Привіт! Сьогодні пропонуємо цікаву статтю про те, яким було "останнє радянське покоління".

Йдеться про людей, які народилися в 50-60х роках 20 століття, і які подорослішали до 70-х та 80-х і на момент розвалу СРСР сягнули середнього віку. Саме їх вважає останнім радянським поколінням дослідник, який сам дорослішав у той період, а потім переїхав у США, почав там викладати та проводити дослідження. Його книгу прочитав наш автор Євген Лакінський - і розповідає, про що йдеться, місцями додаючи свої ремарки, а часом і полемізуючи.

Отже, якими були "нормальні" молоді люди того покоління "застою" - і якими були їхні "ненормальні" та дивакуваті сучасники? Чому для молодої людини того часу вважалося нормальним колекціонувати порожні баночки з-під імпортного пива або пачки з-під цигарок? Чому молодь по-дитячому раділа романам Бредбері і могла з цікавістю слухати 4-годинну лекцію про кубофутуристів?

Опис цього покоління - це не про "біле і чорне", люди в ньому не ділилися на сліпих прихильників комуністичної ідеології та її запеклих противників. Йдеться про дещо інший тип свідомості, який дозволяв не виживати, а "нормально" жити за тих умов, які склалися в пізньому совку. Читайте в нашому матеріалі, який дозволяє по-іншому поглянути на покоління наших батьків

В межах системи та одночасно поза нею: якими були "нормальні" в пізньому "совку"

А ось тут додаємо пряме посилання

Вітання! Людина, яка досягає працездатного віку та починає заробляти гроші в капіталістичному суспільстві, має бути готовою до того, що навколо неї повно людей та інституцій, які не проти частину її грошей перекласти у власну кишеню. Здебільшого це відбувається цілком легально: наприклад, інші люди продають вам товари та послуги, а держава просить вас заплатити податки - і звітує про те, як були витрачені ваші кошти: наприклад, на школи, медзаклади, дороги, безпеку тощо.

Україна - не виняток: наша держава теж хоче, аби ми сплачували їй податки. Облишимо зараз питання про те, як вона звітує про витрачання податків, і подивимось на інший бік питання. Для того, аби ми ці податки платили, дуже бажано, щоб держава створила умови для того, аби ми легально заробляли свої гроші, а не отримували їх "в конвертах".

Нещодавно був ухвалений законопроєкт, поданий президентом, про податкову амністію. Згідно з ним, громадяни мають задекларувати (зароблені "в конвертах") кошти та майно, які раніше не оподатковувалися, і сплатити з них податок, якщо на ці кошти та майно не розповсюджується пільга.

Хто повинен заплатити, і скільки?

Наш автор Олексій Набожняк аналізує ухвалений закон і розповідає про низку розмитих формулювань. Вони свідчать про те, що платити тисячі доларів державі, цілком можливо, доведеться людям із дуже середніми статками. Читайте докладно

(Не)добровільна податкова амністія: чого очікувати середньому класу

Пряме посилання

Вітання! А ось і свіжий дезінфомоніторинг дозрів)

Минулого тижня у російських пропагандистів неабияк палахкотіло. Заграву спровокувала форма української футбольної збірної. Контур України з Кримом, а також напис "Героям Слава!" не давав спокою дезінформаторам ані на мить. Гасло називали "нацистським" - хоч воно й поширилося у 20-х роках ХХ століття (за іншими версіями - наприкінці ХІХ ст), коли ніякими "нацистами" ще й не пахло.

Втім, це гасло використовували українські націоналісти, які свого часу добряче давали перцю російсько-радянським окупантам. Тож від самої лише наявності напису на формі збірної (навіть якщо цього напису зовсім не видно) в окупантів нинішніх починає сіпатися око. А від слова "націоналіст" в пропагандистській свідомості лише один крок до слова "нацист" - хоча це й зовсім різні поняття.

Ще одна масштабна заграва підсвічувала небо після того, як дезінформаторам довелося ковтати неприємний факт: "русскіє" не є корінним народом в Україні. Натомість, корінними є кримські татари, кримчаки та караїми. Який прикрий сюрприз! Російські "історики в формі" навряд чи змиряться з таким трактуванням, тож чекаємо продовження сюжету на тлі ухвалення відповідного українського законопроєкту. Тим часом, факт залишається фактом: вказані народи і справді були корінним населенням у Криму, а "русскіє" там опинилися лише внаслідок агресії спочатку своєї Імперії, потім своєї РСФСР, і нова порція прибула вже нещодавно - внаслідок агресії своєї Федерації. Звісно, визнати цей факт для роспропагандистів неможливо - але й обгрунтовано заперечити важко. Тож все, що залишається - це вкотре розводити стенання про "утиски російськомовних в Україні".

Але була для пропагандистів і невеличка втіха - вони застигли в очікуванні зустрічі свого лідера з американським президентом. І вангували, що Байден "зганьбиться", а Путін здобуде "політичні очки". Все це вони писали ще за тиждень до зустрічі - тож те, що напишуть опісля, є досить передбачуваним. Але це буде вже в наступному дезінфомоніторингу - а наразі читайте дезінфомоніторинг №83

Вбога українська армія знайшла гроші на найманців-головорізів, в Донецьку знову просилися в РФ, а росіяни лякалися вигаданих ракет. Свіжий дезінфомоніторинг

Вітання! Сьогодні в Україні вшановують пам'ять жертв Другої світової. До цих роковин ми підготували мега-масштабний матеріал з журналістики даних.

Зібрати ці дані - непросте завдання. Навіть щодо кількості загиблих цифри різняться. Ми ж брали й інші показники - наприклад, кількість знищених населених пунктів, кількість українських бійців у Червоній Армії та інших арміях, що воювали, кількість таборів, тюрм та гетто в окупованій Україні та ще масу даних.

Зібрати усе це докупи важко ще й тому, що країна, яка зараз вважає себе головною переможницею війни - Росія - тривалий час дотримувалася політики замовчування. Тож ми не претендуємо на повну точність наших цифр - але оцінити масштаби катастрофи цей матеріал дозволить.

Вертаючись до питання про переможну роль Росії: у 1945-му американський репортер з газети Saturday Evening Post Едґар Сноу писав, що цю війну слід вважати насамперед українською. "Міста, промисловість, землеробство та людність жодної іншої європейської країни не зазнали таких тяжких нищень", - говорив він. Між іншим, втрат ми зазнали й через дії нашої північної сусідки: чимало підприємств, транспорту, худоби та іншого добра в роки війни було забрано й не повернуто.

Якою була Друга світова насправді? Про це сьогодні важко говорити, адже чимало фактів приховано, цілі розділи історії знищено, замовчано, загублено - а інша частина обросла міфами... Втім, сподіваємося, наш матеріал допоможе вам краще побачити загальну картину. І згадати тих, хто віддав своє життя та здоров'я, рідних та близьких, аби здобути мир для України.

Для коректної роботи графіки даємо пряме посилання

"Тексти" запрошують на воркшоп дата-журналістів, аналітиків даних та всіх, хто хоче автоматизувати свою роботу з Єдиним державним реєстром або працювати з відкритими даними. Під час тренінгу ми навчимо будувати цикли роботи з даними, автоматизувати роботу із ЄДР, записувати дані до SQL-бази даних за допомогою Python та багато чому іншому - докладно читайте за посиланням. Долучайтеся!

Привіт! Сьогодні хочемо поділитися інтерактивним проєктом - він не наш, але класний)

Ця мапка показує, яка музична композиція зараз найпопулярніша в тій чи іншій місцевості. От, наприклад, в Києві на найвищому щаблі зараз пісня "Шум" гурту Go-A, який виступав від України на Євробаченні. Але варто трохи порухати карту на північ - і ми вже бачимо, що Білорусь перебуває в російському культурному полі, бо найпопулярніша там пісня "Ягода-малинка". Тій самій пісні віддають перевагу в Росії, а також в окупованому Росією Криму.

Втім, наш "Шум" теж слухають не тільки в Україні - є ще одна країна, де ця пісня "зайшла". Дивіться на мапі

Друзі, в нашому оголошенні про воркшоп “Робота з даними ЄДР на Python” кілька днів тому був збій - а саме, не працював лінк на Лікпей. Нам про це написали, і ми виправили лінк. Якщо ви пробували зареєструватися на воркшоп і не змогли оплатити - тепер це можна зробити. Крім того, частина людей, які реєструвалися, поставили нам низку запитань . Відповіді та правильний лінк на оплату - за цим посиланням: https://tinyurl.com/59j5s9s8

Також хочемо зауважити, що цей воркшоп є здебільшого платним. Здебільшого - тому, що ми можемо безкоштовно прийняти двох-трьох людей, які дуже хочуть попрацювати на воркшопі, але перебувають у скруті. А платним - тому що на воркшопі можна отримати дійсно корисні, практичні знання, і майже весь його час буде присвячено саме практикуму. Крім того, в нас зараз не надто багато спроможностей, аби проводити навчання безкоштовно - втім, сподіваємося, що надалі буде й чимало безкоштовних тренінгів.

Долучайтеся - і дякуємо, що підтримуєте нас!

Вітання! Якщо запитати російських дезінформаторів про роль і місце Володимира Зеленського в світовій політиці - від них, безсумнівно, можна буде почути безліч цікавих версій.

Ми пам'ятаємо, як вони ламали клавіатури, описуючи українського президента як безвольного тюхтія. Потім - як в істеричному пафосі порівнювали його з Гітлером. Тепер же через (багато в чому вдавану й показну) боротьбу з олігархами його назвали "маленьким Ердоганом". Що далі?

Усі ці ярлики мають одну спільну особливість: чітко асоціюватися з певним образом і викликати передбачувані емоції. А гра завжди одна й та сама, яким би (та ким би) не був на даному етапі український лідер: посіяти до нього та до влади в цілому недовіру, викликати зневіру, страх, невпевненість у майбутньому, бажання "прихилитися" до "сильної руки". А російська "сильна рука" тільки й вичікує, коли їй дадуть волю заправляти Україною.

Були й інші інсинуації. Наприклад, Зеленському погрожували втратою 3% рейтингу через небажання пускати в Україну російського співака Кіркорова. Також натякали, що після Кіркорова у Зеленського захочуть заборонити й самого Ісуса Христа. А ще не вгавали щодо законопроєкту про корінні народи, який вже охрестили "нацистським". Найбільше ж переймалися через британський есмінець в українських водах, які вони чомусь вважають російськими.

Читайте в свіжому дезінфомоніторингу

Як Аваков заграє з "соросятами", аби не бути звільненим, а Зеленський проводить "насильницьку українізацію"

Пряме посилання

Greеn Deal - так називається новий курс, за яким в осяжному майбутньому буде жити увесь світ. Цей курс передбачає перехід енергетики на відновлювані джерела та скорочення викидів вуглецю аж до нульового рівня.

В Україні чимало людей і досі ставляться до цього курсу зі скепсисом. Є низка пояснень: від астрономічно завищених українських "зелених тарифів" - до банального нігілізму та некомпетентності. Втім, таке ставлення ніяк не допоможе Україні, ба більше - може зашкодити. Адже поїзд вже розганяється, і ми можемо змарнувати шанс ускочити в останній вагон.

Тим часом "зелений курс" передбачає величезні інвестиції в різні сектори економіки: від сільського господарства і транспорту до хімії. Із самої назви Grean Deal очевидні її паралелі з «новим курсом» президента США Рузвельта, який подолав наслідки Великої депресії завдяки потужним інвестиціям федеральної влади в інфраструктурні та соціальні проєкти.

Що може зробити Україна, аби не залишитися осторонь від загальносвітового процесу? І як слід діяти, аби заробити на цьому тренді? Пояснюємо в нашому матеріалі

Чому вітчизняний вуглепром слід зняти з крапельниці дотацій і підготувати до евтаназії. Та як заробити на "зеленому курсі"

Пряме посилання

Вітання! Сьогодні хочемо подискутувати про постклоніальні фантомні болі, властиві деякій частині нашого суспільства.

Однією з підстав для написання цього матеріалу стали висловлювання Слави Баранського (маркетолог, приїхав з Росії) про "сільську тупість", яку, мовляв, переможе тільки місто. Його допис викликав цілий шквал хейту в соцмережах і заклики бойкотувати магазини групи Fozzy, де Баранський працював і звідки зрештою, в результаті цього скандалу, був звільнений.

Чи справедливою була така реакція на заяви цієї людини?

Наш автор Костянтин Воздвиженський послідовно і безжально препарує прошарок українських "креолів" - людей, які є сучасними Голохвастовими та Пронями Прокопівнами. Тих, хто готовий підлягти колоніальній культурі, аби почуватися вищими за співгромадян - і так хоч трохи вилікувати меншовартісне самолюбство.

Автор докладно пояснює, чому м'якою інтелігентністю креолів перемогти неможливо. І чому зневажати Україну та українську ідентичність небезпечно: адже за це змусять вибачитися, а то й "попросять" з роботи. І це - нормально

Агресивна культура постколоніальних креолів: розбираємо на атоми

Пряме посилання

Привіт) Щоліта мешканцям великих міст - і багатьом із нас - доводиться переживати одне й те саме. Бажання жити під кондиціонером. Спека, задуха, розпечене й брудне повітря - невід'ємна ознака міського життя в літні місяці.

За даними ВООЗ, забруднення спричиняє загибель кількох мільйонів людей щороку. Нещадне поширення будівель і доріг перетворює міста на острови спеки. Дискомфорт для мешканців зростає і зростатиме - якщо не створювати хоча б якісь природні оази, які давали б затінок, зменшували температуру та очищували повітря.

Як хоча б частково вирішити цю проблему, придумав японський фахівець Міявакі Акіра. Разом з групою ботаніків 93-літній еколог працює над залісненням міських ділянок. Система, яку він створив, дуже близька до природної і враховує ті чинники, які впливають на розростання лісів в диких умовах. Спочатку ліси Міявакі з'явилися в Японії, а зараз їхня популярність зростає шаленими темпами в багатьох країнах світу.

Що потрібно, щоб виростити такий ліс - читайте в нашому матеріалі

Як вирощують ліси Міявакі. Світовий досвід та київські приклади

Пряме посилання

Вітання! Ще від самої президентської кампанії було помітно: Володимир Зеленський надумав залишити слід в українській історії. Ставши президентом, він уже не раз пробував це зробити. От тільки "слід", який у нього виходить, надто вже неоковирний. Так, ніби президент намагається зняти епічну драму на пафосі - але все одно виходить комедія з досить низькопробним гумором та жалюгідними кривляннями.

Взяти хоча б історію з великим гербом України. Напевне, багато хто з нас хотів би "розбачити" варіант, який переміг на конкурсі. Від лева з настовбурченим піструном та архангела у дамських шкарпетках млоїло в очах і накочував іспанський сором. Гаразд, той варіант замінили - тепер ми бачимо розлюченого лева з меншим піструном та не менш розлюченого козака. У лева чомусь дві лівих ноги, однією з яких він стоїть на українському прапорі, тоді як козак витирає об прапор обидві ноги.

Усю цю композицію чомусь увінчує корона. Або нам зраджує пам'ять, або Україна ніколи не була королівством (коротка історія галицького королівства не рахується, адже це була лише частина нашої нинішньої території).

Отже, президент "на пафосі" намагається втюхати нам усю цю псевдоісторичну нісенітницю. Розуміємо, йому хочеться зробити щось видатне і символічне - але виходить знову іспанський сором. Наш оглядач Тарас Шамайда пояснює, чому ідея з великим гербом невдала, і нагадує, що цю "бомбу уповільненої дії" заклали в українську Конституцію ще комуністи. Аби нанести шкоду малому українському гербу - історичному, символічному, магічному і просто досконалому тризубу, якого комуністи боялися як надто націоналістичного

Чому нам достатньо і тризуба, і чому ідеї Зеленського про великий герб краще зазнати невдачі

Пряме посилання

Чого бояться російські дезінформатори?

Вони страшенно налякані за Україну і українців. І (вдавано) бояться спостерігати за тим, як українці помиратимуть. А смерть (не)братньому народу вони віщують від дуже багатьох причин.

Наприклад, від голоду. Адже, на думку дезінформаторів, аграрна галузь України перебуває на крайній стадії деградації, а українські виробники харчів опинилися на межі зникнення.

Якщо ж "брати" не вимруть від голоду, то добити їх має холод. Описуючи українців як крадіїв російського газу, російські експерти з погоди і всього на світі попереджають: зима буде дуже холодною, а тарифи - дуже високими.

Ще однією причиною смерті "одного народу" мають стати американські вакцини. Адже Файзер вже почав викошувати українців - за прогнозами росіян, від цієї мРНК вакцини має лягти в домовину щонайменше третина українців.

А дві третини, які якимись правдами й неправдами таки переживуть щеплення - згинуть від підступних дій Порошенка і Зеленського. Ці двоє, які лише прикриваються націоналістичними гаслами, насправді здійснюють навіяний заходом сценарій з ліквідації України.

Щоправда, у випадку Зеленського щось може піти не так. Росіяни переживають, що до ліквідації України чинний президент може й не дожити. І все через необачні слова в інтерв'ю: після того, як Зеленський зізнався про ПВК Вагнера, розлючений натовп усе ще ходить по вулиці Банковій в пошуках якогось там каштана, на якому збирається повісити главу держави.

Усю цю дику і первісну вакханалію безсилої люті, притлумленої ненависті та побажань смерті, прихованих за "жалями" та "співчуттями", ми побачили лише за один короткий тиждень в російських і проросійських дезінформаційних ЗМІ. Живучи у своєму вигаданому світі, дезінформатори потерпають від шизофренічних емоцій, навіяних вигаданими загрозами. І єдиний шизофренічний "позитив", на який спромоглися ці до краю перелякані люди, це "Медведчук - головний український націоналіст". Читайте в свіжому дезінфомоніторингу

Закон про корінні народи принесе Україні розкол - і загибель! Чого (бажають нам) бояться російські пропагандисти

Пряме посилання

Вітання! Сьогодні хочемо поділитися досить показовою інфографікою, яка вийшла в в New York Times.

Зміни клімату відчутні для багатьох країн. Видання публікує графіку, яка показує, як змінювалися середні світові температури порівняно з ХХ століттям. Але ще більш цікава мапа світу, на якій показано, наскільки зростають температури в різних країнах світу.

Чи не найбільш серйозно змінюється ситуація довкола Північного полюсу. А от якщо брати Європу, то серед тих країн, в яких температури зростають найбільше, опинилася якраз Україна. Половина нашої країни, а також половина Польщі і Білорусь повністю - серед країн, накритих "плямою спеки".

Дивіться інфографіку та мапу

Пряме посилання - ось тут

"Глобальний Китай" прийшов в Україну буквально кілька тижнів тому. І прийшов він, виламавши двері: Україну змусили відкликати підпис під резолюцією ООН про уйгурів, шантажуючи припинити постачання вакцин. Не дуже красива ситуація - але цілком у дусі Піднебесної.

Наш автор добре знайомий і з історією Китаю, і з його сучасністю. І хоч наш публіцистичний матеріал не претендує на всеосяжність - але дасть розуміння щодо того, з ким доведеться мати справу в найближчі роки.

Які тисячолітні традиції диктують Китаю його експансіоністську політику? Що для китайця вважається найвищим благом - і чому буде помилкою думати, що китайці готові шукати баланс інтересів, якщо можна отримати більшу вигоду? Які політичні та військові стратегії вважаються прийнятними? На які етичні принципи зважають? І яку тактику краще застосовувати Україні з огляду на глобальне протистояння Китаю та США?

Відповіді на ці та інші запитання - в нашій статті

Невеличка публіцистична екскурсія: що треба знати про Китай та китайців людям, які планують мати з ними справу

Пряме посилання

Вітання! Сьогодні разом із нашим оглядачем - архітектором Олегом Гречухом - розповідаємо вам історію унікального, але маловідомого столичного об'єкту. Йдеться про Київську фортецю.

Цей комплекс із мурованих казарм і казематів, арсеналу, майстерень, порохових складів XVIII–XIX століття розкинувся на площі в понад три сотні гектарів. Щоб пройти вздовж основних об'єктів, потрібно подолати щонайменше 10–15 км.

І ключове тут слово - комплекс. Саме як комплекс, цю пам'ятку мало хто бачить.

Чимало президентів та інших представників влади бралися реставрувати фортецю. Але ніхто не підходив до питання цілісно - тож щоразу виходив такий собі "клаптиковий ремонт". І, за винятком кількох успішних прикладів - зокрема, Мистецького арсеналу та Київ фудмаркету - деякі вже відремонтовані споруди та конструкції знову занепадали.

Як виглядає Фортеця повністю? Олег Гречух змоделював її, аби показати ті частини, які зараз важко зняти навіть з дрона. Він розповідає про "ремонтний хаос" як свідчення інституційної слабкості багатьох поколінь української влади - і показує, як могло б (і може!) бути.

Читайте докладно

Якою була, є і якою може стати Київська фортеця

Пряме посилання

Чому Фейсбук банить користувачів та сторінки? І чому останнім часом побільшало випадків, пов'язаних із (про)українським контентом? Розповідаємо про це в нашому сьогоднішньому матеріалі.

"Я вже втомився від політики Фейсбуку, коли сам факт наявності скарги переважує і зміст контенту, і обґрунтованість скарги", - каже один із наших співрозмовників. Інша користувачка розповіла, як кілька разів скидала собі в приватні дописи схеми плетіння гачком, а Фб видаляв ці пости через "заклик до екстремізму".

Наші співрозмовники мають на увазі різні типи помилок і різні мотивації рішень про блокування. Розбираємося з тим, чиї це помилки - людей чи алгоритму. У цьому нам допомагають менеджери спільноти, фахівці з машинного навчання та самі користувачі. Також разом з нашими співрозмовниками з'ясовуємо, як уникнути помилкових блокувань

Людина чи алгоритм? Як працює блокування на Фейсбуку, що про це кажуть менеджери спільноти та її користувачі

Пряме посилання

Привіт! Час від часу у російських дезінформаторів загострюється або й прогресує та чи інша хвороба, пов'язана з Україною. От і останнього тижня їм сильно боліло про "один народ".

Аргументи на користь "однонародності" часом бувають просто сміховинними. Наприклад, про мову, якою послуговувалися українські футболісти під час Євро-2020 на пресконференції. Або про те, що частина назв українських міст має російське походження (насправді ні). Чи, наприклад, про те, що вишиванки часом носять в деяких російських регіонах, а отже вишиванка - це "общерусскій" предмет одягу. Ну і кульмінацією цих історичних пересмикувань є твердження "украінци - ето русскіє".

Повірити у такі маніпуляції може лише той, хто не завдав собі праці глибше ознайомитися з підручником української історії (але тільки не в радянській версії). А у тих, хто ознайомився, може виникнути логічне запитання: чому росіяни так прагнуть бути "одним народом" з українцями?

Версій багато, але наведемо хоча б деякі. В умовах дедалі помітнішого браку робочої сили росіянам геть не завадив би "один народ", який на них працюватиме - уявляємо, як їм дошкуляє те, що робоча сила "одного народу", яку вони звикли вважати своєю, віддала перевагу Польщі! Крім того, один народ - значить і одна земля і, відповідно, можливість цю землю визискувати, а також використовувати як військовий буфер.

Власні версії пропонуйте в коментарях.

Наостанок додамо, що цього тижня "один народ" шарахнув аж на самому вершечку російської дезінформаційної машини, давши плоди у вигляді статті Путіна на кремлівському сайті. Наша команда з моніторингу дезінформації зараз уважно досліджує цей рідкісний зразок пропаганди, результатів чекайте вже в наступному випуску.

А поки що читайте про таке:

Один народ уживається з "тотальним Бандерштатом", а "зовнішнє управління" поділять між собою США та Китай. Свіжий дезінфомоніторинг

Пряме посилання

Вітання! Чи знаєте ви, який в Україні обсяг ринку деревини? Скільки цього матеріалу щороку продається і купується?

Здавалося б, запитання просте. Але дати точну відповідь на нього - непросто.

Те, що лісгоспи щороку заготовляють понад 15 мільйонів кубічних метрів ліквідної деревини - відомо. А от що з нею відбувається далі - вам ніхто не відповість. Адже, слідом за радянськими практиками, Україна досі не створила прозорого ринку деревини.

Запобігти цій ситуації мають реформи. І вже минулого року почали пілотний проєкт - великі лісгоспи зобов'язалися реалізувати щонайменше чверть від усієї лісозаготівлі через відкриті аукціони системи Prozorro.Продажі. Ми вирішили подивитися, наскільки успішним був урядовий проєкт (а отже, й наскільки він є перспективним). Для цього проаналізували відкриті дані Prozorro. Сьогодні розповідаємо, що вдалося з'ясувати - і показуємо на інтерактивній графіці.

Для коректної роботи графіки тисніть на ПРЯМЕ ПОСИЛАННЯ

Чи намагалися ви коли-небудь знайти якесь маловідоме, але чарівне "Блакитне озеро", на якому не було б натовпів відпочивальників, "мінного поля" у найближчому гайку, музичного "попурі" з десятків динаміків та суміші піску, недопалків і лушпиння в якості пляжного покриття?

Ми - намагалися. І можемо запевнити: успіх на цьому шляху далеко не гарантований.

У нашому сьогоднішньому матеріалі розповідаємо про звички українських пляжників, які викликають подив, нерозуміння і в більшості випадків обурення. І позбуватися цих звичок не поспішають - хоч це й дуже варто було б зробити

10 звичок, яких українським пляжникам краще б позбутися

Пряме посилання