Ще 5 років тому я не міг уявити, що колись піду в театр. Це був для мене чужий світ.

Шкодую, що мене з дитинства ніхто не інфікував театром. А зараз я з нетерпінням гортаю афішу і чекаю наступних вистав.

Я хочу інфікувати театром дітей і всіх, кого кохаю.

.

В неділю ми були в Ужгороді ми були на виставі "Осіння історія".

Це життєствердна трагікомедія на одну дію за п'єсою італійського драматурга Альдо Ніколаї.

Це глибока, дотепна та щемлива історія про літніх людей, самотність, пошук спорідненої душі та жагу до життя.

Ми сміялись і сумували. Реготали і плакали. Ненавиділи і кохали.

Емоційний присмак від цього буде тягнутися ще долго.

Відкрийте афішу у своєму місті. Оберіть будь-яку виставу і просто візьміть будь-який квиток.

Ви будете собі вдячні.