‼️ Пропаганда в школі. Росія запускає федеральне телебачення просто всередині шкіл.

Мінпросвіти РФ запускає «Єдине шкільне телебачення». Зараз пілот стартує у 15 регіонах, а з 2027 року систему планують поширити на всі російські школи.

Список цих 15 регіонів поки не оприлюднений. Тому сказати, чи потрапили туди школи на окупованих територіях, зараз не можна.

Але цікавіше, що саме запускають.

Це не гурток юних журналістів- медійників і не телевізор у коридорі з головою директора з промовою про поведі нку.

Офіційно йдеться про єдину федеральну мережу шкільних екранів. Новини, освітні ролики, матеріали Мінпросвіти та інший контент формуватиме централізована редакція, після чого він автоматично потраплятиме у школи.

Тобто Москва отримує ще один прямий канал пропаганди та ідеологічного впливу прямо до дітей. Вже не лише через уроки.

«Разговоры о важном», «Движение первых», «Юнармия», зустрічі з військовими, «героями СВО» та весь інший набір «патріотичного виховання» давно працює.

Тепер між уроками ще буде федеральний телевізор. Два зайця в одному флаконі на фоні заборони гаджетів та блокування соц мереж. Привчання до телевізору з дитинства. Нічого не нагадує? підказка в цифрі 1984.

Та ще один цікавий момент. Школи та регіональні медіацентри зможуть готувати власні сюжети. Частину з них федеральна редакція відбиратиме для загальної сітки.

Отже, Маріуполь чи Мелітополь можуть самі стати контентом для російських школярів.

«Відбудований Маріуполь». «Нові регіони». «Герої СВО». Щасливі діти під російським прапором.

Для цього тепер будують окрему федеральну мережу.

Великий Брат слідкує за тобою. Питання, коли почнуться 5-тихвилинки ненависті вже навіть не питання.

Наступним кроком.

Маріуполь. 👀Балістика - ти?

Валдай-2026. Перед війною Путін завжди заспокоює

Вчора на «Валдаї» Путін сказав:

«Ми не погрожуємо нікому і не збираємося нападати ні у 2029-му, ні у 2030-му, ні у 2050 році».

І буквально одразу:

«Якщо ми зіткнемося з агресією, ми будемо змушені відповісти».

Про Калінінград - ще конкретніше:

«Якщо йтиметься про прямий напад на Російську Федерацію, у цьому випадку на Калінінград і, можливо, інші території, питання застосування Російською Федерацією всього озброєння ... неминуче і негайно постане на порядку денному».

Окремо нагадав, що Британія і Франція мають ядерну зброю. І додав:

«Таких засобів ураження, які є сьогодні у Росії, немає ні в кого».

Публічна комунікаційна конструкція готова. Росія ні на кого не нападає. Росії загрожують. Якщо вона застосує «весь арсенал» - це не напад, а відповідь.

Ми це вже бачили. Двічі.

2014-й. 4 березня Крим уже фактично контролюють російські військові. Путіна питають, чи розглядає він приєднання Криму до Росії.

«Ні, не розглядаємо».
«Ми в жодному разі не будемо провокувати таке рішення».

Через два тижні Росія анексує Крим.

👉2021-й. 12 липня виходить стаття «Про історичну єдність росіян та українців». Початок:

«Росіяни та українці - один народ, єдине ціле».

Стіна між країнами - результат діяльності сил, які хотіли «підірвати нашу єдність».

До вторгнення сім місяців. Україна формально існує, але її незалежність вже оголошено штучною. Розрив із Росією - наслідок зовнішнього втручання. А восени біля кордону зростає російське угруповання.

Тепер звучить знайоме. Росія не збирається нападати. Це Захід нагнітає. Це НАТО створює загрозу. Це Україна концентрує війська. Росія лише реагує.

24 лютого 2022-го вторгнення не назвали нападом. Його подали як вимушене рішення для захисту власної безпеки.

2014-й: «не розглядаємо». Розглянули.

2021-й: не збираємося нападати. Напали.

👉2026-й. Про «один народ» щодо Європи Путін поки не говорить. Але решта на місці.

НАТО - потенційний противник: «Ми усвідомлюємо, що матимемо справу з противником удвічі більшим за нас».

Червона лінія - Калінінград. Casus belli - напад або його «ізоляція». Відповідь - «все озброєння». Відповідальність за можливу війну вже перекладена на Європу.

Тут нас цікавить не перша половина його фрази. Друга: «якщо ми зіткнемося з агресією, будемо змушені відповісти».

Бо російська війна останніх років не починається словами «ми хочемо війни». Вона починається словами «ми війни не хочемо, але нас змушують». Потім з'являється той, хто нібито загрожує. Потім «червона лінія». Потім провокація. Потім «іншого вибору не залишили».

Питання не в тому, чи сказав Путін, що нападе на Європу. Не сказав. Перед Україною він теж цього не казав. Питання в тому, чи Росія вже формує пояснення, чому ця війна буде не нападом, а відповіддю.

Ознаки є. Тепер дивитися треба не на слова.

Калінінград. Балтійський флот. Ленінградський військовий округ. Білорусь. «Іскандери». Авіація. Боєприпаси. Польові шпиталі. ПММ. Закриття районів моря й повітря. І особливо - повідомлення про «провокації НАТО».

❗️Рух мостами у Києві: у Кличка розповіли як і коли перекриватимуть переправи⤵️

▪️Дарницький міст – рух транспорту здійснюється однією смугою з правого на лівий берег
▪️міст Метро – рух транспорту перекривається з лівого на правий берег
▪️Подільський мостовий перехід – рух транспорту перекривається з лівого на правий берег
▪️Південний міст, після кількох атак ворога, повністю закритий для руху автотранспорту та метро. І під час тривог, і за їх відсутності
▪️Північний міст працює без обмежень, однак під час повітряної тривоги рух із правого на лівий берег обмежується
▪️Міст Патона рух дозволений, утім під час повітряної тривоги обмежується рух із правого на лівий берег.

5️⃣ Сайт 😁 WhatsApp

🎧 Після новин 🇺🇦

Death Pill — Silver Butterfly

Кращий важкий розвеселий український жіночій гурт. Новий сингл і тому без сумніву сьогоднішня п'ятниця з українським треком очевидна.

Особливо коли після потоку новин, де напруга не встигає осісти, потрібен трек, який не заспокоює штучно. «Silver Butterfly» заходить саме так: різко, щільно й без зайвих пояснень — ніби випускає назовні все, що накопичилося за день.

У Death Pill крихкість назви стикається з важкістю звучання. Тому це влучний фінал для сьогоднішнього вечора: не втеча від реальності, а кілька хвилин чесного шуму, після якого можна видихнути.

Apple Music: https://music.apple.com/ua/album/silver-butterfly/6817306399?i=6817306403&uo=4
YouTube: https://www.youtube.com/watch?v=kDnMcubbWn4

Колишній CEO Google Ерік Шмідт дав The Economist велике інтерв’ю про те, як змінюється війна в Україні.

Шмідт говорить як людина, яка понад три роки працює з українським defense-tech, інвестує в нього і стоїть за розробками дронів, зокрема системами Hornet/Bumblebee, які вже застосовували українські підрозділи.

Ось переклад головної, на мою думку, частини інтерв’ю.

«Ми думали, що реактивними будуть близько 10% Shahed. Росія довела їхню частку до понад половини»

Ерік Шмідт визнає, що сам недооцінив швидкість, із якою Росія масштабує реактивні Shahed.

За його словами, в Україні вже щонайменше п’ять компаній працюють над рішеннями проти них і зараз тестують свої системи. Він очікує, що практичне рішення з’явиться відносно скоро. Але сам перехід Росії до масового використання реактивних Shahed він називає великою зміною у війні, яку не передбачив повною мірою.

«Ми знали, що Росія поставить на них невеликі реактивні двигуни, які можна отримати з Китаю. Ми думали, що це буде приблизно 10% від загальної кількості й що ми з цим упораємося. Росія прискорила їх використання до понад половини всіх Shahed».

💬ремарка. Тут справді важливий момент: помилилася не лише Україна. Людина, яка безпосередньо займається безпілотними технологіями, інвестує в український defense-tech і має доступ до значно ширшої технічної картини, виходила практично з тієї самої оцінки - реактивна версія залишиться нішевою, приблизно на рівні 10%.

Далі Шмідт описує другий елемент, який, на його думку, значно небезпечніший за сам реактивний двигун.

Росія поки не має аналога Starlink, який могла б повноцінно використовувати над Україною. Тому, за словами Шмідта, вона побудувала mesh-мережу з китайських компонентів, де окремі Shahed працюють як ретранслятори.

Він наводить такий приклад: два Shahed можуть кружляти в районі між Білоруссю та Києвом, передаючи сигнал далі. Це дозволяє оператору отримувати відео цілі у 8K і фактично перетворює частину далекобійних дронів із автономних апаратів із наперед заданим маршрутом на керовану мережу.

Саме в цьому контексті Шмідт згадує удар по будівлі СБУ, коли дрон, за його словами, був заведений у центральне вікно. Для нього це демонстрація того, що така архітектура вже дозволяє переходити від приблизного наведення на координати до значно точнішого керування на фінальній ділянці.

Далі він говорить ще жорсткіше:

«Є повідомлення про плани використати до 80 000 таких реактивних Shahed проти Києва та інших міст відтепер і до кінця грудня».

Фактично центральна думка всього інтерв’ю в тому, що Росія наздоганяє Україну не якістю окремої розробки, а швидкістю масштабування

Протягом кількох років українською перевагою була швидкість циклу: побачили проблему - знайшли рішення - відправили на фронт - переробили.

Росія почала працювати приблизно з такою ж швидкістю, але здатна після знаходження робочого рішення відразу перейти до значно більших обсягів виробництва.

Саме реактивний Shahed для Шмідта - показовий приклад. Західні та українські фахівці бачили технологію, але очікували, що вона становитиме приблизно десяту частину парку. Росія перевела її, за його словами, вже у понад половину.

Шмідт виділяє кілька проблем одночасно:
🛑балістичні ракети,
🛑реактивні Shahed,
🛑можливу нову хвилю мобілізації,
🛑майбутню російську супутникову мережу «Рассвет»
🛑керовані авіабомби.

Кожну з цих проблем Україна, на його думку, окремо здатна вирішити. Одночасно всі - навряд чи без масштабної західної допомоги.

Він дуже чітко називає українське слабке місце:

Україні потрібна не винахідливість. Україні потрібні гроші й можливість масштабувати виробництво.