❗️З 09:38 застосовано 10 черг графіків аварійних відключень (ГАВ).
Зверніть увагу: черга за графіками аварійних відключень не відповідає черзі за погодинними графіками.
При застосуванні ГАВ заздалегідь визначеного часу відновлення електропостачання немає, оскільки це аварійні відключення.
Зверніть увагу: черга за графіками аварійних відключень не відповідає черзі за погодинними графіками.
При застосуванні ГАВ заздалегідь визначеного часу відновлення електропостачання немає, оскільки це аварійні відключення.
Всеукраїнська хвилина мовчання
Максим «Марс» Коростель
Захисник народився 8 січня 1987 року в Полтаві. Закінчив школу №37, займався спортом, любив футбол.
Навчався у Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка. Там же пройшов військову кафедру та отримав звання молодшого лейтенанта.
Після завершення навчання працював менеджером у торгових компаніях. Одружився, разом із дружиною виховував сина Антона.
Після початку повномасштабного вторгнення 6 березня 2022 року добровільно став до лав Збройних Сил України. Служив у 116-й окремій бригаді територіальної оборони. Згодом отримав звання старшого лейтенанта та став командиром стрілецького взводу.
12 липня 2023 року, виконуючи бойове завдання поблизу Красногорівки на Донеччині, Максим загинув. Йому було 36 років.
Посмертно захисника нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
У грудні 2024 року на фасаді рідної школи №37 у Полтаві відкрили меморіальну дошку на честь Максима Коростеля.
Світла пам’ять Герою!
Напишіть історію полеглих захисника чи захисниці тут
Максим «Марс» Коростель
Захисник народився 8 січня 1987 року в Полтаві. Закінчив школу №37, займався спортом, любив футбол.
Навчався у Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка. Там же пройшов військову кафедру та отримав звання молодшого лейтенанта.
Після завершення навчання працював менеджером у торгових компаніях. Одружився, разом із дружиною виховував сина Антона.
Після початку повномасштабного вторгнення 6 березня 2022 року добровільно став до лав Збройних Сил України. Служив у 116-й окремій бригаді територіальної оборони. Згодом отримав звання старшого лейтенанта та став командиром стрілецького взводу.
12 липня 2023 року, виконуючи бойове завдання поблизу Красногорівки на Донеччині, Максим загинув. Йому було 36 років.
Посмертно захисника нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
У грудні 2024 року на фасаді рідної школи №37 у Полтаві відкрили меморіальну дошку на честь Максима Коростеля.
Світла пам’ять Герою!
Напишіть історію полеглих захисника чи захисниці тут
Дякую всім, хто працював у Кременчуці після ворожого удару
Після масованої атаки по Кременчуку 7 жовтня десятки людей отримали поранення, є загиблі та значні пошкодження житлових будинків.
У перші хвилини після удару на місці працювали всі служби. Рятувальники, медики, поліція, комунальні служби, енергетики, представники місцевої влади, волонтери та гуманітарні організації – кожен виконував свою роботу, щоб врятувати людей, надати допомогу постраждалим і якнайшвидше ліквідувати наслідки атаки.
Дякую рятувальникам, які розбирали завали та допомагали людям. Медикам – за кожне врятоване життя. Поліції – за документування чергового воєнного злочину. Комунальникам та енергетикам – за відновлення міста. Усім, хто допомагав мешканцям із житлом, майном та необхідними речами.
І окремо – всім кременчужанам, які в ці важкі години підтримували одне одного.
Це спільна робота, яка триває. Дякую кожному, хто був і залишається на місці.
Після масованої атаки по Кременчуку 7 жовтня десятки людей отримали поранення, є загиблі та значні пошкодження житлових будинків.
У перші хвилини після удару на місці працювали всі служби. Рятувальники, медики, поліція, комунальні служби, енергетики, представники місцевої влади, волонтери та гуманітарні організації – кожен виконував свою роботу, щоб врятувати людей, надати допомогу постраждалим і якнайшвидше ліквідувати наслідки атаки.
Дякую рятувальникам, які розбирали завали та допомагали людям. Медикам – за кожне врятоване життя. Поліції – за документування чергового воєнного злочину. Комунальникам та енергетикам – за відновлення міста. Усім, хто допомагав мешканцям із житлом, майном та необхідними речами.
І окремо – всім кременчужанам, які в ці важкі години підтримували одне одного.
Це спільна робота, яка триває. Дякую кожному, хто був і залишається на місці.
Справжній приклад того, як наполегливість, праця та відданість своїй справі підкорюють найвищі світові вершини.
Мав дуже теплу та натхненну зустріч із титулованою веслувальницею Людмилою Лузан та її наставником – заслуженим тренером України Миколою Мацапурою.
Особисто подякував за багаторічну працю та безпрецедентну кількість перемог світового й європейського рівнів. Це мотивує, додає сил, віри та гордості мільйонам людей у цей складний час.
Людмила Лузан – срібна та бронзова призерка Олімпійських ігор Токіо-2020, срібна призерка юнацьких Олімпійських ігор-2014, дворазова чемпіонка та срібна призерка Європейських ігор-2013. Тільки на одному чемпіонаті світу вона виборола чотири золоті медалі, встановивши історичний рекорд для українського веслування.
Усі її успіхи, нагороди та звання найкращої спортсменки – це здобутки цілої країни. Коли на спортивних аренах піднімається український прапор і лунає наш гімн, це стає джерелом натхнення та прикладом для кожного з нас.
Відзначив Людмилу Лузан та Миколу Мацапуру грамотами обласної військової адміністрації. Бажаю наснаги та нових яскравих перемог, які вже сьогодні творять новітню спортивну історію України.
Після нагородження побував на тренуванні Людмили. Побачити наживо, скільки щоденної роботи, сили та дисципліни стоїть за кожною медаллю, – особливо мотивує. Працюємо далі заради нових перемог України 🇺🇦
Мав дуже теплу та натхненну зустріч із титулованою веслувальницею Людмилою Лузан та її наставником – заслуженим тренером України Миколою Мацапурою.
Особисто подякував за багаторічну працю та безпрецедентну кількість перемог світового й європейського рівнів. Це мотивує, додає сил, віри та гордості мільйонам людей у цей складний час.
Людмила Лузан – срібна та бронзова призерка Олімпійських ігор Токіо-2020, срібна призерка юнацьких Олімпійських ігор-2014, дворазова чемпіонка та срібна призерка Європейських ігор-2013. Тільки на одному чемпіонаті світу вона виборола чотири золоті медалі, встановивши історичний рекорд для українського веслування.
Усі її успіхи, нагороди та звання найкращої спортсменки – це здобутки цілої країни. Коли на спортивних аренах піднімається український прапор і лунає наш гімн, це стає джерелом натхнення та прикладом для кожного з нас.
Відзначив Людмилу Лузан та Миколу Мацапуру грамотами обласної військової адміністрації. Бажаю наснаги та нових яскравих перемог, які вже сьогодні творять новітню спортивну історію України.
Після нагородження побував на тренуванні Людмили. Побачити наживо, скільки щоденної роботи, сили та дисципліни стоїть за кожною медаллю, – особливо мотивує. Працюємо далі заради нових перемог України 🇺🇦
З перших днів повномасштабної війни Полтавщина стала міцним тилом, гуманітарним хабом та прихистком для сотень тисяч внутрішньо переміщених осіб. Завдяки мужності наших людей і підтримці міжнародних партнерів область не лише вистояла перед обличчям випробувань, а й продовжує розвиватися та зміцнювати свій потенціал.
Серед важливих, надійних та перевірених часом партнерів – Литовська Республіка. Під час візиту делегації на чолі з Надзвичайним і Повноважним Послом Литовської Республіки в Україні пані Інгою Станітє-Толочкєнє поспілкувалися про вже втілені ініціативи, актуальні потреби нашого регіону, узгодили нові вектори подальшої роботи.
Співпраця Полтавщини з муніципалітетом Паневежеського району розпочалася якраз в період війни – у 2023 році, й від початку має практичний характер. Це гуманітарна допомога, культурний та освітній обмін, ментальне відновлення дітей наших захисників, підтримка підприємництва. Розбудовуються зв'язки між громадами: місто Алітус підставило плече для Кременчуцької громади, Анікщяйський район – для Миргородської.
Сьогодні наша країна проживає особливо складний період: під прицілом ворога перебувають об’єкти критичної інфраструктури, бізнес, цивільні будинки, що забирає життя людей та виснажує економіку. Тому одне з першочергових завдань області – посилення безпеки людей, захист критичної інфраструктури, забезпечення життєво важливих послуг.
Цінуємо наше партнерство, непохитну рішучість та готовність литовського народу бути пліч-о-пліч з Україною, Полтавщиною та громадами попри всі виклики.
Серед важливих, надійних та перевірених часом партнерів – Литовська Республіка. Під час візиту делегації на чолі з Надзвичайним і Повноважним Послом Литовської Республіки в Україні пані Інгою Станітє-Толочкєнє поспілкувалися про вже втілені ініціативи, актуальні потреби нашого регіону, узгодили нові вектори подальшої роботи.
Співпраця Полтавщини з муніципалітетом Паневежеського району розпочалася якраз в період війни – у 2023 році, й від початку має практичний характер. Це гуманітарна допомога, культурний та освітній обмін, ментальне відновлення дітей наших захисників, підтримка підприємництва. Розбудовуються зв'язки між громадами: місто Алітус підставило плече для Кременчуцької громади, Анікщяйський район – для Миргородської.
Сьогодні наша країна проживає особливо складний період: під прицілом ворога перебувають об’єкти критичної інфраструктури, бізнес, цивільні будинки, що забирає життя людей та виснажує економіку. Тому одне з першочергових завдань області – посилення безпеки людей, захист критичної інфраструктури, забезпечення життєво важливих послуг.
Цінуємо наше партнерство, непохитну рішучість та готовність литовського народу бути пліч-о-пліч з Україною, Полтавщиною та громадами попри всі виклики.