Солдати скидаються власними грошима, щоб купити потрібний китайський дрон. Тим часом чиновники переконані, що така техніка армії не потрібна, і продовжують закуповувати застаріле озброєння. Інноваційні розробки так і не доходять до тих, хто ухвалює рішення, бо їх роками ховають у бюрократичних лабіринтах. А щоб зрушити справу з місця, потрібен прямий телефон міністра. Після кожної зміни влади все починається з нуля — нова команда або не отримує напрацювань попередників, або навіть не цікавиться ними. У результаті після кожних виборів система робить кілька кроків назад.

Якщо вам здається, що це лише про Україну, то ви помиляєтеся.

Саме через такі проблеми пройшли Радж Шах і Крістофер Кіркофф, коли намагалися модернізувати американську армію. Причому їхніми опонентами були не лише державна бюрократія, а й провідні компанії Кремнієвої долини, які довгий час відмовлялися співпрацювати з Пентагоном через пацифістські переконання своїх засновників та корпоративну культуру.

Попри це авторам вдалося запустити важливі зміни, і в цій книзі вони чесно розповідають, як це відбувалося: що допомагало, що заважало і чому навіть найкращі ідеї нерідко програють інерції системи.

Переконаний, цей досвід буде корисним і для України — не лише в оборонній сфері. Кожен, хто бодай раз намагався змінювати щось у державній службі, легко впізнає описану атмосферу. Завжди можна нічого не робити, маючи безліч пояснень і виправдань, — і залишатися зручним для всіх. А можна спробувати реалізувати те, заради чого прийшов, і неминуче нажити собі ворогів.

Особливо приємно, що, як і в багатьох нових книжках про військові інновації та сучасну війну, Україна тут згадується як приклад країни, яка в умовах великої війни змогла швидше за інших адаптуватися, впроваджувати нові технології й змінювати підходи до ведення бойових дій.

Дякую видавництву Наш Формат за ще одну актуальну й потрібну книжку українською.
Рекомендую.