​​Воркшоп «Вікіпедія для повсякденного життя: три неочевидних застосування»

💻Усі ми знаємо про Вікіпедію та читаємо її. Хтось навіть пробував її редагувати. Однак Вікіпедія також має багато корисного прихованого функціоналу, про який мало хто знає за межами вікіспільноти.

Реєструйтеся на благодійний воркшоп «Вікіпедія для повсякденного життя: три неочевидних застосування», аби дізнатися про Вікіпедію як:

💬 джерело даних про суспільство (як дізнатися статистику відвідування статті — і що розповідає нам рейтинг найпопулярніших статей Вікіпедії);

💬 джерело безкоштовних фотографій (у вікіпроєктах є понад 100 мільйонів медіафайлів, які можна використовувати під вільною ліцензією для презентацій, статей чи постів у соцмережах. Але як правильно шукати та коректно використовувати фото?);

💬 майданчик для розваг (поговоримо про ігри, які використовують Вікіпедію та вікіпроєкти — як навчальні, так і просто для розваги). 

⏳Воркшоп відбудеться 12 грудня о 16:00 на платформі Zoom.

👨‍💼Ведучий — Антон Процюк, адміністратор української Вікіпедії, координатор програм ГО «Вікімедіа Україна».

РЕЄСТРАЦІЯ на подію триває до 11 грудня включно.

Умовою участі є ваш свіжий донат на рахунок будь-якого благодійного фонду або підтримайте обраний Вами збір для захисників та захисниць. Рекомендований розмір донату — від 100 грн (але може будь-яка комфортна для вас сума).

@vox_ukraine

Привіт! Ніколи такого не було і от знову: після шалених втрат під Бахмутом російський диктатор Путін вкотре запустив "м'ясні штурми" - цього разу під Авдіївкою. І вкотре Україна та світ дивуються: невже тактика "кривавої м'ясорубки", в якій щомісяця гинуть десятки тисяч російських військових "юнітів", є прийнятною для тамтешніх воєначальників та їхнього Верховного? Невже вони не можуть вигадати нічого кращого?

Насправді нема чому дивуватися, впевнений військовий оглядач Костянтин Машовець. Тактика "м'ясорубки" не тільки прийнятна, а й вигідна для Путіна.

Адже він не тільки посилає свої війська на вірну смерть - він ще й втягує українські Збройні Сили у протистояння, в якому гарантовано будуть втрати і з нашого боку. А оскільки український мобілізаційний ресурс менший від російського, така тактика для Путіна у довготривалій перспективі є виграшною.

Щоб це зупинити, потрібно кратно збільшити обсяг російських втрат, каже Машовець. Умовно, щоб втрати противника були вдвадцятеро більшими, ніж українські. Це можна було б зробити за рахунок переваги в технологіях - але Україна наразі її не має. І наростити технологічні можливості не може - ані самостійно, ані за сприяння союзників.

Що тоді робити, аби зупинити путінську "криваву карусель"? Є кілька підходів, які стосуються артилерії та піхоти. Читайте міркування Костянтина Машовця

Привіт! Нас уже питали в коментарях: а коли будуть маршрути? І ми відповіли: скоро, і це буде дещо краще, ніж "просто" маршрути.

Йдеться про приблизні маршрути російських ракет і дронів, які ми відстежували від початку вересня до початку листопада. І сьогодні підбиваємо проміжні підсумки й показуємо, як літала ворожа повітряна зброя упродовж цього періоду.

Якщо уважно поглянути на наші карти, можна помітити кілька тенденцій. А саме: удари балістичними ракетами за два осінні місяці здебільшого сягали невеликої відстані від лінії бойового зіткнення або від кордону з країною-агресоркою РФ. Крилаті ракети літали більш хаотично, але вкрай рідко цілили у західні області України.

Тепер до шахедів. Їх з вересня по листопад застосовували у дуже відчутних кількостях. Водночас видно, що "щільність" маршрутів найбільша в південних регіонах України, де цілилися по портовій інфораструктурі. Також окупантам не давав спокою Старокостянтинів, видно цілу вервечку маршрутів у цьому напрямку - і дуже рідко дрони залітали далі на захід від цього міста в Хмельницькій області.

Є й ще один тренд, пов'язаний з шахедами: їх запускали здебільшого з боку окупованого Криму. Звідси напрошується очевидний висновок: Україна не може почуватися в безпеці, поки не контролює Крим.

Втім, якими б складними й підступними не були дії ворога у повітряних атаках - українська ППО в переважній більшості випадків збивала дрони та ракети. Читайте і дивіться на мапах в нашому матеріалі

"Лайкніть відео в ютубі і миттєво отримайте 100 гривень". А вам вже приходили такі пропозиції "простого заробітку"?

Пропонований легкий заробіток в інтернеті - насправді ніякий не заробіток, а афера. За листопад лише клієнти Монобанку втратили на ній 65 мільйонів гривень.

Зазвичай пропозиції надходять у якийсь із месенджерів, а їх автори представляються менеджерами з персоналу якоїсь відомої компанії: Spotify, Linkedin, Airbnb, Rozetka тощо. Якщо ви отримували подібні повідомлення і вже за крок до того, щоб взяти в цьому участь, то ось що буде далі: спочатку ви справді будете щось лайкати (відео, товари, готелі тощо). Спочатку і справді вам надходитимуть за це гроші - ви заробите 100, 300, можливо навіть 500 гривень. А потім все зміниться.

Автор цієї статті відстежив, як працює шахрайська схема. Для того, щоб зрозуміти, як все влаштовано, йому довелося втратити трохи власних коштів - втім, далеко не стільки, як багатьом довірливим українцям. Він також поговорив з людьми, рахунки яких шахраї буквально спустошили - а в деяких випадках навіть змусили влізти в кредит. Читайте докладно

Привіт! Сьогодні у нас гарний репортаж про те, як працює підрозділ БУАР (батареї управління та артилерійської розвідки).

Робочий день підрозділу починається задовго до світанку - о 4:30. Швидко вдягаються, стрибають у пікап і їдуть на позицію за лінією фронту - у бліндаж, який зовсім недавно наші бійці відбили у росіян.

Там, серед вогкості, холоду і мишачих зграй вперше за цей ранок зможуть щось з'їсти та сьорбнути кави. Але сніданок триває недовго: рація хрипить, що окупанти шеренгами до десяти людей починають висуватися в бік наших. Хочуть іти в атаку. Тож треба коригувати для артилерії, аби вона могла відпрацювати по цих шеренгах.

Легше сказати, ніж зробити: на вулиці вітрюган, який, схоже, не збирається вщухати. Перший же підйом мавіка в повітря коштує йому одного з гвинтів - треба робити заміну.

Час спливає. Він невмолимо спливає, а згаяні на очікування хвилини - і навіть секунди - можуть коштувати комусь життя.

У цього репортажу, завдяки якому ви ніби проведете один день із підрозділом, щасливий кінець. Він завершується перехопленням, з якого зрозуміло: росіяни за цей день вже наїлися наших артилерійських снарядів і більше не хочуть шастати. Але чи завжди так буває?.. Читайте в репортажі

Вітання! Російські пропагандисти, мабуть, так втомилися від одноманіття і так скучили за цікавими сюжетами, що зненацька замахнулися аж на славу Яна Флемінга. Минулого тижня, після спроби отруєння дружини Буданова та ще кількох українських розвідників, російські недоЗМІ шаленіли від шпигунських пристрастей.

Дезінформатори наплодили чимало версій щодо можливих замовників замаху, яким позаздрив би сам автор романів про агента 007 (ні! насправді ні! не позаздрив би!). Серед підозрюваних: Зеленський, який посварився з Залужним, і Залужний, який посварився з Зеленським. Крім Залужного, писали й про інших "можливо замішаних" представників військової сфери: йдеться про якісь неназвані "афілійовані з Міноборони компанії", яким конче треба було позбутися Буданова чи хоча б його дружини. Бо ж українська корупція - найкорупційніша корупція з усіх світових корупцій!

Звісно, не обійшлося й без американців. Одна з дуже сміховинних версій полягає в тому, що голова ГУР МО підлягає британським спецслужбам, які постійно спонукають його ескалації війни в Україні. Але це не подобається американським спецслужбам, які наполягають на поміркованішому підході. І щоб "послати сигнал", вони не стали дзвонити по телефону, а вирішили просто-напросто отруїти дружину головного українського розвідника Маріанну. Напевне, після цього британці мали б чітко зрозуміти: не треба так, не треба всієї ось цієї ескалації.

Ці та інші версії з'являлися на сторінках недоЗМІ як із шаленого принтера. Ми, як дослідники пропаганди, цей прийом бачили вже багато разів, він, у ширшому розумінні, є частиною багаторічної інформаційної гібридної війни. Базується він на тому, що достовірної, точної, єдиної справжнісінької правди щодо певної події чи явища нема, правда є явищем ситуативним. А отже, всі версії - одночасно і правда, і неправда. Робиться це для того, щоб приховати реальні причини тієї чи іншої події або ж реальних винуватців. Так було, наприклад, у випадку зі збиттям МН17 - тоді роспроп теж плодив версію за версією, але зрештою було доведена справжнісінька правда: це зробила Росія. Ми ні на що не натякаємо - але чому шалений принтер параноїдальних версій увімкнувся знову?..

Втім, це ще не повний список маячні, у якій вправлялися російські пропагандисти. Минулого тижня вони взялися доводити, що у Росії є ідеологія. Зводиться вона до того, що Росія і росіяни якісь "не такі", як люди з демократичного світу (що ж, віримо, віримо). А які ж вони тоді? Читайте в свіжому моніторингу

Привіт! Росія здатна підтримувати нинішню інтенсивність війни ще впродовж двох-трьох років. Таку оцінку дають аналітики польської незалежної консалтингової фірми Rochan Consulting. Її співзасновник Конрад Музика дає відповіді на цілу низку важливих запитань.

Серед них:

- чому спроможності РФ виявилися вищими, ніж очікував західний світ?
- чи означає це, що війна може тривати ще три роки?
- а як щодо середньострокової і довгострокової перспективи?
- чому не вдався український контрнаступ, які помилки зробила Україна та її західні партнери?
- як далі триватимуть бойові дії?
- як на їх перебіг вплине зима?
- чого очікувати від 2024 року?

Про це та інше Музика розповів в інтерв'ю виданню Forsal - читайте впорядковану нами пряму мову аналітика

Привіт! Після того, як багатомісячний український контрнаступ не досяг своєї мети й стало зрозуміло, чому так сталося - українські та американські військові лідери взялися міркувати над новою стратегією на 2024 рік. Про це пише американське видання New York Times.

"Новий план допрацьовується, і він є дуже сміливим", - сказав виданню один із українських високопоставлених військових.

Він не озвучив деталей. Втім, виданню відомо, що між американськими планувальниками та їхніми українськими колегами є певні розбіжності. Йдеться про два підходи: або вдатися до нового зухвалого наступу, або ж окопуватися, утримувати наявні території й нарощувати оборонну промисловість. Українці - за перший підхід, американці більш консервативні.

Але точки перетину є. Американські посадовці визнають українські успіхи на морі та під час глибоких ударів по Криму.

Їхня позиція полягає в тому, що ці успіхи можна наростити - і не обов'язково концентруватися на 20% української території, все ще окупованої Росією. Йдеться про стратегічні та символічні удари, які можуть змусити Росію захитатися та повернути Україні перевагу.

Детальніше про ці неозвучені, але вочевидь вже окреслені плани, та про те, хто допомагає їх розробляти - в нашому перекладі матеріалу NYT

Привіт! Недавно ми писали про наше дослідження алгоритму рекомендацій ютубу - ми попросили пару сотень українців встановити наш додаток, аби відстежити, що їм рекомендує відеосервіс на основі переглянутого ними контенту.

Ми не обмежилися українцями - таке саме дослідження ми провели і в Польщі. В фокусі нашої уваги був антиукраїнський та проросійський контент.

І ось про що ми дізналися: поляки дивляться відео на тему "Новини і політика" значно менше, ніж українці. Одна з причин - новини великих мереж вони дивляться за підпискою на інших носіях. Натомість у ютубі віддають перевагу розважальному контенту.

Чи означає це, що при перегляді розважального контенту немає шансів натрапити в рекомендаціях на щось антиукраїнське-проросійське? Коротка відповідь: ні, не означає.

Є кілька шляхів, якими антиукраїнський контент може потрапити на екрани польських глядачів сервісу. Наприклад, якщо користувач колись клікнув на такий контент - послужливий алгоритм починає демонструвати неабияку працелюбність, підкидаючи його знову і знову. Інший шлях - "сіра зона" у вигляді блогерів, які зненацька замість звичної теми спорту або туризму починають працювати над хейтом українців.

Втім, якщо ви польський глядач - то для вас все одно незрівнянно менше небезпеки бачити проросійські наративи, ніж у українців. У нашому матеріалі пояснюємо, в чому полягає різниця

Привіт! У росіян є олдскульна передача на ТБ, сплагіачена з якогось західного зразка - "Поле чудес". Щотижня люди крутять барабан фортуни і намагаються по буквах відгадати слова. І от, якби минулого тижня на цій передачі їм загадали слово з п'яти літер, яке відповідає на запитання "прізвище наступного президента РФ" - відгадали б з першої спроби.

Вкотре під виглядом "виборчого процесу в РФ" стартував нахабний всеросійський фейк. Тамтешня влада старанно імітує демократичний процес - а отже, пропагандисти мусять імітувати наявність виборчої кампанії єдиного наявного кандидата. В цьому вони виявляють неабияку запопадливість, тож слово Путін настирливо звучить з кожної праски. І Путін цей - дуже, дуже хороший кандидат.

Наприклад, він зустрічається з росіянами в регіонах - це сміливий Путін, який не боїться простих людей з їхніми респіраторними інфекціями. Він також гуманіст, який дуже переймається долею жінок, дівчат, беззахисних діточок. Він любить волонтерів та нагороджує їх хорошими призами. Він популярний в усьому світі, особливо серед арабів, яким подобається сила. Він такий класний! І він нікому, зовсім нікому ще не остогид.

Втім, навіть найсильнішому і найкращому кандидату іноді потрібна допомога. Потрібна вона й "хорошому гуманісту Путіну", який крокує шпальтами пропагандистських недоЗМІ. Найкраща допомога, яка тільки може бути - це перемоги доблесної російської армії на полі бою, тож це зборище вкотре починає свою "переможну ходу" теренами України.

Так, тема війни знову повернулася в російські пропагандистські новини, Україну в цій війні показують як жалюгідного лузера, тоді як Росія - безсумнівно, переможний переможець. І масштаби, Масштаби, МАСШТАБИ! російських перемог просто вражають (ні). Читайте в свіжому моніторингу російської пропаганди

Росіяни мріють про перемогу, Путіна і Трампа, а "новий світовий порядок" вважають вже встановленим. Свіжий моніторинг

Привіт! Існують свідчення про те, що соцмережа Тікток має проукраїнську позицію. Чи так це насправді? Вивчаємо в нашому новому дослідженні.

Як воно показує, модерація в Тікток - не міф, вона справді існує й приносить певні результати, але попри це, наявна й велетенська "сіра зона", яка дозволяє російській пропаганді надходити прямо на екрани українських користувачів.

Можете перевірити: пошук за хештегами украина або ukraine майже гарантовано видасть вам певний відсоток роспропаганди. Також у вас є великі шанси ознайомитись із російськими наративами, якщо ви не дивитесь у цій соцмережі нічого новинного чи політичного, а просто переглядаєте розважальні відео. Тим часом росіяни від проникнення будь-якої української точки зору повністю захищені. Окреме питання - "темна пляма" рекомендованих відео.

Як це налаштовано? Що ви можете зробити, аби убезпечити себе або інших близьких вам користувачів Тікток від перегляду російської маячні? Ми разом з нашою командою стажерів спробували розібратись

Привіт!

Отче наш, яким здійснюється діяльність у сфері небес,
Нехай буде здійснено комплекс першочергових заходів зі свячення найменування Твого,
Нехай буде реалізовано впровадження юрисдикції Твоєї у найкоротші терміни,
Нехай має місце воля Твоя згідно з чинною нормативно-правовою базою...

Це - жартівлива переробка молитви на канцелярську мову, яку знайшов наш автор Отар Довженко, поки готував цю статтю.

У цій статті - про "мертву" бюрократичну мову, яка дісталася незалежній Україні в спадок від Радянської України, а ширше - від керівництва СРСР, яке цей "новояз" активно просувало і підтримувало.

Здавалось би: тієї держави нема вже 32 роки, тож може чиновникам уже час навчитись говорити по-людськи? Навіщо продовжувати користуватись оцими неоковирними словесними конструкціями, які мають дуже мало сенсу?

На думку Отара, бюрократична мова - зручний інструмент для чиновників, які за безособовими словосполученнями можуть легко сховати свою бездіяльність. Чи є на те рада? Читайте в його жартівливому і водночас серйозному матеріалі

Привіт! Як довго триватиме ця війна? - Таке запитання через майже два роки після початку повномасштабного вторгнення РФ звучить дедалі частіше. Невизначеність відповіді і можливість, що вона затягнеться на роки - тисне на цивільних, а часом навіть і на вмотивованих військових.

Про це пише командир бригади Нацгвардії "Азов" підполковник Денис Прокопенко ("Редіс").

Його відповідь: Росія ніколи не відмовиться від своїх геополітичних цілей. А отже, посягатиме на Україну, аби не відпускати її зі своєї сфери впливу.

Як впоратися з усвідомленням цієї безжальної реальності? І що вона означає для тих, хто на фронті і в тилу?

"Найкращі ліки від зневіри, паніки або апатії, викликаних роздумами про часові рамки цієї війни — активна залученість в історичні процеси, які відбуваються тут і зараз", — впевнений Редіс.

І ми з ним згодні.

Читайте докладно пряму мову військового

Привіт! Як ми і прогнозували минулого тижня, прізвище Путін зазвучало в Росії з кожної праски. Змагання за президентське крісло із заздалегідь визначеним результатом - розпочалося! Та поки воно триває, розгортається й інша, куди більш епічна битва. І її результат вже не такий передбачуваний.

Минулого тижня тема цін на яйця в Росії побила рекорди: серед усіх інших тем, про які писали пропагандисти, вона посіла третє місце. А отже, можемо констатувати початок захопливого раунду боротьби холодильника з телевізором.

Яєчна проблема сильно дошкуляє росіянам: наприклад, на ярмарках у Бєлгороді за яйця навіть побилися. Тож цю проблему не побоялися донести до вух хваленого диктатора. Путін удався до сміховинних пояснень: мовляв, яйця подорожчали, бо росіяни багатіють, більше їдять, але ж виробництво не виросло! (Насправді все не так, проблема носить системний характер і не вирішується швидко, але "великому економісту" Путіну про це, вочевидь, невідомо). Під шумок він звинуватив у цьому уряд, а той взявся благати про ще один шанс виправити прикру невдачу.

Навіть на прямій лінії у Путіна запитали, який салат краще їсти на Новий рік: олів'є чи шубу. Прямої відповіді він не дав - мабуть, тому, що в олів'є потрібно додавати багато яєць, а для шуби знадобиться оселедець, який, за нещодавніми повідомленнями, які поки що не увійшли в наш моніторинг, на Росії теж гарненько подорожчав.

Та не тільки найдешевші протеїни там зростають в ціні. Сюрприз-сюрприз: в "зубожілій" Україні через воєнний стан не можна підвищувати ціни на комунальні послуги, а от в "багатій" Росії, яка веде "СВО", це дуже навіть можна! Деякі пропагандистські ЗМІ вже пишуть про це горе. Яке росіяни могли б заїсти смаколиками, наприклад, шоколадом, але він, дідько, теж подорожчав!

Не тільки Путін, але й інші російські владоможці гарячково намагаються якось по-простому пояснити причини зростання цін на найпоширеніші продукти. А поки вони роблять це, а росіяни розмірковують, що б його попоїсти на Новий рік, щоб не за всі гроші світу - ми бажаємо вам смачної куті і по можливості тихого, веселого Різдва! З наступного тижня редакція ТЕКСТІВ іде на канікули до 2 січня - втім, час від часу сподіваємось з'являтися в ефірі. Залишайтеся з нами, на зв'язку і гарних свят ❤️

🔥Новітня історія очима Texty.org.ua. Наприкінці 2023 року ми підготували для вас добірку наших найкращих дата-проєктів - обіцяємо вам захопливе чтиво на святкові дні!
👉Читайте і дивіться на графіці, як українські герої відстояли стратегічну висоту під Черніговом у березні-2022 - якби вони цього не зробили, місто могло й не вистояти - й відкрити ворогу ще одні "ворота" на столицю;
👉Як Росія задовго до війни сіяла по Європі свої хвороботворні бактерії - потенційних агентів впливу "русского міра";
👉Як країна-агресорка привласнювала врожаї з окупованих територій впродовж двох років війни, і як вона крала українські історичні й археологічні скарби - десятиліттями й століттями;
👉Як українські війська почали цього літа свій шлях до моря, з якими труднощами стикнулися - і що попереду

✊Читаючи цю добірку, згадайте, якими ми були у ті дні 2022 - 2023. Як ми були нажахані велетенським, здавалось би непереборним ворогом - але нажахані лише на мить. Ми зосередили свої сили, всю міць і всі доступні можливості, кожен на своєму місці - й зупинили монстра, а потім і відігнали його. Ми не здались і не схибили тоді, коли ворог був максимально сильним. Не здамося й тепер, коли він вже дещо ослаб - і ослабне більше.

А отже, ми переможемо. Такою буде наша новітня історія. Залишайтеся з нами, і давайте побачимо, як це буде

Вітання! Сьогоднішній наш допис песимістичніший, ніж вчорашній. Вчора ми писали про те, що Україна не здасться - а отже, переможе. Головна теза сьогоднішньої публікації - Україна таки може зазнати поразки у війні з Росією.

Це - лише теоретичний прогноз (зрештою, всі прогнози теоретичні). А базується він на дуже очевидній передумові: якщо порахувати мобілізаційний резерв України та Росії, то виявиться, що в нас він у чотири рази менший, ніж у нашого ворога. А отже, аби перемогти, потрібно, щоб на кожного нашого втраченого воїна припадало щонайменше четверо російських.

Легше сказати, ніж зробити. Особливо якщо взяти до уваги нинішнє становище ЗСУ порівняно навіть з минулим роком.

У 2022-му завдяки своїй згуртованості, мотивації й винахідливості наші Збройні сили зробили справжнє диво. Вони принизили зарозумілу, впевнену в своїй непереможності російську армію, завдали їй шокуючих втрат, вигнали з Півночі, розгромили на Харківщині, витиснули з Херсона.

У 2023-му чудеса закінчилися. Затяжна війна підсвітила важкі проблеми, з якими стикаються ЗСУ. Деякі з цих проблем - висотою як Еверест. І якщо їх не вирішувати, прогноз може справдитися: ми програємо.

Як цього не допустити? Редакція ТЕКСТІВ та наші аналітики, які зараз служать в ЗСУ, зробили розбір головних проблем армії і запропонували способи вирішення цих проблем. Читайте наш аналіз

Привіт! Ми повернулися з різдвяних канікул, і сьогодні маємо для вас гарне інтерв'ю з Вірою Агеєвою:

"Ми долаємо колоніальну амнезію, повертаємо самоповагу". Професорка, літературознавиця Віра Агеєва розповіла Texty.org.ua про піднесення української книги за останні два роки, відновлення української тожсамості, класиків, яких зараз активно перечитують, та нові твори, які варто прочитати. Докладно - в розмові

Привіт! Подорожі й оборона - ось на що люди і держави витрачатимуть кошти в 2024 році.

Британський тижневик The Economist виокремив 10 глобальних економічних трендів. Серед них - ощадливість платників в усьому світі, адже світова інфляція зберігатиметься на певному рівні.

На чому не економитимуть - то це на мандрах. Жага до них зростає у постпандемічному світі.

Ще одна значна стаття витрат - охорона здоров'я. The Economist називає наш світ "світом, який сивіє" - тож на медичні послуги треба дедалі більше коштів.

Коштовною забавкою залишиться штучний інтелект. Втім, велетенський ажіотажний інтерес до нього не означає, що ШІ буде надто прибутковим.

У своїй добірці видання, звісно, не оминає увагою й Україну. І йдеться не тільки про кошти, які будуть виділені на підтримку нашої країни, а й про те, що геополітика залишатиметься в центрі уваги. Читайте в нашому перекладі

Привіт! Ось уже два роки поспіль західний світ накладає санкції на експорт товарів до Росії - в тому числі й на електроніку. За задумом, обмеження доступу РФ до чипів, резисторів, конденсаторів та іншої електроніки мали б уже призвести до того, щоб російська оборонка забуксувала. Але цього не відбувається. Чому?

Щоб відповісти на це запитання, ми дослідили реєстр компонентів, які були знайдені в російській зброї. Про ці компоненти, а також про те, які країни і в який спосіб постачають їх до РФ - у нашому великому матеріалі з інфографікою.

Відповідь на запитання, чому Росія й досі може закуповувати ці компоненти, складається з п'яти літер: Китай. Десятиліттями країни Заходу переміщували туди свої виробництва, зрештою Китай став найбільшим експортером електроніки в світі.

Сьогодні ключі від миру в Україні лежать не в Брюсселі чи Вашингтоні й навіть не в Москві, а в Пекіні. Частка Росії на світовому ринку електроніки мізерна - близько 1%, вона вкрай мала навіть для китайського ринку електроніки й також становить близько 1% китайського експорту. Тобто, обмеживши свій експорт електроніки на цей 1%, Китай фактично нічого не втратив би. Але він цього не робить, адже має й інші вигоди від продовження постачань до Росії. Пояснення мотивацій Піднебесної читайте в нашому матеріалі

Привіт! Моніторинг роспропаганди ще на зимових канікулах - тож сьогодні до вашої уваги перекладний матеріал про чергову "велику маленьку брехню" Російської Федерації.

Її очільник Владімір Путін колись назвав російські ракети Х-47М2, більш відомі як "Кинджал", непереможними. Але так було лише в уяві навіженого російського фюрера, а українські Збройні сили зуміли довести протилежне.

Найбільш очевидною ця брехня стала 2 січня, коли Росія, використовуючи свої обмежені можливості пусків з літаків МіГ31, здійснила запуск десяти цих ракет. Згодом українські повітряні сили повідомили, що збили їх усі за допомогою систем "Петріот".

Це вдається зробити тому, що чутки про "надзвукову" швидкість "Кинджалів" виявилися дещо перебільшеними. Вірніше, під час найбільш ефективної, висотної фази польоту ракета справді може розвивати швидкість 5 Маха - але чим нижче і ближче до цілі, тим меншою стає швидкість. Мабуть, ви бачили відео, як "Кинджал" падає в Дніпро у Києві - знаючи довжину ракети, експерти вирахували, що вона рухалася зі швидкістю менше 2 Маха. На цьому етапі "Петріот" починає виконувати свою роботу.

Чому кожен успішний випадок перехоплення аеробалістичних ракет такий важливий для протиповітряної оборони? Яку інформацію дають ці перехоплення? Чому кожна передана союзниками батарея Patriot є інвестицією в їхню власну оборону від гіперзвукових ракет? Читайте головне з матеріалу британського видання The Telegraph