3 з 304 півмарафонів за 304 дні + історія майбутньої мами з Херсону, зо має народжувати у січні (втекли в Чернобаївку, в потім в Кривий Ріг…). Таких історій ми зібрали більше 1000. І продовжуємо.

Сьогодні я бігла третій раз свої 21.1 км: не читінг, але тепличні умови - на доріжці у спортзалі, бо на вулиці дощ та сильний вітер, а застудитись ще раз - значить, знову поставити хрест на мойому челенджі. Тому 21.1 км, але доріжка.

Сьогодні я хочу вам розказати вам про одну з майбутніх мам, що звернулась до нас за допомогою (і для якої ми також збираємо кошти - для теплих пакунків для майбутнього синочка). Таких заявок (анкет з усією України) у нас більше 1000, вони продовжують прибувати.
Вартість одного пакунку - 2350 грн ($65), ви можете допомогти будь-якою сумою тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74

На фото - Єлизавета Малишко з Херсону, їй 30 років. Зараз вони з чоловіком у Кривому Розі, їх син має народитись у січні.

«Коли почалась повномасштабна війна, ми з моїм хлопцем з Чорнобаївки виїхали до його батьків у область, село на межі Херсонської та Миколаївської області.

Після щотижневих візитів до нас російських військових з автоматами та щогодинних вибухів, ми на свій страх та ризик виїхали назад у Чорнобаївку. У червні ми одружилися в Херсоні, я стала на облік по вагітності, але вже тоді не вистачало медикаментів у лікарнях, та, власне, самих лікарів. Окрім нестачі персоналу, медикаментів, деяких продуктів, на вулицях Чорнобаївки та Херсону почали зникати люди, майже кожного дня у Чорнобаївці я прокидалася вночі від гучних вибухів та бігла у сховище. Народжувати в таких умовах я не хотіла, це було небезпечно і страшно.

Тому ми виїхали у Кривий Ріг. Через війну втратили хорошу роботу – і я, і чоловік. Біженців на роботу, на жаль, беруть неохоче. Тому мій чоловік працює в таксі з 5-ої ранку до 22-ї вечора за невеликі гроші. Але ми з нетерпінням чекаємо на появу нашого маленького хлопчика попри всі обставини.»

Лінк на допомогу тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74

Єлизавета з Херсону, що стане мамою у січні. Допомогти тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74

Це Юлія Димитрашко, їй 21 рік, вона з смт. Приазовське Запорізької області. Юля вагітна, вже має доньку два роки, і майже спочатку війни вони були під окупацією: це значить, - недостатня кількість ліків, невеликий вибір продуктів та великі ціни, відсутність роботи, перебої із зв‘язком та інтернетом.
У вересні родина поїхала до Запоріжжя (вирвалась з окупації протягом доби - зо вважати за щастя), потім переїхали у Тернопіль. Там зіштовхнулися з шахраями, які отримали завдаток за квартиру і зникли. Проте Юля із чоловіком не опускали руки і все ж таки знайшли житло. Юлі народжувати у січні, для дитини багато чого потрібно. Все необхідне залишилось вдома, а тут майже нічого немає.

Для таких, як Юля - жінок, що будуть народжувати в Україні цією важкою холодною зимою, я бігаю кожного дня півмарафони, розповідаю їх історії (у нас їх більше 1000 і вони прибувають) та збираю до 24 січня (!!!) 2 мільйони гривень на закупівлю 850 теплих пакунків для новонароджених: туди входить ковдра, теплі речі та найнеобхідніше. Ціна одного пакунка - $65, або 2350 грн. Але будь-які ваші 10-100-1000 грн допоможуть. Не проходьте мимо - це наші майбутні діти.
Тут збір - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74

Я пробігла сьогодні 4й півмарафон (на доріжці), 4/304. Що сказати, - бігти не важко. Інша справа - кожного дня збирати кошти. Але я вірю, що ми справимось. Новорічне-різдвяне диво!

Лінк на збір тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74

Юлія з смт Приазовське. Стане мамою у січні. Підтримайте таких мужніх мам донатом - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74

Один мій друг-марафонець якось признався у тому, що іноді біг - це найкраща частина його дня. Часто - _єдина_ частина дня, коли він відчуває себе щасливим, сильним і натхненним.
(Сьогодні пробігла 5й з 304 півмарафонів за 304 дні. Благодійних, звичайно)

Сьогодні в мене був такий день. І такий біг. Знаєте, коли день - гівно з самого ранку (вибачте), то пробігти половинку - справжнє свято і навіть прокрастинація.
Технологія проста -
Ким би ти не став,
Зранку встав -
Присідай до ста
І читай устав (с) Андрій Хливнюк

Не хотілось би вдаватись у подробиці, але вже о 8й ранку у мене не завелась машина, коли я зібралась у зал під вітром і дощем у темряві (звичайно, це нічого порівняно з українським блекаутом, але сонце наприкінці грудня в Амстердамі сходить майже о 9). Я пересіла на вєлік - там здулись колеса. Я пішла у магазин поміняти батарейку у ключі для автівки - там ще закрито. Дощ, темрява, купа витраченого часу. У людей вже відпустки та канікули, в мене - мільйон справ. Я повернулась додому попрацювати - отримала листа з Університета Амстердаму. Про те, що я провалила екзамен з голандської. Перездача 27 січня. Одна.
Відкрила мейл - там лист від школи сина про сплату другої частини рахунку за рік (немаленька сума). «Будь ласка, зробіть це у 2022, говорять». Я розраховувала на контріб’юшн батька сина, але він «не зміг» і відмовився. Я відкриваю… далі можна не продовжувати, дуже хочеться сісти і заплакати, бо ти один у полі воїн.

Я мовчу про повітряні тривоги, обстріли Херсонщини, мою команду без світла та тепла, про вбитих дітей, розбиті життя, сім’ї та розбиті серця. Про дітей, що народжуються під обстрілами у пологових, заставлених мішками із піском, про вбитих вагітних у себе в ліжку чи під завалами. Про «невідома жінка» та «невідомий хлопчик» на могилах на Сході. Та Київщині. Боже.

Я не маю сил і найкраще, що я можу - це пробігти те, що обіцяла. Як обіцяла. Кожного дня, 304 дні - сьогодні вже п’ятий. Півмарафон заради новонароджених. Це не героїзм, не дай боже. Це привернення уваги до проблеми новонароджених у війну. Це збір коштів для дітей та вагітних. Зараз ми збираємо ТЕРМІНОВО на теплі пакунки для новонароджених. Які народяться на Тернопільщині, Кировоградщині, Черкащині, Київщині, Полтавщині, Львівщині… Вже скоро, от-от. У нас більше 1000 заявок від молодих мам. Мамам від 18 до 40 років. Вони з різних областей. Вони покинули дім. Хтось із Маріуполя. У них немає дому, але є надія. Їм важливий цей пакунок - всього 2350 грн: там ковдрочка та теплі речі для малюка. Новенького українця чи українки. Не проходьте мимо.
Лінк тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74
До 24 січня потрібно зібрати 2 мільйони, щоб закупити 850 пакунків. Ваші 100 грн важливі.

Слава Україні, Слава ЗСУ, Слава Українцям та Українкам.

Любі друзі, я знаю, що серед тих, хто мене читає, є бігуни! Ті, що бігають будь-які старти! У мене до вас велике прохання витратити 2-3 хвилини часу! Для таких як ми, хочемо зробити браслет досягнень, - браслет, на який можна прикріпити спеціальну "ачівку" - тобто аналог медалі з марафону, тріатлону чи будь-якого важливого фінішу (з найважливішими подіями ми вже ведемо перемовини!).

До вас, як до активних спорсменів-любителів, ми маємо декілька запитань про браслет, і будемо вдячні за витрачені хвилини на відповіді. Це допоможе створити нам класний продукт! Дякую! тут опитувальник - https://docs.google.com/forms/d/1m32ziN80b6-57ivR3ec69yyvGb99q0sOEdmKoJHZqIY

Зробила тільки що 15й з 304 півмарафонів за 304 дні. І що хочу сказати.

Entrepreneurs, do your thing!
Dreamers, do your thing!
Challengers, do your thing!

Ця реклама (банку ING насправді) забрендувала аеропорт Амстердаму на три роки. Я не в‘їзджала-не в‘їзджала, у чому справа, а потім як в‘їхала! (С) Банк (як і аеропорт), насправді - місце, де перетинаються люди різних цілей та прямувань. Для кожного це «do your thing” означає своє, але точно-точно мотивує сфокусуватися на головному, що є зараз.

What is your main thing? Чи ви знаєте? Чи у вас є таке? Що підриває вас зранку, що несе вас через вокзали, міста, країни? Що не дає покою кожного дня?
Колись (чотири роки тому) я для себе визначила «допомога іншим», через те, що я вмію робити найкраще (чи люблю робити найбільше?!) - це біг та письменництво (чи то - складання текстів. Бо до письменника я ще не доросла).

Do your thing для мене тепер буквально - бігати (бо це привертає увагу, коли робиш це системно і робиш всілякі стрьомні челенджі) і писати. Щоб збирати кошти для допомоги тим, кому вважаю важливим. Наразі це - новонароджені діти нової України, які будуть народжені у війну, у страшних умовах, але мають бути здоровими та сильними, щоб стати майбутнім нашої країни, новим неймовірним поколінням переможців, гордістю та фундаментом.

Наразі у нас більше 1000 заявок від майбутніх мам України про допомогу. 500 першим ми зібрали кошти до нового року та вже відправляємо пакунки. Мамам від 18 до 40 років. Вони з різних областей і майже всі вони покинули дім. Їм важлива ця допомога - теплий пакунок для новонароджених - всього 2350 грн: там ковдрочка та теплі речі для малюка. Новенького українця чи українки. Не проходьте мимо.
Лінк тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74

До 24 січня потрібно зібрати 2 мільйони, щоб закупити 850 пакунків. Ваші 10-100-200-1000 грн важливі!

Оксана Забужко, Польові дослідження українського сексу

Тільки любов врятує від страху
Але хто врятує від страху саму любов? (С)
Чому, чому ніхто раніше не сказав мені обов‘язково прочитати цю книгу?
Хоча, певне, говорили, - але назва здавалась мені занадто «передбачуваною» та навіть вульгарною… І то 1996 рік, панове - що я тоді знала…

Для мене ця книга - щоденник, який ніколи не планувалось опублікувати. Принаймні, гіпер-відвертість та натуралістичність у «дослідженнях» схожа на ту, якою записую свої спогади у приватних нотатках я, про себе і свої рефлексії та пригоди - речі, які б я не хотіла, щоби прочитав хтось.

Коли я читаю мемуари/щоденники інших людей/ письменників, я думаю - чи знали вони, що це буде опубліковано? Чи знали, планували, і навіть писали так, щоб потім не було незручно за невдало/стидно прожиті роки? Чи може писали як я, «для себе», психотерапія письмом, - а потім хтось взяв і видав це, як «днєвнік сумасшетчево»…
Іноді я так думаю про свої переписки з чоловіками або близькими подругами: зараз я не уявляю, щоб хтось міг перечитати мій щоденник. А колись мої «минулі» (?) перечитували. Колись - навіть переписки не тільки із хлопцями, але із дівчатами. Це було неприємно
Після того було б логічно змінити тактику свого ведення щоденнику - але я змінила тактику конекшнів з людьми - не зустрічатись із тими, хто може читати твої нотатки… Але хто зна.

У будь-якому випадку, ця книга - не щоденник, хоча і з автобіографічними моментами (всієї правди ми не знаємо!), історія кохання, для мене вона про любов, а не про секс - хоча дуже натуралістично. С дуже відвертими сценами і думками, які ми всі переживали, але часто не складали то у слова…
Про ідентичність українську та західну, про ментальність і травми/ звички/ опасіння жінок і чоловіків того «совецького» та «постсовєцького» періодів, які ми всі зазнали і досі переживаємо. Бо «одні чоловіки ґвалтували жінок так, як їх ґвалтували їнші чоловіки». Про підсвідомий пошук рідної душі на базі мови та спільних травм та інтересів, який у фіналі не закінчується нічим, бо травмованим людям любити важко.
Про відмінності і спільні риси чоловіків українських та західних, і жінок також… Емпірично, звичайно… Ех, якби кожна з жінок, яких я знаю, написала б свої дослідження, вийшла б непогана енциклопедія.

Наприкінці американська подруга авторки каже «цi вашi схiдноєвропейськi мужчини, вони, правда, бувають брутальнi, але в них бодай пристрасть є, а в наших що?…». Але не у всіх є та пристрасть, - ні там, ні тут. Щастя - то таки подолати страх, відчути любов та пристрасть. Бодай ненадовго. А я повертаюсь до щоденних рецензій (начитала тут вже на тиждень вперед), - приєднуйтесь донатом, якщо вам цікаво. На новонароджених малюків - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74

17 півмарафонів з 304 сьогодні. Бувають такі дні, коли не біжиться, або не працюється, або не пишеться, або все одночасно.
Сьогодні мені дуже не пишеться, і взагалі соплі і кашель, але у війни і материнства немає вихідних, відпусток, канікул чи лікарняних. А моя ідея, - 304 дні поспіль щодня нагадувати про те, що
⁃ війна триває!!! Вона зла і холодна і непередбачувана
⁃ Життя триває!!! Діти народжуються, українки вагітніють і народжують в Україні! Під час війни! Не ставлячи на паузу свою вагітність, материнство і любов…

304 дні, поки руки і ноги мені не всохли, я буду збирати гроші на новонароджених українців, що народжуються щодня.
Зараз, до 24 січня, важливо дуже зібрати 2 млн гривень для закупки 850 теплих пакунків для новонароджених з усієї країни… У пакунку - теплі речі та найнеобхідніше для малюка та молодої мами.
Вартість пакунка - 2350 грн. $65. Будь ласка, підтримайте будь-якою сумою!
Отут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74

ПОСТ ПРО СТИД

Пару днів тому я зробила дуже постидну річ. Написала довгий емоційний текст - свою рефлексію на тему жінки із надмірною вагою, яку я побачила на біговій доріжці у готелі у Франції, там де я зараз у справі.
Опустимо деталі, - у потоці свідомості я перейшла від своїх спостережень за жінкою у тренажерці до війни в Україні та гуманітарних потреб (не питайте), і опубліковала у своєму біговому екаунті у Страві, англійською - де мене читають іноземці, 10 000+ людей з усього світу. Запостила і лягла спати, - не вистачило сил опублікувати це ще й тут, у фб. І слава Богу, що не встигла…

На наступний день (під вечір) я зайшла у коментарі, де мене зрівняли із землею. З посилом «що за булінг?!», «ви мене завжди надихали, а тут таке - дизлайк», «ви взагалі знаєте історію цієї жінки, що таке пишете» і таке інше. Я злякалась, видалила пост і пішла думати, що зі мною не так, - бо на мій погляд, ніякого булінгу я не мала на увазі… Це було дуже соромно, - так, що хочеться провалитись під землю. І найстрашніше - те, що як це я НЕ ЗРОЗУМІЛА, не відчула свою токсичність, несправедливість, наглість. Що моя система цінностей дала збій а я й не помітила.

Звичайно, спочатку я пішла за консультацією по адекватності до друзів. На щастя, мої найближчі друзі - «невдобні». Ті, що скажуть тобі правду, хоча й неприємну.

⁃ А ти сама що думаєш? - запитала мене подруга. - Хоча, - зрозуміло, що ти думаєш. По-перше, ти не знаєш історію цієї жінки. По-друге, тобі ніхто нічого не винен. По-третє, ти віктимізуєш себе. І, нарешті, ти сама живеш із залежністю, але її хоча б не видно по тобі з першого знайомства. Цій жінці (можливо) повезло менше.
⁃ Кожний не висипається по-своєму, - сказала інша подруга. - Бажаю тобі робити правильні і вчасні висновки із своїх помилок.

Це було боляче, але справедливо. Дуже хотілося б порадитись ще й Григорієм Савовичем, якось інтуітивно подумалось, що він би мене не підтримав. Але поговоримо з ним уві сні або трохи пізніше, але я згадала і про сродну працю, і про дружбу і про себе і свободу:
⁃ Хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою. 
⁃ Уникай людей, які, бачачи твої вади і недоліки, виправдовують їх або навіть схвалюють. Такі люди або підлабузники, або боягузи, або просто дурні. Від них не чекай допомоги ні в якій біді чи нещасті.

Але ви ж пам’ятаєте, що я щодня біжу півмарафон з 24 грудня? 304 дні поспіль? Сьогодні був 18й. І ось що.
Півдня відчувала я себе токсичним фейком, а опісля замість бігової доріжки вирішила зайнятись «сродною працею» і пішки по снігу в горах пройти максимальну дистанцію, поки не змерзну. Переключитись, подумати про важливе, вийти із тепличного режиму.
Пройшла 11 км, 10 - на доріжці. Альпи - чудові. Як Карпати, тільки Альпи.
18й з 304 півмарафонів, такий от незвичний. Піду почитаю Сковороду, поки мене не спіймав світ, і вам раджу.

А тут я збираю 2 мільйони гривень на 850 теплих пакунків для новонароджених цієї зими в Україні. Один пакунок коштує 2350 грн. Приєднуйтесь за лінком - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74

19/304
Коли я розповідаю людям про свої 304 півмарафони за 304 дні, більшість (не бігунів) часто починають рахувати загальну кількість кілометрів, яку я пробіжу.
⁃ О, це більше 6000 км! Це як від Амстердаму до Нью Йорку! Вау!

Мені подобається ця ідея, що «і до Нью-Йорку можна добігти», але все-ж таки найскладніше у таких челенджах - не пропускати жодного дня, ні у переїздах, ні з приводу хвороби. А ще буває поганий настрій, немає часу, або втрачаєш сенс - здається, що ідея дурна, люди не донатять зовсім, не цікавляться, і дуже хочеться злитись (у сенсі закінчити і у сенсі бути злим!).

Вчора за вечерею на конференції у Франції я розповідала історію свого челенджу - 304 півмарафони за 304 дні - ліванському режисеру, що знімає документальне кіно. Його цікавили саме деталі: він почав слідкувати за тим, скільки я їм, чи п‘ю я вино, як виглядаю. Чи бігала сьогодні і чи побіжу завтра (?! Чому ні? Це ж челендж!). Іноді історію незнайомій людині треба повторити декілька разів, тому що це здається незрозумілим, - що? Навіщо? Чому ти зараз тоді не спиш і як взагалі ще пересуваєшся?..

Повторюсь, що найскладніше у тому всьому - дисципліна. І бігу, і фандрейзингу. І часи, коли втрачаєш енергію (ось як я зараз, зробивши помилку вчергове - не давши собі вихідних та канікул від роботи). Шукати способи відновлення і робити це щоденно - довгий сон, багато води, біг і соцмережі у один і той же час.

Зараз, до 24 січня, важливо дуже зібрати 2 млн гривень для закупки 850 теплих пакунків для новонароджених з усієї країни… У пакунку - теплі речі та найнеобхідніше для малюка та молодої мами.
Вартість пакунка - 2350 грн. $65. Будь ласка, підтримайте будь-якою сумою!
Отут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74

Джордж Оруелл, Чому я пишу

«Ось уже сім років, як я не написав жодного роману, але сподіваюсь, досить скоро напишу. Він приречений на невдачу, кожна книга — це невдача, але я досить ясно уявляю собі, що за книгу хочу написати», - саме ці рядки письменника, який передбачив усе, що відбувається у сусідів зараз («1984» і «Скотний Двір» - всі знають, але про всяк випадок) - я приміряю на себе. Ось уже 38 років, як я не написала жодної книги, але зовсім скоро… Просто не хотілося б невдачі.

Я прочитую книжок про те, як писати книжки більше, ніж пишу сама, – можливо, саме в цьому проблема?

Нещодавно я познайомилася зі справжнім голландським письменником, і він сказав мені, що головне в письменстві - це писати (та невже!). І що це іноді приходить від нудьги і смутку, але без туги (чому б там не було) письменство неможливе.

Нещодавно я послухала вебінар Елізабет Гілберт. Про те, як зловити креативну хвилю та писати. Так ось, найголовнішим вона вважає вміння фокусуватися і пріоритезувати завдання за рівнем «що я люблю робити найбільше»: але не відокремлювати улюблене, викидаючи неулюблене, а вибирати найулюбленіше зі всього коханого. Трохи каламбур, але все ясно: вибрати найулюбленіше, і робити його без зупинки щодня. Загалом, без щоденної праці нікуди не подітися, виявляється 😅

Але повернемося до Оруелла - у своєму есе він говорить не про процес, а про мотивацію до письма. І ось що він виділяє:

- Чистий егоїзм: Жага виглядати розумніше, бажання, щоб про тебе говорили, пам'ятали після смерті, прагнення перевершити тих дорослих, які принижували тебе в дитинстві… Лицемірством було б не вважати це мотивом. Це мотив і дуже сильний. Письменники ділять це почуття з вченими, художниками, політиками, адвокатами, воїнами, бізнесменами, що процвітають, коротше, з усім верхнім шаром людського суспільства.

- Естетичний екстаз: Здатність отримати задоволення від впливу одного звуку на інший, радість від міцності хорошої прози, від ритму чудового оповідання. Бажання, нарешті, розділити досвід людства, який ти вважаєш цінним і який, на твою думку, не повинен зникнути.

- історичний імпульс. Бажання бачити речі та події такими, якими вони є, шукати правдиві факти та зберігати їх для потомства.

- політична мета. Бажання підштовхнути світ у певному напрямі, змінити думки людей щодо того суспільства, якого вони мають прагнути. І знову: жодна книга не може бути абсолютно вільною від політичної тенденції. Адже навіть думка, що мистецтво не повинно мати нічого спільного з політикою, є політичною позицією.

В цілому, Оруелл описує письменників (і себе в тому числі) як людей досить неприємних, травмованих та закомплексованих. Таких, які хочуть позбавитися своїх проблем за допомогою творчості, - в першу чергу, саме СВОЇХ проблем, що б не говорили. Ну і про політику (це ж Оруелл): Всі письменники марнославні, егоїстичні та ліниві, і на самому дні їх мотивів завжди лежить таємниця. Створення книги - це жахлива, душу виснажлива боротьба, схожа на довгий напад хворобливої недуги. Ніхто не взявся б за таку справу, якби його не спонукав демон, демон, якого не можна ні зрозуміти, ні чинити йому опір. І наскільки можна судити, цей демон — той самий інстинкт, який змушує немовля кричати, привертаючи до себе увагу дорослих. У той же час вірно й інше — ти не можеш написати нічого цікавого, якщо при цьому не намагаєшся щосили позбутися самого себе. Хороша проза подібна до шибки. Я не можу сказати з упевненістю, який із моїх мотивів до творчості є найсильнішим, але я знаю, який з них мені слід слідувати. І, оглядаючись на зроблене, я бачу: там, де в моїх творах була відсутня політична мета, там завжди народжувалися неживі книги, а я, їх автор, вдавався до писання тих самих пишних пасажів, фраз без сенсу, красивих епітетів і заповнював сторінки просто банальностями. Ну і наостанок, як у кожному пості: я збираю щоденно кошти для допомоги новонародженим українцям - на 850 теплих пакунків, там речі, що потрібні після пологів малюку. Один пакунок - 2350 грн. Підтримайте будь-якою сумою: https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74

24/304

Звичайний 24й півмарафон з 304 був вчора. На дорожці, - бо в Амстердамі дощить весь тиждень, і якщо б у звичайних умовах я би побігала половинку і так, то зважаючи на те, що мені важливо залишатись здоровою, я вибираю варіант безпечний.

Цікаво, чи помічають мою системність тренери та адміністратори фітнес-клубу: «то та сама дивна дівчина, що кожного дня бігає по дві години на доріжці»… Треба запитати, а може, і познайомитись, розказати про цю історію - було б класно залучити інших учасників клубу до челенджу, бігати хоча б по пару км у підтримку…

Прогрес, який я помічаю після 24 днів:
⁃ вага: зникло 2-4 кг, замість 55 кг (мій зріст 167см) на вагах 51-52 кг, - цього я не бачила вже давно.
⁃ сон: спати менше 7-8 годин тепер - самогубство. Краще 9-10
⁃ контент, який слухаю - за цей час прослухано 5 книжок, проглянути 5+ фільмів на нетфліксі, половина курсу голандської для початківців. Іноді я роблю нічого - біжу у тиші, тому що інформації дуже багато
⁃ викинула пару кросівок, - бо 21*24 = 504 км, а вони вже пережили марафон і купу пробіжок. Сьогодні поїду за новими.

Апетит незмінний, - його майже нема )) Буду показувати щодня свою ланч-тарілку. В основному це білки + овочі + крупа типу рису, кус-кусу, чечевиці. Зранку може бути якась невелика випічка і кава.
Вітаміни: магнезіум, комплекс B, omega 3, гліцин, + BCAA у порошку для відновлення. Така рутина. А що б вам було цікаво бачити про челлендж? Ну і будь ласка, робіть донат на новонароджених тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74 , а в інстаграмі можна стежити за розвитком подій тут - https://instagram.com/kindrace304?igshid=YmMyMTA2M2Y=

Потрібна допомога тим, хто допомагає людям під завалами будинків і після обстрілів! Героїчним собакам-рятувальникам.

У Дніпрі пошуки тих, хто опинився під завалами після удару російської ракети здійснювали також і собаки із різних загонів і порід — лабрадори, коргі, добермани — відповідальні за пошук тих, хто їх приручив.

Кінолог-рятувальниця Лариса розповіла: “Ми шукаємо живих людей, імовірно живих людей та загиблих. За позначками наших собак знайдено вже шість тіл у Дніпрі».

У собак-рятувальників не буває відпустки, лише вихід на пенсію у віці 8-10 років. І під час виконання таких завдань, на жаль, собаки часто ріжуть лапи, отримують опіки або ж поранення.

Якщо хвостаті вчасно не отримають першу медичну допомогу, вони можуть загинути. Але кожен із нас може допомогти чотирилапим!

Головним кінологом ЗСУ та ветеринарними лікарями було розроблено спеціальну аптечку для надання першої допомоги собакам-воювакам. Частина засобів універсальна і може врятувати людські життя.

Вартість однієї аптечки — 1334 грн
Вартість 400 аптечок — 533 334 грн

Аптечки будуть виготовлятися і збиратися в Україні. Простягнімо руку допомоги тим, хто простягує нам лапу.

Допомогти тут - https://bekind.ua/uk/project?id=21fc76e4-68e8-4c3f-9d51-16b132f010c7

Допомогти собакам-рятувальникам на аптечки тут - https://bekind.ua/uk/project?id=21fc76e4-68e8-4c3f-9d51-16b132f010c7

25/304. Пробігла ще 17 січня, розповідаю сьогодні. Про біг під час місячних)

Мабуть, найважча половинка, незважаючи на те, що бігла я на доріжці. Чому? Бо я дівчинка.
Мене часто питають: «А коли місячні, ти також бігаєш?!», - це питання мене смішить, тому що у нашому столітті вже все придумали для того, щоб жінка не відчувала себе «не такою» під час тих самих 3-5 днів на місяць. Хоча, звичайно, зміни в організмі, самопочутті та настрої величезні.
Неважко порахувати, скільки разів зі мною стануться «ті самі» дні за 304 дні. Але за 10 років мойого бігу і 6 років марафонів я жодного разу не зважала на це. Колись у мене навіть почались місячні під час марафону (у Тель-Авіві, на 30+ жарі - ніколи не забуду. На 30му км. Тоді я не одразу зрозуміла, що відбувається).
Якщо коротко - я приймаю знеболювальні, вітаміни, п‘ю багато води і більше сплю, а так - ніяких змін, коли біжиш довгі дистанції з місячними. Але нікому не рекомендую повторювати мої подвиги - все дуже індивідуально.

Але я зібрала трохи фактів про «біг і менструацію»:

⁃ Трішки історії: В 1996 році німецька бігунка Ута Піппіг перемогла на Бостонському марафоні з результатом 02:27. Однак її фініш привернув підвищену увагу через те, що у спортсменки під час марафону почалася менструація. Фото, на якому Ута перетинає фінішну лінію з кров’ю, що стікає по ногах, і досі входить у топ різних рейтингів “найогидніших марафонських фото”.
⁃ Одного разу і я фінішувала у скривавленій спідниці (фото є нижче), але тому, що шорти під спідницею натерли мені ноги до крові, а спідниця була біла ))) Я потім довго отримувала повідомлення про «а як ви бігаєте марафони під час місячних?» ))

⁃ 50% амбітних спортсменок, які бігають понад 100 км в тиждень, страждають на затримки чи відсутність місячних (аменорея).

⁃ Разом з кров’ю жінка втрачає залізо, 2/3 запасів якого є саме в гемоглобіні. Залізо також виводиться з організму разом з потовиділенням (яке при місячних підвищується) під час фізичних навантажень. Тому спортсменки, які не поповнюють з їжею запаси заліза, перебувають під загрозою залізодефіцитної анемії - задишка, запаморочення, слабкість, сонливість або підвищене серцебиття.
⁃ Найкраще залізо засвоюється з м’яса (до 20%) і риби (до 10%), набагато гірше з круп та овочів (до 4%).
⁃ Ну а взагалі тренування стимулюють виділення ендорфінів і полегшують симптоми «болючих місячних», або дисменореї.

(Тому, хто порахує, скільки раз у цьому пості я сказала слово «місячні» буде приз).

А взагалі не забудьте задонатити на новонароджених. Саме тому я бігаю кожен день, навіть під час місячних - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74

Список постраждалих у Дніпрі 14 січня 2023, які втратили близьких, житло або все разом… тут добрі люди зібрали список карток, куди моєна перевести кошти для них, з контактами і соцмережами. Перевірені.
Звичайно, ніякі гроші не в змозі повернути близьких, але…


Безщасний Богдан Володимирович 💔
Телефон : +380954108868
Картка: 4102325122201411

Сім’я Аніскевич 💔
Аніскевич Наталя Володимирівна
Телефон : +380 (63) 246 66 10
Карта: 5168742232994750

Сім’я Манько 💔
@mankouliana
Картка: 5375 4112 0275 4326

Безкровна Татяна Петрівна (Збір для Павловської Ганни)💔
@oks._.bog
Картка: 5375411418048158

Сім'я Богутських 💔
@tbogutsii
@annbor_art
Картка: 4441 1144 5102 6445

Лебідь Аліса 💔
@alilisa.swan
Картка: 5375 4141 1493 7773

Карпенко Сергій 💔
FB: sergey.karpenko.184 Картка: 5218 5722 2226 2516

Максим Омель'яненко 💔
@maksym_omelianenko
Збір закритий за проханням Максима

Катерина Різун 💔
@henrykavo
Картка: 4441114469802118

Сабина Дорош 💔
@dorosh_sabina
Картка: 5168745126578423

Владислав Соловьов 💔
@kosmin_s.v.v

Картка: 5375414139667603

Булана Аліса 💔
@alisa_and
Картка: 5375 4112 0282 2461

Мовчан Марина 💔
@lerchkaa
Картка: 5168 1801 0196 0356

Єлизавета Бережняк 💔
@liza_berezhniak
Збір закритий за проханням Єлизавети

Черединова Дарья 💔
Картка: 5363 5420 1955 6522

Коренковська Ольга 💔
@olga_korenovskaya
Картка: 4149 4993 4600 7535

Сім'я Шевчук 💔
@_m.valeriya_ .
Картка: 5375411202647744

Мищенко Анна 💔
@mishchenkoanetti
Картка: 5375 4114 0624 2045

Максим Галич 💔
@evgeniigalich
Картка: 5168 7450 1951 1465

Журавський Олена 💔@zhuravskaja_elena
Картка :5375 4114 1165 8987

Колесникова Вікторія 💔
Збір веде @timosha_timurchik
Телефон: +38 (067) 599 54 59
Картка: 5375 4112 0279 8828

Сім'я Вікторії Погуца 💔
(Втративши все переїхали до Дніпра, в під'їзд де сталася трагедія) @viktoriiausan
Картка : 5168 7451 0948 0894

Швець Анастасія 💔
@just_strange_cherry
Картка : 5168752006862547

Фонд,який з перших хвилин допомагає постраждалим на місці подій @prmg.ukraine
Картка фонду : 5375 4112 0221 0931

23 січня - рівно один місяць щоденних благодійних півмарафонів. 31 день без перерви. Почала я 24го грудня, закінчу 23 жовтня (304 дні).

Найскладніше:
- Вибрати час для бігу (точніше - знайти цей час, його просто майже ніколи немає у робочі дні)
- Постійно хочеться спати (нагадує вагітність)
- Збирати гроші (місячна ціль досягнена на 10%, навіть менше)
- Всім вже нецікаво )) Кожен день одне й те саме. Ти стаєш унилою людиною, яка постійно то бігає, то втомилась )) А, і ще всі думають, що ти більше нічим не займаєшся, крім бігу 😅
- Писати у соцмережах про челендж складніше, ніж бігати. Бо одне й те саме, нудно
- Не сумніватись постійно, що ти робиш не хєрню. Що ти не маленький Сізіф із своїм камінчиком.

Висновки:
- «ефект» челенджу нелінійний. Під ефектом я маю на увазі соціальний імпакт, впізнаваність та донати як результат. Треба мати терпіння дотягнути до першої сотні днів, коли це буде справді цікаво - чи вона (тобто я, бігунка) виживе, чи ні.
- План фандрейзингу та комунікацій - це окремий проект, який потрібно продумувати і залучати команду (або виділяти час - і бути готовим до цього)
- Краще мати однаковий час для бігу, краще - ранок або вечір. Біг забирає більше часу, ніж дві години бігу. Ще - переодягнутися, видихнути, душ, їжа, написати пост…
- Відмовитись від деяких справ, - бо на все не вистачає часу…
- Їжа, вітаміни, нові кросівки кожного місяця… (пробіг кросівок зазвичай 500-700 км).

Плюси:
- Можна слухати купу книжок і лекцій - дуже сфокусований настрій. На фото з учора я взагалі з конспектом Kyiv-Mohyla Business School [kmbs], слухала лекцію Olena Zhyltsova. Вибачте, доречі, більше так не буду.
- Можна їсти та не набирати вагу (їсти не сильно хочеться, якщо чесно)
- Витримка, терпіння, звичка. Стоіцизм на мінімалках.
- Прекрасна подорож. Прекрасна тим, що якщо розслабитись і йти вперед, завжди зустрінеш щось нове і неочікуване. Обожнюю це все у челенджах.

Навіщо.
Зібрати 2 млн гривень на місяць для закупки 850 теплих пакунків для новонароджених з усієї країни… У пакунку - теплі речі та найнеобхідніше для малюка та молодої мами.
Вартість пакунка - 2350 грн. $65. Будь ласка, підтримайте будь-якою сумою!
Лінк на збір тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74

Знову про біг. І стоїцизм. 32/304. Вчора добралась до бігу аж о 8 вечора - напівжива приперлась у зал, з великим бажанням лише одного - придумати собі відмазку типу «я от іншого дня пробіжу марафон, тобто це 2*21, і це зарахується, і сьогодні можна поспати», але потім почитала комменти під останнім постом про 31й день, де мене вже в кредит назвали геройкою та сильною жінкою, а кредити треба віддавати!

Говорила зі своєю колегою з bekind.ua, що розповіла мені що весь час, крім роботи, займається навчанням (колега в Україні), а до роботи ставиться таким чином: навіть якщо настрій дуже поганий, то працюєш із поганим настроєм. Настрій зміниться, а результат все одно буде. Головне - мати план і рухатись.

Слухала книжку про стоїцизм (підбірка Сенеки, Епіктета та Марка Аврелія - всі друзі мої 😅). Взагалі вважаю, що всі книжки приходять до мене дуже вчасно - знаходжу там важливі відповіді. Робити свою вибрану справу, незважаючи на емоції свої та оцінки інших, думати лише про те, що можеш змінити, та планувати і продумувати кожен свій день з ранку, контролюючи звички, «автоматичні» рухи, що не роблять тебе щасливіше та шкодять, взагалі - робити кожен день ЩОСЬ звичне інакшим способом, і рухатись - нагадування мені, особливо в комбінації із «спокійним розумом», без якого далеко не поїдеш.

Зараз 9 ранку, і я вже у залі, - бо маю план встигнути все, і цей 33/304 півмарафон також. First things first.

Чекаю на весну, щоб безпечно бігати парком на світанку, до школи. І все-все встигати. Ідеальний менеджмент. Ще пару місяців, ще 60 днів. Два рази по стільки.
І ще 1.8 млн грн для теплих речей малюків, - тоді ми закупимо набори для 850 немовлят (200 к ви вже майже назбирали). вірю, що вийде до 1 лютого (хоча здається нереальним, так), - а далі буде інша ціль для пологових та новонароджених.
Один теплий пакунок вартує 2350 грн ($65). Можна лишити свій донат (будь-який!) тут - https://bekind.ua/uk/project?id=e917b642-fdad-48e7-9166-629074d3ba74