📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою

Сержант Микола Літвінов загинув 2 січня 2023 року під час артилерійського обстрілу позицій під Бахмутом на Донеччині. Бійцю було 23 роки.
Микола народився у селі Морозівка Луганської області. Навчався у місцевій школі. У вільний час займався спортом та брав участь у спортивних змаганнях. У 2021 році здобув фах вчителя фізичної культури та виховання у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка. Після випуску працював за спеціальністю у школі.

У вересні 2021-го чоловік приєднався до лав Державної прикордонної служби України. Під час повномасштабного російського вторгнення Микола захищав рідні землі у складі 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Обіймав посаду техніка-водія першої прикордонної застави відділу прикордонної служби №1.

11 грудня 2022 року Микола востаннє бачив кохану дружину, яка чекала на їхнього первістка. А в січні загинув.

«Ціною нашої безпеки є втрачені життя героїв України. Серед них наш студент. Ніщо не замінить втрату сина, чоловіка, батька! Співчуваємо близьким та рідним Миколи! Він був справжнім патріотом, без найменшого сумніву боронив своїх рідних, нас та нашу країну від загарбників. Ми його знаємо з 1 курсу як активного та завжди з усмішкою студента! Так, з усмішкою він назавжди залишиться у нашій пам’яті», – зазначили на сторінці інституту, де вчився загиблий.

Поховали прикордонника у Харкові. У Миколи залишились батьки і вагітна дружина.

📌 ❗️рашисти однозначно готуються до чогось на східному фронті у лютому

У наступному місяці якраз завершується навчальний курс свіжомобілізованих і, скоріше за все, вони приїдуть на Луганщину

Окупанти поставили гауляйтерам тимчасово
окупованих територій Луганщини ультиматум: або рф вийде до 1 квітня до адміністративних кордонів області, або будуть "кадрові рішення".

Депортація людей з окупованих територій, які проживають недалеко від лінії фронту, триває. рашисти бояться, що люди передають інформацію про їхнє розташування ЗСУ

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою

29-річний головний сержант Михайло Бондарчук загинув 7 вересня 2022 року під час оборони Харківщини від окупантів. Біля села Волохів Яр боєць отримав смертельні поранення внаслідок ворожого авіаційного удару.
Михайло народився в селі Колом’є Хмельницької області. Закінчив місцеву школу. Потім здобув фах провідника у Козятинському технікумі.
2016 року вступив до лав Національної гвардії України. Служив у 15-му окремому Слов'янському полку, що дислокувався на Донбасі. Брав участь в АТО/ООС.
З першого дня повномасштабного російського вторгнення Михайло продовжив захищати Україну. Брав участь в обороні Луганщини. Був нагороджений за доблесну службу.
«В ці скорботні дні вся громада глибоко сумує та співчуває батькам і родині Михайла. Прийміть слова подяки за те, що виховали патріота, вірного сина та справжнього захисника України, і нехай Господь Бог допомагає Вам перенести цей важкий біль втрати рідної людини. Світлий спомин про мужнього захисника України назавжди залишиться в наших серцях», – написали у Крупецькій сільраді.
Поховали захисника у рідному селі на Хмельниччині. У Михайла залишилися дружина Марія і донька Даша.

📌 ❗️росіяни готуються до свого майбутнього наступу, але і зараз атак не припиняють

У лютому на Луганщину приїдуть вже підготовлені свіжомобілізовані орки - росія робить у наступі ставку на них.
Масового перекидання ворожої техніки на наш напрямок - поки не спостерігається.

Наші захисники зараз впевнено тримаються на своїх позиціях, все стабільно як у Білогорівці, так і на Сватівсько-Кремінському напрямку.

Ми теж готові.

📌 Разом з заступником керівника Офісу Президента Кулеба Олексій завітали до волонтерів з Help For Ukraine

Подякував за підтримку Луганщини протягом цього важкого періоду після повномасштабного вторгнення рашистів.
Зокрема, організація вже допомагала області з медобладнанням для наших релокованих лікарень, підтримала ВПО та військових нашого напрямку.

Обговорили також і майбутню співпрацю, і знову це буде медична сфера.
Наші лікарні поступово стають на ноги, наші лікарі лікують не лише луганських ВПО, а і інших громадян по місцю розташування.
Луганщина демонструє гідний рівень медицини.
Ми не зупинятимемося і, як і вдома, матимемо все необхідне для надання якісної медичної допомоги населенню.
У цьому нам радо сприяють і міжнародні організації, і волонтери.

Дякую Євген Кошовий, що підтримуєш рідну Луганську область!

Разом до Перемоги!🇺🇦

📌 рашисти гатять по деокупованим селам: у Невському поранено місцеву мешканку

Звільнені території продовжують потерпати від ворожих обстрілів.
Вчора на одне з подвір‘їв жителів села Невське прилетів російський снаряд, зачепило його власницю, що знаходилася в той момент на вулиці. Жінку поранено в ногу.
Її одразу було евакуйовано до лікарні на Донеччині.

Наполягаємо на евакуації мирних, але, на жаль, відмова. Залишити власний дім - непросто.

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою

Солдат Максим Биць, позивний Мак, загинув 11 вересня 2022 року, обороняючи Україну від окупантів у селищі Білогорівка Луганської області. Ворожа куля влучила йому в серце. У серпні захиснику виповнилося 37 років.
Максим народився у селі Неменка Вінницької області. Закінчив Одеську державну академію будівництва та архітектури. Оселився у Вінниці. Працював логістом на місцевому підприємстві. Останній рік був дезінфектором на фірмі «Спецспектр». У вільний час обожнював рибалити,навіть свою маленьку доньку навчив цій справі.
На другий день повномасштабної війни Максима мобілізували до лав 8-го полку оперативного призначення імені Івана Богуна Національної гвардії України. Був снайпером. Брав участь в обороні Київської області. Потім їх підрозділ вирушив на схід.
«Максим був дуже доброю і чуйною людиною. Найкращий батько для маленької донечки та найкоханіший чоловік. Люблячий син і брат. Ми планували купити невеличку дачу і викопати свій ставок. Він ще дуже сильно хотів поїхати на відпочинок за кордон. Ми зробили паспорти, але клята війна так і не дала здійснити цей план», – розповіла дружина загиблого.
«Макс, ти наш Герой. Як так сталося? На моє запитання в групі 11-А класу в травні 2022: «Макс, ти на війні, чим ми можемо допомогти?», він відписав лише – купіть мені квиток додому, дуже втомився спати в бліндажах і окопах. Рідний наш! Такий добрий! Такий завжди був чуйний і легкий на підйом! Ми його називали наш Васюня. Така трагедія, такий біль» – написав однокласник Костянтин Станіславський.

Поховали військовослужбовця на Алеї слави нового кладовища в Сабарові на Вінниччині. У Максима залишилися батьки, брат Микола, дружина Інна та донька Софія.

📌 ❗️росіяни готуються до лютневого наступу на Луганщині: вже збільшилася кількість обстрілів та атак на Сватівсько-Кремінському напрямку

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує захисників України, родом із Луганщини

20-річний прикордонник Євгеній Зінченко загинув 2 січня 2023 року у бою з окупантами під Бахмутом на Донеччині. Біля села Підгородне захисник потрапив під ворожий обстріл зі ствольної артилерії та реактивних систем залпового вогню.
Євгеній народився у селі Калмиківка Луганської області. У дитинстві з родиною переїхав до міста Старобільськ. Там закінчив місцеву школу та здобув фах електрика у ПТУ. У 18 років приєднався до лав Державної прикордонної служби України. Брав участь в ООС. Хлопець захоплювався комп’ютерами. Мріяв подорожувати Україною, побувати в Карпатах, одружитися, виховати донечку та мати свій дім.
Повномасштабну війну молодий військовий зустрів на рідній Луганщині у лавах Луганського прикордонного загону імені Героя України полковник Євгена Пікуса. Упродовж п’яти місяців разом із побратимами Євгеній обороняв позиції біля Кремінної. Після ротації наприкінці 2022 року повернувся на східний фронт.
«Женя дуже рано навчився розмовляти і ходити. У дитинстві дуже любив, коли я читала йому казки і співала колискову. Був добрим, щедрим, веселим, бешкетним, допитливим. Друзі його дуже любили, був душею компанії. Женя був коханим, люблячим, дбайливим сином і братом. Мріяв підняти український прапор над звільненим Старобільськом, і щоб ми змогли повернутися додому», – розповіла мама захисника Людмила.
«Женя хотів вивісити український прапор над звільненим Старобільськом. Ми зробимо за тебе це, Євгенію, обіцяємо. За тебе і за всіх тих хлопців та дівчат, які поклали свої життя заради нашої Перемоги», – зазначили на сторінці Старобільської громади.
Поховали захисника на Краснопільському кладовищі у Дніпрі. У Євгенія залишилися батьки і молодша сестра.

📌❗️путін наказав своїй армії вийти на адмінкордони Луганщини та Донеччини до березня

📍Атак на нашому напрямку вже стало більше, вони підтягують ще більше резервів. Багато живої сили зосереджено у Щасті. Через постійну «бавовну» - техніку поки ховають.

📍орки завчасно заявляють про захоплення деяких населених пунктів - ця інформація не відповідає дійсності

📍З 11 лютого на окупованих територіях області орки вимикають мобільний інтернет, щоб люди не могли передавати інформацію про них ЗСУ

📍В окупованому Сєвєродонецьку, останнього місяця зими, замість комунікацій, рашисти поставили намети і обізвали їх пунктами обігріву

📌 Стартувала національна кампанія рекрутингу "Гвардія Наступу"

Міністерство внутрішніх справ України розпочало формування штурмових бригад "Гвардія наступу", основу яких склали військовослужбовці та поліцейські, які мають значний бойовий досвід та героїчно проявили себе на передовій. Водночас, доукомплектування бригад відбувається винятково з добровольців – високовмотивованих патріотів України.

Ці штурмові бригади братимуть участь у звільненні Луганська, Донецька і Криму.

Навчання бійців штурмових бригад триватиме кілька місяців. Коли командир побачить, що підрозділ готовий, бійці перейдуть до виконання бойових завдань.

Наш батальйон патрульної служби поліції особливого призначення «Луганськ-1» імені Героя України Сергія Губанова» увійде до складу штурмової бригади «Лють».

Долучитися до бригад можна онлайн на storm.mvs.gov.ua або ж у визначених ЦНАПах, є гаряча лінія для консультацій 0800100020

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою
Розвідник Владислав Мальцев загинув 26 лютого 2022 року під час виконання бойового завдання під Лисичанськом на Луганщині. Боєць не дожив місяця до свого 21-го дня народження.
Владислав народився у Херсоні. Здобув середню освіту. Захоплювався спортом. Любив тварин. У професійній сфері шукав себе у різних напрямках. 2021 року пішов на службу і зрозумів, що знайшов своє покликання. Під час військових навчань ще більше захопився цією справою.
Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, Владислав був саме на навчаннях на Яворівському полігоні під Львовом. Коли постав вибір іти на передову, він без вагань прийняв це рішення. Приєднався до 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Став розвідником.
«Влад був дуже гарною і доброю людиною, завжди допомагав людям, дуже сильно любив тварин. Завжди посміхався, любив життя. У нього був дуже сильний характер, ніколи нічого не боявся. Був надійною опорою для сім’ї, особливо для мами. Позитивний, ввічливий. Нам дуже важко без нього. Він залишиться в нашій пам’яті назавжди як найкращий син, онук, дядько і брат. Вічна пам’ять тобі, мій улюблений брате», – розповіла сестра загиблого Каріна.
Посмертно солдат Мальцев нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Поховали захисника на Алеї Героїв Краснопільського кладовища у Дніпрі. У Владислава залишилися мама, бабуся, тітки, сестра і племінниця.

📌 Сєвєродонецьк - місто-згарище
Так зараз виглядає символ тимчасового обласного центру

У червні мешканців Луганщини приголомшила новина, що Льодовий палац згорів, внаслідок рашистського влучання.
Згоріла п’ятдесятирічна історія.

5000 сєвєродончан (саме стільки вміщувала зала) більше не відвідають концерт на кращій сцені міста…

росіяни умисно закидали Льодовий снарядами…і не лише його - знищено багато культових споруд, які були легендами Сєвєродонецька.

Випалене місто ледь живе, орки знущаються над місцевим населенням, не забезпечуючи нормальних умов для життя.

Без світла, газу, води, мобільного зв‘язку, медицини, освіти…але з пунктами обігріву, награними ремонтами, затопленими багатоповерхівками …і солодкою пропагандою

«руський мир» у всій красі

Дочекайся нас, рідне Місто🇺🇦

Відео з соцмереж

📌 ❗️Ніхто Білогорівку не захоплював, ворога там немає

рашисти готуються до наступу - Луганщина готова дати відсіч.

Вже фіксуємо збільшення атак з боку ворога, росіяни намагаються виявити можливі слабкі місця у нас. Але всі атаки наші захисники успішно відбивають.

Інформація, яку розповсюджують орки, про захоплення Білогорівки не відповідає дійсності.

📌 09:00 – Загальнонаціональна хвилина мовчання
Луганська ОВА спільно із платформою пам’яті Меморіал героїв @memorial_ukraine вшановує оборонців Луганщини, які загинули у бою

Молодший сержант Іван Полюхович загинув 28 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу села Червонопопівка Луганської області. Воїну було 38 років.
Іван народився у багатодітній родині в селі Соломир Рівненської області. Здобув середню освіту. Працював здебільшого на будівництвах. Ця робота йому подобалася, мав до неї хист. З родиною жив у селі Зарічне.
Під час повномасштабної війни Івана мобілізували до лав ЗСУ. Служив у 25-й окремій повітрянодесантній Січеславський бригаді. Обіймав посаду стрільця-снайпера.
«Іван був дуже доброю людиною. Мав талант до будівництва, але коли його призвали на захист Батьківщини, то пішов не роздумуючи. Він дуже любив свою сім'ю, турбувався про нас, був найкращим чоловіком і татком. Великою цінністю для нього було наше кохання... Мав двох синочків, яким любив співати колискові, а пізніше – грати з ними у футбол. Мріяв навчити своїх синів всьому, що сам умів, але не судилось... Нам дуже не вистачає його і ми ніколи не забудемо нашого Героя!» – розповідає дружина полеглого воїна Лілія.
Поховали Івана у селищі Зарічне. У бійця залишилися дружина і двоє синів.

📌 https://youtu.be/Lvf3bqMuaDU