Закуска, яку подають гостям і дивляться, скільки часу їм знадобиться, щоб зрозуміти, що грибів там немає.

Трюк тут не в ароматизаторі й не в підробці. Він у тому, що баклажан після правильної обробки набуває щільної пружної текстури, схожої на варений білий гриб, а решту роботи робить маринад: часник, кріп, олія й оцет. Саме цей набір мозок і впізнає як гриби.

Тобто впізнавання тримається не на смаку продукту, а на смаку того, у чому він лежав.

Тепер як це робиться, бо тут є два місця, де все ламається.

Рекомендуємо брати молоді баклажани з тонкою шкіркою. Шкірку не знімати, вона й дає ту саму пружність і темний колір, через який шматочки схожі на гриби.

Нарізати кубиками приблизно два на два сантиметри. Дрібніше не треба, вони зваряться в кашу.

Перше вразливе місце: варіння. Воду підсолити й закип'ятити, кинути баклажани й варити рівно п'ять хвилин, не довше. Вони мають стати напівм'якими, але всередині залишитися щільними. Перевариш, і це вже ікра.

Одразу відкинути на друшляк і дати повністю стекти. Мокрий баклажан не візьме маринад.

Друге вразливе місце: часник. Його не можна ні смажити, ні варити. Тільки сирий, продавлений, і тільки в теплу масу, не в гарячу. Від гарячого він втрачає гостроту й починає пахнути печеним.

Маринад: соняшникова нерафінована олія, оцет, багато сирого часнику, кріп, чорний перець, сіль. Пропорція з якої варто починати: на кілограм баклажанів сто мілілітрів олії, п'ятдесят оцту.

Перемішати теплі баклажани з маринадом, скласти в банку, придавити й поставити в холод.

Через добу це вже гриби. Через три дні ніхто не сумнівається.

💛Смачного.

💬 ABleaks_bot
💕 Долучитись