📌 У лютому очікуємо на прибуття на Луганський фронт чергових свіжомобілізованих з росії

Ситуація залишається стабільною, у Білогорівці тримаємо оборону, на Сватівсько-Кремінському напрямку потроху рухаємося вперед. Швидко це робити не вдається через щільну замінованість території.

Луганська лінія фронту завалена тілами рашистів, здельшого - це вагнерівці, яких росія вважає виключно гарматним м‘ясом. Кремінну ворог підсилює кадровими військовими, поки чекають на свіжомобілізованних, але ситуацію це не змінює.

Окрім того, російська медицина також працює на Україну та добиває важкохворих вагнерівців: вони хворіють інфекційними хворобами, а лікувати їх не поспішають - лікарі бояться за себе.

📌 ❗️окупанти змушують населення покидати селища та міста поблизу лінії фронту

Уточнюємо інформацію щодо деталей цієї «евакуації»

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою

Штаб-сержант Руслан Плахов, позивний Кошмар, загинув 30 жовтня 2022 року у бою з окупантами під Сватовим на Луганщині. Воїну було 46 років.
Руслан народився у місті Шепетівка Хмельницької області. Навчався у місцевій школі №6. Закінчив школу прапорщиків і пов’язав своє життя з армією. Після відставки працював контролером у «КП Ринок» у рідному місті.
Чоловік став на захист України з початку російсько-української війни 2014 року. Брав участь в АТО/ООС. За час служби неодноразово був відзначений нагородами. Побратими пригадують його як мудрого, досвідченого, справедливого, впевненого бійця і надійного друга.
Під час повномасштабної війни Кошмар продовжував захищати рідну країну. Був головним сержантом роти у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді Збройних сил України. Брав участь у боях за Київську область.
У 2022 році штаб-сержант Плахов став повним кавалером ордена «За мужність», останньою відзнакою нагороджений вже посмертно.
«Його поважали та любили, цінували за досвід, мудрість, впевненість і легкий характер. Для більшості він був більше, ніж просто побратим. Для багатьох він був як батько. Твердий у рішеннях, справедливий у суперечках, безжальний у бою», – розповіли у Шепетівській міській раді.
Поховали захисника у рідному місті. У Руслана залишилися батьки, дружина і дві доньки.

📌 «рашистська евакуація»: їдьте куди хочете, а у вашому будинку житимуть «вагнерівці»

окупанти виганяють людей зі своїх будинків вздовж лінії фронту під видом «евакуації». Пусте житло використовують як приміщення для проживання своїх солдатів. Куди вивозять людей невідомо.
І російський паспорт від такого «прохання виїхати» не допоможе.
Хоча і паспорти, які видають на окупованих територіях Луганщини теж не справжні російські, адже мають купу обмежень. З таким паспортом в росії - ти ніхто

На наших людей росії плювати, їм потрібні лише території!!!

📌 росіяни продовжуть обстрілювати деокуповані села
До мирного населення приходить усвідомлення, що евакуюватися таки треба

Сьогодні поліцейські разом з нашим представником ОВА евакуювали 72-річного мешканця Невського

Дружина чоловіка евакуювалася раніше, а він сам вирішив залишитись у рідному будинку. Але зараз, дідусь, розуміючи, що окупаційні війська все частіше завдають ударів по помешканням мирних громадян, також вирішив виїхати.

Вже сьогодні чоловіка буде доставлено до доньки у Дніпро.

Продовжуємо наполягати на евакуації, бо ворог не полишає в спокої звільнені населені пункти.

Відео: Поліція Луганщини

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою

Сержант Микола Літвінов загинув 2 січня 2023 року під час артилерійського обстрілу позицій під Бахмутом на Донеччині. Бійцю було 23 роки.
Микола народився у селі Морозівка Луганської області. Навчався у місцевій школі. У вільний час займався спортом та брав участь у спортивних змаганнях. У 2021 році здобув фах вчителя фізичної культури та виховання у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка. Після випуску працював за спеціальністю у школі.

У вересні 2021-го чоловік приєднався до лав Державної прикордонної служби України. Під час повномасштабного російського вторгнення Микола захищав рідні землі у складі 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Обіймав посаду техніка-водія першої прикордонної застави відділу прикордонної служби №1.

11 грудня 2022 року Микола востаннє бачив кохану дружину, яка чекала на їхнього первістка. А в січні загинув.

«Ціною нашої безпеки є втрачені життя героїв України. Серед них наш студент. Ніщо не замінить втрату сина, чоловіка, батька! Співчуваємо близьким та рідним Миколи! Він був справжнім патріотом, без найменшого сумніву боронив своїх рідних, нас та нашу країну від загарбників. Ми його знаємо з 1 курсу як активного та завжди з усмішкою студента! Так, з усмішкою він назавжди залишиться у нашій пам’яті», – зазначили на сторінці інституту, де вчився загиблий.

Поховали прикордонника у Харкові. У Миколи залишились батьки і вагітна дружина.

📌 ❗️рашисти однозначно готуються до чогось на східному фронті у лютому

У наступному місяці якраз завершується навчальний курс свіжомобілізованих і, скоріше за все, вони приїдуть на Луганщину

Окупанти поставили гауляйтерам тимчасово
окупованих територій Луганщини ультиматум: або рф вийде до 1 квітня до адміністративних кордонів області, або будуть "кадрові рішення".

Депортація людей з окупованих територій, які проживають недалеко від лінії фронту, триває. рашисти бояться, що люди передають інформацію про їхнє розташування ЗСУ

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою

29-річний головний сержант Михайло Бондарчук загинув 7 вересня 2022 року під час оборони Харківщини від окупантів. Біля села Волохів Яр боєць отримав смертельні поранення внаслідок ворожого авіаційного удару.
Михайло народився в селі Колом’є Хмельницької області. Закінчив місцеву школу. Потім здобув фах провідника у Козятинському технікумі.
2016 року вступив до лав Національної гвардії України. Служив у 15-му окремому Слов'янському полку, що дислокувався на Донбасі. Брав участь в АТО/ООС.
З першого дня повномасштабного російського вторгнення Михайло продовжив захищати Україну. Брав участь в обороні Луганщини. Був нагороджений за доблесну службу.
«В ці скорботні дні вся громада глибоко сумує та співчуває батькам і родині Михайла. Прийміть слова подяки за те, що виховали патріота, вірного сина та справжнього захисника України, і нехай Господь Бог допомагає Вам перенести цей важкий біль втрати рідної людини. Світлий спомин про мужнього захисника України назавжди залишиться в наших серцях», – написали у Крупецькій сільраді.
Поховали захисника у рідному селі на Хмельниччині. У Михайла залишилися дружина Марія і донька Даша.

📌 ❗️росіяни готуються до свого майбутнього наступу, але і зараз атак не припиняють

У лютому на Луганщину приїдуть вже підготовлені свіжомобілізовані орки - росія робить у наступі ставку на них.
Масового перекидання ворожої техніки на наш напрямок - поки не спостерігається.

Наші захисники зараз впевнено тримаються на своїх позиціях, все стабільно як у Білогорівці, так і на Сватівсько-Кремінському напрямку.

Ми теж готові.

📌 Разом з заступником керівника Офісу Президента Кулеба Олексій завітали до волонтерів з Help For Ukraine

Подякував за підтримку Луганщини протягом цього важкого періоду після повномасштабного вторгнення рашистів.
Зокрема, організація вже допомагала області з медобладнанням для наших релокованих лікарень, підтримала ВПО та військових нашого напрямку.

Обговорили також і майбутню співпрацю, і знову це буде медична сфера.
Наші лікарні поступово стають на ноги, наші лікарі лікують не лише луганських ВПО, а і інших громадян по місцю розташування.
Луганщина демонструє гідний рівень медицини.
Ми не зупинятимемося і, як і вдома, матимемо все необхідне для надання якісної медичної допомоги населенню.
У цьому нам радо сприяють і міжнародні організації, і волонтери.

Дякую Євген Кошовий, що підтримуєш рідну Луганську область!

Разом до Перемоги!🇺🇦

📌 рашисти гатять по деокупованим селам: у Невському поранено місцеву мешканку

Звільнені території продовжують потерпати від ворожих обстрілів.
Вчора на одне з подвір‘їв жителів села Невське прилетів російський снаряд, зачепило його власницю, що знаходилася в той момент на вулиці. Жінку поранено в ногу.
Її одразу було евакуйовано до лікарні на Донеччині.

Наполягаємо на евакуації мирних, але, на жаль, відмова. Залишити власний дім - непросто.

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою

Солдат Максим Биць, позивний Мак, загинув 11 вересня 2022 року, обороняючи Україну від окупантів у селищі Білогорівка Луганської області. Ворожа куля влучила йому в серце. У серпні захиснику виповнилося 37 років.
Максим народився у селі Неменка Вінницької області. Закінчив Одеську державну академію будівництва та архітектури. Оселився у Вінниці. Працював логістом на місцевому підприємстві. Останній рік був дезінфектором на фірмі «Спецспектр». У вільний час обожнював рибалити,навіть свою маленьку доньку навчив цій справі.
На другий день повномасштабної війни Максима мобілізували до лав 8-го полку оперативного призначення імені Івана Богуна Національної гвардії України. Був снайпером. Брав участь в обороні Київської області. Потім їх підрозділ вирушив на схід.
«Максим був дуже доброю і чуйною людиною. Найкращий батько для маленької донечки та найкоханіший чоловік. Люблячий син і брат. Ми планували купити невеличку дачу і викопати свій ставок. Він ще дуже сильно хотів поїхати на відпочинок за кордон. Ми зробили паспорти, але клята війна так і не дала здійснити цей план», – розповіла дружина загиблого.
«Макс, ти наш Герой. Як так сталося? На моє запитання в групі 11-А класу в травні 2022: «Макс, ти на війні, чим ми можемо допомогти?», він відписав лише – купіть мені квиток додому, дуже втомився спати в бліндажах і окопах. Рідний наш! Такий добрий! Такий завжди був чуйний і легкий на підйом! Ми його називали наш Васюня. Така трагедія, такий біль» – написав однокласник Костянтин Станіславський.

Поховали військовослужбовця на Алеї слави нового кладовища в Сабарові на Вінниччині. У Максима залишилися батьки, брат Микола, дружина Інна та донька Софія.