Привіт! Як ви, мабуть, знаєте - ми в ТЕКСТАХ полюбляємо читати видання The Economist. Хоч і не завжди з ними погоджуємося. Сьогодні матеріал, який викликає суперечливі думки.

Economist пише про три сценарії подальшого розвитку війни. І якщо на її початку комусь здавалися фантастикою, що ЗСУ протримаються таку кількість часу, що флагман ЧФ РФ ляже на дно Чорного моря, що 80 тисяч російських військових втратять життя на цій війні - то зараз фантастичних сценаріїв дотримується лише Росія. І перший сценарій, наведений виданням - коли Росія вириває перемогу з пащі поразки - схоже, з області фантастики.

Щодо другого сценарію, то Economist прозоро натякає, що він найбільш імовірний. Якщо коротко - це сценарій затягування аж до 2024 року. Чи згодні ми з тим, що імовірність цього аж така висока? Не зовсім - адже бувають чорні лебеді, й неможливо врахувати всі чинники впливу в газетній колонці. Втім, може бути, нам просто не хочеться погоджуватися з тим, що "гаряча" війна триватиме так довго.

Третій сценарій видання називає найбільш обнадійливим, але - і найбільш небезпечним. У ньому йдеться про досить швидку перемогу України на полі бою. А також - про новий виток ядерного шантажу Путіна. Навпроти слова Крим Economist ставить три крапки...

Ніхто не може достовірно віщувати майбутнє (окрім супер-передбачувачів з британської розвідки, про яких ТЕКСТИ колись писали. Але перед написанням цього матеріалу Economist, схоже, з ними не говорив). Що зі сказаного може справдитись? Який сценарій видається вам найбільш імовірним? Читайте наш переклад матеріалу, і напишіть вашу точку зору в коментарях

Привіт! Пам'ятаєте скандал із телеканалами CNN і SkyNews на початку деокупації Херсона, коли канали позбавили акредитації після того, як вони поїхали знімати сюжети без дозволу пресслужби ОК "Південь"? Виявляється, це лише вершина айсберга.

Журналісти, які працюють на півдні України, розповідають про труднощі й перепони, які виникають у роботі з пресслужбою. Заборони на знімання певних об'єктів або подій виникли від самого початку бойових дій, і вони були аргументованими - тож журналісти прислухалися до всіх зауважень. Та з часом кількість заборон наростала, як лавина, і тепер це вже має вигляд цензури.

"Найгірше те, що, здається, пресслужба не розуміє своїх функцій. Завдання пресофіцерів – забезпечити гідну комунікацію та безперешкодний доступ до інформації. Ми бачимо, що відбувається протилежне. Пресофіцери ставляться до представників преси зверхньо й вороже", - це лише одна з розповідей наших співрозмовників.

Ба більше - пресслужба не тільки забороняє фіксацію подій, але й сама ігнорує цю роботу. В результаті все виливається у те, що інформації з півдня України, навіть після деокупації правобережної Херсонщини, куди менше, ніж це було після звільнення Київщини або Харківщини. І вільний світ, який має розуміти, що коїться, і допомагати нам на основі здобутої інформації - утримує її лише в урізаному вигляді.

Чому так відбувається? Чи можна цьому якось зарадити? Читайте в нашому матеріалі

Вітання! Перепрошуємо за вчорашню паузу - ми знову на зв'язку (спасибі за це українським фахівцям, які швидко відновлюють роботу всіх мереж!). Сподіваємося, всі ви в безпеці та зі світлом, водою і опаленням.

І сьогодні пропонуємо матеріал про зброю, якою віднедавна дуже пишаються наші вороги рашисти.

Йдеться про баражуючі боєприпаси, вони ж дрони-камікадзе "Ланцет". Росіяни з погордою називають їх "хірургічною зброєю", натякаючи на високоточність цих боєприпасів. І мов малі діти, нетямляться від щастя, коли викладають відео з поціляннями цих боєприпасів по українських позиціях чи озброєннях.

Але, якщо уважніше придивитися до цих відео, то можна помітити, що вони змонтовані з окремих фрагментів. Також не видно, чи була та техніка, в яку нібито поціляє боєприпас, знищена, чи тільки пошкоджена. Отже, про якісь масштаби українських втрат говорити не можна.

А що можна встановити, якщо уважніше придивитися до самих "Ланцетів"? Чи настільки вони "вундервафлічні", як, захлинаючись, хваляться рашисти? Скільки там піару, а скільки реальної потужності? Розкладаємо по полицях

Вітання! Сьогодні в нас в ефірі, традиційно, моніторинг російської пропаганди. І минулого тижня пропагандисти стільки понаписували про геополітику, і в такому ключі - що давно ми так не сміялися.

Схоже, коли Росія зазнає поразок на всіх фронтах і привселюдно ганьбиться так, що далі нікуди - пропагандисти починають діяти в стилі "тримайте мене семеро". І от, поки внаслідок рашистських ударів в Україні вимикають електрику - в Росії тим часом вмикають геть уже божевільного дурня.

Заледве оговтавшись після ганебного відступу ЗС РФ з Херсона, дезінформатори почали демонструвати неабиякий геополітичний апетит. Скориставшись улюбленим прийомом взаємовиключних параграфів, вони заявили, що "переписувати історію" і пред'являти Москві територіальні претензії - контрпродуктивно. І відразу ж пред'явили територіальні претензії Москви - до США.

Тепер вони не тільки "приєднують" Мелітополь і Бердянськ - тепер російська зажерливість сягає Аляски, за яку їхньому царю буцімто не заплатили (насправді заплатили). Але й на цьому російська пропаганда не спиняється - тепер вони хочуть Сан-Франциско, ба більше - всю Каліфорнію! А деякі "експерти" йдуть ще далі - і хочуть приєднання до Росії Гавайських островів.

(М) - мотивація: двісті з лишком років тому "русскіє" там були "присутні". Л - логіка, еге ж. Цікаво, як в реальному світі можна уявити "приєднання" до Росії американського штату Каліфорнія, ВВП якого більший, ніж в усієї РФ?

Далі - більше пекельця. Білорусь пропагандисти продовжують тримати в страху, погрожуючи тим, що на неї готується напад з боку НАТО, з Тіхановською на чолі. Тим часом ЗСУ набувають дещо шредінгерівських ознак, одночасно будучи й безкінечно сильними (за контроль над ними вже змагаються Польща та Німеччина), та безкінечно слабкими - адже на полі бою їм завдають якихось неймовірних поразок щойно відловлені по всій Росії "чмобіки", які після п'яти тактичних занять "Воїн" перетворюються на дуже грізну силу. Читайте в свіженькому моніторингу російської пропаганди

Чмобіки-супермени на марші, Ванга як військовий експерт і "ісконно русскіє" Гаваї. Свіжий моніторинг

Привіт! Сьогодні презентуємо проєкт із тих, які ми любимо найбільше. Це класична дата-журналістика з великою кількістю інтерактивної графіки та тривалим дослідженням в основі. А стосується цей проєкт телеграму - і російської криворукості та недбалості.

Знаєте, мабуть, мати справу з криворуким противником - це все-таки краще, ніж якби він добре робив свою справу. Криворукість росіян вже не раз призводила до їхньої поразки - і ми впевнені, що призводитиме знову. Так само невдалою виявилася й їхня спроба поширювати свої наративи через цілу інфраструктуру телеграм-каналів, які їхні інформаційні війська створювали на початку війни.

Ці канали "прив'язані" до українських міст та містечок, які опинилися в окупації - або які росіяни тільки мріяли окупувати. Фатальну помилку бійці інформаційного фронту зробили від самого початку - вони не приховували русофільських настроїв і навіть ліпили триколор на аватарках.

Про те, як "вибухово" зростала кількість цих каналів, які наративи там поширювали (і поширюють), про недбалу роботу адмінів та про те, як зрештою частина каналів "здохла" - читайте в нашому дата-проєкті, і дивіться інфографіку

"Пункти незламності" - звучить красиво і навіть дещо пафосно. Але як вони працюють на практиці?

Наш кореспондент, який живе на столичному Виноградарі, вперше написав про основні проблеми блекауту ще після обстрілів 31 жовтня, коли його район потерпав без світла, опалення, зв'язку та води. Вже тоді стало зрозуміло, що вода є ключовим питанням. Але й інші складники, які зникають під час блекауту, важливі, і про них слід подбати.

Тепер автор цього матеріалу пройшовся по Києву, аби з'ясувати, де розташовані і як працюють "Пункти незламності". І - зробив чимало невтішних висновків.

В умовах, коли наступний ракетний обстріл може статися в найближчі дні (якщо не години), він міркує про те, як виживати людям під час наступних блекаутів, і хто міг би подбати про найбільш вразливих, коли влада не до кінця може з цим упоратися

Потенційні агенти впливу. Впродовж багатьох років вони плодилися, немов хвороботворні бактерії в чашці Петрі. «Русскій мір» дотягнувся до багатьох європейських країн – і, прикриваючись миролюбною личиною, знайшов собі там партнерів. Серед них – політики та лобісти, депутати Європарламенту, експерти та медіа, церква та освітні й культурні організації. Лише частині таких партнерів 24 лютого стало зрозуміло, що слідом за «русскім міром» ідуть російські танки, інші ж продовжують співпрацювати з РФ, ніби нічого й не сталося. Хто ці люди та організації? Читайте в новому великому дата-проєкті ТЕКСТІВ – і дивіться інфографіку

"Коли закінчиться війна і ми зустрінемося - ми станемо старшими, а країна - молодшою".

Про наш час колись складатимуть легенди, але історії розповідають ті, хто вижив, і ті, хто втримався на плаву. Легенду потрібно вміти подати, її мають розповідати сильні й успішні люди, бо інакше ніхто не почує. Про це пише в своєму есе головний редактор ТЕКСТІВ Роман Кульчинський.

Як ми змінюємося і зростаємо під час війни? Як за кілька місяців змінився Київ, наша стійка, незламна і попри все життєрадісна столиця? Як у ній, попри темні дії ворога, пульсує життя, і якими станемо ми, українці, коли стихнуть гармати?

Краще б досвіду війни не було. Але він є, і він впливає. Як зло можна перекувати на добро - читайте

Війна продовжується, але й реформування держави також. Більше того, за останні дев'ять місяців прогресування реформ тільки пожвавилося.

Про це розповіли наші партнери з аналітичного центру «Вокс Україна» під час конференції «Рік реформ під час війни».

Також аналітики презентували два продукти: всеукраїнське онлайн-опитування громадської думки щодо сприйняття українцями реформ, проведене соціологічною агенцією InfoSapiens на замовлення «Вокс Україна», та огляд ключових законодавчих регуляцій з початку повномасштабної війни.

Ділимося ключовими тезами учасників конференції.

А про те, які реформи українці вважають найважливішими, читайте тут.

Привіт! Крилата фраза про те, що патріотизм - це останній прихисток негідника, була сказана ще у 18 столітті. У випадку з Російською Федерацією, яка все ще остаточно не може сформулювати ціль своєї війни проти України, таким прихистком стало православ’я. Ні, не так - з великої літери, Православ’я.

За цю останню соломинку, яка хоч якось могла б виправдати хоча б в очах російської аудиторії нічим не спровоковане рашистське вторгнення, роспропагандисти хапаються, немов навіжені. А обшуки, які проводяться на території церков, монастирів та єпархій Московського патріархату, дають їм привід уже не тихенько скавчати, а волати на весь голос.

Виявляється, українська влада воює не з агентами впливу УПЦ МП, а із православ’ям - тобто, Православ’ям - як явищем. Воно й не дивно - адже в Україні наплодилося стільки різного роду шайтанів, бандерівців, нацистів та інших сатаністів! А для президента Володимира Зеленського та його команди проживання в одній країні з Православ’ям просто нестерпне - адже наявність цієї істинної віри в Україні є постійним нагадуванням для представників “сатанинського режиму”, якими нікчемними покидьками вони є.

Тож єдиний вихід для людей, які обирають Православ’я - це не підкорятися сатанинській українській владі, а всіляко сприяти приходу білої, пухнастої, істинно-православної російської влади.

Що ж, поки російські пропагандисти мріють, що хтось в Україні кинеться їм сприяти, наведемо один очевидний умовивід. Росіяни дуже часто накликують на себе те, чого бажають іншим, або ж чого дуже бояться самі. Так, наприклад, було з їхніми багаторічними стенаннями про те, що НАТО готується проти них воювати - і тепер їхній армії доводиться пізнавати досвід зіткнення з західною зброєю. Є й інші приклади. Тож якщо роспропагандисти з такою неймовірною частотою почали кричати про Сатану (Шайтана, Ібліса…) - то може, дідько зглянеться на них, та й забере їх до пекла.

А ми тим часом почитаємо свіжий моніторинг російської пропаганди

🇺🇦💶 "Ціна держави" - це канал єдиного в Україні аналітичного центру CASE Україна, що продає свою аналітику міжнародним інвесторам в Нью-Йорк.

Автори каналу дають коментарі та публікуються у провідних ЗМІ як Bloomberg, Reuters, Chicago Tribune, Rzeczpospolita, тощо. Також часто коментарі аналітиків CASE Україна та публікації з каналу ви можете побачити в матеріалах Forbes Ukraine.

«Ціна держави» доступно і простою мовою пояснюють складні економічні питання:
🔹Як економічно відновити Україну вже під час війни;
🔹Як санкції знищують російську економіку і які кроки ще необхідні аби економічно перемогти ворога;
🔹Як Україні під час війни підвищити зарплати та отримати нові робочі місця;
🔹Чому ми єдина економічно невільна країна Європи і як це виправити.

«Ціна держави» читають нардепи, керівники з Мінфіну, Мінекономіки та НБУ, підприємці та медійники.

👉 Рекомендуємо, підписуйся на Ціну держави

Часто трапляється так, що дії різного рівня влади з якихось причин не відповідають ані бажанням, ані інтересам громади, для представництва яких громада владу, власне, й обрала.

У таких випадках громаді доводиться гуртуватися та вирішувати свої проблеми самотужки🤝

Однак не будь-яке самоврядування є ефективним. Іноді, маючи найкращі наміри, громадськість здається на півшляху, не маючи сил і ресурсів здолати численні перешкоди.

Звідки черпати сили, де брати ресурси і мотивацію, як долати перешкоди та хто і що може в цьому допомогти, розповість журналіст, економічний оглядач та громадський активіст Андрій Яніцький під час благодійного воркшопу "Вокс Україна".

⌚ Коли? 8 грудня о 17:00
🧭 Де? Zoom

💸 Участь традиційно — за донат на підтримку ЗСУ (не менше 100 грн на один із рахунків для допомоги війську чи на рахунок обраного Вами благодійного фонду).

Реєструйтеся на за посиланням⬇ https://forms.gle/qjdwZRDx6HgZNc5N6

💓Робіть добро навчаючись!

Привіт! Україна та Росія - головні супротивники у повномасштабній війні, що розпочалася 24 лютого цього року. Однак у цій війні набагато більше сторін, ніж дві сусідні країни, а початок її відбувся значно раніше від лютого.

Про це пише для ТЕКСТІВ Максим Паламарчук з Національного інституту стратегічних досліджень.

Чому "православні чекісти" насмілилися викликати на герць увесь західний світ? У кого з них почалася істерика, коли їхні спроби шантажу та залякування зазнали поразки? Чому зіц-експрезидент РФ Дмитро Медведєв від погроз ядерною зброєю перейшов до боротьби з нечистою силою?

Які країни світу є сторонами цієї війни, які у них мотиви, і якими можуть бути мотиви та інтереси України на глобальному, а не на локальному тлі? Читайте докладно

Привіт! У тих місцях, до яких дотягується "русскій мір", життя людей різко змінюється на гірше. Але кепсько ведеться не тільки людям: страждають і представники флори та фауни.

Ще якихось два століття тому майже половину України вкривало безкрає ковилове море з острівцями давніх могил та курганів. Навесні в степу цвіли тюльпани, півонії, горицвіт, а влітку бігали стада сайгаків та тарпанів. Радянський лад наніс непоправну шкоду цьому біорізноманіттю, розоравши степ. Недоторкані частини степу тепер займають лише кілька відсотків площі нашої країни, великі степові тварини вже давно вимерли, чимало рослин зникло. А ті види, які залишилися, змушені пристосовуватися до співжиття з людиною і боротися за нові для себе екологічні ніші.

Повномасштабне вторгнення РФ та концентрація бойових дій на півдні та сході України тільки погіршили ситуацію.

Ми зібрали дані про десять видів тварин, рослин та грибів, занесених до Червоної книги, які зараз страждають від бойових дій. Розповідаємо в нашому матеріалі, показуємо на мапах та світлинах - дивіться за посиланням

Вітання! Дуже схоже, що щось прогнило в Московському царстві. Прогнило, тліє, а в декого вже й підгорає. Недарма ж російські пропагандисти минулого тижня хором взялися вихваляти свого диктатора - виглядає так, ніби вони хочуть створити видимість його популярності там, де її суттєво поменшало.

Говорячи про головного російського злодія та вбивцю, дезінформатори не могли натішитися його велетенським рейтингом. Мовляв, закордонні "опоненти" давно вже зачаїлися й чекають, коли той рейтинг упаде, а він все ніяк... Це дозволяє російським пропагандистам та псевдосоціологам говорити про якийсь "феномен Путіна", та запевняти, що його діяльність відповідає очікуванням людей.

Втім, схоже, певні сумніви закрадаються й у самих дезінформаторів, бо вони закликають ні про що не думати, а просто вірити Путіну. А ще говорять про наявність народної любові до диктатора по дефолту, незалежно від того, подобається чи не подобається цьому самому народу поточна ситуація. Тож очевидно, що цитату Путіна про "нравітся - нє нравітся" відтепер слід застосовувати не до українців, а до населення РФ.

Чому російські пропагандисти так одностайно взялися робити те, від чого відмовилися навіть колишні симпатики РФ і Путіна - а саме, рятувати йому обличчя? Поки що на це запитання відповіді немає. Однак на цій темі вони сконцентрували стільки дурних зусиль, що всі інші наративи відпрацьовують якось механічно, без вогника, знову й знову пропонуючи своїй аудиторії нудну жуйку про "польських найманців в Україні", "успіхи мобілізації" і, трошки цікавіше - про "поганого Папу". Впевнені, причина завзятої турботи пропагандистів про популярність Путіна стане зрозумілою вже зовсім скоро - а наразі до вашої уваги свіженький моніторинг

У польському Ольштині дратуються через похорони найманців, африканські бандити допомагають ЗСУ, а Папа схавлює НАТО за перетворення українців на гарматне м'ясо. Моніторинг роспропаганди

Привіт! У нашому сьогоднішньому матеріалі розповідаємо про роботу саперів.

До повномасштабного вторгнення РФ Україна посідала четверте місце в світі за відсотком замінованих територій. Нас випереджали Афганістан, Малі та Ємен - але після 24 лютого ми залишили ці країни далеко позаду. Зараз українська територія - найбільш замінована в світі. 139 тисяч квадратних кілометрів - стільки у нас потенційно небезпечних земель.

Є організації, які займаються гуманітарним розмінуванням. А на виклики громадян на територіях, якими прокотилися бойові дії, виїжджають розмінувальні групи ДСНС. Ми з'ясували, як відрізняється робота з гуманітарного та ургентного розмінування.

Третій вид розмінування - військове, воно відбувається безпосередньо в зоні бойових дій, його виконують військові сапери. Один із них - Юрій Гудименко, який зараз працює в 130-му батальйоні ТРо ЗСУ (в цивільному житті він блогер і політик “Демсокрири”). ТЕКСТИ поспілкувалися з Юрієм, і він докладно розповів нам про свою роботу - читайте

​​Нещодавно Центр досліджень економічної політики (Center for Economic Policy Research) в рамках Української ініціативи опублікував книгу «Відбудова України: принципи та політики»📖

Видання — унікальний за своєю суттю збірник конкретних інструментів та політик, які варто застосовувати для відбудови України кращою, ніж вона була до війни.

Над книгою працювали 44 українські та міжнародні економісти, одні з найкращих у своїх галузях.

Редактори видання: Юрій Городніченко, професор Університету Каліфорнії в Берклі, голова Наглядової Ради «Вокс Україна», Ілона Сологуб, наукова редакторка «Вокс Україна», та Беатріс Ведер ді Мауро президентка CEPR, професорка Женевського інституту післядипломної освіти та INSEAD.

🛠16 грудня, у п'ятницю, запрошуємо українську громадськість, політиків, урядовців, представників бізнес-середовища та всіх охочих на онлайн-подію «Повоєнна відбудова як можливість для модернізації та євроінтеграції України».

Початок — 17:00.
Тривалість — 1,5 години.

Участь в обговоренні візьмуть автори та редактори книги про відбудову. Вони докладно зупиняться на напрацьованих принципах та політиках повоєнного відновлення України за окремими напрямами і дадуть відповіді на запитання аудиторії.

Спікери події:
◾Юрій Городніченко, професор Університет Каліфорнії Берклі;
◾Вероніка Мовчан, директорка з наукової роботи Інституту економічних досліджень і політичних консультацій;
◾Єгор Стадний, віцепрезидент з бакалаврcьких програм Київської школи економіки;
◾Гліб Вишлінський, керівник Центру економічної стратегії.

Модераторка — наукова редакторка «Вокс Україна Ілона Сологуб.

Реєструйтеся на подію на посиланням: https://forms.gle/9wBJ9Fsn8rdtS6wd9 

Всі зареєстровані отримають посилання на подію в Zoom.

Вітання! Західні аналітики пишуть про те, що взимку ЗСУ зможуть діяти краще, ніж армія ворога - адже окупанти від самого початку війни мають проблеми з логістикою, а їжа та одяг для солдатів дуже кепської якості. Ми вирішили з'ясувати, що ж відбувається на практиці у тих бійців ЗСУ, які постійно перебувають на холоді.

З нами погодився поспілкуватися військовий, який прямо зараз проводить дні і ночі в промерзлому окопі.

З його слів, труднощі є. Вони, насамперед, стосуються того, що якийсь час треба активно рухатися, а в інший час треба безперервно без руху залишатися на локації. Стосовно одягу та взуття, у нього дуже різні враження як від того, що він придбав собі самотужки, так і від того, що було надано ЗСУ.

Як почуваються наші бійці на передовій в умовах мінусової температури, кому легше, кому важче, що допомагає зігрітися - читайте в нашому матеріалі

Коли читаєш про українські міста, що постраждали від російських авіаударів - закипає кров. Сьогодні у нас лонгрід про одне з таких міст - Чернігів, який від 24 лютого по кінець березня оборонявся від рашистських загарбників і потерпав від важких бомб, скинутих з їхніх літаків.

На початку березня окупанти літали над містом низько. Вірили - тут як у Сирії, і бомби на будинки мирних мешканців, аптеки, лікарні й магазини можна скидати цілком безкарно.

Одним із таких льотчиків був Олександр Красноярцев. Як і багатьом іншим його поплічникам по вбивчій справі, йому довелося розпрощатися з ілюзіями щодо того, що українська ППО знищена на самому початку війни.

Ми зібрали чимало свідчень очевидців російських ударів, проклали на мапах маршрути їхніх літаків, зробили добірку відео та фото, показали шлях, яким Красноярцев після катапультування намагався втекти від розлючених чернігівців. Читайте докладно і дивіться в нашому матеріалі

Вітання! Дуже прикро, що ані в п'ятницю, ані в суботу не вдалося вийти на зв'язок - бо зв'язку просто не було. І ось, коли 4G знову літає - нарешті маємо змогу розповісти, що росіяни просували в своїй пропаганді минулого тижня. І в першу чергу йдеться про обмеження цін на нафту.

Дуже кумедно спостерігати за тим, як роспропагандисти висвітлюють цю тему. Вони при цьому виглядають як люди, яких посадили на голки - і ті соваються, смикаються, якось прилаштовуються, аби вдати, що їхня п'ята точка перебуває не на голках, а, скажімо, на м'якенькій, пухкенькій ваті.

На тлі відчутного зниження цін на російську нафту тамтешні псевдоЗМІ марять якимись божевільними прожектами. Мовляв, не продаватимуть нафту нижче стелі, навіть якщо доведеться знижувати видобуток. Або продаватимуть Індії й Китаю за вищими цінами (практика показує, що ні, не зможуть). Або влаштують якийсь потрійний союз з Казахстаном та Узбекистаном (узбеки вже сказали рішуче ні).

Є ще ціла низка варіантів - загалом пропагандисти проходять через чотири стадії. Це заперечення, гнів, торг та самозаспокоєння. Прийняття поки що не видно - вочевидь, стадію прийняття вони залишають своєму народові. Який буде жити, як у тому бородатому радянському анекдоті про москаля, який приносить додому звістку про те, що горілка подорожчала, а на запитання дітей, чи значить це, що він стане менше пити, заперечує: "Ні, це значить, що ви станете менше їсти".

Так, російському народу варто приготуватися до ще більшого поширення злиднів. А що робити владі, до чого готуватися? Адже тамтешні владні еліти звикли красти більшу частину з нафтогазових надприбутків, при цьому купуючи лояльність населення з меншої частини тих же надприбутків. Чи залишиться ця лояльність після того, як її вже нічим буде купувати?

Робіть ваші ставки в коментарях. І читайте свіжий моніторинг російської пропаганди