Одразу після удару по дитячій лікарні Охматдит російська пропагандистська машина розкрутилася на повну. Вони завдали нового удару - швидкого, чіткого, явно спланованого заздалегідь. Цей удар був спрямований на думки, емоції, переконання та очікування української аудиторії.

Інформаційна кампанія розпочалася миттєво - поки в Києві та інших українських містах ще диміли завали. Як завжди, стартувало множення версій. Мета таких дій - розмити реальність, посіяти сумніви, добитися того, аби люди пережили бурю негативних емоцій і втратили бажання розбиратися, що ж сталося насправді.

Ми дослідили, про що писали російські пропагандисти після ракетної атаки і виділили 11 головних тез. Також ми подивилися, що просували в окремому пропагандистському таборі - йдеться про "блогерів" на зарплатні на кшталт Шарія та Арестовича, які з-за кордону розповідають, "що це було і як це було". Шість тез, якими вони послуговуються, збігаються з російськими лише частково - і спрямовані на те, щоб краще залучити українську аудиторію.

Розбір читайте за посиланням. І до речі, цього разу складовою кампанії була одна деталь, нехарактерна для попередніх. У якийсь момент включилися українські "блогерки" з великими аудиторіями та переважно розважальним контентом, які взялися емоційно звинувачувати в усьому українську владу та вимагати миру. Цей новий "тренд" ми теж докладно розглядаємо

Дуже цікавий матеріал про те, як різноманітні дивацтва, властиві людям, котрі працюють у розвідках, допомагають їм ламати ворожі коди.

Наприклад, чи знали ви, що вступні іспити до Центру урядового зв'язку Великої Британії включали тексти ельфійськими мовами, вигаданими Толкіном?

Або що люди з розладами аутистичного спектра зазвичай мають краще візуальне сприйняття - тож ізраїльські збройні сили залучають їх до розшифрування нечітких супутникових знімків?

Або як встановлена у британському Адміралтействі ванна, яку приймав фахівець Діллі Нокс, допомогла йому зламати німецький військово-морський шифр в часи Першої світової?

У цьому матеріалі багато про дивацтва, ігровий елемент, нетипове мислення - і про те, що просунуті західні розвідки дедалі більше зважають на різноманіття як передумову успішної роботи. Радимо почитати

Що робив Орбан у Москві після того, як Зеленський послав його у баню?

Над цим питанням минулого тижня розмірковували російські пропагандисти. На тлі візиту угорського прем'єра до Москви вони організували справжній бенкет конспірології.

Виявляється, перед тим, як поїхати до російської столиці, Орбан у Києві ходив у баню із Зеленським. Там, природно, достойники роздяглися - і на Зеленському не було "прослушки" ЦРУ. Тож український президент зумів передати угорському прем'єру якесь таємне повідомлення, з яким він і поїхав на рандеву до Путіна.

Тобто, Орбан узгоджує всі свої дії з Києвом, запевняють пропагандисти. І тут же, спростовуючи самі себе, заявляють: ні, він узгоджує всі свої дії з Москвою! Адже він запропонував зупинити бойові дії й почати переговори, а по факту, це і є головна кремлівська пропозиція.

Далі - більше. Насправді Орбан узгоджує свої дії не з Києвом і не з Москвою, а з підступним Заходом. Адже Заходу дуже хочеться дізнатися, на чому саме наполягає Путін, де саме пролягають його "червоні лінії", на що він погодиться, а на що не піде в жодному разі. Тож Орбана надсилають до Кремля - аби спитати в його господаря, за яку таку "цукерочку" той насправді погодиться на мир.

А ще Орбан пропонує "корейський сценарій", який дуже вигідний Києву й анітрохи не вигідний Москві. Адже якщо зупинитися на нинішній лінії розмежування і припинити вогонь, то в найближчі роки підступний Захід дуже сильно накачає Україну зброєю, Україна нападе на Росію, і отоді-то Росії стане по-справжньому боляче!

Що ж, те, що російські пропагандисти вже бояться ЗСУ, ми з'ясували. Але як насправді вони ставляться до Орбана? Любити їм його чи ненавидіти? Як їм далі про нього писати?

Як вирішували цю непросту дилему - читайте в свіжому моніторингу російської пропаганди

Чутки про можливість переговорів між Україною і Росією циркулюють, і дедалі наполегливіше. Вояж Віктора Орбана підлив олії у вогонь: його візит до Києва, потім до Москви, потім до Пекіна і зрештою до резиденції Трампа багатьом нагадав про "човникову дипломатію".

Зрозуміло, що Росії й Путіну вірити не можна і будь-яке перемир’я буде порушене відразу, як їм це стане вигідно. Але, можливо, Росія видихалася, і щоб оговтатися, їй знадобляться роки?

Про це розмірковуємо в нашому сьогоднішньому матеріалі.

Є три ознаки, які свідчитимуть про те, що Росія готова про щось домовлятися.

Перша: кремлівське керівництво визнає українців окремим народом, а Україну - незалежною країною.

Друга: у РФ закінчилися гроші на війну

Третя: українська армія повністю розгромлює російську на полі бою.

Очевидно, що жодної з цих ознак наразі немає. А отже, війна на виснаження триватиме. Скільки Україна ще може протриматися в цій війні? За яких реальних умов можна йти на перемовини, і якими мають бути наші головні позиції? Читайте нашу точку зору

На тлі ювілейного саміту НАТО стало очевидно: Україну не квапитимуться найближчим часом запрошувати до Альянсу. Україну не кличуть тому, що наш вступ в разі нового (і дуже ймовірного, з точки зору членів організації) нападу РФ слід вводити в дію статтю 5 Північноатлантичного договору, яка передбачає, що напад на одну з країн означає напад на всі. Натомість нам пропонують метафоричний "міст" до НАТО, який легко може перетворитися на міст в нікуди - наприклад, в разі перемоги Трампа на виборах у США. 

То що, "всепропало"?

Авторитетне американське видання  Foreign Affairs так не думає. І пропонує велику статтю із промовистою назвою "Найкращий шлях для України і НАТО. Що Київ може зробити зараз, щоб отримати місце в Альянсі".

Якщо зовсім коротко, йдеться про два шляхи для України: норвезький та західнонімецький.

Шлях номер один, як у Норвегії, яка свого часу, перебуваючи на кордоні з Росією (тоді ще Радянським Союзом) сильно побоювалася експансії неадекватного сусіда. Особливо шоковані були норвежці після того, що сталося з Чехією в 1948-му році. Тож вони підписали односторонню угоду, якою зобов'язувалися не розбудовувати інфраструктуру Альянсу на своїй території (наприклад, військові бази) - але тільки за тієї умови, якщо ніхто (читай Росія) не здійснюватиме нападу на Норвегію.

Інший шлях - гірка пігулка. Він частково або повністю відтворює шлях Західної Німеччини - країни, розділеної після Другої світової війни. Цей шлях трохи важчий, адже передбачає згоду країни на приєднання до Альянсу в частковому вигляді. Він також передбачає чітку демаркацію кордонів (в нашому випадку це може бути, наприклад, чинна лінія бойового зіткнення) та гарантію, що вільна частина країни утримуватиметься від спроб визволити окуповану військовим шляхом.

Автори дуже цікаво показують, як Україна може піти одним із цих шляхів із найменшими втратами для себе - і зрештою гарантувати майбутню безпеку для всієї країни, повністю. Весь матеріал - читайте за посиланням 

Яка асоціація виникає першою, коли є необхідність відвідати ТЦК? Про що думали усі ті, хто йшов оновлювати дані до 16 липня?

🧍‍♂️🧍🧍‍♂️🧍🧍🧍‍♂️🧍Черга!

Найгірше те, що це велетенська загальна черга, на яку ви згаєте багато годин - навіть якщо ваша справа в ТЦК вирішується за 15 хвилин.

Черга - обов'язкова ознака совковості. Совок зник, але совкові ТЦК - залишилися, й окрім черг у них ще багато практик, неприйнятних в сучасному суспільстві.

Чому все так? Невже Україна не може реформувати свої державні установи?

Досвід ЦНАПів показує: може. Ми переглянули й порівняли відгуки про військкомати і ЦНАПи на Google Maps і побачили, що ЦНАПи отримують такі оцінки, про які ТЦК годі й мріяти.

А потім ми поговорили з Олександром Саєнком, який брав участь у створенні ЦНАПів, і розібралися, як можна покращити ТЦК, щоб громадяни могли отримувати потрібні їм послуги швидко й комфортно. Читайте в нашому матеріалі

Якби у травні-червні ви захотіли зробити своє відео віральним та набрати мільйони переглядів, вам зовсім не знадобилась би винахідливість. Можна було б викласти, наприклад, ролик про те, як ви вигулюєте пса, або ловите рибу, або щось купуєте у магазині. І скористатися простим прийомом: додати хештег ТЦК.

На цей хештег дедалі частіше можна натрапити на сторінках тіктокерів, які, здавалося б, до теми ТЦК та мобілізації взагалі не дотичні. А все тому, що ця тема забезпечує в рази більше переглядів.

Звичайно ж, хвилю хайпу охоче підхоплюють росіяни, аби ще раз натиснути на болісну для українців точку. А ще не залишаються осторонь всілякі псевдоюристи, противники мобілізації та звичайні шахраї.

Ми вирішили подивитись, як і кого тікток заохочує знімати відео про ТЦК. Для цього вивантажили свіжі публікації тіктокерів, чиї відео потрапили до результатів пошуку за цим хештегом.

Що з'ясували, і як підвищити свою інформаційну гігієну, аби вам не траплялися в тіктоку відверто маніпулятивні та дезінформаційні відео на найбільш болісні та емоційно виснажливі теми? Читайте в нашому матеріалі

Сенсаційні новини! Знайдено винуватців замаху на Трампа. Сліди, як завжди, ведуть в Україну. Але не тільки.

Стрілянина на мітингу в Пенсильванії стала справжніми інформаційними ласощами для російських пропагандистів. З цієї нагоди в російських псевдоЗМІ рохкало і гавкало на всі голоси.

Звичайно ж, винною спробували зробити Україну. Мовляв, Томас Меттью Крукс до замаху тільки те й робив, що писав у своїх соцмережах дописи на підтримку України (насправді ні! Ми перевірили). Крукс, на думку російських дезінформаторів, належить до єдиного фронту світових убивць, до єдиної мережі, куди також входять українські нацисти, ліберали, культурні марксисти та ЛГБТ. Без сумнівів, у такому товаристві йому могло спасти на думку лише одне: взяти до рук гвинтівку і йти вбивати президента!

Але, як завжди, у роспропагадистів не буває єдиної й остаточної версії. Ниточка тягнеться до багатьох спільнот всередині Сполучених Штатів. Отже, замах організовували:

- Ліві активісти. Вони переслідували трампістів ще в часи БЛМ - то чому б тепер не напасти на Трампа?

- Глобалісти. Бо їм хочеться втручатися у світові справи, а Трамп проти цього.

- Антитрампісти в Республіканській партії. Їм просто набридли всі ці штучки Трампа, спрямовані проти істеблішменту.

- Правоохоронні органи в США. Бо Трамп пообіцяв їх реформувати, а ФБР взагалі розігнати. От вони й згадали, як колись підіслали Лі Харві Освальда вбивати Кеннеді...

- Демократи і особисто Байден. Бо для них це єдиний шанс і далі залишатися в Білому домі. А Байден взагалі воєнний злочинець!

- Засоби масової інформації. Так, це не російські, а американські медіа розпалюють ненависть - таку, що людям хочеться стріляти!

Звісно, наявність усіх цих винуватців невдалого пострілу згодом призведе лише до одного - до громадянської війни в США, в передчутті якої з пропагандистських ротів вже аж слина капає. Яким вони бачать майбутнє зіткнення - читайте в свіжому моніторингу російської пропаганди

💔..."Я там іще стою. Уже не всі живі.
Таких скупих зозуль ще зроду не було в нас: кують нам рік чи два.
І в грудях все холоне, як срібло на траві.
Я потім розповім"...

Написані від руки вірші українських поетів прикрашають стіни харківських будинків. Від початку повномасштабної війни у Харкові розписують розбиті стіни - і стіни, які вціліли. Малюють на фанері, якою затулено шибки.

Тамтешній стритарт - справжнє культурне явище. Щемке, тимчасове і водночас безстрокове. З'являються і роботи невідомих авторів, і малюнки та плакати знаних місцевих митців.

Яскраві птахи й квіти Карини Жернової і Катерини Ковшар додають місту барв, героїчні котики “Культурного Десанту” підтримують моральний дух. Філософський стритарт Гамлета Зіньковського і плакати Діни Чмуж змушують зупинитися й задуматися.

Ми підготували розповідь і велику фотодобірку. Дивіться за посиланням

Нестор Махно був самоуком, і при цьому - геніальним полководцем, чим дивував очевидців своєї боротьби.

Сьогодні ми доповнюємо попередній матеріал про Махна, в якому йшлося про тактику бою на тачанках. В цьому нам допомагає Дмитро Архірейський, доктор історичних наук, декан історичного факультету Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара - він написав про те, як Махно зумів заручитися такою великою підтримкою селян-повстанців.

Документальні джерела свідчать: селяни, які билися в махновській Революційній повстанській армії України, в своїй абсолютній більшості не були анархістами. Водночас Махно та його соратники сповідували ідеї анархізму, підтримуючи верховенство так званих вільних рад, які керували на всіх територіях, контрольованих під час революції махновським військом.

Чому розбіжність у політичних поглядах не стала перепоною для спільної боротьби? Все просто: Махно дав селянам те, що їм було найбільше потрібно, розподілив це максимально справедливо, і запропонував їм це раніше від усіх інших учасників революції.

Він дав селянам землю, якої їм бракувало, і яку вони змогли обробляти. Лише за це  селяни надалі готові були підтримувати повстанські формування синами-добровольцями, конями, продовольством, фуражем тощо. Така співпраця між махновською армією та селянами стала достатньо тривалою.

Як це було на практиці, і як Нестору Махно та його соратниками вдалося підтримувати армію в ефективному та належно забезпеченому стані - читайте в статті Дмитра Архірейського

Яка з цих двох стратегій ведення війни більш ефективна та виграшна?

Одна зі сторін дуже марнотратно витрачає ресурси зараз, сподіваючись, що через кілька місяців "щось станеться", і тоді вона отримає час, щоб посилитися, знайти нові ресурси і наступати.

Інша сторона, натомість, зменшує втрати, накопичує ресурси, переозброюється і дозволяє супротивнику витрачати, дуже повільно відступаючи. Усе це робиться, щоб у майбутньому... Щоб що?

Звісно ж, ви здогадались, що йдеться про Росію і Україну. Саме так описує короткострокові та довгострокові стратегії обох країн історик та дослідник війни Філліпс О'Браєн. Тут даємо лише короткий, максимально стислий опис цих стратегій - і без сумнівів, варіант, якого дотримується Україна, виглядає більш виграшно. Якби не одне але.

Поки що те, що Україна збирається робити з накопиченими ресурсами, чекаючи деградації російської армії, оповито туманом. Більше того - залежить від багатьох чинників. Що зробить Україна? Піде в наступ, коли достатньо посилиться? Піде на переговори, коли російська армія достатньо деградує? Залучить союзників, щоб остаточно перемогти Росію спільними силами і змусити її капітулювати? Які умови та обставини можуть на це вплинути?

Туман, але деякі висновки все ж можна робити. Про що каже О'Браєн - читайте в нашому перекладі його блогу

"Якщо ти дозволив себе обманути й використати - сам винен, що такий тупий". Цей принцип китайської політики спав нам на думку після духопідйомної заяви Зеленського про те, що Китай не продаватиме зброю РФ.

Іще один незмінний принцип: китаєць, подбай про вигоду насамперед для себе.

Кілька років тому, в самий розпал пандемії коронавірусу, ми написали статтю про те, якими принципами послуговується Китай у своїй політиці. Ці принципи не змінюються з роками, бо спираються на тисячолітні традиції.

Особливо цікаві принципи китайців щодо війни. Вірніше, швидкість, із якою вони зникають разом із "залізними" переконаннями, коли йдеться про те, що вигідно зробити. Навіть якщо вдаватися до певних дій буде повністю аморальним.

Цю статтю цікаво буде почитати усім, хто має хоч якийсь стосунок до Китаю - і тим, хто просто купує китайські смартфони, і тим, хто веде переговори на міждержавному рівні. Актуалізуємо

Минулого тижня російські пропагандисти хором плювали в спину американському президенту Джо Байдену, який оголосив, що знімається з перегонів.

Одночасно з цим вони знайшли новий об'єкт для своїх атак - Камалу Гарріс, яку зараз вважають головною претенденткою на президентських виборах від демократів. Для Гарріс вигадують багато неприємних епітетів і навіть пов'язують її з великим і жахливим Джорджем Соросом. Так і пишуть : "великим і жахливим". Дивно, що не капслоком!

На думку дезінформаторів, Гарріс - несамостійна маріонетка. Хто її маріонетить? Ниточки тягнуться в саму глибину глибинної держави...

Події в США стали ключовою темою минулого тижня в російських недоЗМІ. Але ми звернули увагу й на іншу тему, яку просували не так активно, однак її відпрацювання пропагандистами є важливим симптомом.

Йдеться про вбивство Ірини Фаріон. В цій темі пропагандисти шукали винних. І знайшли:

- це російськомовні українські фашисти-нацисти-бандерівці, які вбили Фаріон за те, що вона була противницею російськомовності

- це Офіс президента й особисто Зеленський. Вони прибрали Фаріон з дороги, аби не заважала домовлятися з Росією.

На нашу думку, ключове тут те, що "українці вбивають українців". Раніше ми вже бачили інші ознаки розкручування цієї теми, наприклад, про існування у Львові якихось українських підпільників, які палять автівки бійців ЗСУ, бо не згодні з продовженням війни. Схоже, у це вогнище роспропагандисти готуються підкидати дедалі більше дров. Спостерігаємо.

А тим часом читайте свіжий моніторинг російської пропаганди

Тим, хто не хоче сьогодні воювати в українській армії, доведеться потім воювати в окупаційній. Здавалося б, це проста і дуже очевидна реальність. Ця загроза мала б вплинути на ставлення до мобілізації і збільшити кількість охочих захищати Батьківщину, але ні.

Натомість у суспільстві зростає напруженість, яку активно роздмухує російська пропаганда. Ця напруженість частково обумовлена інституційною слабкістю структур, які відповідають за мобілізацію, і необхідністю змін, які давно назріли, але не впроваджуються. Як це змінити?

Ми виокремили п'ять ключових сфер в армії, які потребують змін, і пропонуємо рішення для кожної проблеми. Йдеться про:

🔸систему примусової мобілізації
🔸роботу ТЦК
🔸ставлення до людей в армії
🔸рекрутинг
🔸пропаганду

Деякі рішення лежать на поверхні, інші важкі, але необхідні - і можливі. Докладно - у нашому матеріалі

Ще в квітні росіяни розпочали активний штурм на Часів Яр. Кидались переможними реляціями, що візьмуть місто до своєї ритуальної дати, 9 травня. Однак бої тривають і досі. Окупанти загрузли, загальмували - але не зупиняються.

Вони діють у своїй звичній тактиці: руйнують місто авіаційними бомбами та артилерією, аби Силам оборони не було за що зачепитися. Таким чином вони намагаються витиснути з "Часіка" українську армію. Також тривають піхотні атаки малими групами.

Щоб зрозуміти, наскільки місто зруйноване станом на зараз, ми проаналізували супутникові знімки з Sentinel-1. На нашій інфографіці позначено будинки, які зазнали суттєвих руйнувань впродовж квітня - червня 2024 року. Ми також наклали шар із будинками на теплову карту пошкоджень у місті.

Дивіться в нашому матеріалі. Також пояснюємо, чому Часів Яр настільки принциповий для окупантів, і розповідаємо зі слів наших інсайдерів, яка там ситуація натепер

“Я не хочу скасовувати уряд. Я просто хочу зменшити його до таких розмірів, щоб я міг затягнути його у ванну і втопити”.

Ця фраза належить Гроверу Норквісту, виконавчому директору Національної спілки платників податків, яка виникла в 1969 році у США і мала на меті скасувати податки, де це можливо.

Норквіст - лише одне з багатьох прізвищ, яких ви, можливо, ніколи не чули, але які є у цій статті. Ці люди та організації, до яких вони входили, частково пояснюють, чому розлючені американці прийшли штурмувати Капітолій у січні 2021 року. Основу для того січневого бунту заклала діяльність цих невідомих вам людей та організацій упродовж ХХ століття.

Втім, частину прізвищ ви знаєте. Наприклад, точно чули про Рональда Рейгана, чи Франкліна Рузвельта, чи Двайта Ейзенгавера. Або - трохи інша частина шкали - про Ноама Хомського, чи Герберта Спенсера, чи Алана Грінспена.

Стаття, яку пропонуємо сьогодні - це справді велетенський лонгрід, виданий The Washington Spectator ще два роки тому, але дуже актуальний дотепер. Цей лонгрід пояснює, чому американська політична арена саме така, яка вона є, і що впливало на її формування у попередньому столітті й продовжує впливати зараз.

Вам додасть честі (і знань!) одне лише те, що ви прочитаєте цей матеріал до кінця. Якщо ж перейдете за гіперлінками у статті і ознайомитесь із додатковими відомостями, ви матимете значно повнішу картину.

Попереджаємо: на це вам знадобиться цілий вечір! Якщо зважилися - вмощуйтеся зручніше і читайте

Якщо ви думаєте, що неприязнь до ТЦК та мобілізації в Україні виникла сама собою, і сама собою розвивається - ви глибоко помиляєтеся.

Розвалити стратегію нашої мобілізації - одне з головних завдань ворога. Для цього росіяни знаходять реально наявні слабкі місця в цьому процесі - і роздмухують їх до космічних масштабів. Один із майданчиків, де вони зараз це роблять - тікток, від якого зараз шаленіє не тільки молодь, а уже й середнє покоління.

Наприкінці липня до 3 найпопулярніших хештегів на платформі потрапив очевидно деструктивний "ценемояукраїна". Він мав вражаючу кількість публікацій і переглядів, його тематика - передбачувано - стосувалася мобілізації в Україні. Публікації були спрямовані на зрив мобілізації.

Для того, щоб з'ясувати, як влаштована і як працює мережа російських ботів, поєднаних цим хештегом, Текстам знадобилося не більше доби. А скільки часу треба платформі тікток, щоб впоратися з поширенням деструктивних інформаційних кампаній?

Наприкінці травня тікток заявив, що впродовж перших місяців 2024 року вони зірвали 15 операцій впливу на платформі та видалили 3001 пов’язаних з ними облікових записів. Але у випадку з роботою знайденої нами ботоферми реакція платформи була, прямо скажемо, жалюгідною.

Як влаштована робота цієї ботоферми - розповідаємо, і показуємо на інфографіці

Минулого тижня сучасній західній цивілізації було винесено остаточний вирок. Щоправда, західна цивілізація цього навіть не помітила. А от на болотах, де вирок був оголошений, аж палахкотіло.

Автором вердикту став так званий філософ Олександр Дугін (цікаво, в якій філософії він спец? Може, в філософії ненависті?). Емоційний вибух у цього діяча викликали, звісно ж, Олімпійські ігри.

"Захід прОклятий, це аксіома! - кричав Дугін. - І той, хто негайно не бере в руки зброю для знищення цієї сатанинської цивілізації, - її посіпака!"

Дугін не був самотнім у своїх хейтспічах. Наприклад, так званий політолог, відомий прислужник Кремля Сергій Марков заявив, що побачив у Парижі "оскорбление традиционных религий, шабаш с отрубленной головой, засилье ЛГБТ, всадник Апокалипсиса над Сеной".

Голова Держдуми РФ В’ячеслав Володін, якому в цій ситуації краще було б спершу подумати про хрестик і труси, видав гнівний спіч про "повну деградацію європейського суспільства".

Вишенькою на торті став колишній президент РФ Дмитро Медведєв. Він замахнувся на святе: порекомендував росіянам вимикати телевізори! Усе для того, щоб вони навіть одним оком не побачили це "ганебне фрік-шоу".

До вказаного вище товариства ненависників долучилися й інші, пропагандисти трохи нижчого рангу. Навіть якщо ви припускали, що у російських пропагандистів буде батхерт від Олімпійських ігор, організатори яких цьогоріч зробили акцент на рівності, різноманітті, красі в усіх її виявах та особистій свободі, то ви й уявити собі не могли, яким пекельно-болючим для росіян буде цей батхерт.

Повну добірку "скарг з палати №6" на Олімпійські ігри читайте в свіжому моніторингу російської пропаганди

Після того, як Україна нарешті отримала F-16, з'являється дедалі більше коментарів різного ступеню експертності про те, що можуть змінити ці багатоцільові винищувачі на полі бою. Одні кажуть - та майже нічого, інші аж надто глорифікують літаки й сіють сподівання на швидкі та великі перемоги.

Видання The Economist говорить не тільки про винищувачі, але й про їхнє озброєння. Бере до уваги не тільки переваги, але й потенційні ризики.

Якщо коротко, F-16 для України - це потужний символічний старт і водночас пріоритетна ціль для ворогів.

Коментатори в цьому матеріалі - Ніко Ланге, колишній начальник штабу міністерства оборони Німеччини, експерт з питань військово-повітряних сил Дуглас Баррі, широко відомий екскомандувач Сухопутних сил США в Європі Бен Годжес та інші цікаві фахівці. Що вони кажуть про потенційні зміни, пов'язані з появою F-16 - читайте

Сьогодні в нас матеріал на тему, яку хтось назве недоречною в нинішніх умовах, хтось, навпаки, дуже важливою - до обговорення.

"Хоча прагнення кохання може здатися другорядним у порівнянні з ракетними обстрілами, перебоями в електропостачанні та нестачею харчів, багато українців кажуть, що потребують романтичних стосунків, які допоможуть їм впоратися з травмою життя в країні, що перебуває у стані війни".

Так пише New York Times. Видання аналізує, як змінилася сфера знайомств в Україні внаслідок війни. І тут все непросто:

- Деякі жінки не хочуть знайомитися з ухилянтами, бо вважають, що це непатріотично

- Інші, навпаки, бояться зустрічей з військовими, бо думають про неспокій через травми війни

- Ще хтось нізащо не буде спілкуватися з російськомовними

- І, незалежно від мови спілкування, частина чоловіків, аби уникнути проблем з ТЦК, сидять вдома і ні з ким не знайомляться

Більше про те, що розповідають New York Times українки, які мріють про романтичні стосунки, психологині, сексологи та організаторки сеансів швидких побачень - читайте в матеріалі. На нашу думку, в статті бракує чоловічої точки зору - будемо вдячні, якщо висловите її в коментарях