"Divide et impera" - розділяй і владарюй. Ця політична стратегія відома ще з часів Риму. Зараз Україна є країною, до якої цю стратегію застосовують.

Втім, застосовують її не до всіх, а лише до частини наших громадян. В Україні багато людей, які самі пішли до армії. Є й ті, які пішли служити після того, як отримали повістку. Інші не йдуть, але кажуть собі, що підуть, якщо їх покличуть. Але є й окрема "бульбашка" - у ній люди, які ладні ухилятися від мобілізації в будь-який спосіб. В тому числі - вдаючись до насильницьких дій. Саме на них спрямована стратегія divide et impera.

Про це мова в нашому сьогоднішньому матеріалі. На цю стратегію в нашій країні працює ціла низка відомих людей - серед них чинні й колишні депутати, блогери, адвокати, так звані "громадські діячі" - і ми згадуємо про них у статті. Їхні інструменти - соціальні мережі, покликані якомога ширше оприлюднювати пропагандистську інформацію, спрямовану на те, аби нас розділити й ослабити, щоб потім нами владарювали.

Ми не кажемо, що мобілізація в Україні безпроблемна, а всі відео з представниками ТЦК, які вдаються до протиправних дій - сфальшовані. Втім, уся ця махіна на службі divide et impera зазвичай показує ситуацію лише з одного боку. І про це ми теж розповідаємо.

Кінцева мета стратегії - ослабити нас зсередини настільки, щоб ми вже не могли чинити опір. Те, що цього досі не сталося, є заслугою не вищих керівників держави, а людей, які попри все готові з честю виконувати свій обов'язок. Але протидія ворожим стратегіям - це робота, яку мають виконувати керівники. Читайте про це в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117299/spiral-ahresiyi-yak-rosijska-propahanda-vykorystovuye-problemy-tck-dlya-stvrrennya-vnutrishnoho-konfliktu/

У Верховній Раді України зараз головна інтрига — не “що ухвалять”, а “чи назбирається 226” 🤔

Поки Україна розраховує на мільярди міжнародної допомоги, депутати провалюють частину ключових законів від Кабінету Міністрів України або просто не виносять їх у зал. Дедлайни минають, “маяки” зависають, а законодавчий борг росте.

🔎 Рух ЧЕСНО проаналізував, хто голосує за реформи, хто їх блокує і чому парламент гальмує там, де на кону — гроші для країни?

Деталі — у матеріалі.

Ті, хто грали в класичну World of Tanks, мабуть, і подумати не могли, що в новій війні великі, потужні, надзвичайно страшні й ефективні танки стануть жертвами маленьких дронів - або роїв дронів. Точка зору, яку зараз часто можна почути: танки своє вже відвоювали. Але чи так це насправді?

Наявність кілзони дійсно робить застосування танків проблематичним. Однак хтось бачить можливості там, де інші бачать проблему.

Більшість аналітиків сходиться на думці: танки не зникнуть, але їхня конструкція та роль у війні зазнають істотних змін. Український досвід у цьому процесі задає тренди й диктує нові вимоги усім представникам "танкового клубу". Перебуваючи на передовій цього досвіду, Україна може використовувати його для того, щоб виробляти й продавати вдосконалені танки іншим країнам.

Якими можуть бути нові танки?

Аналітики прогнозують кілька можливих напрямів еволюції. Розповідаємо про ці напрями, а також аналізуємо, як можуть змінитися танкові озброєння та снаряди. Читайте або слухайте нашу статтю: https://texty.org.ua/articles/117216/tanky-u-suchasnij-vijni-yak-zminyuyetsya-yixnya-rol-i-chy-ye-u-nyx-majbutnye/

Чисельність людства вже стала занадто великою, а його потреби — занадто високими, щоб Земля могла стабільно підтримувати їх за поточного рівня споживання. Про це йдеться у дослідженні групи екологів під керівництвом Корі Бредшоу з Університету Фліндерса в Австралії.

Центральним поняттям дослідження є «місткість середовища» — термін, що походить із логістики XIX століття. Це означає, що є певна максимальна кількість особин, яку екосистема може утримувати нескінченно довго без руйнування власної ресурсної бази.

Дослідники дійшли висновку, що людство штучно розширило цю межу за рахунок викопного палива. Нафта, газ та вугілля допомагають людям створювати добрива, аби продукувати більше їжі, а також надають енергію для підтримки глобальної інфраструктури. Однак ця опора стає дедалі хиткішою.

Оптимальна "місткість" нашої планети, яку вирахували вчені, складає всього лиш 2,5 мільярда осіб. Натомість людей зараз набагато більше, і ми рухаємося до небезпечного піку. Коли він настане, що це означатиме для людства, і як запобігти найгіршим сценаріям — читайте

Навесні 2022 року російське командування виношувало амбітний план висадити десант на узбережжі Одеської області. Весною 2026 року ці плани були остаточно поховані.

В цьому часовому проміжку сталося багато важливого, багато цікавого, багато несподіваного для агресора. Багато подій, які увійдуть у підручники з історії.

Жорсткий спротив українців на Миколаївщині, який зруйнував плани ворога допомагати своєму десанту з суходолу. Бердянський урок 24 березня 2022-го, коли російський ВДК "Саратов", завантажений боєприпасами, від удару нашої ракети перетворився на попіл. Повернення острова Зміїний під український контроль після того, як Сили оборони, немов розлючені бджоли, атакували росіян на цьому маленькому клаптику землі усім, що було під рукою. Нарешті, похід у відомому еротичному напрямку флагмана чорноморського флоту РФ, крейсера "Москва" - що не тільки стало ганьбою для росіян, а й позбавило їх великого козиря.

Згадуємо, як це було. Читайте в нашому матеріалі, або слухайте статтю за посиланням: https://texty.org.ua/articles/117321/kinec-desantu-na-odesu-yak-ukrayinci-vtopyly-plany-rosiyan-iz-zaxoplennya-pivdnya/

Приїхати в Україну - піти на БЗВП - пройти одну місію, зробивши багато фото й відео - виїхати додому, називаючи себе "суперсолдатом". Так виглядає бойовий шлях частини іноземців, які приїздять в Україну воювати.

"Я іноземець, і мене, відверто кажучи, бісить навчати нових іноземців, адже ймовірність того, що вони втечуть із поля бою або розірвуть контракт після свого першого штурму чи операції, доволі висока", - каже Раян О’Лірі, екскомандир роти Chosen Company у складі 59-ї ОШБр БПС.

Так відбувається тому, що Україна досі не вибудувала систему інтеграції іноземних бійців у військо. А ще тому, що іноземні військовослужбовці мають значно менше прав і можливостей - в тому числі підвищення по службі - порівняно з українськими.

Що можна було б зробити зараз, і які кроки слід було здійснити вже давно? Розбираємося в цьому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117250/desyat-procentiv-inozemciv-vse-shche-v-ukrayini-chomu-ne-vdayetsya-zaluchaty-dobrovolciv/

З цього сюжету міг би вийти цікавий фільм або серіал у жанрі Legal Drama. У якому було б усе: і міжнародна афера, і хитрі та підступні акули бізнесу, і тисячі одурених клієнтів, і французькі замки з виноградниками, куплені на вкрадені гроші, і непідкупний суддя, який викриває зловмисників та виносить їм вердикт.

Щоб описати події, які відбувалися в ПриватБанку протягом двох десятиліть, судді Високого суду Англії та Уельсу серу Вільяму Троверу знадобилося близько 300 тис. слів. Ми прочитали усе, що він написав - і це було справді захопливе чтиво. На відміну від українських суддів, сер Тровер не вдається до бюрократичної мови. В його словах - і подив нечуваною нахабністю фігурантів, і обурення, й іронія.

ТЕКСТИ відтворили атмосферу, яка панувала в найбільшому банку країни в період, коли, за висновками суду, через систему кредитування пов’язаних компаній із нього виводилися мільярди доларів. Читайте в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117346/kultura-straxu-i-nayivna-prostota-yak-kolomojskyj-i-boholyubov-pryvlasnyly-19-milyarda-iz-pryvatbanku/

"Найбільшою мотивацією для мене було те, що батьки тепер мною пишаються. Я був у статусі зека, а тепер військовий".

Так каже боєць з позивним Крішна, який відбував покарання за злочин, але скористався можливістю піти до війська і тепер воює в одному зі штурмових загонів.

Його історія не поодинока. Втім, з рекрутуванням ув'язнених є ціла низка проблем.

Приклади: адміністрації тюрем не хочуть відпускати в'язнів з хорошим здоров'ям - бо тоді не буде кому працювати на роботах, які є при тюрмах. Або - рекрутери самі не хочуть брати в'язнів, які мають низький статус в тюремній ієрархії. Або - попри відсутність цієї норми в законі, тюремні адміністрації не відпускають воювати тих, хто відсидів менше чверті терміну.

З іншого боку, колишні ув'язнені, які стали до зброї, зазнають дискримінації. Їх беруть лише в штурмові загони, це означає, що існує ценз по здоров'ю, який не всі пройдуть. Крім того, для таких бійців відпустки офіційно не передбачені. А ще в разі загибелі не передбачене поховання з військовими почестями, як для інших українських захисників.

Цей тип рекрутингу міг би працювати краще - і давати більше шансів в'язням, які хочуть виправитися, та приносити більше користі нашій країні. Ми поговорили про це з організаціями, які займаються захистом прав ув'язнених, а також з військовими, які рекрутують з тюрем. Читайте, що з'ясували: https://texty.org.ua/articles/117339/vory-brodyahy-muzhyky-yak-iz-tyurmy-potraplyayut-na-front/

"Люди з тилу запитують: “А чому вас не міняють?” — сумно посміхається командир роти. — Бо дорога туди і звідти — це вже окрема війна".

Чому бійці місяцями не виходять із позицій?

На це запитання є кілька відповідей.

Перша відповідь: кілзона. Передній край майже прозорий, над ним — розвідувальні коптери, FPV, ударні дрони, тепловізійні "очі", коригувальники артилерії. Якщо ворог бачить рух, прораховує маршрут — він починає відпрацьовувати системно: міномет, артилерія, FPV, скид, знову міномет — безперервне полювання.

Щоб вийти, потрібен не тільки маршрут, а й специфічний час, специфічні обставини, коли ворог не зможе відстежити вихід. Командирам не позаздриш: їм доводиться вибирати між поганим і ще гіршим, між тим, щоб залишити бійців на позиціях ще на якийсь час - і тим, щоб спробувати вивести їх зі смертельним ризиком.

Друга відповідь: люди. Нестача людей — причина довгого перебування на нулі. Якщо в батальйоні людей менше, ніж потрібно навіть для нормального утримання лінії, командир перекриває дефіцит лише одним способом: тривалістю перебування на позиції.

Чи можливо виконати новий наказ Сирського, в якому час перебування на позиції суворо обмежується? Чи можна підлаштувати реальність під оце "у строк не пізніше одного місяця"? Що треба зробити, щоб це стало можливим? Міркуємо: https://texty.org.ua/articles/117367/chomu-tak-dovho-na-pozytsijakh/

Перетворити гігантську купу сміття, яка тліє, виділяє отруйні речовини і навіть призводить до смерті людей - на рекреаційний парк з полем для гольфу. Такий досвід тепер є у Львова.

У 2016-му на Грибовицькому звалищі сталася пожежа, відбувся гігантський зсув, під завалами якого загинули троє пожежників і працівник комунального підприємства. Можливо, ви ще пам'ятаєте, як після цього львівське сміття возили по всій Україні і намагалися прилаштувати хоча б десь.

Тепер колишнє сміттєзвалище нагадує щойно закладений парк. Щоб воно "здулося", зі сміття викачали біогаз - і забезпечили "зеленою" енергією понад сімсот домогосподарств. Схили укріпили від зсувів, а купол сміттєзвалища накрили спеціальним геотекстилем, щоб туди не потрапляли опади, а полігонні гази не піднімалися в повітря. Мембрана абсолютно стійка до вологи, не гниє, не боїться грибків і комах.

На цьому робота не закінчилася: щоб розбити парк з травами, кущами та іншими рослинами, знадобилося ще багато зусиль. Було непросто, зате тепер львів’яни можуть поділитися досвідом, який можна відтворити для рекультивації інших сміттєзвалищ в Україні.

Як це було, і які зміни вже помітні - розповідаємо: https://texty.org.ua/articles/117374/zamist-30-poverxiv-smittya-yak-lvivyany-peretvoryuyut-hihantske-smittyezvalyshche-na-park/

Це історія про досвід, якого ми не хотіли, і "пригоди", про які не просили. А ще про те, що яким би не був лад у твоєму домі - ти мусиш бути готовим, якщо твій сусід збожеволів.

37 днів виживання багатоповерхівки на Русанівці, яка в люті морози залишилася без електрики та опалення.

Ви коли-небудь бачили відео з російської глибинки, де мешканці показують обмерзлий, брудний під'їзд зі сталактитами й сталагмітами льоду - і розповідають про те, що так у них триває роками, кожної зими, бо "комунальники нічого не роблять"? Мабуть, кремлівське керівництво, плануючи удари по українській енергосистемі, на таке й розраховувало: комунальники не впораються з тим лихом, яке влаштують їхні шахеди і ракети. І, як часто це буває з кремлівським керівництвом, тут воно теж прорахувалося, адже викинуло зі своєї формули людей, українців, які докладуть зусиль, аби впоратися з бідою.

Ми створили проєкт із журналістики даних про те, що відбувалося день за днем із цим будинком упродовж двох місяців зими. Крім хронології, в цьому проєкті є відео, цитати з будинкового чату, мапи, ілюстрації. Він показує приклади самоорганізації тоді, коли мав би панувати відчай, приклади залученості комунальників, які працювали на характері, без вихідних. Цей проєкт буде корисним для всіх, хто думає про те, як підготувати будинки до наступної зими, яка теж може бути важкою. Читайте і дивіться: https://texty.org.ua/projects/117211/ti-xto-perezhyv-zymu-xroniky-vyzhyvannya-17-poverxivky-na-rusanivci-v-kyyevi-shcho-opynylasya-bez-tepla-i-svitla-v-lyuti-morozy/?src=main

​🤔 Сергій Тігіпко повернувся на Банкову? Всі чекали на нові обличчя в кабінетах Офісу Президента, але знову з'явилися люди, які, здавалося б, давно пішли в історію.

📌 Рух ЧЕСНО з’ясував, що ексочільник штабу Януковича та один із тих, хто голосував за «диктаторські закони» 16 січня, став позаштатним радником Кирила Буданова.

Повний перелік нових та «вічних» радників із їхніми бекграундами вже на сайті ЧЕСНО — переходьте за посиланням.

"Потрібна ментальна зрілість. Ти приходиш до сім’ї в момент, коли життя людей змінюється за мить. І ти маєш залишатися стабільним".

Так каже Зоя Север, ст.лейтенант Армії оборони Ізраїлю, описуючи свою роботу в групі оповіщення. Разом зі своїми товаришами по службі вона повідомляє родичам про військовослужбовців, які загинули, отримали поранення, зникли без вісти або потрапили в полон.

Цей досвід важливий для України, де від початку повномасштабної війни про загиблих часто повідомляли "як вийде" і хто може, і лише зараз цю функцію передали ТЦК. В Ізраїлі війна триває від заснування держави, там за цей час виробили чіткі правила оповіщення, зрозуміли, що і як мають робити офіцери в цю важку й трагічну для родин мить.

Там теж спочатку повідомляли хто міг, як міг. Тепер в Ізраїлі існує ціла школа, яка постійно вдосконалює процедуру оповіщення. Цікаво те, що там ретельно відстежують психологічний стан офіцерів, які виконують цю роботу. Адже внутрішній ресурс у всіх людей різний, і треба знати, коли офіцеру необхідно на певний час відійти від служби в групах оповіщення.

На жаль, повідомлення про загибелі, поранення, зникнення без вісти та полон - робота, яку хтось мусить виконувати в нинішній Україні. Розповідаємо, як Ізраїль прагне зробити оповіщення найменш травматичним і для родичів, і для офіцерів, і які уроки країна вивчила на цьому шляху: https://texty.org.ua/articles/117383/vash-syn-zahynuv-yak-v-izrayili-povidomlyayut-rodycham-pro-smert-vijskovosluzhbovcya/

"Ця війна мала б бути по-справедливому визнана насамперед українською війною… Міста, промисловість, землеробство та людність жодної іншої європейської країни не зазнали таких тяжких нищень".

Так писав репортер газети Saturday Evening Post Едґар Сноу в своєму матеріалі про подорож Україною в 1945-му році. Масштаби українських втрат у Другій світовій вразили журналіста.

Цей матеріал з журналістики даних, який ми створили кілька років тому, називається "Окупація. Втрати України під час Другої світової, завдані нацистами та комуністами". Нащадки цих комуністів у Кремлі та по всій Росії багато років поспіль вважали, що повторити таке - це нормально, і погрожували, що вони зможуть. І хоч вони не змогли втілити те, що мали на меті - важливо пам'ятати, що таке війна й окупація на всій твоїй території. І зробити так, щоб їм ніколи не спадало на думку "повторити".

У День пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років - нагадуємо наш матеріал: https://texty.org.ua/projects/103853/pole-bytvy-ukrayina-druha-svitova-vijna/

​Як російські спецслужби вербують українських підлітків через соцмережі, месенджери, анонімні чати та інші онлайн-простори? Дослідження Texty.org.ua та Info Sapiens свідчить, що гейміфікація часто є ключем до успішного вербування.

Яким є кожен крок успішного вербування підлітка, від вибору жертви до ізоляції в процесі вчинення злочину?

Що можуть і мають зробити дорослі на кожному з цих етапів?

Texty.org.ua та Info Sapiens запрошують долучитися до онлайн-обговорення з експертами, яке відбудеться у Zoom 14 травня 2026 року о 17:00.

Спікери:

Анастасія Шуренкова, дослідниця агенції Info Sapiens

Олена Кущенко, журналістка-фрилансерка, постійна авторка Texty.org.ua, яка працює з темою дітей і підлітків в Україні

Зореслава Гавриш, практикуюча психологиня в напрямі Транзакційного аналізу, фахівчиня з травмо-фокусуючої когнітивно-поведінкової терапії, тренерка програм по роботі з втратою для дорослих, дітей та підлітків, членкиня Пласту, виховниця дітей та юнацтва

Віктор Ягун, заступник голови СБУ (2014–2015), генерал-майор запасу СБУ, військовий і громадський діяч

Модераторка: Інна Гадзинська, спеціальна кореспондентка Texty.org.ua

Попередня реєстрація ТУТ

Докладно - за посиланням

Як українські Сили оборони здійснюють удари по об'єктах в глибокому тилу РФ? Яким чином вони обирають цілі, проводять розвідку, визначають, якими саме засобами завдати удару?

В кінці цього ланцюжка - "вау-ефект" від палахкотіння російських об'єктів на кшталт Туапсинського НПЗ. І подальші наслідки: Росія отримує менше грошей (або виробляє менше зброї), їй стає дедалі важче вести війну. Але для того, щоб цього досягти, треба багато попрацювати.

Про це - мова в нашому сьогоднішньому матеріалі. Розповідаємо, з яких етапів складаються вибір цілі і розвідка, що враховують при визначенні конкретних типів дронів та ракет, як прокладаються маршрути для різних засобів, і що собою являє сам удар по цілі (спойлер: це не натискання кнопки, як в кіно, а синхронна взаємодія багатьох пускових позицій).

У Росії є "кощієва голка": хоч вона й має потужну ППО, вона не може одночасно прикривати Москву, резиденції диктатора і всі НПЗ, аеродроми, заводи, склади на величезній території. Саме тому їм доводиться виконувати химерний танок "Фігаро тут, Фігаро там", тягаючи ППО від об'єкту до об'єкту. Ми про це знаємо, спостерігаємо. А отже, далі буде.

А поки чекаємо - читайте наш матеріал, або слухайте аудіоверсію: https://texty.org.ua/articles/117414/zhdyot-sevastopol-zhdyot-kamchatka-zhdyot-kronshtadt-yak-pracyuye-systema-ukrayinskyx-dalekobijnyx-udariv/

В Україні почалася нова хвиля картонкових протестів — люди виходять на вулиці, щоб не допустити ухвалення нового Цивільного кодексу. У Харкові сотні людей 6 і 10 травня протестували проти порушення прав жінок і представників ЛГБТК+, узаконення «чорної» приватизації землі, майна та пам’яток, утисків свободи слова й OSINT-розслідувань.

Що говорять про нововведення експерти, а також мітингарі, які вийшли на вулиці Харкова — докладно на сайті Ґвара Медіа.

Упродовж багатьох десятиліть країни Заходу були впевнені, що великих війн більше не буде - лише локальні конфлікти низької тривалості та інтенсивності. Що попереду - мирне життя, технологічний прогрес, достаток. Тож коли Росія розпочала повномасштабну війну проти України й виникла велика потреба в озброєннях та боєприпасах, виявилося, що забезпечити цю потребу повністю Захід не може.

Виробництво зброї багато років поспіль скорочували, заводи - закривали. Але головною проблемою стало навіть не це, а втрата кваліфікованих кадрів. Коли розгорілася війна, багатьом виробникам довелося залучати фахівців, яким уже стукнуло 70, аби вони передали свої навички молодшим співробітникам.

Зараз, коли почався експоненційний розвиток штучного інтелекту, Захід крокує по тих самих граблях.

У цьому певен керівник інженерної групи і фахівець із розробки програмного забезпечення Денис Стецьков. У своєму блозі він проводить паралелі між занепадом оборонної промисловості Заходу та сучасною кризою в IT. Він попереджає, що надмірна ставка на оптимізацію та ШІ може призвести до незворотної втрати унікальних інженерних знань. Перші симптоми втрати цих знань вже помітні.

Читайте або слухайте його колонку в нашому перекладі: https://texty.org.ua/articles/117369/zaxid-rozuchyvsya-vyroblyaty-rechi-teper-vin-vtrachaye-navychky-koduvannya/

Останнім часом в соцмережах нова хайпова тема: загроза напливу мігрантів в Україну. Натовпи мігрантів на кордоні, індійці, які перуть одяг у Дніпрі, розповіді про жахливі злочини, здійснені "чужаками"... Частина цього контенту, звісно ж, створена ШІ й публікується на сторінках, де повно всілякого інформаційного сміття. Очевидно, що цю тему підживлюють штучно - та все ж її активно обговорюють і живі люди, не тільки боти.

То що ж насправді? Скільки мігрантів приїхало в Україну упродовж останніх 10 років? Скільки серед приїжджих були нелегальними мігрантами? Скільки іноземців за цей час залишилися і живуть в Україні?

Щоб з'ясувати це, ми перевірили дані Державної міграційної служби за останнє десятиліття. Відповіді вас здивують. Не будемо спойлерити, але відсоток іноземних мігрантів в Україні - мізерний. І на тлі повномасштабного вторгнення РФ він аж ніяк не збільшується.

Гаразд, якщо в нас мізерна кількість мігрантів - то звідки тоді хайп? На це запитання у нас теж є відповідь. Читайте в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117425/velykyj-xajp-z-nichoho-na-foni-straxiv-pro-immihrantiv-yixnij-pryplyv-lyshe-padaye/

Втомилися слухати про ворожку Єрмака? Тоді пропонуємо поговорити на справді важливу тему.

У цій новині йдеться про те, як російські спецслужбісти завербували двох українських підлітків, які мали підірвати свої школи, вчинити масовий розстріл учнів, а потім накласти на себе руки: https://texty.org.ua/fragments/117314/

Якщо прочитавши цю новину, ви подумаєте: "це те, що трапляється з іншими, не з моєю дитиною" - обережніше. Росіяни використовують дедалі хитромудріші способи вербування. Ви можете поблажливо думати, що слова вашої дитини "ма, я ненавиджу школу!" - це вікове, це пройде. А потім виявити, що чужі, ворожі, небезпечні люди підвели її під кримінальну статтю.

Покладатися на державу, яка "має цим займатися" - ненадійна стратегія, адже держава часто починає діяти вже тоді, коли потрібно обрати запобіжний захід.

Тому сьогодні, о 17.00, Texty.org.ua говорять з експертами про те, що можемо зробити ми, дорослі, щоб убезпечити своїх дітей від злочинних дій ворога. Приєднатися до розмови можна тут: https://www.facebook.com/events/829439656880455/

Долучайтеся! Можливо, попрацювавши з нами над виробленням рішення, ви станете одним із тих, хто розповість про нього й іншим батькам