Чому реактивні шахеди такі небезпечні?

Насамперед тому, що турбореактивний двигун забезпечує дрону радикальний приріст у швидкості й висоті польоту. А це означає, що збити такий дрон здатні не всі наявні у нас засоби.

Якщо звичайний шахед може збити навіть мобільна вогнева група, то для перехоплень реактивних частіше потрібно задіювати авіацію - гелікоптери та літаки.

Ще один важливий нюанс: збиття звичайного шахеда обходиться значно дешевше. Щоб збити реактивний шахед, потрібно "заплатити" вдвічі, утричі і навіть більше порівняно з вартістю самого БПЛА. Отже, використання Росією реактивних шахедів збільшує ціну війни для України.

Крім того, оскільки реактивні шахеди можуть нести відносно невелике корисне навантаження, їх оснащують зарядами, які мають більшу руйнівну силу.

У цій статті ми детально розбираємо технічні характеристики реактивних шахедів, розповідаємо, які три види цілей вони можуть уражати, і показуємо на інфографіці, чим збивають реактивні та звичайні шахеди залежно від траєкторії, висоти і дальності польоту.

Також розповідаємо, як їм можна протидіяти. Читайте і дивіться: https://texty.org.ua/articles/117929/

У наступні десятиліття прісна вода стане критично важливим ресурсом, запаси якого на планеті будуть дедалі більше вичерпуватися. Навіть у розвинених країнах влада не завжди буде здатна впоратися з цією проблемою. Це починає відбуватися вже зараз - ось один із прикладів.

Американське місто Корпус-Крісті в штаті Техас впритул наблизилося до повного вичерпання запасів питної води. Причому це відбувається не тільки через зміни клімату, а й через масштабну розбудову промислових об'єктів.

Тривалі посухи в останні роки регулярно охоплюють Техас. Водночас регіон має багатющі родовища нафти й газу, а промислові гіганти з видобутку й переробки цих ресурсів вимагають велетенських обсягів води.

Наприклад, лише один хімічний комплекс із виробництва пластику, введений в експлуатацію у 2022 році, щодня споживає для охолодження потужностей стільки ж води, скільки використовують усі жителі міста.

В результаті резервуари, які постачають воду до міста, вже на критично низькому рівні. До аварійного сценарію, який означає перебої з водопостачанням, лишається трохи більше року. Існує проєкт, який може збільшити запаси прісної води для міста - однак його втілення загрузло у бюрократичних процедурах. Читайте докладно: https://texty.org.ua/fragments/117954/

Герої цієї статті - сумнівні, скандальні, одіозні постаті. Поки притомні політичні діячі намагалися примирити польський та український народи, вони, навпаки, завзято руйнували довіру. Завзято сіяли ту агресію, ненависть до українців, що зараз вихлюпується на польських вулицях.

Хто вони і що зробили?

Вбогий український емігрант у Канаді. Зненацька перестає бідувати, і на кошти невідомого походження видає книгу про "злочини ОУН-УПА". Так наратив вперше легітимізується через українця.

Російський псевдо-історик, пропагандист з ексклюзивним доступом до архівів КГБ. Укладає збірник “документів” з гучною назвою "Геноцид. Волынская резня”, розтиражований РФ через структури “м’якого впливу” по всій Європі.

Поляки:

Бійці, які воювали проти УПА в лавах НКВС. Потім, перетворившись на громадських діячів, докладають усіх зусиль, щоб виставити українських повстанців злочинцями.

Шанований в усій Польщі ксьондз. Експлуатуючи свою репутацію, "гастролює" по країні і транслює посполитим тезу про "геноцид".

Також: політики, медійники, дослідники, колишні військові та інші персонажі, за якими чітко простежується російський вплив.

Вишенька на торті: український нардеп Вадим Колесніченко. У своєму офіційному статусі він прислужується і росіянам, і полякам, щоб розпалити конфлікт. Їздить на події, вимахує книжкою про “злочини ОУН-УПА”, пропонує Сейму визнати “Волинську різню” геноцидом польського народу. Зробивши свою справу, зрадник тікає до окупованого Криму, де російські куратори поступово скидають його з рахунків.

Усі вони та багато інших - частина скоординованої багаторічної кампанії, спрямованої на те, щоб посварити поляків та українців шляхом політизації Волинської трагедії.

У цьому розслідуванні ми розповідаємо і показуємо на інфографіці, як була побудована ця кампанія, хто до неї долучився, хто стояв за лаштунками, і як її учасники пов'язані між собою. Читайте і дивіться: https://texty.org.ua/articles/117968/volynska-riznya-xto-konstruyuvav-polsko-ukrayinskyj-konflikt/

Узагальнення - один із давніх, добре відточених інструментів російської пропаганди. Слова-маркери, за якими узагальнення можна розпізнати: "все/всі", "завжди/ніколи", "всюди", "кожен", "будь-хто" та інші.

Для чого використовується цей інструмент? Давайте подивимось на прикладі.

1. Ви дізнаєтеся з медіа, що в Україні за певний період відбулася конкретна кількість випадків мобілізації, коли працівники ТЦК/поліції перевищують повноваження. Це стільки-то відсотків від загальної кількості мобілізованих в цьому періоді. Випадки порушень розслідуються, є стільки-то проваджень та рішень.

2. Ви дізнаєтеся з медіа про жахливу "бусифікацію" з побиттями, приниженнями та тортурами, яка відбувається завжди, всюди, з усіма, по всій Україні. Ніхто і ніколи не покараний.

В якій із цих ситуацій ви відчуєте більше люті, відчаю, зневіри? Гадаємо, відповідь очевидна.

Саме так і працює узагальнення, і російська пропаганда не була б сама собою, якби цим не користувалася. Посіяти зневіру, лють і відчай в стані ворога, зламати волю до боротьби - одне з першочергових завдань війни.

У червні-липні в Україні відбулося чимало резонансних подій: відставка Федорова, протести, розслідування небойових смертей у полку "Скеля", підозра колишньому комбригу у вбивстві двох цивільних, нові правила тимчасового захисту в ЄС, резолюція Європарламенту щодо УПА.

У нашому свіжому моніторингу пропаганди ми розглядаємо, як пропагандисти "обробляють" справжні події і в якій інформаційній обгортці намагаються згодувати їх аудиторії. Узагальнень там багато.

Спробуйте їх розпізнати. І до речі, оскільки роспропагандисти упродовж усієї війни, а може й опісля, спрямовуватимуть свої зусилля проти українців, класно собі розвинути такий "мультитул" проти пропаганди. Вам кажуть, що щось відбувається "завжди, з усіма, всюди"? Це маркер.

Читайте і дивіться інфографіку, а також слухайте аудіоверсію за посиланням: https://texty.org.ua/articles/117997/proplacheni-kartonshchyky-shokoladnaya-vata-j-myasni-polky-monitorynh-rosijskoyi-dezinformaciyi-v-ukrayini-cherven-lypen-2026-roku/

FPV-дрони з’являються несподівано: коли йдеш у магазин, їдеш у маршрутці чи просто вирішив прогулятися. Коли до тебе приїхала швидка. Коли поїхав на АЗС залити пального. Кожен з таких дронів може означати пожежу, руйнування, каліцтво або смерть.

Такою стає реальність міста Запоріжжя.

На відміну від Херсона, який перебуває практично в кілзоні - за 4-5 км від позицій російських дронарів, - Запоріжжя від лінії досить далеко: приблизно 25 км. Однак з 2026 року атак російських FPV по місту стало значно більше.

Усе тому, що росіяни збільшили радіус досяжності для FPV до 25 - 30 км. Для цього використовують низку методів.

У багатьох випадках це "сафарі на людей". Російські дронарі вчаться, атакуючи цивільних, а після влучання хизуються відео у своїх телеграм-каналах. Також вони атакують автозаправки, медичні служби, громадський транспорт, рятувальників. Просто оголосивши весь трафік або "військовим", або "подвійного призначення".

Разом із аналітиками Center for Information Resilience ми проаналізували географію атак FPV-дронів по Запоріжжю і розібрались, чого очікувати містам в зоні досяжності FPV. Показуємо на ітрерактивній графіці, також наводимо інфографіку про те, як змінюється кількість ударів в інших прифронтових містах упродовж трьох років.

Читайте і дивіться: https://texty.org.ua/projects/117916/

Влітку щільно забудовані спальні райони українських міст перетворюються на острови спеки. З яких не всім вдається утекти.

Кілька років тому ми створили матеріал з журналістики даних, який залишається актуальним дотепер. У ньому йдеться про так звані теплові острови в містах. Вони виникають через низку умов: щільна забудова, багато бетону та цементу, мало дерев, кущів та трави - і навіть колір забудови.

В щільно забудованих районах багато поверхонь, які під час хвиль спеки розжарюються і гріють повітря навколо. Як свідчать зібрані нами дані, температура поверхні в різних районах міста може відрізнятися на 10-15 градусів.

Де утворюються теплові острови та епіцентри спеки в Києві, Дніпрі, Одесі, Львові, Харкові? Що слід враховувати при забудові, аби уникнути їх утворення, і як зробити життя людей посеред теплового острова більш комфортним? Читайте в нашому матеріалі, і дивіться на інфографіці: https://texty.org.ua/d/urban-heat-web/

А як там в Одесі?

"Бурі, шторми, холера, війна - все може бути, але в Одесі курортний сезон", - пише авторка цього матеріалу.

Щоправда, якщо до великої війни більше обговорювали кілометрові затори з боку Києва - то тепер говорять про мінну небезпеку, загрозу з повітря та укриття на пляжах.

Зараз в Одесі є відкриті й закриті пляжі, загалом офіційно працює 35 пляжних зон із 48. Укриття теж є, але подобаються вони далеко не всім, а дехто навіть називає їх "духовками на пляжах".

Місцеві ходять на пляжі не часто, а свою білосніжну засмагу називають "бринзовою" на противагу бронзовій. А от приїжджі з моря не вилазять, на деяких пляжах буквально яблуку ніде впасти.

Чому людям не страшно їхати до моря навіть попри постійні атаки росіян на Одесу та область? Як змінилися ціни порівняно з попередніми роками? Що робиться в Грибівці, Санжійці та Затоці? Розповідаємо в нашому матеріалі: https://texty.org.ua/articles/118008/sho-v-odesi-ciny-more-ta-shaxednyj-vajb/

Це дуже живописний матеріал. З ілюстрацій, які його оздоблюють, своїми ніжними очима на вас погляне степовий кулан. Ви побачите, як водяні буйволи занурюються в глибінь. Як йде хвилями під вітром українська ковила. Як симпатичний, ніби плюшевий бабак притиснувся носом до свого дитинчати, яке вилазить із нори.

Водночас це матеріал ще й дуже поетичний. В ньому назви, які ви чули, резонуватимуть із тими, яких не знаєте. Дунай, у звучанні якого є щось кельтське - це ріка. Лузарса, яка звучить по-ногайськи - протока. Тюрксько-гагаузький Буджак - степ. Озера Кагул, Кугурлуй, Ялпуг - коли це чуєш, в уяві постають легенди про давніх кочівників.

У цьому матеріалі йдеться про те, як упродовж останніх років команда Rewilding Ukraine працює над відновленням природних процесів в українському Придунав’ї.

Ця команда, на відміну від традиційних природоохоронців, не зосереджується лише на рідкісних або зникаючих видах. Ревайлдинг - це для того, щоб відновити природні процеси, які формують екосистему.

Відтворити те різноманіття, яке здатне породити щось нове там, де міг би бути лише занепад.

Чому це важливо, чому це красиво, чому це добре для людей і для нашої країни - розповідаємо і показуємо: https://texty.org.ua/projects/117808/yak-ukrayinskij-delti-dunayu-povertayut-dyku-pryrodu/

Не змарнувати бойові виплати, відкрити власний бізнес і зробити його успішним. Таким шляхом пішов бойовий медик Ігор Мамчик.

Він з перших днів повномасштабки пішов служити до Сил спеціальних операцій, працював у зоні бойових дій. Виплати за бойові були пристойні. Дехто з бійців квапиться купити найдорожчий айфон або викидає гроші на онлайн-казино - Ігор натомість купив інкубатор для перепілок.

Чоловік розповідає, що його предків розкуркулила радянська влада. Одних відправили в Сибір, інших - на шахти Донбасу. Ігор у юності стажувався у Німеччині та Франції, жив у тамтешніх фермерів і дивувався, що сімейна справа там тягнеться мінімум з ХІХ століття. Відродити власну сімейну справу стало для нього питанням принципу.

Знайшов однодумців, помічників, гранти. Дуже допомогла родина.

У цьому матеріалі - про те, як чоловік розвивав свій бізнес і чи може його модель спрацювати для інших: https://texty.org.ua/articles/117977/iz-frontu-zamovlyav-inkubatory-dlya-perepilok-yak-hramotno-rozporyadytysya-bojovymy-vyplatamy/

Якою буде зима в Києві?

Майже напевно важкою. Захистити місто від балістики повністю - неможливо. Ні інженерний захист, ні котельні, ні резервні схеми не рятують від масованих ударів по вузлових об’єктах - вони лише зменшують наслідки і час відновлення.

А отже, майже напевно комусь доведеться вийти до камер і пояснити сотням тисяч розлючених людей, чому знову немає світла й тепла.

Чому ми вважаємо, що такий момент настане? Тому що весь нинішній стан підготовки до зими на це вказує. А ще тому, що наради українського уряду дедалі більше нагадують радянські засідання 1980-х, де всі доповідають про досягнення, поки країна летить у прірву. А ще тому, що українським містам доручили виробити "стійкість" на тлі наближення чергової важкої зими - але не пояснили, що це означає, і коли можна вважати, що стійкості вже досягли.

У цьому матеріалі є простий рецепт для багатоповерхівок: що робити, щоб вода не замерзала в батареях, і щоб потім важкою працею не доводилося перезапускати опалення та боротися з наслідками. Це три кроки, які точно допоможуть досягти "золотого стандарту стійкості". В чому вони полягають, і чому в Києві їх не роблять - розповідаємо: https://texty.org.ua/articles/118028/

Коли Росія своїми ракетами і дронами розносить великі склади, розподільчі центри і сортувальні термінали поштових компаній, виникає кілька запитань.

Логічна відповідь на "що робити?" - розосередитись. Друге питання: як?

Запитали про те, що буде у цій галузі та у постачанні у Віктора Барановського, директора "Логістичної майстерні", компанії з проєктування складських систем та оптимізації ланцюгів постачання.

Барановський досить скептичний щодо "всепропальства": каже, це міф. Від великих складів залежать двадцять великих обласних центрів в Україні. Менші міста дуже мало постраждають, якщо спорожніють полиці якогось супермаркету. Бо супермаркетів у містечку всього два - а більшість торгівлі припадає на маленькі магазини і маркети, ринки, стихійну торгівлю.

А от щодо рівня підготовки до російських атак наш співрозмовник дуже категоричний. Каже, було море часу з 2022 року, щоб подумати наперед, але мало хто подумав.

Як убезпечити персонал? Як розосередити склади, і якими вони мають бути за масштабами? Як налагодити нові логістичні ланцюги? Читайте в інтерв'ю

Хто контролює державні мільярди після звільнення Єрмака?

Після відставки Андрія Єрмака та справи «Мідас» почалося переформатування наглядових рад держкомпаній — органів, які контролюють фінанси, призначають керівників і ухвалюють рішення щодо багатомільярдних активів.

Аналіз Руху ЧЕСНО показав: у різних держкомпаніях знову з’являються одні й ті самі люди та представники пов’язаних владних кіл.

Хто сьогодні контролює державні активи на сотні мільярдів гривень і наскільки незалежними є наглядові ради — у цьому матеріалі.

"Україну давно продали, то за що там тепер українцям боротись?"; "Трамп прихильний до Путіна, за лаштунками вони вже домовились щодо України"; та й взагалі: "Ні Путін, ні Зеленський, ні Трамп нічого не вирішують - є люди вище за них, які управляють усім світом".

Увесь цей потік конспірології виріс на тлі розмов про те, чи надійдуть в Україну ракети до Patriot, і чи отримає Україна від США ліцензію на їх виробництво.

Звісно ж, дебілізації дискусії посприяли російські боти в соцмережах. Втім, це не тільки дебілізація, а й зміщення фокусу: боротись немає сенсу. І це не Росія винна в обстрілах України, це Зеленський винен, бо не виконує обіцянок про Patriot, не може домовитися з Трампом, продає країну і нічого не дістає натомість.

Цікаво, що наратив про Трампа, який "кидає Україну", а разом з Маском ще й думає про те, як змусити нас капітулювати, зафіксували не лише на українських майданчиках. На початку серпня російська інформаційна мережа просувала його в 932 матеріалах на міжнародну аудиторію: англійською, французькою, німецькою та іспанською мовами. Отже, розкол між США та Європою - ще одне завдання російських пропагандистів.

А що говорять на тему ракет до Patriot балакучі голови в українському ТікТоці, які поширюють співзвучний російській пропаганді деструктив? Там цікавляться, в яких трусах українці лягають спати, закликають припинити обстрілювати Росію і впадають в істерики щодо секретності.

Читайте і дивіться в свіжому моніторингу пропаганди

Якщо ви живете в Україні, то точно таке бачили: якийсь буцімто відомий лікар розповідає "всю правду" про аптечну мафію і радить ліки, які "дійсно працюють".

Раніше, в добу друкованої преси, було багато таких оголошень в усіляких провінційних газетах. Тепер вони перемістилися в мережу - і бізнес набув неабиякого розмаху.

Бізнес - тому що про жодні чудодійні ліки, звісно, не йдеться. Це просто шахрайська схема, розрахована на старших та/або не дуже освічених людей.

"Пока есть тупые люди, умные будут зарабатывать на нутре", - так написав на одному російському форумі один із продавців цієї самої "нутри", тобто, нутрицевтиків, замаскованих під ліки.

Як працює схема? Тут задіяний і клікбейт з фейсбуку, і мережа дезінформаційних сайтів, і кол-центри, і вигадані інтерв'ю, які буцімто роблять відомі українські журналісти. І, звісно, за цією схемою таки стирчать російські вуха - крім того, Росія може отримувати вигоду, збираючи дані ошуканих українців.

Це важливо, адже на пропозиції купити "панацею" ведеться чимало старших людей. Серед них можуть бути ваші рідні і близькі, тож розповідаємо, як їх убезпечити. В процесі підготовки цього матеріалу ми поговорили з кількома людьми, які купили псевдопрепарати - і після застосування їхній стан погіршився.

Читайте докладно: https://texty.org.ua/articles/117993/

В умовах війни, яка стала найбільшим викликом для України від часу відновлення незалежності, важливо, щоб парламент працював добре, а закони ухвалювалися швидко, а не зависали на тривалий час.

Що ж, у нашій дійсності тенденція зворотна.

Те, що зараз відбувається з парламентом, можна охарактеризувати як тихий колапс. Чому так? Тому що депутатів бракує, тому що деякі з них ігнорують засідання, а якщо приходять - то не голосують. Тому що правляча коаліція трохи "шредінгера". Про це - в нашому свіжому проєкті з журналістики даних.

Ось що ми показуємо на інфографіці та інтерактивній графіці:

якою була активність депутатів упродовж каденції цього парламенту;

як часто був кворум;

коли закінчилося одноосібне ухвалення законів правлячою коаліцією;

якою була активність депутатів з різних фракцій і груп;

хто зі "Слуг народу" був відсутній найчастіше;

хто найчастіше допомагає "Слугам" добрати необхідні 226 голосів.

Картина, яка складається з цих даних, досить прикра. Чому депутати так слабенько працюють?

У нас є кілька висновків. Читайте і дивіться: https://texty.org.ua/projects/117724/tykhyi-kolaps-verkhovnoi-rady-chomu-parlament-dedali-hirshe-ukhvaliuye-zakony/

"Я вважаю, що ШІ майже ніколи не варто використовувати для написання текстів. Незалежно від того, чи це буде допис у блозі, чи дослідницький звіт, чи змістовний електронний лист, чи роман, чи будь-який інший текст, у якому викладені якісь ідеї, аргументи чи інші важливі думки".

Про це говорить Еріх Ґрюневальд, старший науковий співробітник Інституту політики та стратегії у сфері штучного інтелекту (IAPS).

Чому ні? Якщо коротко, є три причини:

- це погано для читача, адже текст буде гіршої якості

- це обман читача, якщо ви не вкажете, що текст згенерований; а якщо вкажете - цей текст, швидше за все, ніхто не читатиме

- нарешті, це погано для вас, як для автора, адже ви втратите переваги від написання тексту

Які це переваги? Дуже просто: мислення. Звісно, ви будете мислити, якщо почнете вичитувати згенерований текст. Але вам для цього знадобиться менше зусиль, ніж коли ви будете писати текст з нуля. Менше мислення дорівнює менше тренування для мозку, отже, якщо ви вирішите заощадити час і замість того, щоб писати текст, згенерувати його - ви обдурите самі себе.

В кінцевому підсумку, різниця криється в нюансах, в деталях, в точності, у виборі слів. Навіть якщо, умовно, ШІ краще "обізнаний" в темі, в нього ніколи немає того чуття, яке є у експерта.

Еріх Ґрюневальд показує на прикладах, що відбувається, коли мовна модель генерує текст на задану тему, в якій він є експертом. Скільки помилок він знайшов попри те, що вони були завуальованими? В яких випадках мовна модель написала повні нісенітниці просто аби щось написати? Читайте: https://texty.org.ua/articles/118061/chomu-majzhe-nikoly-ne-varto-vykorystovuvaty-shi-dlya-napysannya-zmistovnyx-tekstiv/

"Якщо Україна не втримається, росіяни підуть далі на захід. Путін прагне повністю перекроїти карту Європи. Якщо не зупинимо його, історичні суперечки втратять сенс, не буде ні Польщі, ні України".

Так каже польський поліцейський Крістіан, який воює за Україну в корпусі "Хартія".

Він певен, що політика - це останнє, про що треба думати на війні. Історію треба знати, але не жити нею. Заходить мова про нещодавню ситуацію, коли президент Польщі таврував УПА, а президент України повернув Польщі орден Білого Орла - і Крістіан втомлено зітхає.

"Мене щиро засмучує, коли люди поводяться нечесно чи несправедливо, хоч би якої національності вони були", - пояснює він.

Крістіан розповідає, чому приїхав в Україну і долучився до нашого війська: хоче допомогти. Зараз він служить інструктором - після важкого поранення, яке отримав на Курщині. Поряд з ним працюють воїни з інших країн: італійці, колумбійці. Польські фонди та волонтери допомагають його підрозділу - як і українським.

Що в цій війні важливіше за польсько-українські розбіжності, і чому, на думку Крістіана, полякам і українцям варто не сваритися, а воювати пліч-о-пліч? Читайте в інтерв'ю: https://texty.org.ua/articles/118097/

"Опір українців марний"

"Українцям не перемогти державу, яка має 140 мільйонів населення"

"Для того, щоб закінчилася війна, потрібно лише одне: щоб Зеленський нарешті домовився з Путіним".

Вгадайте, в зв'язку з чим з'явилися ці висловлювання, і кому вони належать?

Ні, це не Дональд Трамп після чергової задушевної розмови з кремлівським кадебістом. Це - українські тіктокери. А приводом для поширення усіх цих занепадницьких наративів стала поява на сайті Кабміну петиції про те, що слід мобілізувати працездатних українських жінок, які не мають дітей.

Балакучі голови в тіктоці відчули неабияке збудження після появи цієї петиції (автор якої, до речі, божиться, що він її не подавав, і навіть не розуміє, хто це міг зробити від його імені). І кинулися поширювати тези, які мають посіяти серед їхньої української аудиторії відчай, апатію, зневіру - усе те, що так подобається російській пропаганді.

Ми не раз показували, як це працює: російська пропаганда не вигадує якихось проблем. Вона лише бере чутливі для українців теми - а мобілізація, без сумнівів, одна з них - і за допомогою емоційного накручування та інших прийомів намагається максимально зневірити українське суспільство. Позбавити його здатності до опору.

Читайте в нашому свіжому моніторингу російської дезінформації: https://texty.org.ua/articles/118116/

Мабуть, у цей день справедливо надати слово цим людям. Тим, хто на передньому краї, хто керує дронами, запускає брандери, сидить за кермом військової вантажівки. Тим, хто обороняє кордони, вивчає плани ворога у розвідці, планує наш захист - і наступ! - у штабах. Тим, завдяки кому наша незалежність, наша воля залишається реальністю. Військовим.

Скільки б кепського не лунало зараз про армію, як би не намагався її очорнити ворог у своїй пропаганді, зірвати мобілізацію, зламати наш опір - Сили оборони залишаються нашою великою силою. Там служать сотні тисяч чоловіків і жінок, і щомісяця приєднуються нові. Ні, не тільки "буси" - в армію багато хто йде за власним бажанням або коли отримує повістку, бо не може інакше.

І багатьом служба в армії подобається.

Наш постійний автор, військовослужбовець Олексій Ткаченко докладно розповідає, чому служба йому до вподоби. Він також поговорив з побратимами, знайомими та незнайомими військовими, аби з'ясувати, що саме в службі подобається їм.

Читайте в нашому матеріалі. А якщо ви чинний військовослужбовець - в кінці статті є адреса, на яку ви можете написати, аби висловити свою думку.

P.S. Читаючи цей текст, відчуваєш вдячність. І глибоку пошану до наших військових. Слава Україні!

https://texty.org.ua/articles/118067/

Зараз часто можна почути: "А що мені дала ця країна? Чому я маю для неї щось робити?"

Відповідь на це питання дає наша колега, авторка "Текстів" Тетяна Любарець. Вона талановита і сумлінна працівниця, яка дуже любить свою роботу та має добру вищу освіту, щоб її виконувати. А ще Тетяна любить свого маленького сина, свого чоловіка і взагалі своє життя.

Пару десятиліть тому Тетяна була дівчинкою Танею, яка жила у злиднях. Зі своєю мамою Таня познайомилася, коли їй було десять років - доти дівчинку виховувала бабуся. Таня мала багато сподівань на любов, материнське тепло, але мама виявилася запійною алкоголічкою. Дівчинка не мала власного одягу - лише те, що перепало з гуманітарки, жила в занедбаному будинку, а перед школою мусила йти на ферму і доїти корів. Мама не зацікавилася її долею навіть коли Таня пішла з дому.

Між нинішнім життям Тетяни Любарець і тодішніми злиднями та нещастями - довга відстань. Пройти її допомогла держава Україна.

Історія Тетяни дуже зворушлива і чесна. А ще в цій історії кожен зможе знайти щось про себе, адже всім нам наша країна щось дала. Когось "витягли" лікарі в державній лікарні; хтось з вдячністю згадує першу вчительку, хтось обожнює виховательок своїх дітей у садочку; хтось усе життя товаришує з університетськими друзями - і їздить зустрічатися з ними на інший кінець країни, залізницею або дорогами, збудованими державою.

Все це - Україна. Країна, яка дає шанси - Тетяні і нам усім.

Читайте історію нашої колеги: https://texty.org.ua/articles/118128/