Щури — дуже перспективний символ для горору, і мені дуже подобається, що він виникає відразу у двох перших оповіданнях «Нічної зміни» Кінга.
Я навіть спочатку припустила, що це буде центральний образ усієї збірки, але мої сподівання не справдились 😌
Ще у передмові автор досліджує тему захоплення жахливим і огидним як з боку митців, так і серед читачів, і пише про магнетичну і макабричну красу того, що мало б відштовхувати і лякати — і мені це дуже перегукається з образом цих дивовижних створінь, які здатні викликати справжній жах і навіть огиду, проте неймовірно приваблюють своєю моторошною чарівністю.
В оповіданні «Єрусалимове лігво» щури не виступають головними монстрами — вони скоріше підсилюють атмосферу саспенсу і символізують тяглість багаторчіної жаскої історії насильства, спадковість зла, неможливість поховати минуле і внутрішній занепад під фасадом пристойності.
А от в оповіданні «Нічна зміна» вони вже постають центральним елементом оповіді, формуючи цілу жаску систему, еволюціонуючи буквально під ногами людей, що не підозрюють про їхнє існування.
Ці два оповідання обʼєднує те, що вони руйнують усталене уявлення про світ навіть там, де не торкаються теми надприродного.
Людина, яка звикла вважати себе представником домінантного виду, опиняється безпомічною перед обличчям конкурента, що має всі шанси зайняти місце на верхівці харчового ланцюжка через власну здатність до адаптивності, що перевищує навіть людську.
Перед істотами, що значно краще за нас здатні обʼєднувати зусилля і встановлювати своє панування.
Це заворожує, захоплює, але й жахає одночасно.
Але в моїй уяві виводить дуже виразні визуальні образи, тому, надихнувшись цим текстом, я почала роботу над серією ілюстрацій із щурами.
Згодом будуть листівки😌
І, до речі, підписуйтесь на мій арт-інстраграмчик, якщо досі нє, бо там картинок значно більше і будуть ще😚
Ще у передмові автор досліджує тему захоплення жахливим і огидним як з боку митців, так і серед читачів, і пише про магнетичну і макабричну красу того, що мало б відштовхувати і лякати — і мені це дуже перегукається з образом цих дивовижних створінь, які здатні викликати справжній жах і навіть огиду, проте неймовірно приваблюють своєю моторошною чарівністю.
В оповіданні «Єрусалимове лігво» щури не виступають головними монстрами — вони скоріше підсилюють атмосферу саспенсу і символізують тяглість багаторчіної жаскої історії насильства, спадковість зла, неможливість поховати минуле і внутрішній занепад під фасадом пристойності.
А от в оповіданні «Нічна зміна» вони вже постають центральним елементом оповіді, формуючи цілу жаску систему, еволюціонуючи буквально під ногами людей, що не підозрюють про їхнє існування.
Ці два оповідання обʼєднує те, що вони руйнують усталене уявлення про світ навіть там, де не торкаються теми надприродного.
Людина, яка звикла вважати себе представником домінантного виду, опиняється безпомічною перед обличчям конкурента, що має всі шанси зайняти місце на верхівці харчового ланцюжка через власну здатність до адаптивності, що перевищує навіть людську.
Перед істотами, що значно краще за нас здатні обʼєднувати зусилля і встановлювати своє панування.
Це заворожує, захоплює, але й жахає одночасно.
Але в моїй уяві виводить дуже виразні визуальні образи, тому, надихнувшись цим текстом, я почала роботу над серією ілюстрацій із щурами.
Згодом будуть листівки
І, до речі, підписуйтесь на мій арт-інстраграмчик, якщо досі нє, бо там картинок значно більше і будуть ще
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤50❤🔥8🔥5😁2
Запрошуємо долучитись до унікальної онлайн-події в українській літературній спільноті.
Що ми, читачі, любимо найбільше?
Ми обʼєднали все, що робить любов до книжок ще більшою, щоб долучитись до збору на 1 500 000 — місії «Сузірʼя» для підрозділу „Lumiere”
6 авторок про 6 книг:
• секрети, які ніколи не були озвучені або опубліковані
• аукціон унікальних артефактів від кожної авторки
• цікаві активності з читачами
• розіграш призів від партнерів події серед усіх учасників заходу.
Квиток на подію — благодійний донат від 100 грн на банку.
Посилання на реєстрацію зʼявиться як нагорода в історії транзакції.
До зустрічі!
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤33🔥1
Коли я пишу трукрайм, то досліджую не тільки ті джерела, які можна розкопати через простий пошук у гуглі, а намагаюсь зануритись настільки глибоко, наскільки це взагалі можливо для цивільної людини, бо найцінніші і найцікавіші факти ніколи не лежать на поверхні — особливо якщо ми говоримо про справи, про які вже випустили купу відео і статей.
Тому оцей практичний довідник від Molfar Institute для мене дуже цінна штука, бо у ньому дуже детально розбираються різноманітні інструменти, методики і стратегії пошуку та перевірки інформації.
А ще там є розділ про особисту цифрову безпеку, шо теж важлива штука. І про еволюцію розвідувальних технологій — для тих, хто любить вивчати все ґрунтовно.
Класна книга карочі. У мене в найближчій черзі. Ділитимусь думками по ходу читання.
Тому оцей практичний довідник від Molfar Institute для мене дуже цінна штука, бо у ньому дуже детально розбираються різноманітні інструменти, методики і стратегії пошуку та перевірки інформації.
А ще там є розділ про особисту цифрову безпеку, шо теж важлива штука. І про еволюцію розвідувальних технологій — для тих, хто любить вивчати все ґрунтовно.
Класна книга карочі. У мене в найближчій черзі. Ділитимусь думками по ходу читання.
❤41🔥1
Межа між літературною містифікацією і звичайною брехнею загалом дуже тонка.
Автори із різних причин не завжди хочуть розкривати свою справжню особу, проте дехто робить це задля захисту особистого життя або з небажання ділитись власними травмами із широким загалом, а дехто вигадує собі біографію, щоб заслужити на схвалення і заробити додаткові бали в очах критиків і читачів.
І така брехня часом може бути дуже шкідливою.
У 1994 році в Австралії вийшов роман «Рука, що підписувала папери».
Його авторкою була молода письменниця українського походження Гелен Деміденко, яскрава представниця української діаспори в Австралії, що часто вдягала вишиванку і розповідала про традиції своєї родини.
А свій текст вона заснувала на досить темній особистій історії сімʼї свого батька, що пережив Голодомор та емігрував до Австралії, де працював таксистом.
В романі було дві часові лінії: Україна часів Другої Світової і сучасна Австралія.
Оповідачка Фіона Коваленко розповідає історію свого дядька Віталія, якого звинувачують у воєнних злочинах, бо той служив охоронцем і катом у таборі смерті Треблінка. Його брат Євген також брав участь у катуванні євреїв, а сестра Катерина вийшла заміж за офіцера СС, причетного до вбивств у Бабиному Яру.
Роман нібито покликаний пояснити, що спонукало українців ставати співучасниками нацистських злочинів, і переважно це пояснення зводилось до того, що свою ненависть до совєтської влади вони перенесли на євреїв, бо на них відігратись було простіше🙃
Твір здобув три літературні премії, одну з яких ще на етапі рукопису за рік до публікації, хоча деякі критики завважили історичні суперечності у тексті, які авторка виправдовувала тим, що спиралась лише на особисті свідчення родичів.
І якщо вже після цього коротенького опису сюжету вам закортіло помити очі, то далі буде тільки цікавіше, тому що за рік після епічного дебюту Гелен, у газеті The Courier-Mail вийшло розгромне викриття: авторка не мала до України жодного стосунку.
Насправді її звали Гелен Дарвілл, а обоє батьків походили з півночі Англії, і ці твердження особисто підтвердив рідний брат письменниці.
Гелен спочатку намагалась виправдатись і переконати читачів, що українське коріння в неї дійсно є, проте йдеться про більш далеку рідню, ніж вона спочатку зазначала.
Згодом вона визнала, що пішла на цей обман свідомо, щоб її роман сприйняли краще.
Виникла дискусія: чи хотіла вона висміяти австралійський літературний істеблішмент, який охоче підтримував авторів із «цікавим» етнічним походженням, чи просто використала вигадану біографію для просування книжки?
Та проблема була не лише у самій цій брехні, а і в тому, що роман не лише містив історичні неточності, а ще я підтримував антисемітські пояснення Голокосту і участі українціву ньому.
І якщо на це можна було трошки прикрити очі, вважаючи, що це достовірна особиста історія, і авторка просто переказала слова і думки своїх рідних без прикрас, то коли стало відомо про ошуканство, виходило, що вона свідомо поширює цю нездорову позицію.
А через деякий час авторку наздогнали і звинувачення у плагіаті, бо деякі уривки її твору були підозріло подібні до раніше опублікованих художніх та історичних текстів.
Втім, ані книгу, ані авторку не «закенселили», і згодом роман був перевиданий вже під її справжнім імʼям, хоча тривали суперечки, чи отримала б вона всі ті ж премії, якби не використала фальшиву біографію.
Ця полеміка стала одним із найвідоміших прикладів дискусії про те, наскільки біографія автора впливає на оцінку літератури.
Сама ж Гелен на якийсь час зникла з публічного простору, а у 2017 році повернулась під новим псевдонімом Гелен Дейл із черговим романом в жанрі альтернативної історії «Королівство проклятих» — про Римську імперію, що розвинула сучасні технології.
Після його виходу, до речі, письменницю знов звинувачували у плагіаті — цього разу щодо дописів в соцмережах без позначення автоства. Тож в цілому скидається на тяжкий випадок патологічної брехні🤪
Автори із різних причин не завжди хочуть розкривати свою справжню особу, проте дехто робить це задля захисту особистого життя або з небажання ділитись власними травмами із широким загалом, а дехто вигадує собі біографію, щоб заслужити на схвалення і заробити додаткові бали в очах критиків і читачів.
І така брехня часом може бути дуже шкідливою.
У 1994 році в Австралії вийшов роман «Рука, що підписувала папери».
Його авторкою була молода письменниця українського походження Гелен Деміденко, яскрава представниця української діаспори в Австралії, що часто вдягала вишиванку і розповідала про традиції своєї родини.
А свій текст вона заснувала на досить темній особистій історії сімʼї свого батька, що пережив Голодомор та емігрував до Австралії, де працював таксистом.
В романі було дві часові лінії: Україна часів Другої Світової і сучасна Австралія.
Оповідачка Фіона Коваленко розповідає історію свого дядька Віталія, якого звинувачують у воєнних злочинах, бо той служив охоронцем і катом у таборі смерті Треблінка. Його брат Євген також брав участь у катуванні євреїв, а сестра Катерина вийшла заміж за офіцера СС, причетного до вбивств у Бабиному Яру.
Роман нібито покликаний пояснити, що спонукало українців ставати співучасниками нацистських злочинів, і переважно це пояснення зводилось до того, що свою ненависть до совєтської влади вони перенесли на євреїв, бо на них відігратись було простіше
Твір здобув три літературні премії, одну з яких ще на етапі рукопису за рік до публікації, хоча деякі критики завважили історичні суперечності у тексті, які авторка виправдовувала тим, що спиралась лише на особисті свідчення родичів.
І якщо вже після цього коротенького опису сюжету вам закортіло помити очі, то далі буде тільки цікавіше, тому що за рік після епічного дебюту Гелен, у газеті The Courier-Mail вийшло розгромне викриття: авторка не мала до України жодного стосунку.
Насправді її звали Гелен Дарвілл, а обоє батьків походили з півночі Англії, і ці твердження особисто підтвердив рідний брат письменниці.
Гелен спочатку намагалась виправдатись і переконати читачів, що українське коріння в неї дійсно є, проте йдеться про більш далеку рідню, ніж вона спочатку зазначала.
Згодом вона визнала, що пішла на цей обман свідомо, щоб її роман сприйняли краще.
Виникла дискусія: чи хотіла вона висміяти австралійський літературний істеблішмент, який охоче підтримував авторів із «цікавим» етнічним походженням, чи просто використала вигадану біографію для просування книжки?
Та проблема була не лише у самій цій брехні, а і в тому, що роман не лише містив історичні неточності, а ще я підтримував антисемітські пояснення Голокосту і участі українціву ньому.
І якщо на це можна було трошки прикрити очі, вважаючи, що це достовірна особиста історія, і авторка просто переказала слова і думки своїх рідних без прикрас, то коли стало відомо про ошуканство, виходило, що вона свідомо поширює цю нездорову позицію.
А через деякий час авторку наздогнали і звинувачення у плагіаті, бо деякі уривки її твору були підозріло подібні до раніше опублікованих художніх та історичних текстів.
Втім, ані книгу, ані авторку не «закенселили», і згодом роман був перевиданий вже під її справжнім імʼям, хоча тривали суперечки, чи отримала б вона всі ті ж премії, якби не використала фальшиву біографію.
Ця полеміка стала одним із найвідоміших прикладів дискусії про те, наскільки біографія автора впливає на оцінку літератури.
Сама ж Гелен на якийсь час зникла з публічного простору, а у 2017 році повернулась під новим псевдонімом Гелен Дейл із черговим романом в жанрі альтернативної історії «Королівство проклятих» — про Римську імперію, що розвинула сучасні технології.
Після його виходу, до речі, письменницю знов звинувачували у плагіаті — цього разу щодо дописів в соцмережах без позначення автоства. Тож в цілому скидається на тяжкий випадок патологічної брехні
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🤯40❤11🍓2😁1
Карочі, трошки заспойлерю вам свій персональний проєкт, який готуюсь запустити буквально за кілька днів.
Він дуже важливий для мене, і останні пару тижнів я присвятила йому більшу частину свого часу, тому що дуже сильно ним загорілась.
Поки без деталей, але у ньому я поєдную два свої найсильніші захоплення: трукрайм і малювання, при чому не лише графіку.
Дуже сподіваюсь, що вам теж буде цікаво, і воно таке класне не лише в моїй голові😄
Але чесно, я поки в захваті від того, що виходить, тож лишилось завершити пару фінальних штрихів і нарешті анонсувати його відкрито🥹
Якщо не вибʼюсь з графіку, чекайте на новини в 20-х числах листопада😚
Він дуже важливий для мене, і останні пару тижнів я присвятила йому більшу частину свого часу, тому що дуже сильно ним загорілась.
Поки без деталей, але у ньому я поєдную два свої найсильніші захоплення: трукрайм і малювання, при чому не лише графіку.
Дуже сподіваюсь, що вам теж буде цікаво, і воно таке класне не лише в моїй голові
Але чесно, я поки в захваті від того, що виходить, тож лишилось завершити пару фінальних штрихів і нарешті анонсувати його відкрито
Якщо не вибʼюсь з графіку, чекайте на новини в 20-х числах листопада
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤49🔥13👏5❤🔥2
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Мої клуби поки на паузі до весни, але якщо у вас є свій — отут мої гарні знайомі, арт-студія Коло, пропонують круту штуку для книжкових клубів: виїздний майстер-клас з розфарбовування зрізів 🔥
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤37💋2🗿2❤🔥1🍓1