Іван Компан


Як і очікували, ставку підняли, одноголосним рішенням, вперше за три роки. Начувайся інфляція! Ринки навіть бровою не повели, настільки очікуваним, передбачуваним і врахованим в ціні було це рішення ФРС. Dot plot, який передбачає ще одне підвищення до кінця року, теж не справив враження на трейдерів. І навіть прес-конференція Ворша, який підтвердив намір і надалі боротися з інфляцією, не змусила індекси почервоніти, хіба що ледь-ледь. Цікаво, чи існує така сила, що здатна зупинити зростання ринку? Треба запитати в АІ, може він знає...

Іван Компан

Ставку підвищили, натякнули, що до кінця року ще раз підвищать, а індекси при цьому виросли – якось це все не дуже логічно. А якщо взяти до уваги всю купу невирішених геополітичних проблем, борги і нафту по $100+, то взагалі незрозуміло, чому радіти. На думку багатьох, ринки вітають той факт, що ФРС нарешті взявся за боротьбу з інфляцією. Але чи вдасться її швидко перемогти, якщо нафта продовжує зростати, а до того ж чимало категорій, що не пов’язані з нафтою, теж демонструють стійке зростання? Як сказав один інвестор – «світу потрібні гроші і світу потрібна енергія». Яким чином підвищення ставки вирішить цю проблему – незрозуміло. Але поки що все зеленіє…

Мати $12 млн і брата Воррена Баффета ще не гарантія від фінансової катастрофи.

Доріс Баффет володіла акціями Berkshire Hathaway приблизно на $12 млн. Але їй потрібні були гроші на життя, а компанія не виплачувала дивідендів.
Брокер запропонував продавати непокриті пут-опціони та отримувати премії.
Механіка проста. Гроші отримуєш сьогодні. Натомість зобов’язуєшся купити акції за заздалегідь визначеною ціною, навіть якщо ринок обвалиться.

19 жовтня 1987 року Dow Jones впав на 22,6% за один день.

Вчасно закрити позиції не вдалося. Доріс втратила статки й залишилася з мільйонними боргами.

Чарлі Роуз запитав, чому перед укладенням цих угод вона не зателефонувала найвідомішому інвестору світу. 

Її відповідь:
«Я думала, що він цього категорично не схвалить».

Додатковий дохід може дорого коштувати.
Не ризикуйте всім капіталом заради грошей, без яких можете обійтися.

Андрій Саланець

Gonzo Invest | Youtube про інвестиції

Було багато запитів щодо навчання опціонів. У своїй стратегії я їх не використовую, але багато інвесторів застосовують опціони, щоб хеджувати ризики або робити ставку на майбутній рух ціни активів.

10, 12 та 17 листопада Іван Компан проведе онлайн-курс «Опціони. Від базових понять до стратегій хеджування».

До 1 листопада для вас діє знижка 20% за промокодом Gonzo20p.
https://www.fkic.com.ua/options/

Моя дружина радіє моєму спілкуванню з порноакторкою 😄

Серед інвесторів Gonzo є депутати Верховної Ради, міністри, політики, військові, представники шоу бізнесу та лідери думок із мільйонами підписників. Найбільше, звичайно, бізнесменів, топ менеджерів та айтішників.

Порноакторка вперше. У неї є нагороди у своїй індустрії, хороший дохід і дуже нормальне бажання частину заробленого інвестувати, створити капітал і забезпечити собі майбутнє.

Мені завжди найбільше подобався фондовий ринок. Але, на жаль, в Україні люди масово купують нерухомість і крипту, при цьому майже нічого не знають про акції та облігації. Фондовий ринок в Україні зараз приблизно на рівні розвитку трирічної дитини. Більшість українців навіть не знає, що акції історично давали одну з найвищих довгострокових дохідностей серед масових класів активів.

Але якщо чогось в Україні немає, це не означає, що треба просто змиритися. Значить, це треба створити. Популяризувати інвестиції. Пояснювати людям, як працює фондовий ринок. Боротися за нормальний захист інвесторів. Формувати в Україні зовсім іншу культуру ставлення до грошей і капіталу.

Ми першими в Україні отримали ліцензії на інвестиційне консультування на фондовому ринку. І я дуже вдячний усім, хто нам довіряє. Незалежно від професії, статусу чи розміру капіталу. Для нас однаково цінний депутат Верховної Ради, бізнесмен, айтішник, військовий і порноакторка.

Якщо люди заробляють, інвестують, створюють капітал і думають про своє майбутнє, значить ми рухаємося в правильному напрямку. І саме так поступово з’являється цивілізований фондовий ринок в Україні.

Financial Times написала, що виручка (annualized revenue as of September) OpenAI на $20 млрд. не дотягує до прогнозованої. Думали, що буде $70 млрд., а вийшло $50 млрд., майже на третину менше. Не дуже гарні новини, враховуючи, що поки що так ніхто й не отримав підтвердження, що АІ підвищує продуктивність і трильйонні інвестиції окупляться найближчим часом. Найбільше постраждали виробників мікропроцесорів, пам’яті та Oracle, якій згадали величезний борг на балансі – за два роки борг подвоївся, до $160 млрд., і зараз компанія є п’ятим найбільшим корпоративним боржником в США. А ще ж є і позабалансові зобов’язання… Так що, нічого дивного в реакції ринку немає – причиною всіх криз є борг!

Іван Компан

Після Другої світової війни США перестали бути лише економічним гігантом. Вони підняли на знамена гасла глобальних цінностей. У момент, коли світ став біполярним, столицею колективного Заходу став Вашингтон.

Крах радянського полюса лише зміцнив цей статус. Демократія та свобода перестали бути однією з розвилок, натомість перетворившись на магістраль. Світ нагадував Comic Con, на якому країни косплеїли тріумфатора й переймали його правила життя. Вашингтон перетворився на маяк, і цей маяк не мав альтернатив.

Гілберт Честертон писав, що Рим полюбили не за його велич - Рим став великим, тому що його полюбили. Сполучені Штати закохували в себе не джинсами й не кока-колою, а «небесним образом» того й іншого. Голлівуду було простіше, ніж будь-якому іншому центру кіноіндустрії. Адже продавати міф про країну незрівнянно легше, якщо у вашого міфу є гарантовані покупці.

Світ знав, куди біжить Форрест Ґамп: він біжить до глобалізації, свободи та першого темношкірого президента. Світ розумів, чому рятують рядового Раяна: тому що ленд-ліз, план Маршалла та Західний Берлін. Світ бачив, навіщо потрібні ковбої: адже їхньою спадщиною були право власності та торжество закону.

Від кожного героя американської літератури, від кожного персонажа кінематографа можна було протягнути символічну нитку в сучасність, щоб потім оголосити цю лінію маршрутним листом до свободи. Герої «Титаніка» пливли до Америки Кеннеді та Рейгана. Індіана Джонс шукав артефакти минулого як представник світлого майбутнього. А Джон Макклейн приваблював не лише особистою харизмою, а й декораціями країни, яку він з разу в раз рятував на Різдво.

Символічний образ неможливий без фундаменту. І останні пів століття весь символічний капітал Сполучених Штатів спирався на американську ж реальність. У цій реальності були айфон і демократія, жувальна гумка та свобода слова, чизбургер і боротьба за права. Ми жили у світі, де лише 41 рік відділяв Барака Обаму від Мартіна Лютера Кінга, - і це дозволяло нам говорити про тріумф останнього. А отже - про тріумф Гарві Мілка та Ерін Брокович, Джанґо й Альдо Райна, Тоні Старка та Стіва Роджерса.

З будь-якої точки американського минулого історична пряма вела до відомого нам майбутнього, забезпечуючи гарантований хепіенд. Кожен кіногерой був предтечею сьогодення, а тому навіть у разі поразки все одно перемагав в очах глядача. Символічна роль Сполучених Штатів слугувала виправданням для всіх зигзагів їхньої історії, даруючи кожному своєму прихильникові рятівне «затe». Зате тепер США допомагають бідним. Зате сьогодні захищають слабких. Зате зараз протистоять диктатурам.

Тепер усе це в минулому.

Дональд Трамп зламав не лише традицію публічної риторики. Не лише логіку відносин із союзниками та диктатурами. Він до того ж поховав увесь той символічний капітал, який країна накопичувала десятиліттями.

Дональд Трамп відібрав в американського образу всю його «моральну правоту». Ту, що ґрунтувалася на ролі та значенні Сполучених Штатів для решти світу. Ту моральну правоту, яка дозволяла співпереживати Скарлетт О’Гарі та Джону Рембо, Клінту Іствуду та Мартіну Ріггсу.

Руйнуючи символічний капітал заради економіки, Дональд Трамп обнуляє все й одразу. Американська мрія більше не римується з етикою. Джинси перестали бути дрескодом демократії. Сполучені Штати позбулися рольової моделі - «зразка для наслідування». І навіть якщо під час наступних виборів нинішній президент поступиться кріслом своєму опонентові, пам’ять про те, що 77 мільйонів американців обрали курс Дональда Трампа, нікуди не зникне.

У світу був хороший маяк. На жаль, він згас.

Павло Казарін

Галузь штучного інтелекту нагадує поїзд, який на всіх парах мчить мостом над прірвою. Проблема в тому, що опори цього мосту будуються за гроші інвесторів і вже починають тріщати під тягарем боргів та вартості їх обслуговування. Кожному пасажиру здається, що він ще встигне доїхати до наступної станції, заробити свої мільйони й вчасно зійти. Але, захоплені швидкістю, ми навіть не дивимося вниз, де в опорах мосту вже з'явилися метрові тріщини.

За оцінкою Morgan Stanley, до 2028 року інфраструктурі штучного інтелекту може знадобитися близько $1,5 трлн зовнішнього фінансування. Anthropic планує IPO з оцінкою понад $2 трлн. При цьому фактичний виторг компанії за 2025 рік становив лише $4,6 млрд, а операційний збиток перевищив $8 млрд. У 2026 році компанія заявляє про річний темп виторгу $65 млрд. Зростання фантастичне. Але $2 трлн за збитковий бізнес, який ще має довести свою здатність заробляти гроші!

Ми вже бачили подібне. У залізничній галузі, інтернет-компаніях, автомобілебудуванні та авіації. Під час кризи доткомів у 2000–2002 роках Nasdaq обвалився на 78%. Знадобилося 15 років, щоб повернутися до попереднього максимуму. Акції Amazon впали приблизно на 95%, Cisco на 90%, Oracle на 85%. Сотні інтернет-компаній закрилися або збанкрутували.

Під час залізничної манії XIX століття британські залізничні акції втратили близько 64% вартості. А в 1846 році приблизно 92% нових залізничних проєктів навіть не отримали парламентського дозволу на реалізацію. Між цими двома бульбашками були десятки інших. Технологічні революції відкривали людству нові горизонти, але водночас знищували капітали величезної кількості інвесторів, які їх фінансували.

Наприкінці 1990-х інтернет обіцяв змінити світ. І він справді його змінив. Але це не врятувало інвесторів від катастрофічних втрат. Сьогодні штучний інтелект обіцяє змінити світ ще сильніше. І я майже не сумніваюся, що він це зробить.

Але перемога технології зовсім не означає перемоги її інвесторів.

Сьогодні NVIDIA, головний постачальник обладнання для революції штучного інтелекту, стала найдорожчою компанією світу й коштує майже $6 трлн. Це більше, ніж річний ВВП Німеччини, Великої Британії чи Франції. Менш ніж за чотири роки її вартість зросла приблизно в 16 разів. NVIDIA нагадує продавця лопат під час золотої лихоманки. Компанія продає надзвичайно маржинальні процесори за величезні гроші та демонструє фантастичні фінансові результати.

Але звідки беруться ці гроші?

Значна частина попиту на обладнання NVIDIA фінансується грошима інвесторів, кредитами, капітальними витратами технологічних корпорацій і навіть інвестиціями самої NVIDIA. Так, ви все правильно прочитали. NVIDIA сама інвестує в компанії, які купують її обладнання. Це один із проявів так званого кругового фінансування. Виробник процесорів вкладає гроші у своїх клієнтів, клієнти розширюють інфраструктуру, купують процесори, а виробник отримує нові замовлення й прибутки.

І це далеко не поодинокий випадок. OpenAI укладає з Oracle контракт на придбання обчислювальних потужностей на $300 млрд протягом п'яти років. NVIDIA анонсує намір інвестувати до $100 млрд в OpenAI. Паралельно оголошується програма Stargate з плановими інвестиціями до $500 млрд у розвиток ШІ-інфраструктури. Гроші рухаються по колу, створюючи величезний попит, рекордні прибутки та трильйонні оцінки компаній.

Але проблема в тому, що поїзд набирає швидкість значно швидше, ніж зміцнюються опори мосту.

Головні питання залишаються відкритими. Чи заплатять кінцеві споживачі штучного інтелекту достатньо, щоб уся ця система окупилася? Як довго інвестори будуть готові вкладати трильйони доларів у проєкти, які ще не довели свою прибутковість? І чи не стане найвища за останні десятиліття вартість довгострокових запозичень тією останньою тріщиною, яка обвалить увесь міст?

Якщо фінансування почне скорочуватися, впадуть замовлення на процесори, загальмує будівництво дата-центрів, а трильйонні капіталізації технологічних гігантів опиняться під загрозою різкого перегляду. Найнебезпечніший момент настане тоді, коли інвестори перестануть цікавитися прибутками від колоній на

Марсі в далекому майбутньому й почнуть вимагати показати прибуток уже сьогодні.

І тоді наш захопливий вестерн ризикує перетворитися на фільм-катастрофу. Пил. Крики. Скрегіт металу. Поїзд летить у прірву. Трильйони доларів інвестицій перетворюються на попіл.

А десь серед уламків стоять люди з прапорами штучного інтелекту й продовжують переконувати всіх, що він зробить наше майбутнє незрівнянно кращим.

І вони матимуть рацію. Штучний інтелект точно змінить світ.

Уривки з лондонської газети The Times.

​Хтось запитав: «Чому деяким британцям не подобається Дональд Трамп?»

Нейт Вайт, красномовний і дотепний англійський письменник, написав таку чудову відповідь:

​Трампу бракує певних якостей, які традиційно цінуються британцями.

​У нього немає ні шляхетності, ні чарівності, ні холоднокровності, ні авторитету, ні співчуття, ні дотепності, ні сердечності, ні мудрості, ні витонченості, ні чутливості, ні самоусвідомлення, ні скромності, ні честі, ні грації -якостей, якими, як не дивно, був щедро наділений його попередник, пан Обама.

​Хоча Трамп може бути безглуздим, він ніколи не казав нічого іронічного, кумедного чи хоча б трохи смішного -жодного разу, жодного разу.

Я кажу це не риторично, я кажу буквально: ніколи. Для британців відсутність почуття гумору є майже нелюдяною.

​Але у випадку з Трампом це факт. Здається, він навіть не розуміє, що таке жарт -для нього жарт це грубий коментар, безграмотне образи, акт невимушеної жорстокості.

​Трамп подібний до троля: він ніколи не сміється і не розважається; він лише верещить від захвату або глузування.

​І найстрашніше те, що він не просто виголошує грубі й дурні образи: він насправді так думає, коли їх вимовляє. Його розум - це лише роботизований алгоритм дріб'язкових упереджень і інстинктивної злості.

​У ньому немає ні іронії, ні складності, ні витонченості, ні глибини. Усе поверхнево. Ми бачимо в ньому людину без внутрішнього світу, без душі.

​У Британії ми традиційно на боці Давида, а не Голіафа. Усі наші герої - відважні аутсайдери: Робін Гуд, Дік Віттінгтон, Олівер Твіст.

​Трамп не відважний і не аутсайдер. Він - цілковита протилежність.
Він навіть не розбещений багатий хлопчик і не жадібний товстосум. Він радше схожий на великого білого слимака, привілейованого Джаббу Хатта.

​І, що ще гірше, він хуліган і задира.
​Коли він опиняється серед хуліганів, він раптово перетворюється на ниючого поплічника.

Він б'є зверху вниз -те, чого джентльмен не повинен, не може і ніколи не має робити - і кожен його удар припадає нижче пояса.
Йому особливо подобається бити вразливих або беззахисних - і він б'є їх, коли вони лежать.

​Тому той факт, що значна меншість -можливо, третина -американців спостерігають за тим, що він робить, слухають, що він говорить, а потім думають: «Так, він, схоже, у моєму смаку», є джерелом бентеги та великого прикрості для британців.

​Зрештою, неможливо прочитати жодного твіту чи почути, як він вимовляє одне-два речення, не вставившись у безодню.

​Він перетворює примітивність на вид мистецтва; він -Пикассо дріб'язковості, Шекспір лайна.

​Його недоліки фрактальні: навіть у його недоліків є недоліки, і так до нескінченності.

​У світі завжди були дурні люди, і лиходіїв теж вистачало. Але рідко дурість була настільки злою, а зло -настільки дурним.

​Він змушує Ніксона здаватися вартим довіри, а Джорджа Буша - розумним.

​Якби Франкенштейн вирішив створити монстра, що складається виключно з людських недоліків, він би створив Трампа, і доктор Франкенштейн, сповнений каяття, у розпачі закричав би: «Боже мій, що я створив?»

​Якби ідіот був телешоу, Трамп був би його декораціями.

🇺🇦 2026 рік став роком провалу російських наступальних планів — ISW

Попри величезні людські втрати, росія практично не досягла чистого територіального приросту у 2026 році. За оцінками американського Інституту вивчення війни (ISW), із липня російська армія щомісяця втрачає понад 40 тисяч військових убитими, пораненими та зниклими безвісти.
Загалом з початку повномасштабного вторгнення до 19 жовтня 2026 року росія втратила 1,57 млн військових убитими, пораненими та зниклими безвісти.

Сьогодні росія окупує близько 19,3% території України. З них 7,2% (Крим і частина Донбасу) були окуповані ще до 24 лютого 2022 року, а близько 12% росія захопила після початку повномасштабного вторгнення.

Водночас Україна протягом більшої частини року утримувала ініціативу на ключових ділянках фронту та зірвала головний російський наступ, метою якого було завершення окупації Донецької області.
Два найбільш показові результати українських контрнаступальних операцій:

🔹 Лиманський напрямок — операція «Вівальді». Підрозділи 3-го армійського корпусу під командуванням Андрія Білецького звільнили близько 277 км² території та 16 населених пунктів. Операція зірвала російський план широкого охоплення українського укріпленого району Слов'янська та Краматорська з півночі.

🔹 Олександрівський напрямок. Із 29 січня до 12 серпня українські сили звільнили понад 627 км² території та 26 населених пунктів, а також зачистили понад 300 км² від російських груп проникнення. Російські війська були витіснені переважно з Дніпропетровської області.

Джерело: Institute for the Study of War (ISW), жовтень 2026 року.

Іван Компан

Всі звикли до того, що союзники регулярно шлють нам чеки на багатомільярдні суми, при цьому не так вже й багато вимагають, принаймні до війни вимагали набагато більше. А ще багато хто вважає, що після закінчення війни гроші в Україну потечуть рікою, тільки кишені підставляй. Добре, якби все так і було – і зараз би грошима забалували, і після війни продовжили, але…
__

ГРОШЕЙ МОЖЕ НА ВСІХ НЕ ВИСТАЧИТИ

КОЛИ МАЄШ — НЕ ЦІНУЄШ… Лише якихось п’ять-шість років тому грошей в інвестиційному світі було досхочу, вони майже нічого не коштували і практично кожний більш-менш потенційно прибутковий і професійно обґрунтований інвестиційний проєкт досить легко знаходив фінансування. Про суверенні запозичення і казати нічого — державний борг США, наприклад, десятирічні облігації, торгувалися з дохідністю 0.41% на рік. В Японії, Китаї та Європі було те ж саме — бездонна прірва дешевого фінансування, дно якої, здавалося, ми ніколи не побачимо.

А ПОТІМ ВСЕ ЗМІНИЛОСЯ… Величезна кількість грошей, надрукованих під час пандемії, зробила свою лиху справу — зросли ціни і центральні банки почали героїчну боротьбу з інфляцією. Боролися, як завжди — підвищуючи облікову ставку, яка, наприклад, в США виросла з 0%, у 2022 році, до 5.5%, у 2024. Відповідно, дохідність державного боргу теж зросла, трохи більше, ніж в дванадцять разів, майже до 5%.

АЛЕ Й ЦЕ ЩЕ НЕ БІДА, БО ВІЛЬНИХ ГРОШЕЙ У СВІТІ БУЛО БАГАТО і позичати було зовсім не складно, хіба що дорожче. Та й боротьба з інфляцією давала результати і дозволяла сподіватися на поступове зниження ставок. І справді, за два роки, з 2022-го по 2024-й, інфляція знизилася майже вчетверо, з 9.1% до 2.4%, і восени 2024-го центральний банк США почав знижувати облікову ставку. Подібні процеси відбувалися і на інших розвинених ринках, і зрештою з’явилася надія, що підприємницьке життя знову почне виблискувати яскравими фарбами — грошей багато, вони недорогі, бери й інвестуй. І ймовірно так би воно й було, якби на арену не вийшов штучний інтелект (АІ).

ПОЯВА СHATGPT У 2022-МУ РОЦІ ДАЛА СТАРТ АІ-ПЕРЕГОНАМ, які з кожним роком стають все більш азартними, безкомпромісними і дорогими. У 2023 році капітальні витрати лідерів, чотирьох технологічних гігантів — Amazon, Microsoft, Alphabet та Meta — становили приблизно $150 мільярдів, наступного року це було вже $250 мільярдів і майже трильйон доларів цього року. Всього ж, за оцінками McKinsey, Gartner, JPMorgan та інших авторитетних компаній, сукупний обсяг інвестицій в АІ до 2030 року може скласти від $5.5 до $8.0 трильйонів. А може й більше, адже, як свідчить статистика тієї ж Gartner, лише 11% міжнародних компаній вдається втримати витрати на АІ в межах 10% від бюджетних показників, у той час, як 39% компаній перевищують їх на 11−25%, а ще третина на 26−50%. А якщо врахувати той фактор, що ніхто в світі не здатен прогнозувати, куди саме АІ заведе людство і скільки за це доведеться заплатити, то не здивуюся, якщо загальний обсяг капітальних витрат зросте суттєво вище десяти трильйонів доларів протягом наступних чотирьох років.

У ВІДНОСНИХ ПОКАЗНИКАХ ВИТРАТИ ТЕЖ ВРАЖАЮТЬ. За оцінками Columbia Business School, сукупні витрати на розбудову АІ-інфраструктури у 2025−32 роках складуть 3.63% ВВП США. Це рекорд, хоча в американській історії вже траплялися схожі випадки. Наприклад, у 1870−90 роках, коли витрати на будівництво залізниць склали 2.24% ВВП, і у 1996−2003, коли розбудова інфраструктури для інтернету обійшлася у 1.10% ВВП. До речі, нагадаю, що залізничний бум, так само, як і ажіотаж навколо інтернету, закінчилися епічними кризами в економіці та на ринку цінних паперів.

ЩО СТОСУЄТЬСЯ АІ, ТО НА ПОЧАТКОВИХ ЕТАПАХ РОЗВИТОК ТЕХНОЛОГІЇ НЕ ВИКЛИКАВ У ФІНАНСИСТІВ СЕРЙОЗНОГО ЗАНЕПОКОЄННЯ, адже у 2023−24 роках технологічні гіганти ще були здатні фінансувати капітальні витрати за рахунок власних грошей. Але вже в 2025 році їх стало замало, і компаніям довелося вийти на ринок запозичень, вступивши в конкуренцію з такими позичальниками, як уряди США, Франції, Японії та багатьох інших країн. І саме це і викликає тривогу, бо великі борги — це найкоротший шлях до кризи. Величезні корпоративні запозичення додали проблем усьому ринку облігацій, бо як ми знаємо зі шкільних підручників — зростання попиту провокує підвищення цін, що блискуче підтвердилося практикою. На початку осені вартість довгострокового боргу для американського уряду сягнула 5.6% річних, а технологічним гігантам доводиться платити 6.5−7.0%, що чимало, але водночас нікого не лякає, адже учасники перегонів сподіваються зірвати джекпот.

ОСЬ ТІЛЬКИ, ЧИ ГОТОВІ КРЕДИТОРИ І НАДАЛІ ФІНАНСУВАТИ ПОДІБНІ ПРОЄКТИ? А скільки вони проситимуть за свої послуги, адже ризики зростають? Операційні грошові потоки багатьох компаній вже давно стали негативними, а жодних доказів того, що АІ дозволить заробляти більше і знову наповнить порожні скарбниці грошима, так і не існує. Звісно, жодних сумнівів в тому, що врешті-решт АІ змінить світ, але, хто з існуючих гравців втримається на поверхні і дочекається прибутків? В епоху «доткомів» до щасливих часів дожило не так вже й багато компаній, більшість збанкрутували, так і не спромігшись монетизувати свої досягнення.

«А ЩО НАМ ДО ЦЬОГО?» — запитаєте ви і будете повністю праві, адже в Україні ніхто не займається розробкою АІ. Ну, хіба що FirePoint заявить про чергові амбіції і кине виклик OpenAI чи Anthropic, звісно, якщо бюджетних грошей на це вистачить. А ось із цим якраз і проблема, адже за умов розваленої економіки, наше економічне виживання суцільно залежить від допомоги союзників, у яких вільних грошей теж немає. Бюджетний дефіцит у США складає 5.9% ВВП, у Франції — 5.1%, Німеччині — 2.7%, Великій Британії — 4.3%, і його потрібно фінансувати, тобто брати в борг, випускаючи облігації і конкуруючи з технологічними гігантами, які готові платити більше, аби за будь-яку ціну дістатися до фінішу перегонів. І йдеться про трильйони доларів та євро, на тлі того, що вільних грошей у світі стає все менше, і останнім часом вони тільки дорожчають.

Тож, сподіватися на те, що гроші, як і раніше, будуть текти в Україну рікою, НБУ продовжить вихвалятися рекордними резервами, а чиновники з ентузіазмом витрачатимуть бюджетні кошти (читай — гроші союзників) на інноваційно-корупційні потуги наближених до влади компаній, не варто. Хоча, ні, помиляюся — останній пункт, мабуть, залишиться без змін…