Привіт! Ми вже настільки звикли до штучних водосховищ - цих "морів" та "озер" по течії наших річок - що й не уявляємо, як було раніше.

Регулювання течії річок, можливо, й приносить певний економічний зиск - але завдає неспівмірної шкоди довкіллю. Дамби та греблі знищують цілі екосистеми, руйнуються берегові лінії. Вода стає бруднішою, її стає менше - адже збільшується площа випаровування. Вода у таких водоймах починає "цвісти".

Створити потужний енергокомплекс на річці Південний Буг задумали ще совіти. Союз розвалився, і про шкоду загат на річках вже написано чимало - але українські чиновники взялися втілювати ці шкідливі для довкілля плани. Як це відбувається, і що можна вдіяти - читайте в нашому матеріалі, і дивіться інфографіку

Як українські чиновники реалізують радянський план на Південному Бузі

Пряме посилання

Вітання! Цього тижня ми не тільки, як зазвичай, спостерігали певні ментальні розлади російських дезінформаторів, але й були змушені всерйоз запідозрити повну відсутність хребта у цих людей.

Після того, як вийшла стаття Путіна про "один народ", пропагандисти продемонстрували таке мистецтво плазування, якому можуть позаздрити всі на світі гадюки. Вони буквально розбирали на цитати писанину своєї верховної жаби свого підстаркуватого лідера. Статтю Путіна видавали за єдину можливу істину та тлумачили, як богослови Біблію, щоразу знаходячи нові сенси та змісти - тож ми, вочевидь, почуємо ще багато відголосків та інтерпретацій знайденого "між рядками" і навіть "між буквами".

Але одна з інтерпретацій зацікавила нас особливо. Ми повністю приводимо її на самому початку дезінфомоніторингу - читайте і жахайтесь. Якщо коротко, йдеться про те, що Україна належить росіянам - як територія. А люди, які вважають себе українцями, насправді не етнічні, а "політичні українці". Тож потрібно взяти цю жменьку з кількох тисяч політичних українців - і повісити на ліхтарях в українських містах. І відразу після цього українські міста, немов за помахом чарівної палички, стануть російськими!

Що ж, тут варто згадати приказку про те, що скільки не повторюй "мед", а в роті солодше не стане. Російські дезінформатори, можливо, настільки безхребетні, що наявність хребта у інших людей викликає у них щирий подив. А отже, таке поняття як опір їм незрозуміле в принципі. Як незрозуміло й те, що нинішні росіяни можуть прийти й заволодіти тільки і тільки тими територіями, де місцеве населення в принципі цьому не опирається - як, наприклад, на окупованих територіях Донбасу. І тільки на таких територіях їм вдасться знущатися з цього самого населення - в тому числі й тримати на підвалах та катувати іншими способами. Тож справа поневолення всієї України може виявитися не такою простою, як здається російським пропагандистам, і уявлення про те, що страта купки пасіонаріїв здатна щось змінити, далекі від істини. Адже - сюрприз, сюрприз! - щойно українцям починає загрожувати серйозна небезпека, народ у своїй більшості зненацька стає "політичним" і здатним всипати цій небезпеці розпеченого вугілля за комір. Про це свідчить, у тому числі, й наша найновіша історія - яку роспропагандисти ніяк не подужають вивчити.

Як російські дезінформатори мріють захопити Україну, і як вони недолуго намагаються пояснити, що наша країна їм належить "за визначенням" - читайте в нашому дезінфомоніторингу

Зеленський - злочинець, Аваков - втілений диявол і Путін - автор нової Біблії. Свіжий дезінфомоніторинг

Пряме посилання

Вітання! Сьогодні у нас прикольна історія про те, чи може людина змагатися зі штучним інтелектом.

Все почалося три роки тому, коли ютьюб-екаунт Sheet Music Boss, де публікуються відео фортепіанних уроків, виклав згенеровану нейромережею композицію під назвою Rush E. Цю мелодію запропонували відтворити глядачам - але, здавалося, це неможливо, бо людині для цього просто не вистачить рук.

Згодом один з користувачів таки спробував це зробити - але вийшло не дуже, на що йому й вказав злий хлопчина з ніком Fanchen. Він написав фразу, яка вже увійшла до фонду англомовних мемів: «Може, це тому, що виконання посереднє – без образ». Fanchen отримав шквал критики в коментарях - і чимало пропозицій типу "ану покажи, як ти сам це зіграєш".

Що було далі - читайте в нашому матеріалі, і дивіться на відео

Піаністи спробували перемогти штучний інтелект. Ось що вийшло

Пряме посилання

"Я розумію, що буду диктором, сидять мій кіт і собака, і я їм оголошую: «Шановні пані та панове! Президент України Леонід Кучма»".

Це один із фрагментів інтерв'ю з генпродюсером Українського радіо Дмитром Хоркіним. І це справді шикарне інтерв'ю, рекомендуємо всім до прочитання!

Хоркін розповідає, як 31-річним прийшов працювати на керівну посаду в УР, доти він від 18 років працював там на більш творчих посадах, в тому числі диктором (і, ставши керівником, продовжує ефірити й зараз). Пояснює, який у нього був непочатий край роботи з реформування цієї структури. Наприклад, як і в багатьох державних установах старого штибу, на УР працювали захищені трудовим законодавством люди, які або були профнепридатними, або й узагалі не ходили на роботу. Цих людей потрібно було звільнити. Відформатувати мовлення. Зробити його цікавим для слухачів. Осучаснити медійний канал, який багато слухачів сприймали не інакше як "брехунець".

Більшу частину з цього вдалося зробити. І без драми, а - весело і по-доброму. Вийшли такі собі "реформи здорової людини". Наприклад, в одній з передач секунда рекламного часу зараз коштує найдорожче в Україні. А рейтинги Українського радіо продовжують зростати. Як це стало можливим - читайте в інтерв'ю

Як реформується Українське радіо: інтерв'ю з генеральним продюсером Дмитром Хоркіним

Пряме посилання

Директорка школи, яку ніколи не побачиш без посмішки.

"Піжамний день" у класі - коли всі, в тому числі й учителі, приходять у піжамах.

Приклади з математики, які з завзяттям вирішуєш разом із дитиною - бо математика, виявляється, може бути дуже цікавою і захопливою.

Це лише кілька штрихів до портрета звичайної початкової школи в Лондоні. Наша авторка, яка живе в британській столиці, розповідає про школу своєї доньки - і про те, як разюче відрізняється підхід до навчання в молодших класах від українського. Її дитина щоранку не просто йде, а щодуху біжить на уроки - так їй хочеться знову опинитися в школі.

"Мені здається, що якби я колись ходила до школи, де мене б так поважали та цінували, можливо, виросла б трохи кращою і добрішою до себе та інших людиною", - так вона закінчує свою розповідь. В чому полягає англійський стиль навчання - читайте в цьому лонгріді

"Лігво дракона", "секретний учень", мантія Герміони та тікка масала на обід. Цікавинки та будні простої початкової школи в Лондоні

Пряме посилання

"Цього не може бути, тому що не може бути ніколи!" Такою дитячою істерикою, яку вони помилково вважають аргументами, російські дезінформатори нерідко обґрунтовують свої тези. Здебільшого це тези "русского міра" - хибні в своїй основі, але для роспропагандистів це не очевидно.

Ось і цього тижня вони писали про те, що таких незалежних держав, як Україна, а також Литва та Молдова - не існує. Чому не існує - не пояснювали, не існує, і все тут! Наступний пасаж: ці держави - просто окуповані території "нашего Отечества". Ким окуповані, коли окуповані? Без пояснень.

І далі - парадокс: "Суверенними ці держави можуть стати тільки в складі Великої Росії". Але парадоксом це може здаватися тільки українцям, які розуміють, що суверенність в складі Росії - це річ навіть не примарна, а повністю неможлива. Для імперської системи цінностей (а сучасна РФ хибно вважає себе недоімперією) це цілком допустимо. Є верховний лідер, він же цар, він же імператор, він же в даному випадку Путін - який безроздільно володіє суверенітетом. Відповідно, він може обдаровувати цим суверенітетом інші держави, приєднані до імперії. Звісно, цей суверенітет буде васальний - але це вже дрібниці. Імперської картини світу це не псує, і логіки імперських дезінформаторів не руйнує.

Звісно, в цій картині світу нація або народ (у них - населення) відсутні як частина рівняння. Адже в імперській ієрархії народ - це річ, якою володіють, і у якої апріорі не може бути ні власної позиції, ні думок, ні бажань. Тож не дивно, що російські дезінформатори описують українців як рогату худобу, яка потребує селекції. І не дивно, що наявність мислячої, проєвропейської, вільної і сучасної української нації щоразу стає для них сюрпризом.

Читайте в свіжому дезінфомоніторингу. З нього, до речі, видно, куди сягають імперські експансіоністські прагнення РФ: Україна, Молдова, Грузія та Литва. Тож, можливо, Україні доведеться надсилати колючий дріт не тільки Литві, а й іншим країнам з цього списку

США віддали Україну Німеччині, а та хоче дострокової відставки Зеленського. Свіжий дезінфомоніторинг

Пряме посилання

Вітання! В історії, яку ми розповідаємо сьогодні, йдеться про епічний провал "Роскосмосу" - і цей провал лише якимось дивом не призвів до катастрофи.

Коли російський модуль "Наука" пристикувався до Міжнародної космічної станції, керівник "Роскосмосу", відомий шовініст Дмітрій Рогозін шаленів у твіттері. Однак згодом йому довелося зрозуміти, що радіти він почав занадто рано.

Вже невдовзі після стиковки американські астронавти були змушені в ургентному порядку готуватися до евакуації з МКС. Перед цим на щойно пристикованому модулі "Наука" запустилися двигуни - і маршеві, і маневрові - самі собою, без жодних команд і натискань кнопок. Ні космонавти на МКС, ні оператори центру управління на Землі й гадки не мали, як їх вимкнути.

Щоб компенсувати зміщення, автоматика увімкнула двигуни корекції на модулі "Звезда". Після цього станцію почало розтягувати у два боки - "Звезду" довелося вимикати і застосовувати новий авральний план! Лише якимось дивом після цього МКС не розвалилася.

Як усе це сталося? Що призвело до цієї ситуації? Який стосунок до неї мають неадекватні дії керівництва "Роскосмосу"? І які висновки належить зробити - зокрема, американцям? Розповідаємо докладно

Як російський застарілий металобрухт космічний модуль ледь не розвалив МКС

Пряме посилання

Привіт! Чи замислювалися ви коли-небудь, дивлячись на офіційні цифри статистики по смертності від коронавірусу в Україні, наскільки ці цифри відповідають дійсному становищу?

Наша редакція думає про це від початку пандемії. Але раніше бракувало даних для того, щоб зробити чіткі висновки.

Останнім часом ми повернулися до цієї теми. І взяли офіційну статистику по коронавірусу - а також дані щодо надлишкової смертності по місяцях за цей та попередній роки (надлишкова смертність - та, що перевищує середні цифри). Ми нанесли ці дані на графіки, аби співставити офіційну смертність від коронавірусу з надлишковою смертністю - і отримали цікаві показники.

Два висновки: або ми маємо якусь невідому, дуже смертоносну причину, що вбивала людей одночасно і на додачу до коронавірусу (малоймовірно), або офіційна статистика не врахувала істотну кількість смертей від COVID-19. Скільки саме?

Дивіться на графіках

Як відрізняється офіційна статистика смертності від коронавірусу від надлишкової смертності. Графіки

Пряме посилання

Вітання! Якщо ви давно читаєте наш канал, то, мабуть, пам'ятаєте нашого автора Артема Чапая, який любить сковородувати. Сковородуванням він це називає тому, що здебільшого мандрує пішки. А віднедавна він ще й практикує як вуличний фотограф, тож його фотозвіти з мандрів дедалі більше набувають цікавого авторського стилю.

Цього разу, озброївшись фотокамерою, Чапай вирушив на південь - до українського примор'я. Свій шлях розпочав у Вилково - і далі рухався в бік моря та узбережжям. Йому трапилося чимало пригод - наприклад, він зустрів справжнього Містика, не тільки близького по духу, але й навіть зовні подібного на автора. Помітив, що на найдальших українських пляжах дистанція між людьми більша, а пиятики, попси та лайки - менше. Дізнався про найбільший страх колишнього смотрящого за зоною. І спробував зрозуміти, про що мріють українці, й що робить їх щасливими.

Читайте - і дивіться фоторепортаж

Поезія життя після півтора року карантинного вигоряння. Як відпочивають на найдальших українських пляжах

Пряме посилання

Привіт! Чи знаєте ви, як зрозуміти, що в Україні наближається опалювальний сезон? Для цього треба подивитися, як змінилася кількість панічних публікацій в російських ЗМІ зі словосполученнями на кшталт "тарифний геноцид в Україні". Якщо їх критично більшає, знайте: опалювальний сезон вже не за горами.

Як завжди, коли цей сезон близько, українці опиняються на межі виживання. Зараз лише початок серпня і, нічого не підозрюючи, чимало українців насолоджуються відпочинком на курортах - нещасні, вони не знають, що впритул підійшли до цієї зловісної межі! Тим часом, поки їхня увага прикута до лагідних морських хвиль та гарячої кукурудзи, українська влада, передчуваючи найгірше, вирішила зробити крок на випередження.

Зрозумівши, що цього разу українці не потерплять підвищення тарифів і тепер уже точно (а не так, як в попередні рази) влаштують "путч", Зеленський кинувся міняти керівництво силових відомств. Таким чином він намагається запобігти майже неминучому військовому перевороту. А майже неминучий він тому, що знають про нього не тільки російські пропагандисти. Заворушилися й деякі українські діячі: зокрема, нардеп Ілля Кива щось наполегливо белькоче про "дату повалення" Зеленського! Неспроста.

Але є й оптимістичні новини: герой-рятівник завжди поруч. В даному випадку (як і в усіх інших випадках) це Віктор Медведчук. РосЗМІ не можуть допустити, аби його ім'я забули, тож із маніакальною впертістю повторюють, що він єдиний, хто переймається долею української нації. Тому цей незбагненно прекрасний політик в сяйві створеного росЗМІ німба робить все від нього залежне. Наприклад, практично безперервно говорить українській владі, що підвищення цін на газ для населення - це катастрофа!

Наш дезінфомоніторинг свідчить - поки в Україні триває тепле літо, у росЗМІ трохи передчасно почалося осіннє загострення. Або їм просто нема про що писати. Що ж, невдовзі вони отримають величезну кількість тем для маніпуляцій, адже наближається День незалежності України. А поки вони застигли на низькому старті в очікуванні команди "фас" - читайте, яку похмуру картину вони нагородили в ці сонячні серпневі дні

"Дволика" Туреччина, яка не відвернулася від України, і абстрактний Захід, який відвернувся. Свіжий дезінфомоніторинг

Пряме посилання

Вітання! Можливо (як і дехто з редакції Текстів), ви поки що не визначилися з водоймою, поблизу якої хотіли б згаяти кілька безтурботних днів серпневої відпустки? Тоді може стати в пригоді репортаж нашого автора Дмитра Полюховича. Дмитро вміє знаходити в Україні такі місцини, куточки та закутки, куди рідко ступає нога масового відпочивальника - і від краси яких тим не менш перехоплює дух. І часто у цих красивих місцин є ще й таємнича, напівзабута й дуже цікава історія.

Сьогодні мова піде про одну з таких знахідок - село Рудківці на Хмельниччині. Його називають "подільською Ялтою" за яскравий пляжний відпочинок - та всі приморські атрибути, аж до продавців гарячої кукурудзи та можливості дайвінгу. Водночас, історія поселення сягає часів до нашої ери - біля Рудківців розташоване величезне городище, яке десятиліттями досліджували археологи. І "розкопали" як натяки на присутність фракійців, так і дивовижні споруди, які могли правити й за сторожові вежі, і за місця для жертвоприношень, і за могили для вождів чи жерців...

Природа цієї місцевості, ландшафт, аромати рослин, медитативні безлюдні закутки з опису Дмитра виглядають просто чарівними. А ще тут є своєрідна подільська ужиткова архітектура - і люди, ладні зберігати пам'ятні старожитності. Можливо, і ваш маршрут цього літа проляже до Рудківців? Аби зрозуміти це - читайте наш репортаж

Рудківці: що шукати, що подивитись і як розважитись "подільській Ялті"

Пряме посилання

"Як пережити цю спеку?" Мабуть, це питання спадало на думку багатьом із нас цього пекельного липня і трохи лагіднішого серпня. Постійне перебування під кондиціонером, як і тропічні ночі, дедалі більше стають ознаками нашого життя влітку. Судячи з того, що кажуть кліматологи, схожим буде й наступне літо - як і подальші.

Важко не тільки на вулиці, а й у приміщеннях. Це тому, що наші будинки, спроєктовані як за радянських часів, так і після них, не враховують кліматичних змін - пояснює архітектор Олег Гречух. А потреба в захисті від спеки стає дедалі більш нагальною.

Які елементи допомагають убезпечити помешкання від перегріву? Щоб відповісти на це запитання, наш автор використовує приклади з житлової забудови південної Європи - а там на спеці знаються дуже добре. Читайте в нашому матеріалі, як варто змінювати проєктування житлових кварталів - і яким має бути їх озеленення

Будувати, як на півдні: що дозволяє запобігти перегріву житлових приміщень та убезпечитися від спеки

Пряме посилання

Вітання! Український наркотрафік - явище цікаве і багатогранне. Нещодавно наша редакція замислилася над тим, як працюють наркофоруми: кожен з нас щось про них чув, кожен бачив посилання на телеграм-канали на стінах багатоповерхівок - але ніхто докладно не розумів, як там все влаштовано. Тож ми вирішили провести невеличку розвідку.

«Требуются сотрудники в нашу команду (курьеры, склад, оператор, саппорт). Работаем с минимальным залогом, обучаем всему с нуля. Высокий доход и быстрый карьерный рост», – ось лише одне з оголошень на наркофорумі. Виявляється, на цьому ринку є дуже багато вакансій - здебільшого, анонімних. В деяких випадках "роботодавці" воліють розплачуватися "товаром" - наприклад, з підлітками, які роблять графіті з адресами каналів. В інших же випадках краще, щоб працівник не був "споживачем" - наприклад, коли йдеться про "хіміків" та "кур'єрів".

Зрозуміло, цей бізнес є мішенню для поліції. Але найбільше ризикують саме низові ланки - знову ж таки, завдяки анонімності.

"Клієнти" ризикують чи не найбільше, адже гарантій якості "товару" вони не мають. Існують тестери - але, як показали наші спостереження, їхні зусилля радше спрямовані на те, щоб отримати безкоштовну дозу, ніж на те, щоб правдиво написати про "речовину". За винятком зовсім уже кричущих випадків.

Є ще ціла низка особливостей, які стосуються й анонімності, і захисту, і грошових відносин, і спілкування всередині мережі. Докладно - читайте в нашому лонгріді

Як працюють наркофоруми: розбираємо на атоми

Пряме посилання

Вітання! Чи виникало у вас коли-небудь бажання встигнути зробити все заплановане? Якщо так, то ви, напевне, знаєте, як це буває: перед очима - список завдань, великих і дрібних, важливих і неважливих. І от цей список замість того, щоб зменшуватися, весь час тільки збільшується, завдання наповзають одне на одне, виникають все нові й нові дрібні справи, від роботи у вас уже млоїть в очах... А "встигнути все" ніяк не виходить.

Якщо у вас таке було - ви не самотні, пише Wall Street Journal. З цією проблемою стикається більшість людей, які прагнуть до підвищення своєї ефективності.

І якщо ви думаєте, що якийсь новий і класний курс з тайм-менеджменту тут допоможе - не тіште себе марними надіями. Не допоможе й ваше рішення змінити баланс, віддавши більше часу сім'ї або, наприклад, спорту, аби "встигнути все" в цих сферах. Не вийде.

Річ у тому, що це апріорі неможливо. Бо чим ефективнішими ви стаєте, чим більше роботи виконуєте - тим більше у вас з'являється нових завдань.

Як вийти з цього зачарованого кола? Читайте наш переклад статті американського видання (яке створюють і читають люди, які прагнуть все встигати ;)

Як припинити прагнути "встигнути все"

Пряме посилання

Привіт! Чи траплялися вам коли-небудь люди, які за будь-якої можливості намагаються знецінити успіхи інших? В усьому хорошому, що трапляється з їхніми знайомими, колегами або навіть друзями, вони намагаються вишукати щось лихе. А якщо комусь просто поталанить - вони прагнуть згадати випадки, коли не таланило.

Виникає стійке враження, що серед російських дезінформаторів таких людей дуже багато. Якими б скромними не були успіхи української олімпійської збірної - ці перемоги так боліли російським пропагандистам, що вони весь тиждень не втихали, намагаючись відшукати за перемогами поразки. І "золота" ми здобули мало, і спортсмени наші їдуть до інших країн, аби за них виступати, і взагалі представники нашої країни не мотивовані перемагати, адже в Україні все так погано.

При цьому пропагандисти сором'язливо мовчали про те, що російській команді через низку скандалів з допінгами навіть не дозволили виступати під власним прапором. Свою реальну ганьбу вони намагалися приховати за безкінечним шумом про те, що у сусідів теж все не так добре, як хотілося б.

Деякі проукраїнські автори схильні писати про те, що сучасна Росія, як і всі імперії минулого, колись розвалиться й буде переможена. Ми не заперечуємо таких прогнозів, але хотіли б зробити одне уточнення. Росія цілком очевидно переможена вже зараз - всередині себе самої. Адже якщо певна спільнота весь час спрямована на пошук чужих негараздів та невдач, аби хоч якось втішити своє его - це значить, що ці люди абсолютно в собі не впевнені. І що вони заздалегідь вважають себе лузерами.

Мабуть, щоб хоч трохи перебити гіркоту від українських перемог, цього тижня пропагандисти також порівнювали Зеленського то з Геббельсом, то з Порошенком, суддю Чауса - з Георгієм Гонгадзе, а ексміністру Авакову вигадували астрологічний прогноз. Читайте в свіжому дезінфомоніторингу

"Американський слід" в убивстві Шишова, Зеленський - неосвічена тварюка, і погрози з-за поребрика напередодні "Кримської платформи". Свіжий дезінфомоніторинг

Пряме посилання

Привіт) Мабуть, мерія Лондона з жахом дивилася на повені ледь не біблійних масштабів, які цього року ширился в Німеччині і не тільки. Там усвідомили: "поставити на паузу" зміни клімату, вочевидь, не вийде. Тож повеней ставатиме дедалі більше - і вони будуть дедалі потужнішими. І зливостокам британської столиці навряд чи під силу буде з ними впоратися.

Тож у Лондоні випустили інструкцію з "різкої зміни" в бік озеленення при подальшій розбудові міста. Але під "озелененням" там розуміють дуже специфічні речі, які дуже сильно відрізняються від українських практик. Йдеться не про клумби, і не про окремі дерева, закуті в асфальт уздовж вулиць. Аби дійсно впоратися з тим, що насувається - треба діяти значно радикальніше.

Ці плани, вочевидь, дуже сподобаються екологам, ботанікам та зоологам. А якщо їх втілять у життя - то й місто матиме зовсім інший вигляд, ніж зараз. І людям в ньому буде комфортніше.

Як хочуть змінювати Лондон, і чому ці ідеї корисні й для України - в нашому матеріалі

Природні габітати, живі ландшафти, зелені дахи та мережа водойм: як Лондон хочуть вберегти від підтоплень

Пряме посилання

Вітання! Сьогодні ми досліджуємо, як працюють на будівництві доріг в Україні в межах програми "Велике будівництво". Ми поспілкувалися з низкою працівників - і записали їхні відгуки.

Частина з цих людей попрацювала в Польщі. Але повернулися в надії знайти роботу ближче до домівки. Когось в сусідній країні не влаштували замалі заробітки, чимала частина з яких ішла на оренду житла. Ще комусь не припало до вподоби ставлення до українців, а комусь було важко далеко від родичів та друзів.

Не можна сказати, що в Україні всі дорожні робітники мають високі зарплати. Хтось вважає за краще навіть заощаджувати на їжі, яку готує для робітників їдальня, і порається коло плити самотужки. Інші ж, з вищою кваліфікацією, за зароблене на "Великому будівництві" розпочинають у себе вдома своє власне будівництво, маленьке.

Як працюють і заробляють, на чому заощаджують, з ким товаришують і ворогують та без чого змушені обходитися на будівництві українських доріг - читайте в нашому репортажі

З Польщі без любові: як працюється на "Великому будівництві" вчорашнім заробітчанам

Пряме посилання

Вітання! Наближається 30-та річниця незалежності нашої країни. І ближчим часом у нас буде низка публікацій про те, що змінилося за ці роки. А почнемо серію статей з матеріалу нашого постійного автора Євгена Лакінського.

Євген застав лише першу декаду незалежності, і ті часи здалися йому настільки безперспективними, що він вирішив емігрувати в Канаду. Виїхав у 2000-му. Але відтоді відвідував країну шість разів, майже кожні три роки.

Щоразу він детально нотував свої враження. Зокрема, вони стосуються ставлення до української мови, сфери обслуговування та загального рівня життя українців.

Вперше думка про те, щоб повернутися до України, закралася у Євгена в 2016 році. Звісно, ця думка була химерною: адже тут довелося б усе починати з нуля. Але той факт, що мрія про життя в Україні виникає у емігранта, який колись вирішив порвати з країною назавжди - показова.

Тепер же Євген каже: якби знав, як усе зміниться - не емігрував би. Які саме зміни йому подобаються найбільше - читайте

Як змінилася Україна за другу й третю декади незалежності: враження емігранта

Пряме посилання

Привіт! Поки декому з керівників держави не дає спокою ностальгія за радянськими часами, наша редакція згадує ті часи зі здриганням. І сьогодні у нас проєкт з журналістики даних, який показує, як жили українці в 1991 році - і як ми живемо тепер.

Хтось пам'ятає маленькі кухні в будинках радянської забудови, де не могла поміститися родина з чотирьох людей. Ще хтось згадує, як мама просила постояти у велетенській черзі до магазину, де щось "викинули". А ще когось пересмикує від спогадів про те, як одяг купували "на виріст", а то й узагалі не по розміру - і мама або бабуся мусили його перешивати.

Ми розклали на атоми радянське повсякдення, створили інфографіку та ілюстрації - і порівняли з нашим життям сьогодні. Читайте і дивіться:

Незалежність. Як змінилося життя кожного за 30 років

P.S. Такі проєкти, як цей - трудомісткі й дорогі у виконанні. Якщо ви хочете, щоб красивих матеріалів на "Текстах" було більше - підтримайте нас!

Вітання! Якщо вірити російським дезінформаторам, український президент Володимир Зеленський зробив просто-таки карколомну кар'єру.

Якщо до його обрання пропагандисти ставилися до нього з обережною підтримкою - адже він демонстрував лояльність до "совкових" наративів і уже одним цим був кращим за "нациста і бандерівця" Порошенка, то тепер, на їхню думку, Зеленський Порошенка наздогнав і перегнав. У своїй "русофобській упоротості". Тобто, тепер Зеленський - помітно більший "нацист і бандерівець", ніж Порошенко. Але й цієї стадії упоротості, на думку пропагандистів, Зеленському мало.

Тепер він наслідує Гітлера, замисливши "остаточне вирішення російського питання" в Україні.

Для чого це потрібно Зеленському? Дуже просто: він хоче правити Україною вічно. А для того, щоб це зробити, йому потрібно в разі дострокових президентських виборів, спрогнозованих пропагандистами уже сотні разів, потрапити в другий тур не з Порошенком, а з кимось із ОПЗЖ. От він і змагається з Порошенком в русофобії - зрештою, не будуть же українці на президентських виборах голосувати за двох однаковісіньких русофобів? Частина, звісно, підтримає когось із "русолюбів", читай ОПЗЖ. Ну а потім, в другому турі, Зеленський зробить цього русолюба однією лівою, в чому йому допоможе "нацистсько-бандерівський" український електорат. І вуаля - вічне правління Україною у Зеленського в кишені. Л - логіка!

Закидають Зеленському й можливу боротьбу з власними громадянами, звісно, російськомовними. Приводом для цього стала необхідність для деяких посадовців з 16 липня отримувати сертифікати про знання української мови.

Малюючи з Зеленського такого собі гітлера-диктатора, російські дезінформатори анітрохи не засуджують справжнього диктатора, який точно вже хоче правити своєю країною вічно і який на очах в усього світу знущався над власними громадянами. Ні, цього разу йдеться не про Путіна, а про Лукашенка. Ба більше, замість того, аби засуджувати, пропагандисти всіляко схвалюють дії Лукашенка, який загнобив власних громадян, а тепер у своїх промовах взявся посягати й на Україну, пророкуючи, що її слід "стерти з лиця землі".

Читайте в свіжому дезінфомоніторингу

Зеленський (вкотре) уподібнюється Гітлеру, російськомовних "ущемляют", а Північний потік-2 дав новий привід для зловтіхи. Свіжий дезінфомоніторинг

Пряме посилання