«Людина в центрі всього». У мирний час це був девіз усіх наших проєктів – від безбар'єрності до гендерної рівності. Тепер, коли ворог свідомо винищує та калічить наших людей, ці слова ще актуальніші. Ось лише деякі цифри щодо наслідків російської агресії:

● 40 тис. випадків загибелі чи поранення громадян України;
● 3 млн людей на окупованих територіях, понад 8 млн внутрішньо переміщених осіб, 6 млн українців були вимушені виїхати за кордон;
● 44% наших громадян розлучені із сім'єю;
● 50% українців оцінюють свій психологічний стан як дуже напружений.

Все це – прямі показання до психологічної допомоги. За підрахунками МОЗ, нині її потребують не менш як 60% українців.

Ось про що говорила наша робоча група, яка працює над Національною програмою психічного здоров’я та психосоціальної підтримки. За останні тижні ця моя ініціатива пройшла шлях від перемовин із першими леді різних країн та ВООЗ (партнери нададуть фахівців та поділяться напрацюваннями) до конкретного плану дій на рівні держави.
Наші наступні кроки:
● аудит ресурсів із залученням представників ВООЗ, на основі якого буде розроблена модель системи надання допомоги.
● навчання сімейних лікарів, психологів, соціальних працівників, освітян швидких методик психологічної підтримки;
● навчання ізраїльськими фахівцями українських спеціалістів, які працюють у медичному та оборонному секторі, з військовими та ветеранами;
● адаптація до наших потреб мобільних застосунків ВООЗ, які даватимуть змогу робити самодіагностику та міститимуть техніки самодопомоги;
● велика комунікаційна кампанія: люди мають чітко знати, куди йти по підтримку, якщо почуваєшся невпевнено, втратив спокій, живеш у постійній напрузі.

Психологи кажуть, що ця війна, навіть після того, як закінчиться нашою перемогою, «відіграватиметься» на психіці щонайменше найближчі сім-десять років. Якщо ми скоротимо цей строк чи полегшимо наслідки, це буде ще одна велика перемога, яку ми маємо здобути – заради наших людей, які так багато пережили.

Нашу розмову з американським телеканалом ABC перервала повітряна тривога, звична для Києва. Якраз говорили про різницю між «спокійними» та «неспокійними» регіонами. Журналісти змогли пересвідчитися, що насправді в Україні немає спокійних регіонів. Бо Росія хоче знищити їх усі. Пояснила в інтерв’ю, що не дочекається.

«Ми не готові поступатися своїми територіями. Не можна втратити свої території та бути спокійними надалі. Агресор не зупиниться на частині нашої території, не зупиниться, доки не знищить нас. Тож у нас немає вибору – ми повинні боротися за свою незалежність».

Запитали, що б я переказала Америці й американцям. Переказала слова великої подяки та заклик:

«Мені дуже хочеться, щоб весь світ – і американці також – не звикали до цієї війни. Так, від вас вона далеко, довго триває, і від неї можна втомитися, але, будь ласка, не звикайте, тому що якщо всі звикнуть, ця війна не закінчиться ніколи. І коли ви починаєте думати, що «не все так однозначно» і для цієї війни можуть бути якісь причини, це означає, що ви в зоні російської пропаганди! Будьте уважними, чуйте правду».

Перша дитина цієї війни народилася у другий день вторгнення в київському метро. Я тоді писала про неї. Під бомбами це здавалося дивом, але можна уявити, як ризикували і мама, й дитина у нелікарняних умовах.
Відтоді в нас понад 50 тисяч таких маленьких див. І майже завжди це був ризик, бо навіть у багатьох лікарнях стало небезпечно – через ворожі обстріли, відсутність води та електрики.

Для підтримки життєдіяльності малюків, які народилися передчасно, існують інкубатори з безперебійним живленням. Фактично це «рятувальна капсула» для малюків – із контролем температури, вологості й шуму. У ній можуть жити й рости навіть малята вагою до 1500 грамів!

Ще три таких пристрої прибули в Україну, у клінічні лікарні Харківської та Запорізької областей і Сумський обласний клінічний перинатальний центр.

А всього в межах співпраці з міжнародними партнерами у перинатальних центрах Миколаївської, Харківської, Дніпропетровської, Сумської та Запорізької областей з'явилося вже сім таких «рятувальних капсул».

Чергову партію апаратів очікуємо наступного місяця.
Так, «воєнні» малята ще не бачили мирного неба. Але ми зробимо все, щоб це таки сталося.

​​Щонайменше кожен п’ятий українець матиме негативні наслідки для психічного здоров’я через війну. На жаль, такі попередні висновки озвучують в МОЗ. Батьки особливо вразлива група, вони як ніхто знають, що таке постійний стрес зараз — бо мають впоратися не лише з його викликами для себе, а й піклуватися про дітей.

📍Тому в ЮНІСЕФ спільно з Всеукраїнським громадським Центром "Волонтер" розробили курс «Долаємо стреси разом». Він допоможе батькам краще розуміти себе та свою дитину.

❓Як впоратися зі стресом, не втрачаючи ресурсів? Як допомогти дитині, що перебуває у стресі ? Якими мають бути правила та кордони у родині — навіть під час максимально стресових умов? Що таке мова любові та як вона допоможе долати конфлікти? Відповіді на ці питання можна знайти під час проходження курсу.

У кожному з розділів є проміжні тести, що допоможуть вам краще опанувати інформацію.

Розумію, наскільки важливо вже зараз, не чекаючи закінчення війни, працювати з її впливом на ментальне здоров’я. Національна програма психічного здоров’я та психосоціальної підтримки, яку активно розробляємо разом з МОЗ та закордонними колегами, допоможе українцям подолати наслідки пережитих травм. Бо здорова у майбутньому нація — це те, за що боремося паралельно на медичному фронті.