Суспiльство розколюється всё бiльше i бiльше... Вже на побутовому рiвнi люди ненавидять тих, хто працює собакою режиму.

Хлопець вiрно каже - далi буде...

Як завжди правий.

22 червня 1941 р. гітлерівська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз. Її союзниками виступили Фінляндія, Угорщина, Румунія, Італія, Словаччина.

План «Барбаросса» передбачав «бліц-кріг» – блискавичну війну: протягом 2–2,5 місяців знищити Червону армію і вийти на лінію Архангельськ – Астрахань. Німецька армія наступала у трьох головних напрямках: група армiй "Пiвнiч"– на Ленінград, "Центр" – на Москву, "Південь" – на Київ, на чолі з фельдмаршалом Рундштедтом. Для оборони України були створені Південно-Західний фронт на чолі з генералом Кирпоносом та Південний фронт на чолі з генералом Чередніченком.

Згідно з планом «Барбаросса» передбачалося загарбання України вже в перші тижні війни і створення плацдарму для прориву на Кавказ і Закавказзя.

За планом «Ост» німці мали намір виселити з України мільйони людей, заселивши її німецькими колоністами. Частину українських земель передбачалося передати союзникам.

З 23 по 29 червня в районі Луцьк – Рівне – Броди тривала найбільша танкова битва початкового етапу війни. Війська Південно-Західного фронту змушені були відступити, залишивши Західну Україну. 30 червня німці окупували Львів. Вже на кінець третього тижня війни вони просунулись углиб України на 300-350 км.

За перші три тижні війни Червона армія втратила 850 тис. осіб (у 10 разів більше, ніж Німеччина), 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків. Початковий період війни склався вкрай невдало для Радянського Союзу.

Головною воєнно-політичною подією літньої кампанії була оборона Києва, яка тривала з 7 липня по 26 вересня 1941 р. і відволікала значні сили ворога. Проте, німецьким арміям вдалося оточити велике угрупування захисників Києва: в полон потрапило понад 665 тис. солдат і офіцерів, було знищено командування Південно-Західного фронту.

До найкрупніших оборонних боїв на території України належать також оборона Одеси (5 серпня – 16 жовтня 1941 р.) та оборона Запорiжжя (18 серпня - 3 жовтня 1941р.)

Пiсля нашої поразки по всій Україні встановлювався окупаційний режим. Захопивши Україну, німці розчленували її на окремі частини:
1. Буковина, Одеська та Ізмаїльська області, частина Вінницької та Миколаївської областей були віддані Румунії. Ці землі отримали назву «Трансністрія».
2. Східна Галичина разом з польськими територіями ввійшла до складу окремого генерал-губернаторства з центром у Кракові.
3. Більшість українських земель увійшла до складу Рейхскомісаріату – «Україна» на чолі з фанатичним нацистом, катом українського народу Е.Кохом. Це адміністративне утворення включало 63,6 % всіє території України, його центр був у Рівному.
4. Прифронтові області (Чернігівська, Сумська, Харківська області, Донбас і територія Криму) підпорядковувалися військовому командуванню.

Відповідно до «теорії расової винятковості німецької нації» українці підлягали масовому знищенню. Україна вкрилася концтаборами, тюрмами, гето. Всього в Україні в період окупації було вбито 3,9 млн. мирного населення і 1,3 млн. військовополонених. На примусові роботи до Німеччини було вивезено 2,4 млн. чоловік.

Ми пам'ятаємо всiх. I тих, хто загинув. I тих, хто чинив опiр.
I тих, хто був на боцi окупантiв.

Слава справжнiм героям - бiйцям Червоної Армiї!
Вiчна ганьба бандерiвцям i полiцаям!

https://www.youtube.com/watch?v=i6r1S_JXVO8

Героям слава!

Когда какой-то очередной "бравый" негодяй на федеральных каналах будет призывать "жахнуть ядеркой", потому что "там нормальных не осталось" или "там все бандеровцы" - нужно показывать это видео. Ведь они ничего не знают о реальных настроениях в украинском обществе.

Смелая женщина после потери своего сына высказала в лицо всушным функционерам всё что она думает о власти, и публично отказалась от госнаграды, которой хотели наградить погибшего сына посмертно.

Украинский народ сегодня находится в том же положении, что и германский в 1943-45 годах. Он ненавидит эту власть не меньше, чем мы. Но он лишён субъектности и механизмов влияния на принятие решений. И его некому защитить, кроме "Красной Армии".

Жахлива статистика.

В Україні за 7 років кількість першокласників зменшилася на 200 тисяч, заявив заступник міністра освіти Вітренко.

За його словами, цього року очікується близько 240 тисяч першокласників - майже вдвічі менше, ніж у 2018/19 навчальному році, коли їх було 453 тисячі. При цьому, порівняно з минулим роком, кількість першокласників також скоротиться - приблизно на 10 тисяч.

Але, про що це ми? Нiкому не має справи до цих проблем. Тому що, якщо думати про це, потрiбно оранiзовувати спротив. А це вже лякає слабких духом людей.

Як там кажуть? Шана това у-метука?🤔

Але нi, нацизму в Украïнi немає.

Якщо б ми не були марксистами, то задали б риторичне питання: навiщо це все?

Люди могли б жити i спiлкуватися вiльно на двох мовах, без ненавистi, без сотен тисяч жертв, мiльйонiв зруйнованих життiв.

Але саме так "зроблений" iмперiалiзм: тi, хто знаходиться зверху соцiяльноï пiрамiди, роблять все, щоб утримати своє положення. Народи Украïни просто принесли в жертву. Нацькували проти народiв Росiï.

Вихiд лише один - злам свiтовоï iмперiалiстичноï системи. I важливий крок до цього - повалення режиму, що був створений в Украïнi пiсля Майдану.

Україна - найбільший боржник МВФ у Європі та друга у світі країна за обсягом кредитування Міжнародним валютним фондом. Про це йдеться в офіційному звіті цієї організації.

У ньому уточнюється, що станом на 30 вересня 2026 року Україна заборгувала Фонду 10,69 млрд спеціальних прав запозичення (валюта МВФ), що становить $14,5 млрд і 8,7% від усіх кредитів, виданих МВФ 83 країнам світу.

Найбільшим боржником МВФ у світі є Аргентина із заборгованістю 41,97 млрд СДР ($56,9 млрд), а п’ятірка найбільших світових позичальників Фонду виглядає так:

1. Аргентина - 41,97 млрд СДР ($56,9 млрд);

2. Україна - 10,69 млрд СДР ($14,5 млрд);

3. Пакистан - 7,99 млрд СДР ($10,8 млрд);

4. Єгипет - 7,86 млрд СДР ($10,7 млрд);

5. Еквадор - 7,08 млрд СДР ($9,6 млрд).

Загалом МВФ надав у світі кредитів на загальну суму 123,1 млрд СДР або на $166,96 млрд.

Середня вартість кредитів МВФ становить 3,72% річних. При цьому Фонд стягує з країн-позичальників різноманітні збори — тимчасові та рівневі (time-based і level-based), і реальна вартість запозичень з їх урахуванням сягає 5-7% річних залежно від розміру траншу та терміну фінансування.

Ми бачимо, як на наших очах країна перетворюється на величезну заставу.
Наші правителі беруть у борг, а відплачуватимуть наші діти.

Якщо розібратися, на що саме йдуть отримані кошти, то стане зрозумілим масштаб злочину проти суспільства.

Чим швидше Україна позбудеться неоліберального уряду, тим більше життів буде врятовано.