Гребінка може стати базою для тренувальних зборів українських спортсменів.
Про можливості комплексу говорили з президенткою Федерації легкої атлетики України Ольгою Саладухою. Пані Ольга – чемпіонка світу та Європи, призерка Олімпійських ігор, заслужений майстер спорту України, тож як ніхто знає, наскільки інфраструктура для тренувань впливає на якість підготовки спортсменів.
Через війну легкоатлети втратили частину місць для підготовки. У Гребінківській громаді для цього є чудовий фундамент: стадіон, критий манеж і сильна спортивна школа, яка виховала не одне покоління атлетів. Зараз головне – вирішити побутові питання з проживанням та харчуванням спортсменів, визначити необхідні роботи. У перспективі це дасть комплексу власний фінансовий ресурс та дозволить покращувати умови для місцевих дітей, які тут тренуються, а також стати майданчиком для всеукраїнських та міжнародних змагань.
Поспілкувалися й про можливості для учителів фізкультури. Фахівці федерації готові ділитися досвідом і показати, як через естафети та рухливі ігри зацікавити дітей навіть у звичайній шкільній спортивній залі. Ними розроблені новітні програми для занять фізичною культурою у школах та закладах вищої освіти. Також у пріоритеті – залучення до активностей, оздоровчих заходів з різних видів спорту для наших ветеранів.
Дякую Ользі Саладусі та команді федерації за розмову, цікаві пропозиції й готовність підтримувати громади. Формуємо чіткий план дій та розраховуємо ресурси.
Про можливості комплексу говорили з президенткою Федерації легкої атлетики України Ольгою Саладухою. Пані Ольга – чемпіонка світу та Європи, призерка Олімпійських ігор, заслужений майстер спорту України, тож як ніхто знає, наскільки інфраструктура для тренувань впливає на якість підготовки спортсменів.
Через війну легкоатлети втратили частину місць для підготовки. У Гребінківській громаді для цього є чудовий фундамент: стадіон, критий манеж і сильна спортивна школа, яка виховала не одне покоління атлетів. Зараз головне – вирішити побутові питання з проживанням та харчуванням спортсменів, визначити необхідні роботи. У перспективі це дасть комплексу власний фінансовий ресурс та дозволить покращувати умови для місцевих дітей, які тут тренуються, а також стати майданчиком для всеукраїнських та міжнародних змагань.
Поспілкувалися й про можливості для учителів фізкультури. Фахівці федерації готові ділитися досвідом і показати, як через естафети та рухливі ігри зацікавити дітей навіть у звичайній шкільній спортивній залі. Ними розроблені новітні програми для занять фізичною культурою у школах та закладах вищої освіти. Також у пріоритеті – залучення до активностей, оздоровчих заходів з різних видів спорту для наших ветеранів.
Дякую Ользі Саладусі та команді федерації за розмову, цікаві пропозиції й готовність підтримувати громади. Формуємо чіткий план дій та розраховуємо ресурси.
❗️У Кременчуцькому районі зафіксовано падіння ворожого БпЛА на відкритій місцевості. Попередньо, обійшлося без руйнувань та постраждалих.
❗️У Кременчуцькому районі ворожий БпЛА впав на території садівничого товариства. Виникла пожежа дачних будинків. Попередньо – без постраждалих.
⚡️Через складні погодні умови сталося аварійне відключення електроенергії. Тимчасово без світла близько 30 тисяч споживачів області. Фахівці АТ «Полтаваобленерго» вже працюють над відновленням електропостачання.
Всеукраїнська хвилина мовчання
Юрій Беркель
Юрій Беркель народився 17 лютого 1972 року у Кременчуці. Після закінчення школи вступив до ВПУ №7.
Після навчання проходив строкову військову службу в десантно-штурмових військах, де служив розвідником. Згодом звільнився з армії та працював на заводі у Кременчуці.
У лютому 2023 року Юрія Беркеля знову призвали до війська. Служив молодшим командиром, мав звання молодшого сержанта.
6 листопада 2023 року відділення, у складі якого перебував кременчуківець, потрапило під артилерійський та мінометний обстріл. Унаслідок цього 51-річний захисник загинув поблизу Авдіївки Донецької області.
У Юрія залишилися мати, дружина та дві доньки.
Світла пам’ять Герою!
Напишіть історію полеглих захисника чи захисниці тут
Юрій Беркель
Юрій Беркель народився 17 лютого 1972 року у Кременчуці. Після закінчення школи вступив до ВПУ №7.
Після навчання проходив строкову військову службу в десантно-штурмових військах, де служив розвідником. Згодом звільнився з армії та працював на заводі у Кременчуці.
У лютому 2023 року Юрія Беркеля знову призвали до війська. Служив молодшим командиром, мав звання молодшого сержанта.
6 листопада 2023 року відділення, у складі якого перебував кременчуківець, потрапило під артилерійський та мінометний обстріл. Унаслідок цього 51-річний захисник загинув поблизу Авдіївки Донецької області.
У Юрія залишилися мати, дружина та дві доньки.
Світла пам’ять Герою!
Напишіть історію полеглих захисника чи захисниці тут
Радий вітати на Полтавщині Надзвичайного і Повноважного Посла ЄС в Україні Катаріну Матернову та керівницю Європейського інвестиційного банку в Україні Крістіну Мікулову. Увага до нашого регіону в ці непрості часи – прояв солідарності, послідовної та непохитної підтримки України.
Підтримка Європейського Союзу – це цілком відчутні зміни для наших громад. Міжнародне партнерство з ЄІБ дає конкретні результати, які вже сьогодні покращують якість життя людей. До програм відбудови включено 35 інфраструктурних проєктів загальною вартістю понад 3 мільярди гривень. Шість об'єктів уже успішно завершено, а цього року схвалено до реалізації ще вісім.
Разом з поважними гостями біля пам'ятника гетьману Івану Мазепі вшанували пам’ять воїнів, які віддали життя за свободу нашої держави. Встановили лампадки на імпровізованому народному меморіалі – просторі скорботи і національної стійкості, куди містяни приносять свічки та світлини загиблих земляків. Пам'ятаємо подвиг кожного і кожної.
Це місце – символічний перетин століть боротьби за українську ідентичність. Поєднуючи волонтерську працю, шану до історичного минулого та живий меморіал сучасної війни, Полтавщина демонструє незламну силу духу, віру та пам'ять про тих, хто виборював і продовжує відстоювати майбутнє української держави.
Дякую делегації за візит і можливість особисто обговорити нові спільні кроки. Ми високо цінуємо цю допомогу, розраховуємо на продовження співпраці та разом із громадами готові й надалі працювати на повну потужність, аби успішно втілити кожен проєкт.
Підтримка Європейського Союзу – це цілком відчутні зміни для наших громад. Міжнародне партнерство з ЄІБ дає конкретні результати, які вже сьогодні покращують якість життя людей. До програм відбудови включено 35 інфраструктурних проєктів загальною вартістю понад 3 мільярди гривень. Шість об'єктів уже успішно завершено, а цього року схвалено до реалізації ще вісім.
Разом з поважними гостями біля пам'ятника гетьману Івану Мазепі вшанували пам’ять воїнів, які віддали життя за свободу нашої держави. Встановили лампадки на імпровізованому народному меморіалі – просторі скорботи і національної стійкості, куди містяни приносять свічки та світлини загиблих земляків. Пам'ятаємо подвиг кожного і кожної.
Це місце – символічний перетин століть боротьби за українську ідентичність. Поєднуючи волонтерську працю, шану до історичного минулого та живий меморіал сучасної війни, Полтавщина демонструє незламну силу духу, віру та пам'ять про тих, хто виборював і продовжує відстоювати майбутнє української держави.
Дякую делегації за візит і можливість особисто обговорити нові спільні кроки. Ми високо цінуємо цю допомогу, розраховуємо на продовження співпраці та разом із громадами готові й надалі працювати на повну потужність, аби успішно втілити кожен проєкт.
Реконструкція Пирятинського ліцею та педіатричного відділення обласної лікарні – два важливі для Полтавщини проєкти. І щодо обох є ризики невиконання робіт та неефективного використання коштів.
Робоча група «Прозорість і підзвітність» рекомендувала Департаменту капітального будівництва ОВА розірвати договори з підрядниками.
Ключове питання – чи мають вони достатньо людей і матеріальних ресурсів для виконання робіт. Улітку під час візиту до Пирятинського ліцею особисто звернув увагу на незадовільні темпи реконструкції. Вимагав виправити ситуацію.
Перевірка фахівців підтвердила підстави для занепокоєння: офіційно заявленої кількості працівників у підрядників може бути недостатньо для таких обсягів. Додаткової уваги потребує й інформація про їхній зв’язок із кримінальними провадженнями.
Окремо розглянули тендерні вимоги на предмет можливого обмеження конкуренції та результати аудиторського моніторингу. У цій частині суттєвих порушень не виявили. Щодо інших розглянутих закупівель, проведених без використання електронної системи, фахівці також підтвердили дотримання законодавства.
Моя вимога – за кожним договором має бути виконана робота, за кожною витраченою гривнею – результат для людей. Діти мають отримати належні умови для навчання й лікування. А відповідальність за строки, якість і використання коштів має бути персональною.
Робоча група «Прозорість і підзвітність» рекомендувала Департаменту капітального будівництва ОВА розірвати договори з підрядниками.
Ключове питання – чи мають вони достатньо людей і матеріальних ресурсів для виконання робіт. Улітку під час візиту до Пирятинського ліцею особисто звернув увагу на незадовільні темпи реконструкції. Вимагав виправити ситуацію.
Перевірка фахівців підтвердила підстави для занепокоєння: офіційно заявленої кількості працівників у підрядників може бути недостатньо для таких обсягів. Додаткової уваги потребує й інформація про їхній зв’язок із кримінальними провадженнями.
Окремо розглянули тендерні вимоги на предмет можливого обмеження конкуренції та результати аудиторського моніторингу. У цій частині суттєвих порушень не виявили. Щодо інших розглянутих закупівель, проведених без використання електронної системи, фахівці також підтвердили дотримання законодавства.
Моя вимога – за кожним договором має бути виконана робота, за кожною витраченою гривнею – результат для людей. Діти мають отримати належні умови для навчання й лікування. А відповідальність за строки, якість і використання коштів має бути персональною.
❗️У Полтавському районі зафіксовано влучання БпЛА по обʼєкту залізничної інфраструктури. Попередньо, обійшлося без постраждалих.
Всеукраїнська хвилина мовчання
Павло «Грицик» Гриценко
Захисник народився 14 березня 1985 року в селищі Чутове Полтавського району, пізніше проживав у Полтаві. Навчався в місцевій школі, у 2007 році закінчив Харківський національний економічний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит», здобувши відповідну кваліфікацію магістра.
Відразу пішов працювати ДП «Полтавський облавтодор» Чутівської філії економістом і головним інженером. Із серпня 2009 року перейшов у Контрольно-ревізійне управління в Полтавській області.
Понад 10 років займався будівництвом та ремонтами. Дружина Павла Вікторія розповідає, що це була справа, яка дійсно йому подобалася, він знайшов себе саме в будівництві. Павло виконував внутрішні й зовнішні роботами: обшивка фасадів будинків, у батьківському будинку теж зробив фасад, до вподоби було укладання плитки. Умів працювати з сантехнікою та вчився будувати басейни. Обожнював рибалку, любив акваріумістику.
Дружина також згадує, що чоловік хотів жити в невеликому будинку за містом разом з родиною. Мав справжніх друзів, умів підтримати й знайти вихід з будь-якої ситуації.
Мобілізували Павла до лав ЗСУ в серпні 2024 року. Служив молодшим сержантом, потім головним сержантом механізованого взводу в 100-й Окремій механізованій бригаді. Вікторія говорить, що позивний «Грицик» був від прізвища Гриценко, але він його узяв, бо брата в армії називали Грицик.
Під час бойового завдання, внаслідок удару FPV противника, в районі Костянтинівки, що на Донеччині, отримав поранення і був евакуйований до Харкова. Унаслідок отриманих травм воїн помер у лікарні 17 березня 2026 року.
У Павла залишилися дружина та маленька донечка, батько і брат з родиною.
«Паша був і буде для нас найкращим чоловіком й татом, який назавжди житиме в нашому серці та пам'яті. Сім'я завжди була для нього на першому місці, він був вірним другом і душею компанії. До роботи ставився так, що краще робити якісно, або не робити взагалі. Це була його життєва позиція. Ніякими словами не опишеш, яка це була Людина, та яке значення мала в нашому житті. І як тепер важко й боляче вчитися жити без нього», – каже дружина.
Захисник був нагороджений «Золотим Хрестом», мав грамоти за високий професіоналізму службі. У квітні 2026 року пам'ять загиблого воїна вшанували на Алеї Слави та планують відкрити меморіальну дошку на честь Павла в рідній школі.
Світла пам’ять Герою!
Напишіть історію полеглих захисника чи захисниці тут
Павло «Грицик» Гриценко
Захисник народився 14 березня 1985 року в селищі Чутове Полтавського району, пізніше проживав у Полтаві. Навчався в місцевій школі, у 2007 році закінчив Харківський національний економічний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит», здобувши відповідну кваліфікацію магістра.
Відразу пішов працювати ДП «Полтавський облавтодор» Чутівської філії економістом і головним інженером. Із серпня 2009 року перейшов у Контрольно-ревізійне управління в Полтавській області.
Понад 10 років займався будівництвом та ремонтами. Дружина Павла Вікторія розповідає, що це була справа, яка дійсно йому подобалася, він знайшов себе саме в будівництві. Павло виконував внутрішні й зовнішні роботами: обшивка фасадів будинків, у батьківському будинку теж зробив фасад, до вподоби було укладання плитки. Умів працювати з сантехнікою та вчився будувати басейни. Обожнював рибалку, любив акваріумістику.
Дружина також згадує, що чоловік хотів жити в невеликому будинку за містом разом з родиною. Мав справжніх друзів, умів підтримати й знайти вихід з будь-якої ситуації.
Мобілізували Павла до лав ЗСУ в серпні 2024 року. Служив молодшим сержантом, потім головним сержантом механізованого взводу в 100-й Окремій механізованій бригаді. Вікторія говорить, що позивний «Грицик» був від прізвища Гриценко, але він його узяв, бо брата в армії називали Грицик.
Під час бойового завдання, внаслідок удару FPV противника, в районі Костянтинівки, що на Донеччині, отримав поранення і був евакуйований до Харкова. Унаслідок отриманих травм воїн помер у лікарні 17 березня 2026 року.
У Павла залишилися дружина та маленька донечка, батько і брат з родиною.
«Паша був і буде для нас найкращим чоловіком й татом, який назавжди житиме в нашому серці та пам'яті. Сім'я завжди була для нього на першому місці, він був вірним другом і душею компанії. До роботи ставився так, що краще робити якісно, або не робити взагалі. Це була його життєва позиція. Ніякими словами не опишеш, яка це була Людина, та яке значення мала в нашому житті. І як тепер важко й боляче вчитися жити без нього», – каже дружина.
Захисник був нагороджений «Золотим Хрестом», мав грамоти за високий професіоналізму службі. У квітні 2026 року пам'ять загиблого воїна вшанували на Алеї Слави та планують відкрити меморіальну дошку на честь Павла в рідній школі.
Світла пам’ять Герою!
Напишіть історію полеглих захисника чи захисниці тут