Neformat.com.ua
3.44K subscribers
1.12K photos
3 videos
3.55K links
Мейл для зв'язку з редакцією - contact@neformat.com.ua

Чат для спілкування - https://t.me/neformatchat
Download Telegram
​​Рецензія на Pree Tone — Brekka (2020) від Єви Ніколаєвої

... Перше, що хлопці змінили — це склад. Попередню повноформатну й концептуально "дитячу" платівку "Kiddy" ("малий") записували вже оновленим складом, до якого наразі входять Вова, Серж та Люн. Друга зміна, яка позначилася на саунді, що став ніби прохолоднішим і колючішим — це локація. Щоби записати однойменний альбом, хлопці поподорожували аж на північ Ісландії, до гірського міста Брекка. Запросив їх туди Яннік Зе Грундіо, засновник лейблу Geertruida. ...

Pree Tone не з тих команд, хто має однозначний, передбачуваний вектор розвитку. Проте цього разу ембієнтно-психоделічно-нойзові симфо-експерименти спрямувалися у більш ясний бік. Тобто, з одного боку, відхід від себе попередніх, а з іншого — цілісність і зрілість матеріалу, добре усвідомлені структура релізу та напрямок. І, найімовірніше, як це не парадоксально, таке вдається зробити завдяки свідомій же відмові від умовностей рамок та заданого руху в якийсь заздалегідь намічений бік. Так чи інакше, замість двадцятихвилинних шугейз-епосів часів попередніх релізів ("D-A"), на п’ятитрековому релізі "Brekka" знаходимо п’ять досить зрілих і яскравих перлин у потужних хвилях п’ятого океану психоделії.

Вокальні партії часом звучать десь на тлі, як твій власний голос у голові, що заманює у якусь трансгалактичну подорож, а мандри музичними ландшафтами нагадують перегляд старих світлин, де помітне "зерно" на плівці.Водночас не можна казати, що "Brekka" буде чимось, що добре слухати фоном. ...

Реліз ідеально підходить для того, щоби в ньому розчинитися. Так само як він розчиняється в тобі, як шипуча таблетка вітаміну "С" в склянці води, і вже важко зрозуміти, де межі й чи вони є. Але ця межовість (умовних жанрів), ця водночас без-межність (де немає меж якогось окремого жанру, а є взаємопроникнення й суміш) дає дуже вигідну змогу, поплавивши всі наявні границі, збагатити жанр, яким би умовним він не був.

Повна версія тут.

#neformatcomua #noiserock #shoegaze
​​Рецензія на Raventale — Planetarium II (2020) від Олександра Рожно

Музично "Planetarium II" — це той самий атмоблек на космічну тематику, як і "Planetarium" (2017), що приправлений ембієнтними вставками та повільним думом, з доволі характерною впізнаваною рисою побудови композицій, що базується на затяжних гітарних соло. Проте, можна помітити, що на "Planetarium II" ембієнтних пасажів, вплетених в основну структуру треків, стало дещо більше, як порівнювати з його попередником. Як і всі блекові дітища Астарота, "Planetarium II" — навмисно гордовито виразний і мелодійний альбом завдяки тривалим епічним соло, які місцями навіть зриваються в MDM (слухай "A Temple Of My Choice"), що для мене було досить неочікувано. Відлуння прискіпливої роботи над соло були чутні й на попередніх альбомах Raventale, але квінтесенцію її вираження я відчув саме на "Planetarium II". Інструментально за кількістю соло — це майже як Summoning (тільки в космосі) чи тематично ближчі МДМщики Enshine. ...

Щодо лірики альбому — вона космічна, у всіх значеннях цього слова. Raventale знову запрошує нас продовжити подорож незвіданим і окультним Космосом, напрям до якого саме був закладений попереднім альбомом. Атмосфера, яку створює текстова складова релізу, безумовно, така ж холодна, як і в найглибших чорних дірах у порожнечі космосу. ...

Ще неможливо не згадати високу якість запису. Усе чудово зведено й технічно вивірено. Прослуховуються абсолютно всі використані інструменти та вокали. Я в захваті від того факту, що практично все це зробила одна людина.

Підсумовуючи все описане, "Planetarium II" Raventale по суті своїй не відкриває нам нічого принципово нового в плані виконання космічного атмосферного блеку, але при цьому він є якісним, цікавим і однозначно вартим уваги альбомом. ...

Весь текст тут.

#neformatcomua #atmosphericblackmetal
​​Metal Scrap Records Inc. діє з 1993-го та за 27 років діяльності випустив близько 180 релізів, а кількість виконавців порахувати ще складніше! Розповідаємо більше подробиць про сам лейбл та згадуємо п'ятірку його цікавих українських видань

"Компанію заснував я у 1993 році. Спочатку був журнал Metal Scrap fanzine, а у 1994 вийшов перший збірник на касеті. Загалом же за 27 років діяльності лейбл випустив близько 180 релізів та співпрацював зі ще більшою кількістю виконавців. Більшість гуртів, які ми видали за всі роки, ніколи самі не змогли б досягти того, чого вони досягли з нашою допомогою. Нашою місією є підтримка вітчизняних (і не тільки) гуртів, просування їх на міжнародний ринок, а також підтримка популяризації металу, як жанру музики, в цілому", - директор лейблу Анатолій Кондюк.

"Виконавцю краще знати, якою повинна бути обкладинка. Це його музика і лірика, і ніхто краще за нього не може цього відчувати. Я вважаю, що ніхто не повинен вказувати музиканту, яку писати музику і в яку обкладинку її загортати. Це творчість, яку треба оцінювати та поважати, а не товар, який робиться під замовлення. Метал і попса відрізняються і цим також."

"Україну все більше поважають на світовому музичному ринку, і в цьому є, може, відносно маленька, але частка нашої роботи. Для мене вона досить значна, бо я безпосередньо бачу результати, а також чую відгуки при спілкуванні з партнерами в усьому світі. І це є великим натхненням для того, щоб працювати далі."

Радимо зацінити такі релізи Metal Scrap Records:

☄️ Ex Animo — Neverday (2016)
☄️ Aeternus Prophet — Виключення Недомінантного Матеріалу (2016)
☄️ Dimicandum — The Legacy Of Gaia (2012)
☄️ Penetrum — Instrument Of Delusion (2018)
☄️ Sectorial — Erase And Reborn The Humanity (2012)

Повний текст читайте на нашому сайті.

#neformatlabel #neformatcomua #metal
​​Рецензія на Octopus Kraft - Null (2020) від Максима Чухліба

... Катарсис, спустошення й очищення, порожнеча як єдинопочаток і єдинокінець, повернення до основ — "Нуль" звучить, наче саундтрек до початку часів, коли планетою ще не ходила жодна жива істота. Сирі, емоційні й надривні тваринні епізоди тут змінюються не менш сирими та тваринними хвилинами електронного спокою, створюючи ту саму вогку "октопусівську" атмосферу. Це все ще постметал із вкрапленнями прогресиву, проте саме електроніка найважливіша в "Нулі": замість звичних для жанру клішованих построкових текстур Дубровський використовує кінематографічні ембієнтні пасажі, індастріал, різноманітні шуми, випадкові наспівування і спокенворд. ...

З перших секунд альбому стає зрозуміло, що грати старі сладжеві рифи Дубровському вже не цікаво — у порівнянні з минулими релізами на "Нулі" істотно побільшало різноманітних прогресивних елементів. Вкупі з експериментальною електронікою вони інколи звучать занадто специфічно й, буває, вибиваються зі щільного й масивного "октопусівського" звучання, надто не запам’ятовуючись — у цьому контексті, оглядаючись на "Крізь тисячі лісів", можна заявити, що "Нуль" однозначно не такий лаконічний, як попередник. ...

"Нуль" більше вражає концепцією й атмосферою, ніж рифами та ґроулом. Абстрактний, туманний, розмірений — під нього хочеться розглядати чорно-білі кадри з архітектурою бруталізму, як у "Останніх і перших людях" Йоганна Йоганнссона. Юрію Дубровському знову вдалося передати власне бачення світу через музику, і ця спроба різниться від минулих — уперше звільнення від страху й болю настає через спокій і споглядання, а не агресію й руйнацію.

Повна версія тексту тут.

#neformatcomua #post_metal #ambient
​​Ми попри все сподіваємося, що у 2021 ситуація з концертами покращиться хоч трохи. Отож, сьогодні говоримо з BANANA events про те, чи важко працювати з сучасними реперами та якою взагалі їм бачиться організація концертів в Україні

"Щодо Lil Xan, це мав бути наш третій концерт. Згодившись на його гонорар і рівень артиста, ми стрибнули вище своєї голови, і до останнього все складалося для нас дуже круто, це повинно було стати дуже знаковою подією в цьому жанрі.

Потім, пам‘ятаю як сьогодні, психічне здоров’я Дієго (справжнє ім’я репера) було досить нестабільним: спочатку він з істерикою навмисно пошкоджував свій новенький Гелік, потім один за одним скасував декілька виступів в Америці. Проте ми сподівались, що це частина іміджу й особливих хвилювань не було, хоча глибоко всередині тривожні думки засіли.

Два дні до концерту. Ми плануємо забирати Lil Xan з аеропорту, він мав був прилетіти до Києва завчасно, як до нас подзвонив його агент і сказав, що Дієго не сів у літак. Описати свої емоції на той момент навіть сьогодні цілісно не можу. В останні дні продаж квитків дуже зріст і ми семимильними кроками наближалися до солдату. Поки ми максимально вирішували всі проблеми, щоб оповістити всіх про скасування концерту й зупинити продажі, які на той час були дуже активними, агент вмовляє не відмовлятися від виступу Lil Gnar (який мав бути на розігріві). Ми за одну годину зібралися командою, вирішили, що кошти за квитки всім повернемо і проведемо безкоштовний концерт з Lil Gnar.

Але наступного дня, у день концерту, ми вже під'їжджали до аеропорту й через сторіз у інстаграм Гнара дізналися, що він нібито загубив свій ноутбук, і тому не вилетів у Київ. У Зеленому театрі було вже все готово для концерту, фанати чекали. Хотілося просто поїхати випити. Але ми все ж таки вирішили провести виступ Lil Morty та 044 Rose, які були заявлені тоді на сапорті."

Весь текст розмови на сайті.

#neformatcomua
Deafheaven святкують десятий ювілей (на жаль, не так, як їм хотілося б, однак все одно святкують), Undergang показують, що таке данський смерть-метал у топовій формі, чудовий хіп-хоп від дуже талановитої Rico Nasty, бородаті панки Red City Radio, трешери Gama Bomb, модерн метал від Soilwork, а ще стонер про Зоряні Війни, sci-fi drone, прощальне емо та каліфорнійський ска-панк у Weekly Digest від Шпината

🟦 Deafheaven – 10 Years Gone

"Раніше цього року ми мали намір відзначити гастролями по Північній Америці 10-ту річницю першого демо Deafheaven, залитого Bandcamp 1 червня 2010 року, в компанії наших друзів Inter Arma, Greet Death та All Your Sisters. На жаль, через наслідки пандемії COVID-19 цей тур не відбувся. Щоб оговтатись від фінансового та морального удару, ми записали живий альбом з сет-листом, який планували виконувати під час цього туру", - фронтмен Deafheaven Джордж Кларк у пресрелізі до "10 Years Gone"

🟦 Goldfinger – Never Look Back

Зима, холод, темніє о четвертій годині дня.. Що ж, якшо і є час, коли можна підбадьорити себе дудками та слабкою долею, то це зараз. Ска-панки Goldfinger випустили десятий альбом, і він досить нічого так. Повернувся оригінальний гітарист, на бас-гітарі Майк Еррера з MxPx, Філіп Снід з Story Of The Year та Тревіс Баркер за барабанами. Пісні про кохання, сонячну Каліфорнію та гарні часи.

🟦 Red City Radio – Paradise

Бородаті панки з Оклахоми Red City Redio повертаються з новим альбомом на Pure Noise Records. На "Paradise", як завжди, душевна лірика, чіпкі хуки та бажання пити нерозбавлений нічим міцний алкоголь.

🟦 Rico Nasty – Nightmare Vacation

Після двох надзвичайно вдалих мікстейпів "Sugar Trap-2" (2017) і "Nasty" (2018) та спільного альбому з Kenny Beats "Anger Managment" (2019) сучасна хіп-хоп виконавиця Rico Nasty нарешті презентує свій дебютний повноформатний альбом. Дуже рекомендуємо ознайомитись: читає Rico соковито і біти, як завжди, на рівні.

🟦 Undergang – Aldrig I livet

Данські смерть-металісти Undergang чудово поєднують рок-н-рольність, низький, глибокий, майже горграйндовий, вокал, любов до фінської школи дез-металу та жирного дез-думу. Смакота.

Більше релізів тут.

#neformatweekly #neformatcomua
​​Рецензія на Katarina Gryvul — Inside the creatures (2020) від Ксенії Янус

Katarina Gryvul — академічна музикантка, скрипалька та музична продюсерка, яка навчається в університеті Кракова, де вивчає електроакустику. "Inside the creatures" — дебютний експериментально-електронний альбом виконавиці, що починався як розвага та спроба відпочити від написання сучасної академічної музики, але несподівано розрісся до повноформатного альбому. ...

На релізі музикантці вдалось побудувати цілий сюрреалістичний всесвіт, населений фактурними химерними істотами та чудовиськами, які мешкають серед глітчів, різнобарвних семплів та звукових текстур. ... Кінематографічність альбому насправді вражає та задає дуже високу планку — саме в цьому аспекті щонайяскравіше демонструється професіоналізм Катаріни не тільки як композиторки, а й саунддизайнерки та продюсерки.

На мою думку, тег сюрреалістік поп — найточніше зображає жанрову належність альбому. Якісний звук і професійне виконання поєднуються з невтомною жагою експериментів, дослідів звукового полотна та пошуку шляхів психологічного впливу на слухача.

Після прослуховування особливо загартовується в пам'яті робота з вокалом — один жіночий голос завдяки постобробці стає голосом десятків різних казкових істот. Музикою альбом найбільше нагадує перший альбом Еміки, а атмосферою та естетикою — Бйорк. Цей реліз міг би з легкістю стати саундтреком до недитячого казкового фільму, на кшталт стрічок Тіма Бертона або Гільєрмо дель Торо.

Раджу його усім, хто любить якісну експериментальну електроніку, полюбляє занурюватися до всесвітів казкової фантастики чи просто хоче відправитись у півгодинну мандрівку фантастичним світом відчайдушних дитячих фантазій не виходячи з дому.

Повна версія тексту тут.

#neformatcomua #electronic
​​​​Сьогодні знову говоримо про українську хіп-хоп культуру! Ярослав, він же JayOne та Jointjay - давній і активний учасник бібой-тусовки, а віднедавна ще й бітмейкер. Його біти ви могли чути у роботах, наприклад, Довгого Пса та Ціни Ритму

" Атмосферніше було раніше, певно, тому що колись ми були менші, воно дуже захоплювало. Ми бачили бібоїв набагато крутіших за нас, і ми надихались від того, були супер емоції. Планували, що через пару років будемо на їхньому місці, їздити на батли за кордон. Тепер усе збулося. До нас їздять на джеми бібої з різних міст, ми спілкуємось, обмінюємось досвідом. Джеми на Площі стали культовим явищем. Тепер усі ті, хто танцював колись, відійшли по своїх справах, бо то вже старші дядьки. Ми тепер підхопили це все і з часом передамо молодому поколінню."

"Якщо ми почнемо робити щось більш автентичне, перестанемо втупу копірайтити Рашку чи Штати, то це все може перетворитися на цікавий рух. Зараз є дуже багато крутих виконавців, які сидять в андеграунді, тому прийде час, коли вони себе покажуть. Не хочеться, щоб усе пішло в комерцію, хотілось би щоб у хіп-хопі залишалася душа."

Ціле інтерв'ю тут.

#neformatcomua #hiphop
​​Сьогодні маємо честь робити українську прем'єру нового альбому La Horsa Bianca — Diluvian Beat (2020)! Послухати альбом можна вже на нашому сайті. А ось враження нашої рецензентки Єлизавети Джулай від релізу
⠀
... Це вже третій реліз гурту, що грає психоделіку часів найяскравішого періоду жанру, тобто 70-х. Датою виходу шеститрекового альбому стало 11 грудня 2020-го, і ця робота ніби уособлює маленьке свято проводів важкого року.
⠀
... Альбом має конкретну структуру, описану самими музикантами — композиції розбиті на пари, кожну з яких об’єднує конкретний задум. Уже згадана перша композиція "Encyclica" об’єднана із шостою "Сурми останнього дня", тобто останньою в альбомі, наявністю слів. Саме ці дві пісні не дозволяють альбому стати повністю інструментальним. ...
⠀
Обрані гуртом тексти демонструють глибину їхнього розуміння естетики жанру. Слова "Ми перетікаємо плинно із тіла у тіло" чітко описують стан слухача під час "плавання" музикою гурту. Їхня мелодія ніщо інше, але виплетене з музичних візерунків тіло, яке вільно впускає всередину себе. І цей мотив "плавучості", передаваний як музикою, так і словами, теж відповідає концепту альбому, оскільки цю роботу La Horsa Bianca присвятили темі потопів, про що свідчить і назва релізу — "Diluvian Beat", що перекладається як "такт повені". ...
⠀
Тему катаклізмів продовжує наступна пара треків — "A missage", названа на честь потопу у творі "Вінні-Пух" та "It's not but damn", всередину якого музиканти заклали відчуття "цунамічності", що розвивається під час прослуховування. ... Третя пара складається з "The mouse principle" та "Laws of slow motion", треків, що не несуть у собі смислової підтримки теми, але інструментально продовжують заданий напрям.
⠀
Загалом "Diluvian Beat" звучить дуже яскраво. Уже вкотре новий реліз підтверджує майстерність учасників, що об’єдналися під доброю зіркою, або, радше, сонцем, яке орієнтує їх у просторі обраного жанру. Психоделічний рок дійсно має бути фізично відчутним, має стати своєрідним сеансом, і в цьому випадку стає. ...

Реліз та рецензія тут.
⠀
#neformatcomua #psychedelicrock
​​Сьогодні маємо, певно, найнезвичніший плейлист за всю історію рубрики Stay Tuned! Олег Шпудейко (Heinali) поділився з нами підбіркою справді непростої, але від того суперцікавої музики. Ось, хто до неї потрапив:

✨ John Luther Adams — The Wind In High Places, part I
✨Золтан Алмаши — Прелюдия
✨Вікторія Польова — ETER
✨Максим Шалигін — Над домами, домами, домами… (на вірші Бориса Рижого)
✨Caroline Shaw — In Manus Tuas (в авторському виконанні)
✨Graindelavoix — Gesualdo — Plange Quasi Virgo
✨Валентин Сильвестров — Несказанное, синее, нежное…
✨Олексій Шмурак — Из чистого стекла
✨Одарка — В потоке
✨DZ’OB — Sometimes Everything is Wrong
✨Fretwork — Nico Muhly — Slow (In Nomine in 5 parts)
✨Guillaume de Machaut — Misa de Nostre Dame (Kyrie)
✨Heinali — Beatrice
✨Lankum — The Wild Rover

Насолоджуйтеся! І, до слова, поділіться з нами у коментарях тим, що вам подобається чи не подобається у наших плейлистах, що б ви змінили або додали. Будемо дуже раді почути ваші думки!

#neformatcomua
👍1
​​Сьогодні говоримо про візуальну сторону музичної творчості. І нехай вас не лякає позначка "Промо", адже ми зібрали купу прикладів, коментарів та порад про те, як вибрати обкладинку для релізу та як її потім щонайкраще представити у соціальних мережах. Буде пізнавально та корисно!

"З часом усе більше фанів почали слухати не тільки музику; як кажуть на просторах інтернету, "слухаю обложки". Якось у подорожі я сидів позаду дівчини, яка скролила свій інстаграм фід з такою швидкістю, що розібрати щось було дуже важко. Періодично вона зупинялася, щоб поставити комусь лайк і пробігтись очима по тексту. Це було для мене дуже показовим прикладом сучасного споживача цифрового контенту, тому хорошу та гарну обкладинку альбому я вважаю не тільки добрим показником підходу до своєї музики, а й дієвим скрол-стопером.", - Дмитро Сагайдак, власник лейбла Realityfade Records.

"Через повернення тренду до колекціонування фізичних носіїв та величезну кількість нової музики, щоб не загубитися серед тисяч і тисяч нових EP та LP, музиканти мусять працювати не лише над своєю музикою, а й над візуальною складовою. Також, звичайно, бо мерч — це велика стаття прибутку гурту, візуальний стиль сприяє", - рецензент, автор рубрики Weekly Digest Шпинат.

"Гармонія — важлива складова, тому я, зазвичай, за такий варіант, де обкладинки альбомів та візуали гурту логічно поєднуються з лого команди: концептуально та за характером. Тоді виникає цілісність і реліз чи просто сторінка гурту виглядатиме професійно, навіть якщо за музикантами немає великої команди з умовних продюсера, дизайнера та СММника. На мій погляд, один з гарних прикладів оформлення та тяглості стилю — обкладинки альбомів гурту Труд", - дизайнерка Лєра Гуєвська.

За підтримку цього матеріалу дякуємо дизайнеру Тарасу Дацюку (@customtaras ) 🖤

Весь матеріал тут.

#neformatcomua
​​Останній в цьому році Weekly Digest. Ми ще дамо вам підбірку альбомів за рік, а поки що читайте у дайджесті про колаборацію японців Boris та Merzbow, EP від Cro-Mags, ска-панк від Less Than Jake, експериментальний black metal від Folterkammer та багато іншого.

💥 Boris / Merzbow - 2R0I2P0

Що Boris, що Merzbow відомі своїми колабораціями з цілою плеядою артистів, але ці японці створювали спільні альбоми ще з 1997 року. "2R0I2P0", або "2020 R.I.P" - це важкий, але водночас гармонійний та мелодійний альбом, який має ознаменувати кінець набридлого всім 2020-аго та початок нової ери. Колаборація вийшла на Relapse Records.

💥 Cro-Mags - 2020 EP

Фленаган не зупиняється на альбомі "In The Beginning" і видає ще один реліз у 2020-му, цього разу EP, в якому він підсумовує цей, на диво, паскудний рік у манері, яку ні з ким не сплутаєш.

💥 Folterkammer - Die Lederpredigt

Друга хвиля блек металу, оперний вокал, німецька мова, Захарій Ерзін з Imperial Triumphant - гурт Folterkammer має чим вразити.

💥 Heretical Sect - Rapturous Flesh Consumed

Blackened death/doom гурт розкаже про своє бачення та відчуття американського Південного-Заходу. "Хоча американський Південний-Захід, як правило, представлений через ностальгічну та романтичну лінзу ковбойської культури, він був домом для численних звірств. Релігійні переслідування, хвороби, рабство та інші насильницькі дії випалюються в пам’яті пейзажу, що був свідком різні та горя. Цей проєкт — похоронний моноліт для незліченних, невідомих загиблих, які чинили опір і загинули, розчавлені під завойовницькими копитами, жертви геноциду та різанини."

💥 Satan´s Fall – Final Day

Фінський хеві метал at it´s best. Чіпкі мелодії, приспіви, які врізаються в пам’ять, швидкість, рифи, соло. Кози догори!

Більше нової музики тут.

#neformatweekly #negormatcomua
​​В останній цього року рубриці про лейбли говоримо про наш улюблений Robustfellow, який напевно, і не потребує додаткового представлення — міцна музика та чудові арти говорять самі за себе!

"Наша мета — викорінити снобізм як явище, вивільняти чисту та відверту енергію маловідомих, недооцінених гуртів як на фізичних релізах, так і на сцені, стирати ментальні кордони, перевидавати давно забуті міцні релізи (Robust Relics Series) та розширяти асортимент у меню для музичних гурманів, де українська міцна сцена є основним секретним інгредієнтом.", - співзасновник лейблу Філ Добров.

"Інколи гурти вже знають, чого хочуть, та приносять альбом із готовим візуальним оформленням. Інколи лейбл підбирає митця під конкретний реліз. Рідше буває, що береться вже готовий малюнок, що деякий час лежав в архівах, який може підійти до конкретного релізу."

У дискографії лейблу Філ виділяє наступні релізи:

⭐️ Somali Yacht Club — "The Sun" (2014)
⭐️ Soom — "Ніч на Полонині" (2015)
⭐️ Был замечен… — "стало ещё только хуже" (2016)
⭐️ Electric Funeral Café — "Trilogy Box 2015–2017" (2017)
⭐️Contra — "Deny Everything" (2017)

Пишіть у коментарі, про які лейбли вам було б цікаво почитати у наступному сезоні 👇🏻

#neformatcomua #neformatlabel
​​Дмитро Акімов написав великий огляд листопадових іпішок Grandma'pick та Rabbit Leader — двох молодих рівненських колективів

... Чому цікаво говорити про гурти в рамках одного матеріалу? Якщо коротко переказати біографію обох колективів, то все почалося з Grandma’pick у 2019 році. Музиканти встигли записати в першому складі з першою вокалісткою Олександрою Кремінською два сингли. Згодом, однак, серед учасників виникли непорозуміння, й Олександра покинула гурт. ... Опісля Grandma’pick взяли на вокал Тетяну Батейко і вже з нею в лютому цього року презентували лайв-версію пісні "One by One". Оксана Кремінська ж, своєю чергою, стала вокалісткою іншого рівненського гурту Rabbit Leader, який дебютував із кліпом на "Drowning In Your Insincerity" трохи пізніше — у квітні 2020-го. Дебютні мініальбоми Rabbit Leader та Grandma’pick вийшли в листопаді з різницею в кілька днів....

У Rabbit Leader вийшов досить приємний реліз, який помітно будується навколо Олександри та її вокальних досягнень. Але, з іншого боку, не покидає відчуття, що музиканти грати вміють, і це відчувається, але писати хороші пісні ще не навчились. Інакше як пояснити такі довжелезні тексти, особливо з огляду на те, що для українського ринку вони здебільшого будуть незрозумілі. ...

Простота та прямолінійність Grandma’pick вкупі працює як повноцінний продукт, у якому хочеться виправити хіба якісь мінімальні моменти, на відміну від Rabbit Leader, де відчутно більше проблем із матеріалом.

У будь-якому випадку добре, що ми маємо наразі два нові повноцінні проєкти — як слухачі ми від цього тільки виграємо, а потенціал в обидвох гуртів є чималий, тому щиро сподіваюсь, що в майбутньому вони випускатимуть релізи, якщо не так синхронно, то хоча б порівняно часто. Ну і, звичайно, хотілося б побачити що тих, що інших на сцені, але хтозна-коли це буде можливо за наших із вами реалій.

Повний текст тут.

#neformatcomua
​​Рецензія на Sealand Airlines — Sealand Airlines (2020) від Максима Чухліба

... Дебютний альбом Sealand Airlines не є типовим вінтажним прогом зі складними композиціями по двадцять хвилин і гротескно-бароковими темами. Від нього не пахне нафталіном. Надихаючись сімдесятими, гурт не має на меті відтворити їхнє звучання: Sealand Airlines радше адаптують його до сучасних трендів, пропонуючи слухачам легкий у сприйнятті ретро-тріп із нотками ностальгії — так, як це роблять King Gizzard & The Lizard Wizard чи The Black Keys. Альбом рясніє креативними композиційними ідеями й аранжуваннями, вдало балансуючи між добротними блюзовими рифами, які неначе підглянули з невиданого матеріалу Led Zeppelin, періодичними моторік-бітами, що цілком могли перекочувати із Sherpa The Tiger, і навіть ф’южн-замальовками в дусі Weather Report. ...

Кожна пісня тут має свою особливу тему й вирізняється не лише лірично, а й композиційно. Треки, щоправда, не складаються у якусь повноцінну історію, однак це й не потрібно дебютному альбому Sealand Airlines — усі пісні мають власний оригінальний сюжет і часто надихаються епізодами із різних класичних фільмів. ...

Англомовні тексти, контракт зі шведським лейблом — очевидним є те, що Sealand Airlines орієнтуються насамперед на західну аудиторію. Парадоксально, що в цьому контексті найбільшою бідою дебютника є сильний слов’янський акцент, який інколи дуже псує враження від платівки. ...

Попри це, дебютник Sealand Airlines є яскравою й дуже сонячною роботою. Настільки, що ця музика могла б стати ідеальним супроводом для одноденної поїздки на пляж із друзями. Уявіть: поки інші хлюпатимуться у воді, ви сидітимете в автомобілі з відчиненими дверима, з магнітоли гратиме вінтажний прог від Sealand Airlines, а ви будете насолоджуватися прекрасною літньою атмосферою, що її вдалося створити львівському квартету. Чарівно.

Повна версія тексту тут.

#neformatcomua #progrock
​​Рецензія на Dysphoria — Primal Entropy (2020) від Дмитра Акімова

Довгі шість років очікування на новий матеріал. За цей час і без того ледь живий жанр deathcore (mathcore, ба більше) якщо не остаточно втратив аудиторію та цікавість публіки, то абсолютно точно відійшов на задній план у сучасній важкій музиці. Однак уже, можна сказати, столичні ветерани жанру Dysphoria та й, мабуть, одні з небагатьох активних у цьому напрямі, випустили свій альбом "Primal Entropy", який із нетерпінням очікували, якщо не в Україні, то принаймні за кордоном....

А все-таки під час першого прослуховування замислюєшся над питанням: а на що саме були витрачені всі ці шість років? ... Проте варто включити попередній реліз "The Apogee" і все стає на свої місця — над звучанням дійсно попрацювали і воно стало набагато більш насиченим, а матеріал відчутно цікавіший, ніж то було на іншій платівці шість років тому. Але все ще відчувається, що більшість інструментів пишеться вдома, а барабани, як завжди у Dysphoria, не писались на студії. ...

Та і збільшення хронометражу не пішло на користь — наче на альбомі всього 7 треків, але сумарна довжина їх складає майже 35 хвилин. З одного боку, добре, що треків не багато, але, з іншого, композиції по 6 хвилин як для такого жанру, коли матеріал і без того перевантажений різноманітними напрямами і швидкими та хаотичними партіями, не допомагають запам’ятовувати й без того складні пісні....

У результаті, за десять років свого існування Dysphoria виросли з гурту-жарту в ледь не єдину надію у своєму жанрі на вітчизняному просторі, що чудово підтверджується платівкою "Primal Entropy". Нещодавно в столиці, навіть у такі скрутні часи, пройшла презентація альбому, і, судячи зі звітів, на неї завітало понад 100 осіб — досить приємно та показово, адже навіть під час пандемії гурт збирає нормальну кількість гостей у залі. Ну а з продажами допоможуть закордонні поціновувачі.

Повна версія тексту тут.

#neformatcomua #deathcore
​​У минулі роки ми завершували грудень різноманітними персональними топами від українських виконавців, але 2020-ий особливий, тому вирішили натомість поділитися враженнями учасників редакції від нього. Вчора серію розпочала наша головна редакторка Ярина Денисюк, а сьогодні її продовжує наша грант-менеджерка, а ще рецензентка та музикантка Ксенія Янус
⠀
Висновки від Ксенії:

⭐️ 1. Низова організація та diy культура досі життєздатні та надзвичайно актуальні.
⭐️ 2. Карантин — це стимул шукати нові формати проведення концертів, і це чудово.
⭐️ 3. Записати альбом на відстані можливо, і значно легше, ніж здається на перший погляд.
⭐️ 4. Стримінги роблять музику товаром і це потрібно змінювати.
⭐️ 5. Участь у резиденціях — корисний досвід для андеграундного музиканта
⠀
Висновки від Ярини:
⠀
🌟 1. Практичний досвід участі в музичному гурті потрібний кожному музичному журналістові.
🌟 2. Вітчизняний андеграунд, на жаль, часто закривається від загальноукраїнських економічних та культурних процесів, що особливо підкреслила пандемія.
🌟 3. Хвалить нашу редакцію 😍
🌟 4. Не всі нові формати, принесені карантином, виявилися однаково життєздатними, але деякі з них точно варто розвивати.
🌟 5. У музичних ЗМІ й у творчості гуртів стало більше політичної та соціальної тематики, і це прекрасно.
⠀
Докладніше про це все читайте на нашому сайті.
⠀
#neformatcomua #клятий2020
​​Певний час думали, як підійти до теми музичних сцен європейських країн, аж тут нам написали чехи Severals і пазли склалися. Отож, розповідаємо про новий сингл команди, а заразом ділимося підбіркою чеських гуртів, які вони радять послухати!

"У листопаді/грудні 2018 року ми розпочали східноєвропейське турне, що складалося з 8 шоу — 1 у Польщі, 3 в Україні та 4 у Румунії. Українська частина нашого туру розпочалася з поганої пригоди. Спочатку ми зіткнулися з проблемами перетину польсько-українського кордону і затрималися там на 4 години. Тому були трохи знервовані, оскільки у нас було заплановано шоу тієї ночі у Львові з американським гуртом Bad Omens. Нам вдалося вчасно дістатися до місця подій, але нещастя не зупинилися, бо ми вдарились машиною в бетонний стовп, коли паркувалися біля клубу, розбивши заднє вікно нашого фургона. ...

Шоу розпочинали Space of Variations, які буквально вибили з нас дух своїм виступом, і вони надихнули натовп на вечір. Ми були наступними й почувалися чудово, граючи в чужій країні для 500-700 людей. Натовп був дивовижний, ми зарядилися з першої ноти, насолоджуючись усіма ними. Ми ніколи раніше не відчували такого фідбеку від аудиторії. ...

Наступною нашою зупинкою був Київ, і на дорогу туди пішов майже цілий день. Ми вели наш вен, заповнений вщерть концертним обладнанням та мерчем, протягом 12 годин, а заднє скло було залатане просто шматочком картону. Доїхали до місця проведення вчасно і були приємно здивовані численною юрбою, яка чекала надворі, деякі люди навіть впізнали та привітали нас — рідкість для нас навіть на батьківщині, не кажучи вже про Україну. ...

Нашою останньою зупинкою в Україні була Вінниця — тут ми виступали в американському тематичному ресторані, люди навколо нас їли, поки ми налаштовувались. Хоча того вечора відвідуваність була невеликою, це було справді круте враження — скільки метал-гуртів зіграло свої шоу в ресторані?"

Отакі пригоди! На сайті ви знайдете розповідь команди про їхній новий сингл, вплив Ковіду на чеську сцену та, звичайно, підбірку чеських команд, які цікаво послухати.

Напишіть, як вам такий формат і чи цікаво буде бачити продовження у 2021?)

#neformatcomua #NeformatEurope
​​Топ українських альбомів та EP буде завтра, а сьогодні ділимося підбіркою закордонних релізів. Це не класичний топ, а просто ті альбоми, які наша редакція прослухала десятки разів, якщо не більше, і які допомогли нам пережити цей рік.
⠀
💿 Coriky — Coriky
💿 Laura Jane Grace — Stay Alive
💿 The Lawrence Arms — Skeleton Coast
💿 Nothing — The Great Dismal
💿 Worriers — You or Someone You Know
💿 Alpha Wolf — A Quiet Place to Die
💿 Code Orange — Underneath
💿 GHOSTEMANE — ANTI–ICON
💿 Hum — Inlet
💿 WLVS — Дорога до вечности
💿 Caleb Landry Jones — The Mother Stone
💿 Kansas — The Absence of Presence
💿 Neil Young — Homegrown
💿 We Were Promised Jetpacks — out of interest EP
💿 10 years — Violent Allies
💿 Black Curse — Endless Wound
💿 Choir Boy — Gathering Swans
💿 Kruelty — A Dying Truth
💿 Night — High Tides — Distant Skies
💿 SpiritWorld — Pagan Rhythms
💿 Esoctrilihum — Eternity of Shaog
💿 Eternal Champion — Ravening Iron
💿 High Spirits — Hard To Stop
💿 Napalm Death — Throes Of Joy In The Jaws Of Defeatism
💿 Raspberry Bulbs — Before The Age Of Mirrors
💿 Gulch — Impenetrable Cerebral Fortress
💿 House Of Harm — Vicious Pastimes
💿 Katarzia — Celibát
💿 PRO8L3M — Art Brut 2
💿 Violet Cold — Noir Kid
⠀
Уклав підбірку Шпинат, який щотижня відбирає для вас найцікавіше із закордонної музики!
⠀
До речі, які альбоми допомогли вам протриматися у 2020-му?
⠀
#neformatcomua #neformatweekly
​​Микола Мага у редакції через його багаторічний досвід безпосередньої практичної участі в житті та творенні українського андеграунду, а також здатність переслухати за рік бозна-скільки альбомів різних жанрів з усього світу, що нам постійно стає у пригоді! Отож, сьогодні маємо ще його враження від цього клятого року

⚡️ 1. Онлайн-фестивалі та онлайн-концерти так і не замінили атмосфери живих виступів.
⚡️ 2.Проведення живих концертів в умовах карантину — спірне питання, але для сцени це необхідність.
⚡️ 3. Український андерграунд так і не навчився доносити свою музику до вітчизняного слухача, тому досі часто творчі особистості пишуть релізи самі для себе. Дивно й сумно.
⚡️ 4. Українським реперам варто трохи тверезіше оцінити економічну та культурну ситуацію в країні, тоді, можливо, і слухачів у них стане більше.
⚡️ 5. Карантин перервав зародження нішевого букінгу в Україні, але ті анонси, що є, дають надію на його відродження, як тільки буде змога.

#neformatcomua #клятий2020