Мрії сбуваються

🎧 Після новин

Slothrust — Dissolve the Delusion

Після стрічки новин іноді хочеться не висновків, а звуку, який розхитує внутрішню напругу. «Dissolve the Delusion» працює саме так: не заспокоює штучно, а допомагає відпустити зайве й повернутися до власних відчуттів.

Це трек для моменту, коли день уже сказав достатньо, але тиша ще не настала. У ньому є потрібна різкість, щоб не заплющувати очі на реальність, і достатньо простору, щоб не дозволити новинам залишитися в голові назавжди.

Apple Music: https://music.apple.com/ua/album/dissolve-the-delusion/6794004184?i=6794004192&uo=4
YouTube: https://www.youtube.com/watch?v=WIsCQTytmXQ

🇺🇸 Трамп заявив, що домовився з путіним про поставки російського дизпалива на американський та світовий ринки.

За його словами, росія спершу поставить 300 тисяч тонн пального, 500 тисяч тонн — у листопаді, а згодом — ще мільйон тонн.


Знову. Трамп рятує рф. Але цікаво інше . росія сама зараз закуповує пальне

Минфін США призупинив санкції проти російського дизеля.
... Без коментарів. Вже.

Факты:

1) США - крупнейший в мире ЭКСПОРТЕР дизеля. Покупать российский им нахер не упало.

2) В России введен запрет на экспорт бензина и дизеля из-за разъеба НПЗ. Дефицита дизеля на внутреннем рынке у них нет, но и сверхзапасам взяться неоткуда.

3) В 2025 году США экспортировали 62 млн тонн дизеля, а Россия - 34 млн тонн. Объемы, которые называет Трамп - это малые доли.

Итого. Трамп пытается наебать своих избирателей, уронить рынок и сделать подарок на ДР другу Владимиру.

Перемовини делегацій США та України закінчились швидко.
Думаю, наші подякували США за підтримку росії та поїхали займатись дійсно важливими правами.
Чекаємо на нову порцію Траманіни та прямих погроз і не лише зупинкою надання розвід даних. 🤷

Мда... якщо стисло підсумувати, то тепер на Іскандерах росіяни можуть справедливо домальовувати американські прапори поруч з червоними зірками. Ну, дякую що поки без "Томагавків" 🤦🤷

‼️ Росія запустила одну з найбільш цинічних інформаційних атак на мешканців Краматорська, Слов’янська, Дружківки та Добропілля.

Сценарій простий: людям прямо пишуть - «шукайте будь-які способи переїзду в Донецьк. Далі буде тільки гірше». Паралельно обіцяють пріоритет на нове житло і пропонують реєструватися через спеціальний чат-бот.

Сам заклик 7 жовтня поширив «Штаб оборони ДНР», а далі його розтягнули російські медіа.

Важливий нюанс. Людей просять не просто переїхати. Їм пропонують передати персональні дані та інформацію про нерухомість, яка зараз знаходиться на підконтрольній Україні території.

При цьому ані публічних гарантій безпечного переїзду, який неможливий через лінію фронту, ані отримання квартири після, ані взагалі будь-якого зрозумілого механізму такого «обміну» немає. Є лише обіцянка, що після приїзду до Донецька «спеціалісти вирішать питання з нерухомістю».

Тобто Росія одночасно робить три речі: залякує людей погіршенням ситуації, тягне їх на окуповану територію і збирає персональні дані про українців в прифронтових територіях одночасно.

І це вже не просто пропаганда «про швидке захоплення Донбасу». І не створення ілюзії турботи.

Це спроба працювати з населенням вже: створити страх, залежність і майнову прив’язку до окупаційної системи. Вербування насамперед. Після реєстрації піде умова передати данні щодо українських Сил оборони, як умову збереження життя та нерухомості.

Особливо показове формулювання «далі буде тільки гірше». Його адресують не російській аудиторії. Його адресують українцям у прифронтових містах.

Тут у мене лише одне питання. Де наша системна комунікація з цими людьми? Розголос та з одного боку роз'яснення, що це не турбота, а залякування та вербування? З іншого - банальна комунікація, бо росія вже говорить із ними напряму. Щодня.

Після Другої світової війни США перестали бути лише економічним гігантом. Вони підняли на знамена гасла глобальних цінностей. У момент, коли світ став біполярним, столицею колективного Заходу став Вашингтон.

Крах радянського полюса лише зміцнив цей статус. Демократія та свобода перестали бути однією з розвилок, натомість перетворившись на магістраль. Світ нагадував Comic Con, на якому країни косплеїли тріумфатора й переймали його правила життя. Вашингтон перетворився на маяк, і цей маяк не мав альтернатив.

Гілберт Честертон писав, що Рим полюбили не за його велич - Рим став великим, тому що його полюбили. Сполучені Штати закохували в себе не джинсами й не кока-колою, а «небесним образом» того й іншого. Голлівуду було простіше, ніж будь-якому іншому центру кіноіндустрії. Адже продавати міф про країну незрівнянно легше, якщо у вашого міфу є гарантовані покупці.

Світ знав, куди біжить Форрест Ґамп: він біжить до глобалізації, свободи та першого темношкірого президента. Світ розумів, чому рятують рядового Раяна: тому що ленд-ліз, план Маршалла та Західний Берлін. Світ бачив, навіщо потрібні ковбої: адже їхньою спадщиною були право власності та торжество закону.

Від кожного героя американської літератури, від кожного персонажа кінематографа можна було протягнути символічну нитку в сучасність, щоб потім оголосити цю лінію маршрутним листом до свободи. Герої «Титаніка» пливли до Америки Кеннеді та Рейгана. Індіана Джонс шукав артефакти минулого як представник світлого майбутнього. А Джон Макклейн приваблював не лише особистою харизмою, а й декораціями країни, яку він з разу в раз рятував на Різдво.

Символічний образ неможливий без фундаменту. І останні пів століття весь символічний капітал Сполучених Штатів спирався на американську ж реальність. У цій реальності були айфон і демократія, жувальна гумка та свобода слова, чизбургер і боротьба за права. Ми жили у світі, де лише 41 рік відділяв Барака Обаму від Мартіна Лютера Кінга, - і це дозволяло нам говорити про тріумф останнього. А отже - про тріумф Гарві Мілка та Ерін Брокович, Джанґо й Альдо Райна, Тоні Старка та Стіва Роджерса.

З будь-якої точки американського минулого історична пряма вела до відомого нам майбутнього, забезпечуючи гарантований хепіенд. Кожен кіногерой був предтечею сьогодення, а тому навіть у разі поразки все одно перемагав в очах глядача. Символічна роль Сполучених Штатів слугувала виправданням для всіх зигзагів їхньої історії, даруючи кожному своєму прихильникові рятівне «затe». Зате тепер США допомагають бідним. Зате сьогодні захищають слабких. Зате зараз протистоять диктатурам.

Тепер усе це в минулому.

Дональд Трамп зламав не лише традицію публічної риторики. Не лише логіку відносин із союзниками та диктатурами. Він до того ж поховав увесь той символічний капітал, який країна накопичувала десятиліттями.

Дональд Трамп відібрав в американського образу всю його «моральну правоту». Ту, що ґрунтувалася на ролі та значенні Сполучених Штатів для решти світу. Ту моральну правоту, яка дозволяла співпереживати Скарлетт О’Гарі та Джону Рембо, Клінту Іствуду та Мартіну Ріггсу.

Руйнуючи символічний капітал заради економіки, Дональд Трамп обнуляє все й одразу. Американська мрія більше не римується з етикою. Джинси перестали бути дрескодом демократії. Сполучені Штати позбулися рольової моделі - «зразка для наслідування». І навіть якщо під час наступних виборів нинішній президент поступиться кріслом своєму опонентові, пам’ять про те, що 77 мільйонів американців обрали курс Дональда Трампа, нікуди не зникне.

У світу був хороший маяк. На жаль, він згас.