Сьогодні думала, навіщо вони знову б’ють по людях і по світлу.

Це вже було в 2022-му. Ми пережили темряву тієї зими. Ми зігрілися, відновилися і нам допомогли союзники. Це нас не зломило.

Навіщо повторювати те, що не працює? Навіщо вбивати мирних, робити блекаути в 2025-му, коли відповідь уже прилітає по їхніх НПЗ і по їхній інфраструктурі? Белгород — тому доказ.

Мабуть, вони вірять, що темрява зламає наш дух і похитне фронт. Але віра ця — хибна.

Це дурість планування. Це безглуздя, яке врешті зачепить і їх — частина росії залишиться в темряві. І ще більше людей відчує цю війну на собі.

Можливо, так має бути. Щоб вони відчули свою ж жорстокість. Щоб зрозуміли, що війна — це не лише постріли, а й життя, яке вони руйнують.

Щоб їхня інфраструктура палала.

Роджер Майєрсон, професор Університету Чикаго.

Отримав Нобелівську премію в 2007 році за внесок в теорію механізмів розподілу ресурсів.

А саме - як створювати такі правила, щоб люди в економіці поводилися чесно навіть тоді, коли мають власний інтерес.

Дуже підтримує Україну.

Дякую стипендії Pritzker та Інституту політики - завдяки їм я познайомилася з такою кількістю цікавих людей.

Опал Вадхан - колишня старша радниця віцепрезидентки Гарріс.
Ніхто не розуміє тебе краще, ніж інша колишня старша радниця :)

І Ешлі з Інституту політики, яка дуже полегшила мені життя тут!

Кілька слів про деякі семінари у Чикаго.

Був окремий семінар про викрадених дітей.

Скоро вже буде рік, як я не є частиною команди BringKidsBack, але слова вилітали з мене, як з кулемета.

Знову відчула, як це мені фізично болить.
Неможливо йти по конспекту, коли воно так болить. І я знаю, що студентам після цього семінару боліло теж.

Кожен семінар я намагалась конструювати наступним чином: міксувала інформативну частину (максимально перекладаю студентам українські події на американський контекст) з мультимедійною частиною (фото/відео/презентація/навіть меми), після чого робила опитування, щоб зафіксувати думку аудиторії, далі вмикала гостьового спікера онлайн, після його виступу і Q&A, намагалась зробити ще симуляцію/гру, аби студенти відчули на практиці, про що говорять спікери. Таке жонглювання форматами допомагало краще тримати увагу і фокус.

Був семінар про український волонтерський рух — дякую Тарасу Чмуту і Катерині Лещишин, ми зробили кейс стаді «Повернись живим».

І зробила окремий семінар про мирні переговори і гарантії безпеки - дякую Олександру Бевзу, який не просто відповідав на запитання, а підготував цілу лекцію!

Глибоко метафоричний момент його презентації:
Саша показує студентам знімок того, як розрізають черговий український бомбардувальник радянського виробництва в рамках ліквідації носіїв ядерної зброї після підписання Будапештського меморандуму. Такі ж літаки, тільки російські, сьогодні бомблять Україну.

Це було сильно.

Хто контролює минуле — контролює майбутнє; хто контролює теперішнє — контролює минуле».

Цитатою Джорджа Орвелла відкривала 1й семінар свого курсу в США, на якому розбирали визначальні моменти української історії, справжні причини російської агресії, і як росія фальсифікує історію, нав’язуючи світові химерні аберації, які спотворюють історичну реальність.

З самого початку вирішила пояснювати все через зрозумілі студентам приклади — для цього заглибилась в американську історію, підшукуючи виразні аналогії.

Це вибудовує відчуття зв’язку і схожості. Також вмикає уяву, і з поколінням Gen Z працює швидше.
Такий підхід студентам сподобався, виявився цікавою вправою і для мене. Запорізьку Січ вийшло пояснити як місто-фортецю Дикого Заходу, такий собі Dodge City, але на річці і з човнами. Демократія в дії: козацька рада, горизонтальні зв’язки.
Козаки — трохи ковбої, трохи мінітмени. Мінітмени стали символом американської революційної свободи, ковбої — американського індивідуалізму, козаки — української незалежності.

Але фактично це один архетип в колективному підсвідомому: образ вільної людини. Люди фронтиру. У американців є поняття frontier freedom, схоже на козацьку вольницю.
Пройшовши разом крізь ключові історичні віхи, дійшли висновку, що екзистенційна прірва між росією і Україною полягає в наступній дихотомії:
Свобода проти рабства.
Республіка проти імперії.
В Україні демократичні традиції завжди були сильними. У новітній історії можна виділити 4 республіки.

I — УНР 1917 року. II — радянська Україна, держава-засновниця ООН. III республіка — з 1991 року до 2013-го.
Особливою є роль Революції Гідності, яка зацементувала створення сучасної української політичної нації. IV республіка — з 2014 року.
Коли дійшли до IV Республіки, запросила долучитись в якості спікера Бориса Ложкіна, автора книги «IV Республіка» (раджу прочитати), і першого керівника ОП IV Республіки (2014-2016).
Розповів студентам про екзистенційну природу цієї війни, вепонізацію росіянами історії, ділився власним досвідом ключових викликів на посаді в 2014 році.

Його практичний досвід і аналітичний розум студентів вразили, не відпускали Бориса довго. Вдячна за цей виступ.

Головний чотирикутник Університету Чикаго 🇺🇸

Гарненько так 🇺🇦