдиним виходом.