Ми всі народжені ідеальними та довершеними.

Ми всі створені життям, і ми такі за задумом.

Але поки ми йдемо життям, ми проходимо через свій і чужий досвід, через своє та чуже сприйняття, через свої та чужі страшні казки й історії.

І це серйозно нас обліплює лайном.

Обліплює такою мірою, що діаманта всередині нас більше не видно. Більше не видно того, що може різати скло, що не піддається тиску, що розтинає навіть промені світла.

Дехто навчився загортати своє лайно в гарний обгортковий папір із подарунковою стрічкою. Але варто нас розпакувати, як лайно лізе назовні.

Багато психотерапевтів вправні в демонстрації того, звідки ми отримали різні шматки лайна.

«Ось цей шматок лайна в тебе потрапив від батьків, а ось цей — від твого колишнього; цей тобі навісили твої однокласники, а цей ти сам знайшов. Пам'ятаєш ту подію на вулиці? Так, це теж додало тобі лайна».

Але варто нам зрозуміти, що в лайні лежить діамант, — навіть якщо нам спочатку неприємно його брати, ми все одно його візьмемо.

Потрібно бути безнадійно дурним, щоб не підняти загублений діамант, навіть якщо він вимащений у чомусь неприємному.

Його просто потрібно відмити.

Саме в цьому суперсила багатьох людей — піднімати діаманти та відмивати їх.

.

Я не пам'ятаю, звідки в мене цей уривок. Чистив сховище, зустрів, перечитав, вирішив віддати вам. Тримайте.