Суд ставить на обговорення...
Шановні судді, будь ласка, не кажіть у процесі, що «ставите на обговорення сторін» якесь процесуальне питання. «Заслухати думку» виглядає коректніше.
В засіданні ніхто нічого не «обговорює». Сторони озвучують свої позиції, з якими суд мотивовано погоджується або ні. Обговорення передбачає дискусію та спільний пошук рішення, що не дуже поєднується із судовим процесом.
А ще, нагадаю, «встановлення істини» вже давно не є метою процесу.
Шановні судді, будь ласка, не кажіть у процесі, що «ставите на обговорення сторін» якесь процесуальне питання. «Заслухати думку» виглядає коректніше.
В засіданні ніхто нічого не «обговорює». Сторони озвучують свої позиції, з якими суд мотивовано погоджується або ні. Обговорення передбачає дискусію та спільний пошук рішення, що не дуже поєднується із судовим процесом.
А ще, нагадаю, «встановлення істини» вже давно не є метою процесу.
🔥15👍9❤🔥1
Окремі думки
У 1906 році суддя Верховного Суду США Джон Маршалл Харлан подарував своєму суду примірник Біблії.
Усі тодішні судді поставили свої підписи на її форзаці. Відтоді нові судді ВС США після присяги і офіційних урочистостей також вписують власне ім'я на форзаці цієї Біблії, яку сьогодні так і називають «Біблія Харлана».
Чому? Тому що суддя Харлан є одним з найяскравіших символів голосу розуму серед самовпевненої печерної більшості.
Він найбільш відомий своєю окремою думкою у справі Plessy v. Ferguson. У ній ВС США визнав конституційним закон, за яким білі й темношкірі мали їздити в окремих вагонах.
Харлан, всупереч думці більшості суддів і тодішнього суспільства, написав, що Конституція США є дальтонічною щодо кольору шкіри і що «в нас тут немає каст».
На жаль, наша культура окремих думок дещо відрізняється. Зазвичай окрема думка нашого судді є лише альтернативним судовим рішенням — проєктом, на якому суддя наполягав, але більшість вирішила інакше.
Тобто наші окремі думки, як правило, викладені у відриві від аргументів більшості. Вона дуже обережні у тому, щоб прямо не атакувати доводи колег, аби, не дай боже, не зашкодити авторитету правосуддя.
Але за нашими процесуальними кодексами викласти окрему думку має право суддя «не згодний із судовим рішенням». Тобто в ідеалі окрема думка має містити мотиви незгоди з судовим рішенням, а не пропонувати альтернативний варіант вирішення спору, не розбиваючи конкретні аргументи більшості.
Окрема думка не спрямована проти колег, а адресована суддям вищої інстанції, суддям у майбутньому, а інколи й суспільству.
На жаль, жанр справжньої гострої окремої думки у нас поки що не дуже популярний. А шкода, бо це не якийсь символ розбрату серед «колективу», а справжня ознака принциповості і професіоналізму.
У 1906 році суддя Верховного Суду США Джон Маршалл Харлан подарував своєму суду примірник Біблії.
Усі тодішні судді поставили свої підписи на її форзаці. Відтоді нові судді ВС США після присяги і офіційних урочистостей також вписують власне ім'я на форзаці цієї Біблії, яку сьогодні так і називають «Біблія Харлана».
Чому? Тому що суддя Харлан є одним з найяскравіших символів голосу розуму серед самовпевненої печерної більшості.
Він найбільш відомий своєю окремою думкою у справі Plessy v. Ferguson. У ній ВС США визнав конституційним закон, за яким білі й темношкірі мали їздити в окремих вагонах.
Харлан, всупереч думці більшості суддів і тодішнього суспільства, написав, що Конституція США є дальтонічною щодо кольору шкіри і що «в нас тут немає каст».
На жаль, наша культура окремих думок дещо відрізняється. Зазвичай окрема думка нашого судді є лише альтернативним судовим рішенням — проєктом, на якому суддя наполягав, але більшість вирішила інакше.
Тобто наші окремі думки, як правило, викладені у відриві від аргументів більшості. Вона дуже обережні у тому, щоб прямо не атакувати доводи колег, аби, не дай боже, не зашкодити авторитету правосуддя.
Але за нашими процесуальними кодексами викласти окрему думку має право суддя «не згодний із судовим рішенням». Тобто в ідеалі окрема думка має містити мотиви незгоди з судовим рішенням, а не пропонувати альтернативний варіант вирішення спору, не розбиваючи конкретні аргументи більшості.
Окрема думка не спрямована проти колег, а адресована суддям вищої інстанції, суддям у майбутньому, а інколи й суспільству.
На жаль, жанр справжньої гострої окремої думки у нас поки що не дуже популярний. А шкода, бо це не якийсь символ розбрату серед «колективу», а справжня ознака принциповості і професіоналізму.
👍31❤🔥6