Так Готель Північний чи Південний?
або "історичні" помилки...
Скажемо відразу - Готель Північний, а точніше все ж "Гостиница Северная" - саме така назва вказана на плані Єлисаветграду П.З.Рябкова від 1913 року.
Така ж назва вказана в Законі УКРАЇНИ "Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації" під охоронним номером 50-Кв - Будівля готелю "Північний".
Стосовно усіляких табличок з назвою "Південний"... помилки трапляються... Головне вчасно їх помічати і виправляти.
Ми аматори в історичній науці і краєзнавстві - нам просто подобається дізнаватись щось цікаве з історії рідного краю і ділитися цим такими ж небайдужими - з нашими підписниками.
В процесі підготовки постів, ми також шукаємо та переглядаємо інформацію в інтернеті, але потім намагаємось перевірити або уточнити данні - особливо якщо інформація з різних джерел відрізняється. Саме так і сталось з Готелем - десь "Північним", а десь - "Південним"). В процесі була знайдена інформація в Переліку охоронних номерів і на Плані Рябкова.
Тому використовуйте голову і перевіряйте інформацію. Пам'ятайте, ще Ленін постив "Не вірте усьому, що пишуть в інтернеті.."
P.S. В процесі пошуку за запитом "Готель Південний", знайшлась дивна інформація - Державні закупівлі від імені Управління Державної казначейської служби України у м. Кропивницькому Кіровоградської області (яка знаходиться сьогодні в цьому будинку).
Чомусь і "Готель "Південний", і "охоронний №50-Кр", а не 50-Кв. Закон про Перелік охоронних номерів приймали в 2009 році - тоді місто мало назву Кіровоград - тому і Кв, а Кр -то Крим.
посилання:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/574-17#Text
https://zakupivli.pro/gov/tenders/ua-2025-11-19-008010-a
або "історичні" помилки...
Скажемо відразу - Готель Північний, а точніше все ж "Гостиница Северная" - саме така назва вказана на плані Єлисаветграду П.З.Рябкова від 1913 року.
Така ж назва вказана в Законі УКРАЇНИ "Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації" під охоронним номером 50-Кв - Будівля готелю "Північний".
Стосовно усіляких табличок з назвою "Південний"... помилки трапляються... Головне вчасно їх помічати і виправляти.
Ми аматори в історичній науці і краєзнавстві - нам просто подобається дізнаватись щось цікаве з історії рідного краю і ділитися цим такими ж небайдужими - з нашими підписниками.
В процесі підготовки постів, ми також шукаємо та переглядаємо інформацію в інтернеті, але потім намагаємось перевірити або уточнити данні - особливо якщо інформація з різних джерел відрізняється. Саме так і сталось з Готелем - десь "Північним", а десь - "Південним"). В процесі була знайдена інформація в Переліку охоронних номерів і на Плані Рябкова.
Тому використовуйте голову і перевіряйте інформацію. Пам'ятайте, ще Ленін постив "Не вірте усьому, що пишуть в інтернеті.."
P.S. В процесі пошуку за запитом "Готель Південний", знайшлась дивна інформація - Державні закупівлі від імені Управління Державної казначейської служби України у м. Кропивницькому Кіровоградської області (яка знаходиться сьогодні в цьому будинку).
Коригування проектно-кошторисної документації та проходження нею експертизи по об'єкту "Ремонтно реставраційні роботи по невідкладним заходам щодо усунення аварійності частини фасаду (ділянка в межах арочного проїзду) адміністративної будівлі Управління Державної казначейської служби України у м. Кропивницькому Кіровоградської області за адремою: вул.Велика Перспективна, 31 м. Кропивницький, що є пам'яткою культурної спадщини місцевого значення "Готель "Південний" (охоронний №50-Кр)
Чомусь і "Готель "Південний", і "охоронний №50-Кр", а не 50-Кв. Закон про Перелік охоронних номерів приймали в 2009 році - тоді місто мало назву Кіровоград - тому і Кв, а Кр -то Крим.
посилання:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/574-17#Text
https://zakupivli.pro/gov/tenders/ua-2025-11-19-008010-a
👍19😁7💯5🔥3👏2
Перехрестя вулиць К. Маркса і Єгорова. 1980-ті роки.
Сьогодні на цьому місці, на перехресті вулиць В.Перспективна і Єгорова, готель Європа, який здали в експлуатацію в 1992 році.
Сьогодні на цьому місці, на перехресті вулиць В.Перспективна і Єгорова, готель Європа, який здали в експлуатацію в 1992 році.
👍30💯5🔥4❤2
Вулиця Преображенська
Вулиця Преображенська — одна з центральних вулиць у місті Кропивницький.
Вулиця доволі протяжна, пролягає від пл. Богдана Хмельницького до вул. Генерала Родимцева (на Кущівці).
Виникла однією з найперших у місті. Заселення розпочалося ще 1752 року старообрядцями з Чернігівщини. Дещо пізніше було надано назву - Купецька. Вона брала свій початок від торгових рядів (нині Центральний ринок) і пролягала у південно-західному напрямку вздовж Інгулу.
10 липня 1798 року в будинку купця Мороза на перехресті Михайлівської та Купецької вулиць спалахнула пожежа. Через сильний вітер вогонь швидко поширювався на інші споруди. Буквально за кілька годин вулицю було знищено, постраждали й сусідні вулиці: Успенська (нині – Гоголя) та Перспективна (нині – Велика Перспективна). З того часу більшість будівель почали будувати з вогнетривких матеріалів – каменю та цегли.
У зв'язку із спорудженням у 1813 році цегляної Преображенської церкви вулицю було перейменовано на Преображенську.
1919 року з приходом до влади більшовиків вулицю назвали ім'ям німецького комуніста - Карла Лібнехта.
1994 року вулиці повернули історичну назву - Преображенська.
Вулиця Преображенська — одна з центральних вулиць у місті Кропивницький.
Вулиця доволі протяжна, пролягає від пл. Богдана Хмельницького до вул. Генерала Родимцева (на Кущівці).
Виникла однією з найперших у місті. Заселення розпочалося ще 1752 року старообрядцями з Чернігівщини. Дещо пізніше було надано назву - Купецька. Вона брала свій початок від торгових рядів (нині Центральний ринок) і пролягала у південно-західному напрямку вздовж Інгулу.
10 липня 1798 року в будинку купця Мороза на перехресті Михайлівської та Купецької вулиць спалахнула пожежа. Через сильний вітер вогонь швидко поширювався на інші споруди. Буквально за кілька годин вулицю було знищено, постраждали й сусідні вулиці: Успенська (нині – Гоголя) та Перспективна (нині – Велика Перспективна). З того часу більшість будівель почали будувати з вогнетривких матеріалів – каменю та цегли.
У зв'язку із спорудженням у 1813 році цегляної Преображенської церкви вулицю було перейменовано на Преображенську.
1919 року з приходом до влади більшовиків вулицю назвали ім'ям німецького комуніста - Карла Лібнехта.
1994 року вулиці повернули історичну назву - Преображенська.
👍25❤14💯7🔥3
Пам'ятник Марку Лукичу Кропивницькому, з фотоальбому «Кіровоград», К.: «Мистецтво», 1983. (фото ч/б)
У 1968 році у сквері біля театру встановили пам'ятник драматургу і актору М. Л. Кропивницькому. Скульптор Е. М. Кунцевич.
Пам'ятник являє собою гранітну вертикальну стелу, нижня частина якої відполірована, а у верхній, необробленій, в техніці високого рельєфу виконаний портрет Кропивницького.
На фасадній стороні напис:
Висота пам'ятника 1,3 м, а постамента - 1,2 Х 1,0 м.
Після чергової реконструкції театру пам'ятник Кропивницькому перемістили і встановили у 2012 році на новому місці - тепер він стоїть з лівого боку від входу до театру, відкриваючи Театральну площу – з боку вулиці Театральна (кольорове фото 2)
У 1968 році у сквері біля театру встановили пам'ятник драматургу і актору М. Л. Кропивницькому. Скульптор Е. М. Кунцевич.
Пам'ятник являє собою гранітну вертикальну стелу, нижня частина якої відполірована, а у верхній, необробленій, в техніці високого рельєфу виконаний портрет Кропивницького.
На фасадній стороні напис:
Марко Лукич Кропивницький. 1840 – 1910 роки
Висота пам'ятника 1,3 м, а постамента - 1,2 Х 1,0 м.
Після чергової реконструкції театру пам'ятник Кропивницькому перемістили і встановили у 2012 році на новому місці - тепер він стоїть з лівого боку від входу до театру, відкриваючи Театральну площу – з боку вулиці Театральна (кольорове фото 2)
❤15👍11💯4🔥2
Газета «Зінов’євський пролетар» у номері за 6 вересня 1928 року розмістила фотографію (фото 1)
триповерхового будинку з наступним підписом:
Cьогодні це будинок № 22 по вулиці Великій Перспективній, на розі з вулицею С.Бандери (фото 2).
А ще в 2015 році будівля мала такий вигляд (фото 3).
* за матеріалами книги "Спершу в «Ювілейний», а потім у гарнізонний" В.В.Поліщук
триповерхового будинку з наступним підписом:
Наше житлобудівництво. Будинок робітників зв’язку, збудований нещодавно на розі вул. Карла Маркса та Олексіївської
Cьогодні це будинок № 22 по вулиці Великій Перспективній, на розі з вулицею С.Бандери (фото 2).
А ще в 2015 році будівля мала такий вигляд (фото 3).
* за матеріалами книги "Спершу в «Ювілейний», а потім у гарнізонний" В.В.Поліщук
👍25❤7💯5🔥2
Історія водогону Єлисаветграду
Перше документальне свідчення планів з будівництва водогінної системи відноситься до 3 червня 1880 року, коли це питання обговорювалося на засіданні міської управи. На цьому засіданні питання щодо доцільності відкриття в місті водогону було внесено на обговорення міським головою Олександром Пашутіним. Відтак, постановили створити комісію на чолі Голови та гласних (аналог сьогоднішніх депутатів) Г.Я. Близніна, М.Б. Баушартена, І.М. Макєєва, священика Парфьонова та ін, якій було виділено близько 5 000 карбованців для пошуків води і розробки технічного проекту водогону.
Інженер-технолог М.І. Алтухов зобов'язався за 4 000 карбованців здійснити визначення кількості і якості води джерел Озерної Балки, з колодязів на березі Інгулу, а також нівелювання міста в розмірах, необхідних для складання проекту міського водогону в межах до 30 верст (верста – 1.06 км).
Творцям єлисаветградського водогону довелося розв'язувати чимало проблем, в т.ч. і фінансову — відтак, через брак коштів роботи із запуску водогону відклали до 1891 року.
До ідеї будівництва водогону повернулися лише у 1891 році. Алтухову запропонували переробити проект на потужність 150 тисяч відер води за добу замість запланованих раніше 300 тисяч. Для будівництва запросили представників відомих фірм та заводів, які займалися водогінними роботами. Однак жодна з фірм не гарантувала необхідну кількість та якість води, а лише прокладку труб та встановлення машин. Тоді місто запропонувало Алтухову узяти на себе усі обов'язки з реалізації проекту .
Завершили споруджувати водогін у 1893 році. 17 травня відбулося його урочисте відкриття. Після молебню міський голова відкрив фонтан ключем. Водночас були пущені струмені із трьох розташованих поблизу бульвару пожежних кранів.
Священики освятили водонапірну башту, машинне приміщення і водозбірні колодязі. Алтухов провів водогін довжиною 15 верст 127,6 сажня (сажень – 2,13 м) з 146 пожежними кранами і 95 дворовими водогонами.
1 квітня 1896 року єлисаветградський водогін згідно з контрактом перейшов у відання міського управління. Тоді ж міською водогінною конторою мережа вуличних труб була збільшена до 17 верст 20 сажнів, кількість пожежних кранів — до 167, а дворових водогонів — до 160.
З 1898 року питаннями водо- та електрозабезпечення Єлисаветграда займався інженер-технолог Є.Тамм.
Сьогодні
Якщо першим водопроводом подача води здійснювалась за допомогою нагнітання води з Озерної Балки у водонапірну вежу, що стояла на місці обласного управління ДСНС, на початку вулиці Пашутинської, і звідти - самопливом системою труб, то з появою потужних електричних насосів стало можливим розширювати систему подачі води, але до початку 70 років минулого століття робилося це дуже повільно. Справа в тому, що абсолютні позначки поверхні землі коливаються в діапазоні від 102 до 180 метрів. Тобто перепад висот від нижньої точки до верхньої становить майже 180 метрів!
В умовах, коли місто знаходиться далеко від великих джерел поверхневих вод, надія була тільки на підземні джерела, які, як відомо, були в основному освоєні при будівництві водопроводу. За сто років і мережі зносилися, і місто виросло до майже 300 тисяч жителів та площі понад 10 тисяч гектарів. Звичайно, система водопостачання розвивалася, але постійно відчувалася диспропорція між потребами міста і можливостями водопроводу.
У 1970-му подача води становила 40 тисяч кубічних метрів на добу, при необхідності 60 тисяч кубометрів. Місцеві джерела, в тому числі й водозабори, побудовані до 1917 року і після, працювали вже з максимальною потужністю.
в 1973 році для вирішення цієї проблеми ввели в експлуатацію Першу чергу водогону «Дніпро-Кіровоград» довжиною 120 км, другу - в 1984-му, з сумарною потужністю майже 125 тисяч кубометрів води на добу. Але проблема старих міських розподільчих комунікацій так і залишилась...
Перше документальне свідчення планів з будівництва водогінної системи відноситься до 3 червня 1880 року, коли це питання обговорювалося на засіданні міської управи. На цьому засіданні питання щодо доцільності відкриття в місті водогону було внесено на обговорення міським головою Олександром Пашутіним. Відтак, постановили створити комісію на чолі Голови та гласних (аналог сьогоднішніх депутатів) Г.Я. Близніна, М.Б. Баушартена, І.М. Макєєва, священика Парфьонова та ін, якій було виділено близько 5 000 карбованців для пошуків води і розробки технічного проекту водогону.
Інженер-технолог М.І. Алтухов зобов'язався за 4 000 карбованців здійснити визначення кількості і якості води джерел Озерної Балки, з колодязів на березі Інгулу, а також нівелювання міста в розмірах, необхідних для складання проекту міського водогону в межах до 30 верст (верста – 1.06 км).
Михайло Алтухов був знаним інженером: він побудував у Царському Селі перший у Росії міський водогін та дві водонапірні башти, провів значні роботи з водопостачання міст Білостока, Двінська, Калуги, Новгорода та Феодосії.
Творцям єлисаветградського водогону довелося розв'язувати чимало проблем, в т.ч. і фінансову — відтак, через брак коштів роботи із запуску водогону відклали до 1891 року.
До ідеї будівництва водогону повернулися лише у 1891 році. Алтухову запропонували переробити проект на потужність 150 тисяч відер води за добу замість запланованих раніше 300 тисяч. Для будівництва запросили представників відомих фірм та заводів, які займалися водогінними роботами. Однак жодна з фірм не гарантувала необхідну кількість та якість води, а лише прокладку труб та встановлення машин. Тоді місто запропонувало Алтухову узяти на себе усі обов'язки з реалізації проекту .
Завершили споруджувати водогін у 1893 році. 17 травня відбулося його урочисте відкриття. Після молебню міський голова відкрив фонтан ключем. Водночас були пущені струмені із трьох розташованих поблизу бульвару пожежних кранів.
Священики освятили водонапірну башту, машинне приміщення і водозбірні колодязі. Алтухов провів водогін довжиною 15 верст 127,6 сажня (сажень – 2,13 м) з 146 пожежними кранами і 95 дворовими водогонами.
1 квітня 1896 року єлисаветградський водогін згідно з контрактом перейшов у відання міського управління. Тоді ж міською водогінною конторою мережа вуличних труб була збільшена до 17 верст 20 сажнів, кількість пожежних кранів — до 167, а дворових водогонів — до 160.
З 1898 року питаннями водо- та електрозабезпечення Єлисаветграда займався інженер-технолог Є.Тамм.
Сьогодні
Якщо першим водопроводом подача води здійснювалась за допомогою нагнітання води з Озерної Балки у водонапірну вежу, що стояла на місці обласного управління ДСНС, на початку вулиці Пашутинської, і звідти - самопливом системою труб, то з появою потужних електричних насосів стало можливим розширювати систему подачі води, але до початку 70 років минулого століття робилося це дуже повільно. Справа в тому, що абсолютні позначки поверхні землі коливаються в діапазоні від 102 до 180 метрів. Тобто перепад висот від нижньої точки до верхньої становить майже 180 метрів!
В умовах, коли місто знаходиться далеко від великих джерел поверхневих вод, надія була тільки на підземні джерела, які, як відомо, були в основному освоєні при будівництві водопроводу. За сто років і мережі зносилися, і місто виросло до майже 300 тисяч жителів та площі понад 10 тисяч гектарів. Звичайно, система водопостачання розвивалася, але постійно відчувалася диспропорція між потребами міста і можливостями водопроводу.
У 1970-му подача води становила 40 тисяч кубічних метрів на добу, при необхідності 60 тисяч кубометрів. Місцеві джерела, в тому числі й водозабори, побудовані до 1917 року і після, працювали вже з максимальною потужністю.
в 1973 році для вирішення цієї проблеми ввели в експлуатацію Першу чергу водогону «Дніпро-Кіровоград» довжиною 120 км, другу - в 1984-му, з сумарною потужністю майже 125 тисяч кубометрів води на добу. Але проблема старих міських розподільчих комунікацій так і залишилась...
👍31🔥7💯6❤5