Останніми днями кияни відчували запах гару і диму. Це знову загорілися ліси на півночі Київщини та в Чорнобильській зоні відчуження. У нашому матеріалі розповідаємо і показуємо на мапі, де горіло, а також намагаємося розібратися, чому сталося займання.

Перші осередки вогню виникли 7 травня в Чорнобильській зоні. Ліси там легкозаймисті, погода була сухою, крім того, є залишки мін та інших вибухонебезпечних предметів. Тож 8 травня пожежа поширилася, а 9 ситуація стала найгіршою. Саме в цей день, а також 10 травня, в Києві відчули запах диму.

Рятувальники там працювали майже безперервно: локалізували вогонь, робили протипожежні розриви, "збивали" краї пожежі, аби вона не розповзлася в бік найближчих сіл. Але гасити важко було ще до війни, а тепер, коли не вщухають обстріли, на землі залишки вибухівки, а росіяни ціляться у рятувальників, стало ще важче.

Те, що це був підпал, здійснений росіянами, виключати не можна. Втім, від цих пожеж серйозно дістається і Росії, і Білорусі.

Найбільше запитань викликає те, чи не загрожують такі пожежі збільшенням радіаційного фону. Ми розібралися, які саме небезпечні речовини піднімаються в повітря, і запитали у рятувальників, чи є небезпека. Читайте, що вдалося з'ясувати: https://texty.org.ua/articles/117433/vijna-zasuxa-i-miny-chomu-horyt-chornobylska-zona-ta-prykordonnya-sumshchyny-karta/

Взяти клубний коктейль "алкоголь плюс енергетик", розтиражувати його по максимуму як масовий продукт в алюмінієвих банках, розрекламувати як щось безневинне і водночас круте. А потім - отримати профіт, роками без жодних перешкод продаючи цей продукт молодим і невибагливим.

Це дуже проста ідея, яка лягла в основу виробництва REVO та інших алкоенергетиків, таких популярних серед української молоді та підлітків.

"Усі мої однолітки купували REVO, тому що, по-перше, воно найбільше "вставляє", а по-друге, виходило найдешевше. У нас не було такої ілюзії, що ми діти і не знаємо, що це таке. Всі знали, що є у складі REVO, знали, що це не дуже безпечно. Але єдиний раз, коли після алкоголю я не пам’ятав, що відбувалося, це було після REVO, у 10-му класі".

Про це розповідає юнак, якому зараз 20, а REVO він спробував ще задовго до свого повноліття. І він не один: багато підлітків не мають проблем із тим, щоб придбати цей не такий уже й безневинний напій: він має 8,5% алкоголю, вдвічі більше, ніж у пиві.

Те, що підлітки напиваються REVO до безпам'ятства, легко пояснити: кофеїн у його складі маскує дію алкоголю. Їм здається, що їм ще не "вставило" так, як хотілося б. Тим часом виробник продовжує рекламувати "драйв, енергію, знайомства". Бо коли перешкод немає, ринок вирішує, що можна робити що завгодно.

Тим часом у Європі та США виробники подібних напоїв не зуміли отримати такого комерційного успіху. Той самий юнак каже, що у Франції, де він зараз живе, алкоенергетиків на полицях магазинів не знайдеш. А в США після історії Four Loko слабоалкогольні напої з кофеїном просто зникли.

Що це була за історія, і чому цим досвідом давно вже пора скористатися в Україні - розповідаємо у нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117417/ce-zh-prosto-enerhetyk-yak-alkohol-maskuyetsya-pid-molodizhnyj-dvizh/

У цій статті дуже гарна і детальна інфографіка, завдяки якій ви зрозумієте, як працює водоканал, як здійснюється і від чого залежить водопостачання і водовідведення у вашому будинку.

Також ви зрозумієте, чому така крихка ця система, удари по якій, за словами президента, готують росіяни. І чому вихід з ладу будь-якої її ланки може призвести до того, що ми залишимось без води і каналізації.

Зараз багато говорять про те, що систему водопостачання треба готувати до майбутніх ударів. Як це зробити? Щонайменше, досягти того, щоб вона стала менш залежною від електроенергії. Це означає суттєво її модернізувати.

Чи можливо це станом натепер? А ось тут є, як то кажуть, "нюанси". І один із них - тарифи на послуги водоканалів. Сергій Карелін, експерт із питань ефективного водопостачання та водовідведення, розповідає, чому водоканалам геть невигідно проводити модернізації. Він також пояснює, чим це загрожує, і яким чином це можна було б змінити. Читайте нашу розмову з фахівцем: https://texty.org.ua/articles/117415/slabka-lanka-chomu-nyzki-taryfy-roblyat-vodokanaly-vrazlyvymy/

Шукаємо інтерна у відділ журналістики даних.

Нам потрібна людина, якій цікаво досліджувати явища навколо, ставити нестандартні питання й знаходити на них відповіді за допомогою даних. Якщо вам подобається копатися в інформації, шукати закономірності та пояснювати складне зрозумілою мовою - вам до нас.

Це оплачувана інтернатура тривалістю 4 місяці. Зайнятість - близько 20 годин на тиждень. Після інтернатури можливе, але не гарантоване працевлаштування.

Докладно - за посиланням

Наймасовіша бійня в сучасній історії країни за участі одного стрільця. Так називають події 18 квітня цього року біля будинку в Києві, на вулиці Деміївській, 35. Дмитро Васильченков убив сімох і поранив десятьох людей. Відтоді сплинув уже місяць. Ми зібрали свідчення очевидців і похвилинно відтворили маршрут злочинця.

Кривавий шлях Васильченкова склав усього 400 метрів. Частина людей, яких він позбавив життя, були просто випадковими перехожими.

Цікаво й те, що вбивця раніше демонстрував ознаки неадекватності. Сусіди та працівники ЖЕКу, куди він часто ходив, щось таке помічали. Однак ці ознаки були настільки невиразними, що ніхто й запідозрити не міг, наскільки Васильченков може оскаженіти буквально в одну мить.

Трагедія почала розгортатися о 15 годині дня, а близько 17:30 Васильченков був мертвий. Що сталося в цьому проміжку - читайте і дивіться в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117465/na-mene-nayixala-hrupa-z-shostoho-poverxu-baby-istoriya-zahybeli-semy-lyudej-na-demiyivci/

​Зеленський, який хлібом-сіллю зустрічає на вокзалі в Тернополі мігрантів з Індії, а потім вони разом танцюють під "джиммі-джиммі ача-ача".

Здавалось би, важко придумати дурнішу дурню, а тим більше в неї повірити. Але хтось невтомно продукує такі тік-токи. І, зненацька, багато українців вірять у "загрозу мігрантів" та істерять в соцмережах настільки помітно, що ми взялися встановити, хто і для чого інспірує цей потік маячні.

Слід одразу зазначити: ніякого напливу мігрантів в Україну нема і не передбачається. Згідно з даними Державної міграційної служби, за останнє десятиліття кількість іноземців, які легально в'їхали в Україну, ніколи не сягала й двадцяти тисяч на рік. Після початку повномасштабної війни кількість охочих приїхати в Україну суттєво зменшилась.

Та навіть якби наша країна дуже і дуже хотіла залучити мігрантів, навряд чи з цього б щось вийшло. В нас нема привабливих соціальних виплат, а умови праці залишають бажати кращого.

Вивчивши особливості цієї інформаційної кампанії, можемо стверджувати: Росія створила чергову фальшиву реальність, у яку повірило багато українців. У цій статті багато прикладів відео, які дають підстави для таких висновків. Ми також аналізуємо, для чого це потрібно країні-агресорці. Читайте і дивіться: https://texty.org.ua/articles/117448/indusy-v-tck-i-zelenskyj-pid-dzhymmi-dzhymmi-yak-rospropahanda-rozduvaye-temu-mihrantiv/

29-річний Халк - пілот зенітного дрона. Він повний кавалер ордена "За мужність", кавалер "Золотого хреста" і Герой України. А ще він - той військовий, який збив ворожий дрон, перебуваючи за 500 кілометрів від цілі.

Добовий рекорд Халка - 23 шахеди за зміну. Загалом він збив понад дві сотні таких дронів. Ми поговорили з бійцем про те, як він зумів досягти такої майстерності.

Халк починав як протитанкіст, потім перейшов на FPV. Згадує випадок, як одного разу розніс ущент два російських ангари на 11 одиниць техніки, склад боєприпасів, а потім ще й спалив машину комісії російських офіцерів, які приїхали з перевіркою. Витратив на це лише півтора десятка FPV.

"Командир купив мені три пачки чипсів і дві пляшки коли", - сміється Халк. А потім його нагородили орденом "За мужність".

Пізніше було тяжке поранення, тривале лікування. Коли повернувся в частину, виявилось, "Дикі шершні" зробили свій дрон-перехоплювач "Стінг". Командир не пустив Халка на бойові - сказав, будеш вчитися збивати шахеди. Відтоді військовий не тільки сам збивав їх десятками, в тому числі віддалено, на дистанційному керуванні - а й вчив молодих пілотів.

"Пілот має поводитися спокійно і розслаблено, досконально знати свою роботу", - каже Халк. Як він це робить - читайте у нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117475/pilot-zenitnoho-drona-yak-iz-vidstani-500-kilometriv-zbyvayut-rosijski-shaxedy/

За останні місяці Росія суттєво посилила атаки на українську залізницю. Характер атак теж змінився: ворог вже не концентрується на якомусь одному рівні, а завдає ударів на кількох.

Як і раніше, росіяни найбільше зосереджені на інфраструктурі. Це колії, електроживлення, системи сигналізації та зв’язку. Удари по них наймасовіші майже в усіх ключових регіонах.

Однак, порівняно з минулим роком, ворог набагато частіше полює на те, що рухається: локомотиви, вагони, електрички і поїзди. Це важлива зміна тактики, бо колію можна відремонтувати доволі швидко, а втрату локомотивів чи тяги компенсувати значно складніше.

Третій рівень - вокзали, станції і депо. Удари по цих об'єктах не такі масові, але значно більш стратегічні: вони впливають на здатність системи швидко відновлюватися. Особливо якщо йдеться про депо, де обслуговують та ремонтують локомотиви і вагони.

Географія російських ударів теж розширилася.

Якою є ситуація станом на зараз? Ми зібрали інформацію з відкритих джерел і показуємо специфіку ударів на всіх трьох рівнях на інфографіці. Також розповідаємо, яка "суперсила" дозволяє Укрзалізниці продовжувати роботу, навіть опинившись під ударом. Читайте і дивіться: https://texty.org.ua/articles/117484/rosiya-perejshla-do-taktyky-znyshchennya-zaliznyci-v-masshtabax-krayiny-infohrafika/

Мабуть, ви вже знаєте, що чутки про "загибель ствольної артилерії" внаслідок дронової війни аж надто перебільшені.

Та оскільки ці чутки продовжують циркулювати, ми вирішили розібратись: а як все насправді? Яка роль артилерії у сучасній війні?

Міркуємо над цим разом із фахівцем. Віктор Кевлюк, полковник запасу, має велетенський практичний досвід в роботі арти.

Один із його висновків: артилерія нікуди не зникає з поля бою. Зникає стара модель її застосування, точніше, моделі - Першої і Другої світових воєн.

Нова модель не є остаточною, але вимальовується. Роль і місце сучасної артилерії більше не визначається кількістю гармат. Її ефективність залежить від інших факторів - таких як розвідка, швидкість передачі даних та їх аналіз, логістика, промисловість.

"Фактично артилерія перетворюється на величезну розподілену систему обробки даних, де гармата є лише фінальним елементом ланцюжка", - каже Віктор Кевлюк.

Артилерія може добре послужити Україні в майбутньому. Наприклад - у неядерному стримуванні, тобто, створенні аналогу ракетного щита без ядерного компонента, але з можливістю завдавати противнику збитків, співмірних із ядерним ударом.

Розповідаємо, що робить артилерія зараз, і які є перспективи: https://texty.org.ua/articles/117504/artyleriya-pislya-2022-ho-shcho-pokazala-vijna/

Не тільки встигнути ухопити квитки на поїзд, а ще й доїхати без затримок - і так, щоб без евакуації з вагонів.

Схоже, таким буде челендж цього літа для українців, які поїдуть Укрзалізницею по справах і у відпустки, якщо Росія продовжуватиме обстрілювати цивільне сполучення.

Після того, як вона почала це робити - у поїздах запровадили зупинку та евакуацію на час небезпеки. Спочатку пасажирів висаджували в полях, над ними літали дрони, було незрозуміло і страшно. Пізніше алгоритм дошліфували.

Що змінилося? Про це - в нашому сьогоднішньому матеріалі. Також розповідаємо і показуємо на інфографіці, на яких маршрутах поїзди найчастіше спізнюються через російські атаки, і яка типова тривалість зупинки.

Читайте або слухайте аудіоверсію, і дивіться інфографіку за посиланням: https://texty.org.ua/articles/117503/yaki-poyizdy-najbilshe-spiznyuyutsya-cherez-tryvohy-i-yak-pracyuye-alhorytm-evakuaciyi/

Здається, в дискусії про мігрантів мали б уже бути поставлені всі крапки над "і", але ні. Тож ми вирішили показати, звідки взялася і кому вигідна хвиля маніпулятивного контенту, яка змушує українців сперечатися про наплив мігрантів.

А напливу насправді немає. І навряд чи буде. Про це яскраво свідчать дані Державної міграційної служби.

Чому тоді є розмова, і чому є суперечка? Хто спонукає українців сперечатися? Кому це вигідно?

Як визначити, що перед вами маніпулятивний контент, який експлуатує ваші емоції? Як на нього реагувати?

Розповідаємо у нашому відео: https://www.youtube.com/watch?v=wMJi5kNXBmg

"Я почуваюся так, ніби мені 50, і я курив десь із 12 років". Це слова 26-річного Андрія. Він був досить здоровим хлопцем, коли у 2022 пішов на війну.

Він такий не один. Пришвидшене старіння і хронічні хвороби - це також ціна української незалежності, яку сьогодні платять сотні тисяч людей у війську.

Болі в спині практично в усіх, хто носить бронежилет. Окопна стопа у піхоти на позиціях. Контузії, які перестають рахувати. Хронічний стрес і його супутники. Зуби, які "сиплються", і які немає змоги вилікувати. І ще багато, багато різних хвороб і станів.

Але чому наші військові платять цю ціну? Адже є медичні служби, а держава має лікувати тих, хто служить?

"На папері все інакше, ніж у реальності. Я не витрачаю час на офіційні рапорти, бо знаю, що це не працює", - каже один із наших співрозмовників. Інший розповідає, що віддає перевагу лікуванню в приватних клініках.

Тим часом коліщатка держави, яка повинна дбати про здоров'я бійців прямо зараз, обертаються повільно, з натугою. З перспективою на якесь далеке і розмите майбутнє. Держава не дивиться навіть на ті прогресивні корпуси й бригади, які навчилися добре лікувати своїх бійців - і можуть передати досвід.

Як з медициною у війську - і як повинно бути? Ми поспілкувалися з військовими, медиками та іншими причетними. Розповідаємо: https://texty.org.ua/articles/117492/ne-lyshe-poranennya-yak-vijna-rujnuye-zdorovya-vijskovyx-i-chomu-neobxidna-profilaktychna-medycyna/

"Софочка, ти головне смаж, а риба буде!"

Це старий одеський анекдот про чоловіка, який повернувся з риболовлі без улову. В Одесі, як і по всій Україні, на час воєнного стану навігація заборонена. Рибалкам не можна виходити в море. Але риба є.

Базари заповнені місцевим морським делікатесом. Дунаєчка, яку торгівці відрізняють від норвезького матіаса навіть на око, камбала, стейки з калкана, чорноморська тюлька, яку смажать у клярі і називають "сарделькою", і скати, яких називають морськими котами. Усім цим різноманіттям зустрів нашу кореспондентку ринок Привоз.

Одеські рибалки виходять у море попри заборону. Домовляються. Попри те, що дехто з них наривається на міни. Весна - високий рибний сезон, пропустити неможливо, йдеться про заробіток.

Ми побували на Привозі, подивились, чим торгують, поговорили з продавцями. А ще - з екологом, який пояснює, чи можна їсти чорноморську рибу на тлі забруднення моря нафтою, олією і всіляким залізяччям з вибухівкою.

Читайте - або слухайте - в нашому репортажі: https://texty.org.ua/articles/117516/vy-smazhte-ryba-bude-chym-more-hoduye-odesu/

Одноразова доза псилоцибіну, активної сполуки "магічних грибів", здатна спричинити анатомічні зміни в структурі головного мозку. Цим можна пояснити терапевтичний ефект при лікуванні депресії, тривожності та залежностей, вважають дослідники.

У цьому дослідженні взяли участь 28 здорових учасників, які раніше не вживали психоделіків. Вчені з Каліфорнійського університету зафіксували зміни в їхньому мозку через місяць після прийому псилоцибінових грибів.

Спочатку добровольці прийняли одноміліграмову дозу псилоцибіну - достатньо малу, щоб вважатися плацебо. Активність мозку учасників перевірили електроенцефалографією, а в наступні тижні провели низку тестів.

Друга доза була вже більшою - 25 міліграмів, і вона викликала потужний психоделічний досвід. Вчені продовжували моніторинг мозку учасників. Вони виявили деякі зміни, які дозволяють обробляти більше інформації, контрастують з процесами старіння та деменції. Учасники також демонстрували покращення самопочуття та ментальну гнучкість.

Вчені виявили ще один суто психологічний ефект в ході цього дослідження. Про що йдеться - читайте за посиланням

Чим відрізняється навчання в університеті в Україні і Франції? У цій статті - особистий досвід одного з авторів ТЕКСТІВ, який раніше навчався в Інституті журналістики КНУ ім. Шевченка, а торік вступив до Університету Люмʼєр Ліон.

Коротко:

Лекцій менше, але прогулювати не вийде. Без причин можна прогуляти лише одну пару з кожного предмета. Прогуляв більше - прощавай, стипендія у наступному семестрі.

Викладачі достатньо молоді і часто активно працюють за своєю спеціалізацією одночасно з викладанням. Тому їхній досвід живий, а не книжний.

В Інституті журналістики вчать, що бути журналістом - це писати, писати і ще раз писати, тож з першого курсу студенти мусять писати все: від новин до великих статей. У французькому університеті насамперед вчать, як виконати всю підготовчу роботу: знайти тему, визначити проблематику і джерела, спостерігати, шукати деталі, критично мислити. Писати - то вже насамкінець, і спочатку студенти починають з заміток на кілька речень.

Інша, ніж у нас, і система оцінювання, і підхід до спортивної підготовки, і доступ до бібліотечних матеріалів, і проживання в гуртожитку. Що працює краще ніж в Україні, а що дратує - читайте докладно, і дивіться фоторепортаж: https://texty.org.ua/articles/117397/vchytysya-bilshe-ne-oznachaye-krashche-yak-vidriznyayetsya-navchannya-v-universyteti-v-ukrayini-ta-franciyi/

На папері - красиво, на ділі - практично нездійсненно. Так можна охарактеризувати наказ головнокомандувача Олександра Сирського про ротацію, підписаний наприкінці квітня.

Генерал підписав його після гучного скандалу з бійцями 14-ї ОМБр, яких "забули" на позиціях і вивели звідти виснаженими, з яскравими ознаками голодування.

За Сирським, відтепер бійці мають перебувати на позиціях щонайбільше два місяці. Це якщо коротко, якщо ж розгорнуто - то вимагається, щоб поки на позиціях працює одна група бійців, "в режимі очікування" були ще дві рівновеликі групи - одна в ближньому, інша в дальньому тилу. Заміну треба проводити "впродовж місяця", відстежувати її здійснення мають спеціально відведені для цього офіцери, бійці на нулі мають отримувати все необхідне їм матеріальне забезпечення. За невиконання - жорстка відповідальність.

Звучить гарно. І гарно було б, щоб це було можливо так, як прописав генерал. Але ні.

Ця схема розбивається об землю, і на це є не одна, а багато причин. В деяких аспектах цей наказ Сирського виглядає як мінімум непрофесійно. Щоб його дотримуватися, армія, яка працює в реальності війни, а не у вигаданому світі, змушена перейти до ерзац-ротацій.

Чому наказ Сирського - вдалий політичний хід, який не вирішує проблем? Розповідаємо: https://texty.org.ua/articles/117572/vijskovyj-populizm-proty-realnosti-peredka-chomu-obovjazkova-rotatsija-zsu-buksuye-na-praktytsi/

Серед усіх мобілізованих зараз лише 5 - 10% - люди, які прийшли до ТЦК добровільно. Решта - доставлені поліцією. Так каже один із військовслужбовців ТЦК, з яким ми мали розмову.

Що відбувається з військовозобов'язаним після того, як за ним зачинилися двері ТЦК? Напевне, усі ті жахіття, які ви бачили в тік-току та інших соцмережах? Ні.

Тих, кого доправляють до ТЦК, наша кореспондентка умовно ділить на чотири групи: фаталісти, симулянти, креативники і залежні. Адекватні лише фаталісти. Всіляка дурнувата, неадекватна поведінка - одна з причин, чому на вході до ТЦК можуть відбирати телефони.

На всіх них чекає ВЛК, і її завдання - не "знайти хворобу", а насамперед перевірити, що у людини з медичною документацією. Далі розподіл - ні, не "одразу в штурми, на м'ясо". Наш співрозмовник каже: за те, щоб потрапити в штурмовики, ще треба поборотися, адже для побратимів важливо, хто з ними піде в бій.

Цікавий етап розподілу - робота з рекрутерами, які чекають в ТЦК на новачків. Це щось щось на кшталт "швидких побачень". І тут багато залежить від військовозобов'язаного. За деяких із них рекрутери ладні битися.

Головна порада від представника ТЦК: щоб потрапити в хорошу бригаду, краще бути ввічливим і не обманювати.

Докладно про всю "кухню" ТЦК - читайте в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117578/za-lashtunkamy-tck-yak-rekrutery-byutsya-za-mobilizovanyx-i-chomu-zabyrayut-telefony/

Резонансне приниження путінського режиму. Так називає українські далекобійні удари оглядач СЕРА Девід Кириченко.

І справді, приємно уявляти перелякану та змучену сумнівами фізіономію головного російського воєнного злочинця, який думає, їхати чи не їхати на ПМЭФ після того, як до Пітера долетіли українські дрони. Однак крім цього варто серйозно подумати: чому російська ППО виявилася такою дірявою? Чи зможе РФ щось протиставити українським далекобійним ударам у короткостроковій і більш тривалій перспективі?

У цьому матеріалі - про те, що там з розхваленою "найкращою в світі" російською РЕБ, на яку так покладається Москва. Що там з інвестиціями у дрони-перехоплювачі і, зокрема, з дроном Yolka, який так нахвалюють z-воєнкори. Про те, чому боротися з українськими дронами за допомогою російських ракет - це дорого, і чому для бійців російських МОГ (мобильная огневая группа) збивати наші дрони над чиєюсь приватною власністю - це теж загроза гаманцю.

Зрештою, про те, чому це гра на швидкість, чому Росія в ній серйозно відстала, і про те, чи зможемо ми зробити російську ППО ще дірявішою. Читайте

Покоління європейських бебі-бумерів пишалося тим, що воно було першим за кілька століть, яке не розв'язало чергової великої війни. Мабуть, їх похвалять за це історики та соціологи - але не економісти.

Пенсійна система, яку вони створили "під себе", була виправданою, поки тривав демографічний підйом. Коли пішов спад, вона втратила актуальність. Зараз європейська пенсійна система схожа на гігантську фінансову піраміду. Бебі-бумери, які рано вийшли на пенсію, десятиліттями насолоджуються добробутом, який забезпечує їм менш численне молоде покоління. А європейські політики цьому сприяють, адже 50+ - це люди, які насамперед ідуть на вибори.

В США, Японії та Південній Кореї, де немає солідарної пенсійної системи, на плечах молоді немає такого тягаря. В Європі ж, де соціальна держава мала б допомагати всім, дитячі садочки перетворюють на будинки для літніх людей.

Ще одна пастка - нерухомість. Так, бебі-бумери брали її під шалені відсотки, але ці іпотеки виплачені вже давно. Кошти, колись витрачені ними на житло, сьогодні - копійки, бо квадратні метри подорожчали в рази. Молодь, яка платить великі податки, аби забезпечити великі пенсії - живе у батьків до 40 років або платить здирницьку оренду.

Чи стане в Європі краще для молодих, які зазнають дедалі більшої нерівності порівняно зі старшим поколінням? Чого очікувати середньостатистичній європейській молоді, окрім примарної спадщини? Читайте в цьому песимістичному матеріалі (і напишіть в коментах, чи не додалося у вас євроскепсису)

Упродовж усієї повномасштабки кияни не надто активно користувалися укриттями. За статистикою метрополітену, по максимуму в підземку під час атак спускалося не більше 1% киян.

Але віднедавна Росія змінила тактику: десятки балістичних ракет летять одночасно, перевантажуючи ППО. Жахливих прильотів з десятками жертв стало більше. Охочих пересидіти в укритті - теж.

Серед них і наш автор. Раніше до нього долинали віддалені звуки прильотів - і він просто перевертався в ліжку на інший бік. Та під час одного з останніх обстрілів ракета влучила зовсім поруч із його будинком, і він вперше пішов до укриття. Разом із ним вибігло багато переляканих сусідів. В укритті вони сподівалися трохи оговтатися, перевести подих. Не вийшло.

Навіть у гарно облаштованих укриттях атмосфера буває гнітючою. У сховищі, куди прийшли герої нашого матеріалу, жодного комфорту не було. Підземелля було переповнене, було тісно, душно, бракувало кисню. Люди сиділи в пітьмі, бо світло зникло, а про альтернативне живлення ніхто не подбав. Новий жах після щойно пережитого жаху.

Росія хоче зламати мирних громадян - тож такі обстріли, вочевидь, триватимуть. Ризики для киян зростають - але не в усіх вийде пересидіти атаки в придатних для цього місцях.

В цій статті ми не кажемо "що робити", це й так ясно. Ми ділимося досвідом - і пропонуємо вам поділитися своїм, адже він має бути почутим. Напишіть у коментарях, як ви пережили останні обстріли, чи відчули потребу сховатися і чи була у вас така можливість.

Прочитати або прослухати наш матеріал можна ось тут: https://texty.org.ua/articles/117597/chy-ye-misce-v-ukrytti-masovani-ataky-na-kyyiv-zahostryuyut-problemu-z-ukryttyamy/