Почну з вибору шрифтів. Зрозуміла, що характер літер мені зручно асоціювати з персонажами, чи навіть людьми і тоді текст на форматі - це наче розмова між цими персонажами. Це може бути діалог, монолог, какафонія. Я аналізую, яка ця розмова: монотонна/динамічна, хто головний і веде цю розмову, на яких тонах вона відбувається, вона легка чи душна, можливо в розмову ввірветься якась скромняга - мікротипографія не помітна одразу. Відповідно ця метафора допомагає мені в прийнятті рішень: аналізую проєкт, його настрій, думаю, які персонажі та характери мені підходять щоб це передати: брутальний, ніжний, дивний, непримітний тощо.

Я регулярно підглядаю у Fontinuse по-перше класно дивитись як по різному працює один і той же шрифт, також багато прикладів по верстці теж для споглядання та аналізу, + одразу можна перейти на шрифтову студію та подивитись, що в них є ще, за роки підглядання я сформувала особистий довгий список студій куди заходжу в першу чергу якщо шукаю шрифт для проєкту, постійно додаю щось нове туди

Про верстку: на мою думку дуже важливо знати правила: максимальна, мінімальна довжина рядка, кількість переносів підряд, відсутність висячих прийменників, висячих рядків, тире вкінці рядка (я адвокатую за кінець рядка). Продумана логіка співвідношень кеглів, добре підібраний інтерліньяж, відсутність коридорів (якщо це не задум), там ще багато всякого - це все уже дуже-предуже впливає на те як ваш текст буде сприйматись і чи хотітиметься його читати. Правила звичайно можна і класно порушувати, але це найбільше спрацьовує, коли ви це робите навмисно для підсилення ідеї, чи привернення уваги

Що ще: підглядання (спостереження), аналіз та практика, три кита на яких тримається моя робота з текстом. Я колекціоную різні журнали, книги, буклети, флаєри, програмки, фотографую розвороти книг, постери на вулиці, зберігаю на доски референси. Там я аналізую шрифти, поля, формати, підглядаю прийоми верстки, деталі, пробую розгадати логіку та сітку по якій працює текст, ну і читаю коли є час хех).

класно цей аналіз робити наочно, швидкий приклад на журналі Migrant: аналіз динамічного темпоритму і розгадування правил за якими працює текст:
5 колонок, текст розміщується на всі 5, іноді 2/3, 1/4, 1/2/2, 5/2/3, 3/1/2/2 і так далі. Мені в такий спосіб найбільше відкладається та запамʼятовується. Бувають звичайно штуки які ох і складно розгадати, не піддаються, буває що і в макеті немає логіки чисто на відчуттях композиції робота. Іноді читаючи щось ловлю себе на думці, що око наче спотикається об текст, таке теж корисно фіксувати аналізувати, що саме заважає: поля, вибір тексту, інтерліньяж...?

Ще корисна вправа: спробуйте якось зробити 15-20 різних варіантів абзацних відступів, повірте після 6-го у вас підуть незвичні речі.