Як навчитися концентруватися у світі, де все постійно відволікає?

Книжкова блогерка Вікторія Ярощук, авторка телеграм-каналу «Кудряве чтиво», поділилася своїми враженнями від книжки Кела Ньюпорта «Зосереджена робота. Правила концентрації в шаленому світі».

Що найбільше запам’яталося після прочитання? Які ідеї захотілося одразу перевірити на практиці? І чому іноді варто просто дозволити собі понудьгувати?

Читайте відгук нижче 👇🏻

🍂 Мій вересень був дуже розбалансований і треба було перезібратись. Тож «Зосереджена робота» стала актуальною.

Не знаю, чи це співпало з виснаженістю від ситуації навколо, чи книга не надто легка, але на початку мені було таааак важко сконцентруватись на тексті. Зважаючи на те, що повна назви книги звучить як: «Зосереджена робота. Правила концентрації в шаленому світі» — виглядає навіть іронічно)))

🌝️️️️️️ Що сподобалось: автор опирається на дослідження і факти, а не просто ділиться думками. Як на мене, деякі тези перегукуються з «4000 тижнів», але якщо там більше авторських роздумів, то тут — конкретний фактаж і при цьому не категоричний. Автор наводить різні думки, які зустрічав, але аргументує, чому залишається при своїх. При цьому підводить до висновку: універсального рішення немає. Тож шукайте те, що працює саме для вас.

Що забрала з собою:

🪐 техніку продуктивної медитації — використовувати час, коли тіло зайняте, а голова вільна (прогулянка, душ, пробіжка), щоб думати над конкретним завданням;
🪐 думку про те, що увага — це вибір. І саме цей вибір визначає якість нашого життя;
🪐 ідею про те, що від роботи отримати задоволення легше, ніж від дозвілля. Бо робота має цілі, виклики і зворотний зв'язок, а вільний час потребує зусиль, щоб провести його добре;
🪐 важливість ритуалів для швидкого налаштування на глибоку роботу;
🪐 думку про нудьгу — ми розучились її переживати і одразу тягнемось до телефону, книги чи інших засобів, які нас можуть розважити. А даремно, бо нудьга тренує концентрацію. Тому прочитавши це, дивилась фільми без телефона в руках. Було важко, але я трималась і працювала над концентрацією)

Найцінніше особисто для мене: думка про те, що без планування ми автоматично сповзаємо в дрібні справи — листи, соцмережі, блукання в інтернеті. І навіть не помічаємо, як день минув.

Автор ділиться технікою, як це змінити, розділяючи справи на блоки. Тестую цей прийом в своїй роботі вже третій день, доки подобається, хоча не все ідеально. Якщо цікаво дізнатись про нього і теж спробувати — дайте знати в коментарях і я напишу окремо допис 🙌️️️️️️

​​Чому одні народи процвітають, а інші століттями залишаються позаду? І що насправді визначає долю цивілізацій?

Ми звикли шукати відповіді в географії, природних ресурсах, військовій могутності чи політичних рішеннях. Але американський економіст та історик Томас Совелл пропонує поглянути на історію під іншим кутом.

💡 Його головна теза провокативна: найцінніше багатство народу — не те, що лежить у його землі, а те, що міститься в головах людей. Знання, навички, трудова дисципліна, традиції, ставлення до освіти й здатність переймати чужий досвід — усе це формує людський капітал. І саме він, на думку Совелла, значною мірою визначає розвиток суспільств.

У книжці «Завоювання і культури. Людський капітал в історії народів» автор досліджує історії чотирьох культурних груп: британців, африканців, слов’ян і корінних народів Західної півкулі.

Він простежує, як протягом століть війни, завоювання, міграції та торгівля змінювали не лише кордони держав, а й самі суспільства. Як разом із людьми поширювалися технології, ремесла, закони та способи мислення. Чому одні народи зуміли використати запозичені знання для розвитку, тоді як інші втрачали можливості через ізоляцію.

Очікуємо з друку до кінця жовтня. Передзамовляйте за спеціальною ціною 670 грн (після виходу з друку — 790 грн)