🕯️Загальнонаціональна хвилина мовчання
Прокурор Херсонської обласної прокуратури Дмитро Бугрименко помер 28 листопада 2022 року від серцевого нападу під час проходження військової служби на Житомирщині.
Дмитра мобілізували до лав Десантно-штурмових військ Збройних Сил України у серпні. Під час виконання завдань на полігоні польового табору його життя раптово обірвалося.
Прокурор присвятив служінню державі і суспільству в органах прокуратури 15 років. Колеги запам’ятають його чуйною, спокійною та врівноваженою людиною. У роботі завжди був скрупульозний, виважений та відповідальний.
Дмитру Бугрименку було лише 39 років. У загиблого залишилося двоє синів.
Прокуратура України вшановує пам’ять колег, які полягли у боях під час несення служби у війську та загинули внаслідок російської агресії в тилу.
Прокурор Херсонської обласної прокуратури Дмитро Бугрименко помер 28 листопада 2022 року від серцевого нападу під час проходження військової служби на Житомирщині.
Дмитра мобілізували до лав Десантно-штурмових військ Збройних Сил України у серпні. Під час виконання завдань на полігоні польового табору його життя раптово обірвалося.
Прокурор присвятив служінню державі і суспільству в органах прокуратури 15 років. Колеги запам’ятають його чуйною, спокійною та врівноваженою людиною. У роботі завжди був скрупульозний, виважений та відповідальний.
Дмитру Бугрименку було лише 39 років. У загиблого залишилося двоє синів.
Прокуратура України вшановує пам’ять колег, які полягли у боях під час несення служби у війську та загинули внаслідок російської агресії в тилу.
💔40😭12❤3
15 років з конфіскацією майна: прокурори довели вину чоловіка, який намагався вчинити теракт у Києві
За публічного обвинувачення прокурорів Офісу Генерального прокурора суд визнав винним 19-річного жителя Києва у державній зраді та закінченому замаху на вчинення терористичного акту.
Його засуджено до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна за ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України.
Прокурори довели, що чоловік був завербований представником спецслужб рф для підготовки та вчинення терактів у столиці.
Не пізніше жовтня 2025 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, він погодився виконувати завдання ворога та здійснювати підривну діяльність проти України.
У листопаді 2025 року російські спецслужби переправили його на підконтрольну Україні територію через недіючий пункт пропуску на кордоні з Республікою Білорусь. Після прибуття до Києва чоловік оселився у столиці та розпочав підготовку до теракту.
За вказівкою куратора він забрав із заздалегідь облаштованої схованки дистанційний радіопульт. За допомогою цього пристрою засуджений мав у визначений час привести в дію саморобний вибуховий пристрій, попередньо закладений в одному зі спальних районів Києва.
У грудні 2025 року він прибув до місця розташування вибухівки та спробував дистанційно її активувати. Вибуху не сталося з причин, які не залежали від його волі.
Після невдалої спроби привести вибуховий пристрій у дію чоловіка затримали правоохоронці.
Під час обшуку за місцем його проживання вилучено мобільний телефон та інші речові докази, які підтвердили його зв’язок із представником спецслужб держави-агресора та виконання завдань на користь рф.
За публічного обвинувачення прокурорів Офісу Генерального прокурора суд визнав винним 19-річного жителя Києва у державній зраді та закінченому замаху на вчинення терористичного акту.
Його засуджено до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна за ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 258 КК України.
Прокурори довели, що чоловік був завербований представником спецслужб рф для підготовки та вчинення терактів у столиці.
Не пізніше жовтня 2025 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, він погодився виконувати завдання ворога та здійснювати підривну діяльність проти України.
У листопаді 2025 року російські спецслужби переправили його на підконтрольну Україні територію через недіючий пункт пропуску на кордоні з Республікою Білорусь. Після прибуття до Києва чоловік оселився у столиці та розпочав підготовку до теракту.
За вказівкою куратора він забрав із заздалегідь облаштованої схованки дистанційний радіопульт. За допомогою цього пристрою засуджений мав у визначений час привести в дію саморобний вибуховий пристрій, попередньо закладений в одному зі спальних районів Києва.
У грудні 2025 року він прибув до місця розташування вибухівки та спробував дистанційно її активувати. Вибуху не сталося з причин, які не залежали від його волі.
Після невдалої спроби привести вибуховий пристрій у дію чоловіка затримали правоохоронці.
Під час обшуку за місцем його проживання вилучено мобільний телефон та інші речові докази, які підтвердили його зв’язок із представником спецслужб держави-агресора та виконання завдань на користь рф.
👍41❤8
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🔥24👍18❤6
🕯️Загальнонаціональна хвилина мовчання
Захисник України, заступник начальника відділу Івано-Франківської обласної прокуратури Любомир Хамець загинув 15 грудня 2022 року після тяжкого поранення, отриманого у бою на Донеччині.
Від початку повномасштабного російського вторгнення прокурор добровольцем пішов служити у лавах Збройних Сил України.
Воював у складі 110-ої механізованої бригади імені генерала-хоружного Марка Безручка на Донецькому напрямку. Із перших днів своєї служби захищав територіальну цілісність нашої держави «на нулі».
Поранення Любомир Хамець отримав під час виконання бойового завдання 8 грудня. Із поля бою його евакуювали до лікарні Дніпра, де через тиждень серце прокурора зупинилося. Війна забрала його на 46-му році життя.
У колективі Любомира поважали за високий професіоналізм і відданість справі, якій він присвятив 21 рік. Колеги назавжди пам’ятатимуть його світлою, щирою та доброю людиною.
У загиблого залишилися двоє синів і дружина.
Нагороджений (посмертно) орденом «За мужність» III ступеня.
Прокуратура України вшановує пам’ять колег, які полягли у боях під час несення служби у війську та загинули внаслідок російської агресії в тилу.
Захисник України, заступник начальника відділу Івано-Франківської обласної прокуратури Любомир Хамець загинув 15 грудня 2022 року після тяжкого поранення, отриманого у бою на Донеччині.
Від початку повномасштабного російського вторгнення прокурор добровольцем пішов служити у лавах Збройних Сил України.
Воював у складі 110-ої механізованої бригади імені генерала-хоружного Марка Безручка на Донецькому напрямку. Із перших днів своєї служби захищав територіальну цілісність нашої держави «на нулі».
Поранення Любомир Хамець отримав під час виконання бойового завдання 8 грудня. Із поля бою його евакуювали до лікарні Дніпра, де через тиждень серце прокурора зупинилося. Війна забрала його на 46-му році життя.
У колективі Любомира поважали за високий професіоналізм і відданість справі, якій він присвятив 21 рік. Колеги назавжди пам’ятатимуть його світлою, щирою та доброю людиною.
У загиблого залишилися двоє синів і дружина.
Нагороджений (посмертно) орденом «За мужність» III ступеня.
Прокуратура України вшановує пам’ять колег, які полягли у боях під час несення служби у війську та загинули внаслідок російської агресії в тилу.
💔38❤16
🔥33👍9❤2
🕯️Загальнонаціональна хвилина мовчання
Захисник України Антон Незола загинув 6 грудня 2022 року, виконуючи бойове завдання у Серебрянському лісництві Луганської області. У 40-річному віці він віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави.
Роботі в органах прокуратури Запорізької області він присвятив понад 7 років. Остання посада — прокурор прокуратури Хортицького району міста Запоріжжя.
Із перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів Антон, не маючи військового досвіду, добровільно приєднався до Сил територіальної оборони Збройних сил України. Спочатку був рядовим солдатом, стрільцем, потім отримав підвищення – звання старшого солдата та став кулеметником. Брав участь у боях за Бучу та Ірпінь на Київщині. З жовтня 2022 року його військовий підрозділ обороняв Луганщину.
6 грудня 2022 року біля села Діброва Луганської області старший солдат Антон Незола на замаскованому спостережному пункті у складі 4 військових, першим помітив наближення ворожої диверсійної групи у кількості близько 12 осіб, яка мала явну перевагу. Попередивши побратимів, він першим почав вести вогонь на ураження, тим самим дав побратимам змогу встати до бойового порядку.
Ліквідувавши кількох окупантів, зокрема, командира групи, сам боєць отримав смертельне поранення. Своїми сміливими діями він допоміг втримати бойову позицію та зберегти життя 3 пораненим побратимам, а ворог зазнав значних втрат і відступив. 6 грудня 2022 року серце Героя зупинилося назавжди…
Антон був справжнім захисником та мужнім чоловіком, із честю виконував обов’язок щодо захисту держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, українському народові та Україні. Був принциповим, наполегливим та відданим своїй справі. Колеги поважали його за надійність і вірність своєму слову.
Старшого солдата Збройних Сил України Антона Незолу нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Для вшанування пам’яті Захисника України у Запоріжжі у 2025 році перейменовано вулицю Таганську на вулицю Антона Незоли.
Прокуратура України вшановує пам’ять колег, які полягли у боях під час несення військової служби та загинули внаслідок російської агресії в тилу.
Захисник України Антон Незола загинув 6 грудня 2022 року, виконуючи бойове завдання у Серебрянському лісництві Луганської області. У 40-річному віці він віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави.
Роботі в органах прокуратури Запорізької області він присвятив понад 7 років. Остання посада — прокурор прокуратури Хортицького району міста Запоріжжя.
Із перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів Антон, не маючи військового досвіду, добровільно приєднався до Сил територіальної оборони Збройних сил України. Спочатку був рядовим солдатом, стрільцем, потім отримав підвищення – звання старшого солдата та став кулеметником. Брав участь у боях за Бучу та Ірпінь на Київщині. З жовтня 2022 року його військовий підрозділ обороняв Луганщину.
6 грудня 2022 року біля села Діброва Луганської області старший солдат Антон Незола на замаскованому спостережному пункті у складі 4 військових, першим помітив наближення ворожої диверсійної групи у кількості близько 12 осіб, яка мала явну перевагу. Попередивши побратимів, він першим почав вести вогонь на ураження, тим самим дав побратимам змогу встати до бойового порядку.
Ліквідувавши кількох окупантів, зокрема, командира групи, сам боєць отримав смертельне поранення. Своїми сміливими діями він допоміг втримати бойову позицію та зберегти життя 3 пораненим побратимам, а ворог зазнав значних втрат і відступив. 6 грудня 2022 року серце Героя зупинилося назавжди…
Антон був справжнім захисником та мужнім чоловіком, із честю виконував обов’язок щодо захисту держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, українському народові та Україні. Був принциповим, наполегливим та відданим своїй справі. Колеги поважали його за надійність і вірність своєму слову.
Старшого солдата Збройних Сил України Антона Незолу нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Для вшанування пам’яті Захисника України у Запоріжжі у 2025 році перейменовано вулицю Таганську на вулицю Антона Незоли.
Прокуратура України вшановує пам’ять колег, які полягли у боях під час несення військової служби та загинули внаслідок російської агресії в тилу.
💔50😭13❤1
Російському судді повідомлено про підозру за воєнний злочин щодо українського військовополоненого
За процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора повідомлено про підозру судді 2-го Західного окружного військового суду російської федерації. Йому інкримінують порушення законів та звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 КК України).
За даними слідства, у червні 2025 року російський суддя ухвалив незаконний вирок щодо українського військовополоненого - військовослужбовця 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка Сухопутних військ Збройних Сил України.
Захисник потрапив у ворожий полон у жовтні 2024 року. Попри його статус військовополоненого, суддя визнав українського військовослужбовця винуватим та призначив йому 16 років позбавлення волі за безпосередню участь у міжнародному збройному конфлікті.
Таке переслідування суперечить вимогам статті 99 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року.
За процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора повідомлено про підозру судді 2-го Західного окружного військового суду російської федерації. Йому інкримінують порушення законів та звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 КК України).
За даними слідства, у червні 2025 року російський суддя ухвалив незаконний вирок щодо українського військовополоненого - військовослужбовця 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка Сухопутних військ Збройних Сил України.
Захисник потрапив у ворожий полон у жовтні 2024 року. Попри його статус військовополоненого, суддя визнав українського військовослужбовця винуватим та призначив йому 16 років позбавлення волі за безпосередню участь у міжнародному збройному конфлікті.
Таке переслідування суперечить вимогам статті 99 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року.
Українські військовослужбовці не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності лише за участь у бойових діях на захист своєї держави. Використання російської судової системи для незаконного засудження військовополонених є порушенням норм міжнародного гуманітарного права.
👍39❤6