Анонс: 28 лютого, Рівне, служіння звільнення

У Рівному відбудеться молитва за звільнення на базі церкви «Христос є відповідь» (готель «Караван»).

Спікер — Тарас Сень, пастор церкви та служитель із понад 20-річним досвідом у служінні звільнення.

До участі запрошуються всі, хто потребує духовної підтримки та прагне свободи.

🗓 Дата: субота, 28 лютого
🕚 Час: 11:00
📍 Місце: Рівне, готель «Караван»

📞 Реєстрація, деталі та геолокація: +38 097 802 24 00

Дивіться відеоанонс

#cita_новини

​​За два роки до прибуття на Святу землю Лідія була шкільною вчителькою і досить заможною 36-річною жінкою. Вона була задоволена своїм життям, принаймні їй так здавалося...

Від незадоволеності до гармонії: історія Лідії Крістенсен у книзі «Призначення в Єрусалим» у новій статті від CITA.

@citaministries
#cita_статті

Побачивши знічену жінку, яка несміливо рухалась проходом зайняти місце в залі, пастор церкви подумав, ствердно хитнувши головою: “Новенька”.

Оля - ВПО. Самотня, хвора на діабет. В чужому містечку вона шукала розради своїй душі: відчай вкрав у неї надію…“Боже, якщо Ти є…”, - у глибині серця волав її внутрішній голос.

Сусідки порадили прийти до маленької церкви, до однієї з тих, що ще залишились незважаючи на війну.

Вперше Оля потрапила на молитву за зцілення, а наступної неділі - на проповідь на тему “Вибір”. Вона відчула лагідний дотик невидимої люблячої руки Бога.
“Так…”, - крізь сльози прошепотіла жінка, схилившись у спільній молитві.

💬“Ми раді, що Оля відповіла на поклик Христа. Сподіваємося, що її віра тільки зростатиме”, - поділився пастор Віктор.

#cita_історія

🌱Весна після довгої зими завжди довгоочікувана. Радісне хвилювання і бажання втілювати задумане. Це час для старту нового.

💐Ловіть букет - з весною!

🌷Яку квітку витягли б з букету? Діліться в коментарях.

@citaministries

Євангеліє змінює вічність

Те, що для нас звично, для когось може стати початком нового життя.

🔥Кому сьогодні ви розкажете про Христа?

“Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа” (Мт.28:19).

@citaministries

​​👫Шлюбний обряд

Це особливий тип обрядів, що поєднує урочистість, посвячення, а в релігійному вимірі — ще й таїнство. У стародавньому Ізраїлі шлюб відбувався у три етапи.

Перший: заручини. У ньому наречений і наречена зазвичай не брали участі: домовленості укладали батьки, а самі молоді могли бути ще немовлятами. Та від моменту заручин вони дорослішали вже одне для одного.

Коли наречена досягала шлюбного віку, а наречений був готовий сплатити викуп, розпочинався другий етап — заручення. Відтоді вони вже вважалися чоловіком і дружиною, хоча наречений залишав дім її батька.
Він готував оселю в домі свого батька, а наречена, на знак заповіту, пила з чаші заповіту на спогад про нього й готувала придане. Сплачений викуп був для неї запорукою його повернення.

Хоча вони ще не жили разом, юридично вже були подружжям з усіма правами та обов’язками. Якщо чоловік у цей період помирав, жінка отримувала права вдови: частку майна в домі його батька та право на левіратний шлюб із найближчим родичем померлого.

Якщо ж вона виявилася невірною своєму чоловікові, це вже вважалося подружньою зрадою та каралося смертю. Саме у таких стосунках були Йосип та Марія, коли був посланий від Бога ангел Гавриїл до неї, “діви, зарученої з чоловіком на ім’я Йосип” (Лук.1:26,27). Саме тому Йосип, дізнавшись про вагітність Марії, хотів відпустити її, але таємно, щоб не ганьбити її.

Період заручення зазвичай тривав близько місяця, після чого наставав третій етап — поєднання. Батько давав знак синові, що час забирати наречену, і той вирушав за нею з друзями, які вигукували: «Наречений іде!» Почувши це, люди передавали звістку далі, щоб наречена вийшла йому назустріч.

Забравши наречену, процесія поверталася назад. Молодят заводили під хупу — символ Скинії Заповіту, над ними молилися, а наречений розбивав чашу заповіту, щоб більше нікому її не пропонувати. Потім друг нареченого відводив молодих у шлюбні покої, а гості починали бенкет. Деякі елементи цих обрядів збереглися й до сьогодні.

Писання наскрізь просякнуте символізмом шлюбного обряду. У Бутті 15 Бог укладає заповіт з Авраамом, в Євангеліях Бог-Син сплачує шлюбний викуп і готує обитель у домі Отця, в апостольських посланнях Церква постає як Наречена, що чекає Нареченого, а Об’явлення завершується шлюбним бенкетом Агнця.

#біблія
#цікаво

Еквадор: стартувала очна клініка

Баньйос-де-Агуа-Санта — саме у цьому місті волонтери CITA вперше провели безкоштовну очну клініку.

Попит перевищив очікування: близько 100 людей звернулися по допомогу. Попри роботу у дві зміни, один лікар зміг оглянути 60 пацієнтів, з яких 40 отримали окуляри в подарунок.

Під час акції команда ділилася Божим Словом, молилася за людей і співала.

Найцінніший плід — 15 осіб прийняли Ісуса Христа.

📌 “Уже планується повторна клініка наступного місяця з участю ще одного лікаря, щоб охопити більше людей. Також розглядається придбання додаткового обладнання для більш точної діагностики”, - поділилися організатори.

Служіння розширюється та готується до співпраці з іншими церквами й підтримки місцевої громади.

В Еквадорі:
- 95% католиків
- 1% протестанти
- 4% представники інших релігій, напрямків: мусульмани, буддисти, православні.

#cita_новини

Що для вас очні клініки?

​​Карени та їх І-ва

1795 рік. Бірма. Карени оточили англійця, який прийшов у їхнє село, і з трепетом запитували, чи не він той самий “білий брат”, на якого їхній народ чекає з незапам’ятних часів — із загубленою книгою І-Ви, книгою Всевишнього Бога.
За переказами, саме ця книга мала визволити каренів від гнобителів.

Очікування загубленої книги крізь покоління, а також той факт, що бірманцям не вдалося навернути каренів до буддизму, свідчать про їхню схильність до монотеїзму, що знайшло відображення в народних гімнах каренів.

І-Ва — безсмертний, вік Його — без меж.
Минає вічність — та не вмирає Він!
Минає інша — та не вмирає Він.
Досконалий у славі й величі Своїй.
За вічністю йде вічність — та не вмирає Він!

О діти й онуки! Любіть І-Ва.
І не так, щоб лиш марно згадувати Його Ім’я.
Бо коли тільки марно його промовляєте —
Він віддаляється від нас дедалі й далі.

О діти й онуки! Не шукайте втіхи в чварах і сварках,
але любіть один одного.

І-Ва дивиться на нас із небес.
І якщо ми не любимо одне одного —
це означає: ми не любимо І-Ва.

@citaministries
#місіонерство_історія

​​НЕОЧІКУВАНА ПОМІЧНИЦЯ

“Відпустіть мене допомагати, пане начальнику!” Просила ув’язнена Миколаївської тюрми, благально заглядаючи в очі відповідальному за жіночий корпус.
“Пане начальнику?” Здивувало чоловіка таке звернення засудженої до нього, яка раніше, крім як вульгарною лайкою, по-іншому не говорила до персоналу в’язниці.

Коли місіонери вперше запрошували жінок з камер слідчого ізолятору приєднатися до вивчення Євангелія від Марка, Яна погодилася за компанію, сподіваючись, скоріш, розвіятись.

На заняттях, як розповіли служителі, вона вела себе нахабно. Намагалася зривати уроки, роздратовано дивилася в бік вчителів і гучно вистукувала пальцями по книжці, яку тримала у руках, заявляючи з насмішкою про те, що все одно вона невіруюча.

Вісім занять, детальний розбір текстів євангеліста Марка, домашні завдання на читання цілої Біблії, спілкування і молитви… Яна загубилася десь серед сторінок вічної книги про життя. Часто, залишаючись сам-на-сам з Богом, вона відчувала Його батьківську любов, оплакуючи свій сумний досвід з батьком-алкоголіком.

Серце норовливої дівчини дедалі м’якшало, а Боже Слово вкорінювалося, поступово змінюючи її світогляд.

Яна вже свідомо повторно пройшла курс. А тепер сама допомагає місіонерам проводити його, щоб інші теж відчули Божу любов.

На фото - група ув’язнених на навчанні.

#cita_історія

​​Марта-культура і Марія-культура

У культурі, де пріоритет - у виконанні завдань, цінність людини визначатиметься її компетентністю. Представники ж культури, яка фокусується на розвитку відносин, більш цінуватимуть проведений разом час. Хоча насправді ці два аспекти необхідні.

До прикладу, якщо ви з кимось їдете в далеку подорож, то для вас важливо, щоб водій був досвідченим. Так ви зможете спокійно здрімнути. Але якщо із супутником немає, про що говорити, то його професійний досвід навряд чи цю прогалину компенсує.

Римлянам, що орієнтувалися на досягнення, багато чого було незрозумілим в Східних регіонах.

"І коли він говорив, почули це обидва його учні й пішли за Ісусом. А Ісус, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, каже їм: Що ви шукаєте? Вони ж сказали йому: Равві, — що в перекладі означає Вчитель, — де Ти живеш? Він каже їм: Ходіть і подивитеся! Вони прийшли й побачили, де Він перебував, і залишилися в Нього того дня. Було це близько десятої години" (Ів. 1:37-39).

Схоже, що між двома учнями не було наміру виконати якесь завдання.
Розрізнення культур актуальне і сьогодні.

На тендер Південноамериканської компанії відгукнулися американська та корейська фірми. Обидві запропонували вигідні умови. Але рада директорів із США три дні витратила на вдосконалення умов тоді, як корейські представники прибули до потенційного замовника і провели з ним час, будуючи відносини. В результаті тендер виграли корейці, яких компанія-замовник оцінила як більш надійних.

Порівнюючи такі підходи, деякі автори вивели два визначення - “Марта-культура” і “Марія-культура” (за ім’ям двох сестер-сучасниць Ісуса Христа). У першої - наголос на справах, друга ж робить ставку на відносини.

Одному місіонеру, який служив в типовій Марії-культурі, за його словами, найважче було навчитися не говорити зразу про ділову мету свого приходу. Адже це вкрай негативно впливало на відносини. Переступивши поріг дому, треба було спочатку попити чаю з господарем у невимушеній розмові, лише тоді, і при тому, ненароком, переходити до справи. Тоді співрозмовник із задоволенням пропонував свою допомогу.

Джерело

Яка культура більше імпонує вам?

#місіонерство_сучасність

​​11 березня 1888 року Семюел Цвемер виголошує свою першу проповідь — перед громадою афроамериканців у невеликій церкві в Нью-Брансвіку, штат Нью-Джерсі.

У християнському світі він відомий як місіонер серед мусульман (Апостол ісламу).

Найбільший його внесок у місіонерську діяльність полягав у тому, що він пробудив у християнах усвідомлення необхідності євангелізації мусульман.

Факти з життя

📌Народився тринадцятим з 15 дітей в сім’ї пастора.

📌Протягом 32 років отримував вчені ступені: від бакалавра до докторів богослов’я та права.

📌Починав служити місіонером в Бахрейні (Західна Азія): Національна євангельська церква, започаткована ним, існує і досі.

📌Відкинутий реформатською радою місіонерів, яка вважала служіння серед мусульман «неможливим і марним», Цвемер разом зі своїм шкільним товаришем Джеймсом Кентаїном організували свою власну місію для благовістя серед мусульман.

📌Він заснував і редагував щоквартальне видання The Moslem World протягом 35 років, тому що «якщо християнські церкви хочуть донести Євангеліє до мусульманського світу, вони повинні знати про нього і розуміти його».

📌На обкладинці цього журналу він розмістив басмалу (священна ісламська формула «Іменем Аллаха Милостивого, Милосердного». Вона символізує благословення, захист та початок справи з думкою про Бога).

📌На місійному полі служитель втратив двох доньок (4 та 7 років) і брата.

📌Цвемер залишив після себе величезну кількість друкованих видань. Майже щороку протягом півстоліття видавав по книзі про мусульманський світ і як з ним взаємодіяти у сфері Євангелія.

📌У свої 60 років Цвемер на посаді професора університету почав пошук та підготовку кадрів для місіонерського руху.

📌У 1914 році в Америці він виголосив 151 промову за 113 днів по всій країні.

📌Завдяки співпраці Цвемера із Студентським волонтерським рухом 14 000 молодих людей вирушили на місії.

#місіонер_біографія

​​Місіонер у Монголії: “Християнство – це не про комфортне життя, християнство – це про вічне життя”

Руслан Андрійченко із дружиною Світланою, на місії в Монголії з 1994 року. Батьки, всі п’ятеро дітей яких народилися в Монголії, все ще живуть за візою… Вони полюбили монголів, відкрили кілька церков і активно займаються Благовістям, зокрема через національні телеканали.

“Якщо якась людина збирається їхати на місію, вона має однозначно відкинути себе, взяти свій хрест і лише потім йти на місію за Христом. Я не лякаю, говорю, як є.
Справжнє християнство, воно не церковно-парафіяльне, але повне посвячення себе Богу, воно християнство апостолів, які віддали своє життя за Христа. Місія – коли ти залишаєш комфорт і заради Господа йдеш туди, де люди потребують Євангелії, де люди потребують прикладу твоєї віри, твого свідчення і Божественне спасіння”.

Читайте більше в інтерв'ю про те, як служать українські місіонери в Монголії вже понад 30 років.

🇺🇦У співпраці з ними місія CITA благовістить на ТБ, друкує календарі та газети для монгольського народу.

#cita_інтерв’ю

Друзі, опитування продовжується). Оберіть, будь ласка, свій варіант. Дякуємо!