18 вересня антарктична озонова діра досягла цьогорічного максимуму — 27,1 млн км², приблизно втричі більше за площу США. За середнім розміром у сезон пікового руйнування озону, з 7 вересня до 13 жовтня, діра 2026 року стала сьомою найбільшою за 48 років спостережень. Цьогорічні дані вперше надав спектрометр OMPS на супутнику NOAA-20, який замінив Suomi NPP.

Діру роздув незвично потужний полярний вихор над Антарктидою. У серпні й вересні планетарні хвилі, що зазвичай розхитують вихор, були особливо слабкими, тож він залишився стійким і холодним. А чим холодніша стратосфера, тим ширша діра і тим менше озону в її ядрі.

Озонозонди над Південним полюсом 17 жовтня зафіксували мінімум 105 одиниць Добсона. Рекорд для полюса нижчий: 92 одиниці в жовтні 2006-го. Площею діра 2026 року потрапила до сімки найбільших, а глибиною — до інших великих дір не дотягнула.

Словом «діра» називають область, де вміст озону падає нижче 220 одиниць Добсона. До 1979 року нижчих значень ніхто не фіксував. 1991-го мінімум уперше пробив позначку 100, а найглибшою досі лишається діра 1994-го — 73 одиниці 30 вересня.

Озон з'їдає хлор із фреонів — речовин, якими з 1930-х заправляли холодильники й аерозолі. У тропосфері фреони десятиліттями не розпадаються, а у верхній стратосфері ультрафіолет розбиває їх. Вивільнений хлор працює як каталізатор і руйнує озон знову й знову. Монреальський протокол 1987 року почав згортати виробництво цих речовин, проте й нині близько 80% стратосферного хлору має людське походження.

2018-го науковці отримали перше пряме супутникове свідчення відновлення — за 2005–2016 роки руйнування озону в антарктичну зиму зменшилося на 20%. До рівня 1980 року озоновий шар над Антарктидою, за оцінками, повернеться у 2070-х, а доти кожен сезон визначатиме погода в стратосфері. 2019-го вона стиснула діру до найменшої з 1982-го, 2026-го — роздула до сьомої найбільшої.

https://science.nasa.gov/earth/earth-observatory/ozone-hole-reaches-its-2026-maximum

Підпишись | Монобаза

Relativity Space розкрила начинку свого приватного марсіанського орбітального апарата, який має стартувати наприкінці 2028 року. NASA оголосило про партнерство ще в червні й надає для нього комплект приладів Aeolus, але офіційної назви місія досі не має. У NASA її неформально кличуть Cerf's Up — на честь Вінтона Серфа, піонера мереж, який працював над протоколами міжпланетного зв'язку.

10 листопада Маргарита Марінова, керівниця міжпланетної наукової програми Relativity, вперше детально розповіла про апарат. Лазерний канал передаватиме на Землю до 1000 Мбіт/с, що в сотню з лишком разів більше, ніж у Mars Reconnaissance Orbiter. Резервом слугуватиме канал Ka-діапазону на 10 Мбіт/с, а з апаратами на поверхні орбітер зв'язуватиметься через УВЧ-ретранслятор.

Relativity ставить на борт обчислювач і сховище «серверного класу» — петабайт пам'яті й понад 10 терафлопс. Жодна марсіанська місія не мала нічого подібного. Прилади збиратимуть дані, коли це потрібно науці, а скидатимуть, коли дозволяє канал. Апарат сам калібруватиме дані й відправлятиме на Землю вже оброблені, а сирі лишатимуться в пам'яті на випадок, якщо калібрування доведеться повторити.

Aeolus від Дослідницького центру Еймса NASA складається з чотирьох приладів для вивчення вітрів, температури й складу атмосфери. Температуру й вітри вимірюватимуть по всій планеті в будь-який час доби, щоб зрозуміти енергетичний баланс атмосфери і роль у ньому пилу та води. Під ці вимоги підібрали орбіту висотою 300–350 км із нахилом 73°. Relativity також розробляє разом із партнерами, яких поки не називає, радар, що зазиратиме на 20 м під поверхню в пошуках водяного льоду.

Попередній захист проєкту має відбутися до кінця 2026-го, критичний — у другому кварталі 2027-го. Апарат долетить до Марса у 2030 році й пропрацює шість земних років, тобто близько трьох марсіанських. Після першого року він перейде в автономний режим, і оператори лише вказуватимуть, які дані збирати й передавати.

Марінова обіцяє, що це перша з серії наукових місій Relativity. Про наступні вона нічого не розповіла, бо графік до старту 2028-го і так дуже тісний.

https://spacenews.com/relativity-space-mars-orbiter-mission-to-feature-advanced-computing-and-communications-technologies

Підпишись | Монобаза

В ранньому доступі для наших спонсорів та патронів вийшло нове відео: детальна розповідь про те, яким чином людство може збудувати місячні бази. Які виклики чекають на інженерів, а небезпеки — на астронавтів!

Переглянути його можна на:
Монобазі
Донателло
YouTube
Patreon
Buy me a Coffee

Нагадую, що спонсори з Монобази гарантовано отримують від нас 2 красиві кастомні скіни на карту в подарунок. А будь-які спонсори рівня "Десятник" і вище — доступ до секретного чату в Телеграмі ;)

Друзі, анонс стріму 15-го випробування Starship поки не публікуємо: FAA досі не видала ліцензію на запуск.
Резервне вікно для старту буде у ніч з 15 на 16 листопада, тож продовжуємо моніторити ситуацію.

Щойно з'являться точні дата та час (або сьогоднішня ніч, або резервна), ми вам повідомимо.

Вибачте, в публікаціях було посилання на неправильне відео, вже виправили, протягом 10 хвилин спонсори зможуть подивитись потрібний випуск.

Дебют німецької ракети RFA ONE знову відкладається

Проблеми, які виникли під час випробувань, змусили компанію зняти вже повністю зібраний носій зі стартового столу.

https://thealphacentauri.net/170209/

З'явилися чутки, ніби ліцензію на 15-й політ таки буде видано протягом пари годин.
Якщо це так, очікуємо вас на стрімі сьогодні вночі близько 00:15 за Київським часом (старт відбудеться не раніше 00:45)

https://youtube.com/live/Rbrkd-_YKxU?feature=share

Європейська місія Hera почала близьке обстеження подвійного астероїда Didymos і його супутника Dimorphos. Саме в Dimorphos NASA навмисно спрямувало свій апарат DART у 2022 році. У ESA в середу повідомили, що Hera працює на відстані 25–30 км від пари, а наступного місяця підійде до 20 км. В агентстві називають цей етап розслідуванням на місці аварії.

Удар DART скоротив орбітальний період 151-метрового Dimorphos навколо 780-метрового Didymos приблизно на 33 хвилини. Що важливіше, він трохи змістив шлях супутника навколо Сонця. Брили й уламки, що розлетілися від місця удару, дали додатковий поштовх. Шлейф уламків розтягнувся на понад 10 000 км і тримався місяцями. Частина уламків досі може кружляти поруч.

Hera, завбільшки з невеликий автомобіль, стартувала на Falcon 9 у жовтні 2024 року з 25 науковими приладами. Вона має виміряти масу Dimorphos і з'ясувати, чи DART вибив кратер, чи деформував увесь супутник. Без маси ефективність удару не порахувати: відомо, наскільки змістилася ціль, але невідомо, скільки вона важить.

На початку 2027 року Hera випустить два кубсати розміром з коробку для взуття: Milani вивчатиме поверхню й пил, а Juventas низькочастотним радаром зазирне в надра Dimorphos. Обидва підберуться до супутника ще ближче. Перший гість із Землі влетів у Dimorphos на повному ходу, а ці двоє спробують на нього сісти.

https://phys.org/news/2026-11-europe-hera-spacecraft-asteroid-rammed.html

Підпишись | Монобаза

SpaceX планує випробування сьогодні. Чекаємо вас на стрімі о 00:15
Будуть ловити і бустер, і другий ступінь.

https://youtube.com/live/Rbrkd-_YKxU?feature=share

Старт за хвилину!!!

https://youtube.com/live/Rbrkd-_YKxU?feature=share

Як побудувати базу на Місяці?

Нове велике відео на каналі! Зняли його за мотивами перекладу чудової статті, що виходила на нашому сайті минулого тижня. В ньому детально розглядаються всі виклики, які несе в собі ідея побудови постійної бази на поверхні нашого природного супутника.

Це півгодини якісного розбору з думками галузевих експертів та поясненням фізики й механіки процесів, а також небезпек, які очікують на перших місячних поселенців.

https://youtu.be/c50kRj0YgDY