Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
📌❗️Деокупація Луганської області, можливо, буде найважчою в цілому в Україні
Ворог продовжує стягувати резерви, орки мали час на підготовку, суцільне мінування, лісиста місцевість і зомбування путіним - все це ускладнює просування ЗСУ на Луганському напрямку
📌Щодо втрат рашистів: нещодавно наші захисники вивели зі строю сотню кадрових російських військових, при цьому з нашого боку, навіть, жодного пораненого.
✅По позиціям у Білогорівці: ситуація абсолютно контрольована
Ворог продовжує стягувати резерви, орки мали час на підготовку, суцільне мінування, лісиста місцевість і зомбування путіним - все це ускладнює просування ЗСУ на Луганському напрямку
📌Щодо втрат рашистів: нещодавно наші захисники вивели зі строю сотню кадрових російських військових, при цьому з нашого боку, навіть, жодного пораненого.
✅По позиціям у Білогорівці: ситуація абсолютно контрольована
👍357❤132💩25🤮10👎6🤬2
📌 Поінформував про ситуацію на Луганщині на нараді з керівником ОП
Луганська область впевнено крокує шляхом деокупації. Ми налагоджуємо життєдіяльність, проте росіяни обстрілів не припиняють. Населення забезпечено усім необхідним, але проживати на звільнених територіях складно. Пропонуємо людям евакуацію, але, на жаль, селяни не охоче покидають свої домівки. Гуманітарні вантажі доставляються регулярно. Постійний зв‘язок налагоджено.
Ми максимально готові повертати життя у ще більше наших населених пунктів. Чекаємо тільки команди військових.
Загалом на нараді представників обласних військових адміністрацій обговорювалося також будівництво фортифікаційних споруд, забезпечення населених пунктів електроенергією та покращення комунікації між центральними й місцевими органами влади.
Крім того, очільник Офісу Глави держави Андрій Єрмак ініціював проведення чергового засідання президії Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України.
Луганська область впевнено крокує шляхом деокупації. Ми налагоджуємо життєдіяльність, проте росіяни обстрілів не припиняють. Населення забезпечено усім необхідним, але проживати на звільнених територіях складно. Пропонуємо людям евакуацію, але, на жаль, селяни не охоче покидають свої домівки. Гуманітарні вантажі доставляються регулярно. Постійний зв‘язок налагоджено.
Ми максимально готові повертати життя у ще більше наших населених пунктів. Чекаємо тільки команди військових.
Загалом на нараді представників обласних військових адміністрацій обговорювалося також будівництво фортифікаційних споруд, забезпечення населених пунктів електроенергією та покращення комунікації між центральними й місцевими органами влади.
Крім того, очільник Офісу Глави держави Андрій Єрмак ініціював проведення чергового засідання президії Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України.
👍219❤45💩17👎5🤮5🔥4🤬1
📌📌Не нехтуйте сигналами повітряної тривоги!
Шановні мешканці Луганщини, де б Ви не знаходилися!
Будьте обережними!
Знаходьтеся в укриттях!
Ворог вкрай підступний!
У випадку відсутності електроенергії, пам‘ятайте, що по всій країні працюють Пункти незламності, до яких Ви можете звернутися
Нас не зламати!
Тримаємося!
Шановні мешканці Луганщини, де б Ви не знаходилися!
Будьте обережними!
Знаходьтеся в укриттях!
Ворог вкрай підступний!
У випадку відсутності електроенергії, пам‘ятайте, що по всій країні працюють Пункти незламності, до яких Ви можете звернутися
Нас не зламати!
Тримаємося!
❤219👍56💩10🤬2🤮2👎1
📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою
Боєць Геннадій Гавриленко загинув 6 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання на Луганщині. Біля села Макіївка захисник отримав смертельні поранення внаслідок ворожого обстрілу. Йому було 50 років.
Геннадій народився у місті Краматорськ Донецької області. Навчався у місцевій школі №3. Здобув фах зварювальника у ПТУ №47. Строкову службу проходив в Естонії. Після служби працював на Новокраматорському машинобудівному заводі. Останнім місцем роботи була компанія «Вода Донбасу». У вільний час любив малювати, мав хист до музики, грав на гітарі і піаніно.
З перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів Геннадій пішов захищати рідні землі у складі місцевої ТРО. Служив у 106-му окремому батальйоні територіальної оборони військової частини А7272 ЗСУ.
Востаннє на зв'язок з рідними чоловік вийшов 3 грудня. Зателефонував мамі та сказав: «Мама, скоро переможемо, скоро все буде добре! Не переживай, перемога буде за нами. Людей би, звичайно, побільше, але нічого, ми справляємось, у нас чудовий склад, скоро буду вдома». А через три дні загинув.
Поховали захисника на Алеї Слави у рідному Краматорську. У Геннадія залишилися мама, дружина, пасинок та син від першого шлюбу.
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою
Боєць Геннадій Гавриленко загинув 6 грудня 2022 року під час виконання бойового завдання на Луганщині. Біля села Макіївка захисник отримав смертельні поранення внаслідок ворожого обстрілу. Йому було 50 років.
Геннадій народився у місті Краматорськ Донецької області. Навчався у місцевій школі №3. Здобув фах зварювальника у ПТУ №47. Строкову службу проходив в Естонії. Після служби працював на Новокраматорському машинобудівному заводі. Останнім місцем роботи була компанія «Вода Донбасу». У вільний час любив малювати, мав хист до музики, грав на гітарі і піаніно.
З перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів Геннадій пішов захищати рідні землі у складі місцевої ТРО. Служив у 106-му окремому батальйоні територіальної оборони військової частини А7272 ЗСУ.
Востаннє на зв'язок з рідними чоловік вийшов 3 грудня. Зателефонував мамі та сказав: «Мама, скоро переможемо, скоро все буде добре! Не переживай, перемога буде за нами. Людей би, звичайно, побільше, але нічого, ми справляємось, у нас чудовий склад, скоро буду вдома». А через три дні загинув.
Поховали захисника на Алеї Слави у рідному Краматорську. У Геннадія залишилися мама, дружина, пасинок та син від першого шлюбу.
❤374👍36💩11🤬2
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
📌 ❗️росія поступово перетворює Луганщину на концтабір
📍рашисти закривають міста, пересування окупованими територіями тільки за перепустками, «виховання населення» у катівнях, з яких багато хто не повертається.
📍орки хочуть створити на окупованій Луганщині сім тюрем, аби було куди закривати тих, хто відмовляється воювати - своїх дезертирів, та залякувати мирних людей
✅ «Бавовна» у Кремінній та Рубіжному: постраждали десятки орків
📍рашисти закривають міста, пересування окупованими територіями тільки за перепустками, «виховання населення» у катівнях, з яких багато хто не повертається.
📍орки хочуть створити на окупованій Луганщині сім тюрем, аби було куди закривати тих, хто відмовляється воювати - своїх дезертирів, та залякувати мирних людей
✅ «Бавовна» у Кремінній та Рубіжному: постраждали десятки орків
🤬298👍86🤮21💩15❤12🔥2
📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує захисників України, родом із Луганщини
Військовослужбовець Олексій Льон загинув 5 січня 2023 року у бою з окупантами на Донеччині. Бійцю було 49 років.
Олексій народився у місті Рубіжне Луганської області. Навчався у місцевій школі. Потім закінчив Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Після проходження військової служби у Шепетівці Хмельницької області повернувся до рідного міста. Працював апаратником 4-го розряду у ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Зоря». Обожнював рибалку. У вільний час збирав ретро-велосипеди.
З початком повномасштабного вторгнення боровся із російськими окупантами у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила.
«Я працював з ним тривалий час на виробництві. Дуже відповідальна і чуйна людина. Таким він і залишається в наших серцях», – написав Володимир Смаглюк.
«Олексій... Не можу повірити. Ця дитина завжди була на боці правди та добра, не сховався і не втік і зараз. Вічна і світла пам'ять», – написала землячка загиблого Олена Масленнікова.
«Світла пам'ять тобі, Олексію. Я особисто знала цього чоловіка, він був дуже гарною людиною доброю, завжди привітливий веселий. Спочивай з миром. Щирі співчуття рідним», – написала знайома Марина Косяк.
Поховали Олексія на Личаківському кладовищі у Львові. У захисника залишилися дружина, донька, пасербиця, сестра та брат.
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує захисників України, родом із Луганщини
Військовослужбовець Олексій Льон загинув 5 січня 2023 року у бою з окупантами на Донеччині. Бійцю було 49 років.
Олексій народився у місті Рубіжне Луганської області. Навчався у місцевій школі. Потім закінчив Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського». Після проходження військової служби у Шепетівці Хмельницької області повернувся до рідного міста. Працював апаратником 4-го розряду у ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Зоря». Обожнював рибалку. У вільний час збирав ретро-велосипеди.
З початком повномасштабного вторгнення боровся із російськими окупантами у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила.
«Я працював з ним тривалий час на виробництві. Дуже відповідальна і чуйна людина. Таким він і залишається в наших серцях», – написав Володимир Смаглюк.
«Олексій... Не можу повірити. Ця дитина завжди була на боці правди та добра, не сховався і не втік і зараз. Вічна і світла пам'ять», – написала землячка загиблого Олена Масленнікова.
«Світла пам'ять тобі, Олексію. Я особисто знала цього чоловіка, він був дуже гарною людиною доброю, завжди привітливий веселий. Спочивай з миром. Щирі співчуття рідним», – написала знайома Марина Косяк.
Поховали Олексія на Личаківському кладовищі у Львові. У захисника залишилися дружина, донька, пасербиця, сестра та брат.
❤401👍54🤮11💩5
📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою
Десантник Олег Богуш, позивний Ipod, загинув 6 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання в районі села Площанка на Луганщині. Захиснику було 25 років.
Олег народився у Львові. Навчався у місцевій школі №98. Потім здобув фах столяра у Львівському вищому політехнічному училищі. Працював за спеціальністю. Останнім місцем роботи була меблева фірма «Єкухня». Цікавився програмуванням, мав намір після війни пройти навчання.
У 2017 році був призваний на строкову службу в НГУ. Після кількох місяців підписав контракт на 3 роки. Проходив службу у 27-й Печерській бригаді (в/ч 3066) у Києві. Коли контракт закінчився, повернувся у рідне місто.
Влітку 2020 року Олег одружився із коханою Юлією. На початку лютого 2021-го у пари народилася донечка. Вони мріяли про щасливе майбутнє та будували плани. Але не судилося.
Під час повномасштабної війни Олег пішов служити до Збройних сил України. У складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади вирушив на війну.
«Олег був веселою людиною і хорошим другом. Дуже любив свою родину», – зазначила дружина полеглого воїна Юлія.
Поховали військовослужбовця на Марсовому полі у Львові. В Олега залишилися мама, дружина і донечка, якій на момент загибелі тата не було і двох років.
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою
Десантник Олег Богуш, позивний Ipod, загинув 6 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання в районі села Площанка на Луганщині. Захиснику було 25 років.
Олег народився у Львові. Навчався у місцевій школі №98. Потім здобув фах столяра у Львівському вищому політехнічному училищі. Працював за спеціальністю. Останнім місцем роботи була меблева фірма «Єкухня». Цікавився програмуванням, мав намір після війни пройти навчання.
У 2017 році був призваний на строкову службу в НГУ. Після кількох місяців підписав контракт на 3 роки. Проходив службу у 27-й Печерській бригаді (в/ч 3066) у Києві. Коли контракт закінчився, повернувся у рідне місто.
Влітку 2020 року Олег одружився із коханою Юлією. На початку лютого 2021-го у пари народилася донечка. Вони мріяли про щасливе майбутнє та будували плани. Але не судилося.
Під час повномасштабної війни Олег пішов служити до Збройних сил України. У складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади вирушив на війну.
«Олег був веселою людиною і хорошим другом. Дуже любив свою родину», – зазначила дружина полеглого воїна Юлія.
Поховали військовослужбовця на Марсовому полі у Львові. В Олега залишилися мама, дружина і донечка, якій на момент загибелі тата не було і двох років.
❤427👍49💩16👎2
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
📌 🤩Прикордонники відправили на орбіту ворожий склад з БК
Аеророзвідка ДПСУ виявила ворожий склад на Луганщині. Дочекавшись поки окупанти підвезуть туди ресурси, охоронці кордону передали координати артилеристам ЗСУ.
Точним ударом тилову базу знищено. Від детонації боєприпасів в повітря злетіла й автівка, яка транспортувала вантаж. Втрати противника встановлюються🔥
Джерело: СтратКом ЗСУ
Аеророзвідка ДПСУ виявила ворожий склад на Луганщині. Дочекавшись поки окупанти підвезуть туди ресурси, охоронці кордону передали координати артилеристам ЗСУ.
Точним ударом тилову базу знищено. Від детонації боєприпасів в повітря злетіла й автівка, яка транспортувала вантаж. Втрати противника встановлюються🔥
Джерело: СтратКом ЗСУ
👍417🔥111🤮13💩11❤3
📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою
Старший лейтенант Вадим Гаврисюк, позивний Шаман, загинув 31 жовтня 2022 року у бою з окупантами під Сватовим на Луганщині. Офіцеру було 24 роки.
Вадим народився у селі Новий Загорів на Волині. Закінчив Одеську військову академію. Активно займався спортом. Любив подорожувати, цікавився автомобілями й технікою. Жив у селищі Локачі рідної області.
Після випуску служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді Збройних сил України. Під час повномасштабної війни командував ротою. Брав участь у боях за Київську область: Ірпінь, Буча, Гостомель, Ворзель. Навесні і влітку був нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІІ і ІІ ступенів.
«Я мав за честь служити під його командуванням. Вдячний долі, що служив з ним. Назавжди в моєму серці», – зазначив бойовий побратим Грізлі.
«Ця міна розірвалася в серці кожного, хто його знає... і залишила тисячі уламків... Пошматувала ще більше душі, які від трагічних звісток вже стали як друшляк. Від цієї втрати не стримались сльози навіть у тих «броньованих» серцях, які давали собі слово триматися до Перемоги й оплакувати своїх вже після, бо ж треба тримати розум холодним, бо ж треба випалити цю нечисть з нашої землі, бо ж треба віддати всі «борги» за всіх, бо ще багато роботи..., а треба ж – до кінця!.. Воїн-богатир, дуб, кремінь! Вадим просто розривав суперників своїми спортивними рекордами у військовому багатоборстві, й робив це з такою ж легкістю та завзятістю, як і нищив ворогів на цій проклятій війні. Ми втратили. Україна втратила. Ще одного неймовірно сміливого та відчайдушного Воїна забрала в свою бездонну пащеку війна» – написала подруга Зоя Свента.
Посмертно старший лейтенант Гаврисюк нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Поховали Героя на Волині. У Вадима залишилися батьки і вагітна наречена.
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою
Старший лейтенант Вадим Гаврисюк, позивний Шаман, загинув 31 жовтня 2022 року у бою з окупантами під Сватовим на Луганщині. Офіцеру було 24 роки.
Вадим народився у селі Новий Загорів на Волині. Закінчив Одеську військову академію. Активно займався спортом. Любив подорожувати, цікавився автомобілями й технікою. Жив у селищі Локачі рідної області.
Після випуску служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді Збройних сил України. Під час повномасштабної війни командував ротою. Брав участь у боях за Київську область: Ірпінь, Буча, Гостомель, Ворзель. Навесні і влітку був нагороджений орденами Богдана Хмельницького ІІІ і ІІ ступенів.
«Я мав за честь служити під його командуванням. Вдячний долі, що служив з ним. Назавжди в моєму серці», – зазначив бойовий побратим Грізлі.
«Ця міна розірвалася в серці кожного, хто його знає... і залишила тисячі уламків... Пошматувала ще більше душі, які від трагічних звісток вже стали як друшляк. Від цієї втрати не стримались сльози навіть у тих «броньованих» серцях, які давали собі слово триматися до Перемоги й оплакувати своїх вже після, бо ж треба тримати розум холодним, бо ж треба випалити цю нечисть з нашої землі, бо ж треба віддати всі «борги» за всіх, бо ще багато роботи..., а треба ж – до кінця!.. Воїн-богатир, дуб, кремінь! Вадим просто розривав суперників своїми спортивними рекордами у військовому багатоборстві, й робив це з такою ж легкістю та завзятістю, як і нищив ворогів на цій проклятій війні. Ми втратили. Україна втратила. Ще одного неймовірно сміливого та відчайдушного Воїна забрала в свою бездонну пащеку війна» – написала подруга Зоя Свента.
Посмертно старший лейтенант Гаврисюк нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Поховали Героя на Волині. У Вадима залишилися батьки і вагітна наречена.
❤390👍38💩14🤮2
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
📌 У лютому очікуємо на прибуття на Луганський фронт чергових свіжомобілізованих з росії
Ситуація залишається стабільною, у Білогорівці тримаємо оборону, на Сватівсько-Кремінському напрямку потроху рухаємося вперед. Швидко це робити не вдається через щільну замінованість території.
Луганська лінія фронту завалена тілами рашистів, здельшого - це вагнерівці, яких росія вважає виключно гарматним м‘ясом. Кремінну ворог підсилює кадровими військовими, поки чекають на свіжомобілізованних, але ситуацію це не змінює.
Окрім того, російська медицина також працює на Україну та добиває важкохворих вагнерівців: вони хворіють інфекційними хворобами, а лікувати їх не поспішають - лікарі бояться за себе.
Ситуація залишається стабільною, у Білогорівці тримаємо оборону, на Сватівсько-Кремінському напрямку потроху рухаємося вперед. Швидко це робити не вдається через щільну замінованість території.
Луганська лінія фронту завалена тілами рашистів, здельшого - це вагнерівці, яких росія вважає виключно гарматним м‘ясом. Кремінну ворог підсилює кадровими військовими, поки чекають на свіжомобілізованних, але ситуацію це не змінює.
Окрім того, російська медицина також працює на Україну та добиває важкохворих вагнерівців: вони хворіють інфекційними хворобами, а лікувати їх не поспішають - лікарі бояться за себе.
👍293🤮21🤬13❤9💩9🔥2
📌 Війна за нашу свободу почалася ще тоді і продовжується через 105 років сьогодні.
На початку повномасштабного вторгнення, 1 березня 2022 року, російські окупаційні війська дійшли до станції Крути, що на Чернігівщині. Там вони у звичному для себе варварському стилі спочатку обстріляли меморіал пам’яті Героїв Крут 1918 року, а потім радісно фотографувалися на його фоні. Та вже за кілька годин ЗСУ й місцева тероборона знищили російських загарбників.
Крутівська ТГ повідомила, що трупи окупантів довелося вивозити на двох КАМАЗах.
Як тут не згадати слова Євгена Маланюка: «А ще казали, що нібито історія не повторюється. Наша напевно».
Крути стали легендою, символом жертовності та незламності українців. Ми віддаємо шану стійкості та мужності хлопців, які, так само як сьогоднішні захисники України, стали на захист країни та є гідним прикладом майбутнім поколінням. Минуло 105 років, а ми знову змушені обороняти власну незалежність. Битва за майбутнє триває…
На початку повномасштабного вторгнення, 1 березня 2022 року, російські окупаційні війська дійшли до станції Крути, що на Чернігівщині. Там вони у звичному для себе варварському стилі спочатку обстріляли меморіал пам’яті Героїв Крут 1918 року, а потім радісно фотографувалися на його фоні. Та вже за кілька годин ЗСУ й місцева тероборона знищили російських загарбників.
Крутівська ТГ повідомила, що трупи окупантів довелося вивозити на двох КАМАЗах.
Як тут не згадати слова Євгена Маланюка: «А ще казали, що нібито історія не повторюється. Наша напевно».
Крути стали легендою, символом жертовності та незламності українців. Ми віддаємо шану стійкості та мужності хлопців, які, так само як сьогоднішні захисники України, стали на захист країни та є гідним прикладом майбутнім поколінням. Минуло 105 років, а ми знову змушені обороняти власну незалежність. Битва за майбутнє триває…
❤304👍64🤮14💩11
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
📌 ❗️окупанти змушують населення покидати селища та міста поблизу лінії фронту
Уточнюємо інформацію щодо деталей цієї «евакуації»
Уточнюємо інформацію щодо деталей цієї «евакуації»
👍134❤25💩21🤬12🤮12🔥1
📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою
Штаб-сержант Руслан Плахов, позивний Кошмар, загинув 30 жовтня 2022 року у бою з окупантами під Сватовим на Луганщині. Воїну було 46 років.
Руслан народився у місті Шепетівка Хмельницької області. Навчався у місцевій школі №6. Закінчив школу прапорщиків і пов’язав своє життя з армією. Після відставки працював контролером у «КП Ринок» у рідному місті.
Чоловік став на захист України з початку російсько-української війни 2014 року. Брав участь в АТО/ООС. За час служби неодноразово був відзначений нагородами. Побратими пригадують його як мудрого, досвідченого, справедливого, впевненого бійця і надійного друга.
Під час повномасштабної війни Кошмар продовжував захищати рідну країну. Був головним сержантом роти у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді Збройних сил України. Брав участь у боях за Київську область.
У 2022 році штаб-сержант Плахов став повним кавалером ордена «За мужність», останньою відзнакою нагороджений вже посмертно.
«Його поважали та любили, цінували за досвід, мудрість, впевненість і легкий характер. Для більшості він був більше, ніж просто побратим. Для багатьох він був як батько. Твердий у рішеннях, справедливий у суперечках, безжальний у бою», – розповіли у Шепетівській міській раді.
Поховали захисника у рідному місті. У Руслана залишилися батьки, дружина і дві доньки.
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою
Штаб-сержант Руслан Плахов, позивний Кошмар, загинув 30 жовтня 2022 року у бою з окупантами під Сватовим на Луганщині. Воїну було 46 років.
Руслан народився у місті Шепетівка Хмельницької області. Навчався у місцевій школі №6. Закінчив школу прапорщиків і пов’язав своє життя з армією. Після відставки працював контролером у «КП Ринок» у рідному місті.
Чоловік став на захист України з початку російсько-української війни 2014 року. Брав участь в АТО/ООС. За час служби неодноразово був відзначений нагородами. Побратими пригадують його як мудрого, досвідченого, справедливого, впевненого бійця і надійного друга.
Під час повномасштабної війни Кошмар продовжував захищати рідну країну. Був головним сержантом роти у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді Збройних сил України. Брав участь у боях за Київську область.
У 2022 році штаб-сержант Плахов став повним кавалером ордена «За мужність», останньою відзнакою нагороджений вже посмертно.
«Його поважали та любили, цінували за досвід, мудрість, впевненість і легкий характер. Для більшості він був більше, ніж просто побратим. Для багатьох він був як батько. Твердий у рішеннях, справедливий у суперечках, безжальний у бою», – розповіли у Шепетівській міській раді.
Поховали захисника у рідному місті. У Руслана залишилися батьки, дружина і дві доньки.
❤337👍40💩10🤮2
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
📌 «рашистська евакуація»: їдьте куди хочете, а у вашому будинку житимуть «вагнерівці»
окупанти виганяють людей зі своїх будинків вздовж лінії фронту під видом «евакуації». Пусте житло використовують як приміщення для проживання своїх солдатів. Куди вивозять людей невідомо.
І російський паспорт від такого «прохання виїхати» не допоможе.
Хоча і паспорти, які видають на окупованих територіях Луганщини теж не справжні російські, адже мають купу обмежень. З таким паспортом в росії - ти ніхто
На наших людей росії плювати, їм потрібні лише території!!!
окупанти виганяють людей зі своїх будинків вздовж лінії фронту під видом «евакуації». Пусте житло використовують як приміщення для проживання своїх солдатів. Куди вивозять людей невідомо.
І російський паспорт від такого «прохання виїхати» не допоможе.
Хоча і паспорти, які видають на окупованих територіях Луганщини теж не справжні російські, адже мають купу обмежень. З таким паспортом в росії - ти ніхто
На наших людей росії плювати, їм потрібні лише території!!!
🤬157💩55👍32🔥5❤3🤮3
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
📌 росіяни продовжуть обстрілювати деокуповані села
До мирного населення приходить усвідомлення, що евакуюватися таки треба
Сьогодні поліцейські разом з нашим представником ОВА евакуювали 72-річного мешканця Невського
Дружина чоловіка евакуювалася раніше, а він сам вирішив залишитись у рідному будинку. Але зараз, дідусь, розуміючи, що окупаційні війська все частіше завдають ударів по помешканням мирних громадян, також вирішив виїхати.
Вже сьогодні чоловіка буде доставлено до доньки у Дніпро.
Продовжуємо наполягати на евакуації, бо ворог не полишає в спокої звільнені населені пункти.
Відео: Поліція Луганщини
До мирного населення приходить усвідомлення, що евакуюватися таки треба
Сьогодні поліцейські разом з нашим представником ОВА евакуювали 72-річного мешканця Невського
Дружина чоловіка евакуювалася раніше, а він сам вирішив залишитись у рідному будинку. Але зараз, дідусь, розуміючи, що окупаційні війська все частіше завдають ударів по помешканням мирних громадян, також вирішив виїхати.
Вже сьогодні чоловіка буде доставлено до доньки у Дніпро.
Продовжуємо наполягати на евакуації, бо ворог не полишає в спокої звільнені населені пункти.
Відео: Поліція Луганщини
👍217❤55💩14🤬9🤮4