Чому б не скористатися Днем Державності як нагодою та не освіжити у памʼяті історію України? 🤓

🔍Допоможе в цьому ролик створений Українським інститутом національної пам'яті та IDEA MEDIA GROUP «Історія України за 15 хвилин».

🤝Також існує версія з субтитрами англійською мовою.

​​9 років тому, 30 липня 2014-го, українські воїни визволили Авдіївку Донецької області з-під тимчасової окупації. З того часу місто залишається одним із форпостів України на Донеччині🇺🇦

У квітні 2014 року підтримувані Росією бойовики так званої ДНР захопили Авдіївку. Місто мало важливе тактичне значення для проведення Антитерористичної операції, адже це частина донецько-макіївської агломерації. Контроль над Авдіївкою відкривав шлях до контролю північних околиць Донецька та Ясинуватої, південних околиць Горлівки, а також швидкісної траси Донецьк – Горлівка.

Операція з визволення Авдіївки розпочалася 28 липня 2014-го. Підрозділи 93-ї окремої механізованої бригади пішли в контрнаступ на Авдіївському напрямку. Українські військові обійшли позиції бойовиків та атакували ворога з об’їзної дороги. Після зачистки ворожих блокпостів українські захисники закріпилися поблизу місцевого торговельно-розважального комплексу. Увечері 29 липня, долаючи опір бойовиків, до Авдіївки зайшли бійці «Правого сектора».

З вечора 29 липня українські сили зачищали місто, періодично відбиваючи шквальний вогонь проросійських сил. Наші військові змогли дійти до міського центру та зайняти будівлі виконавчого комітету міської ради та поліційне управління. До кінця дня 30 липня в Авдіївці повністю відновили українську владу.

Після визволення було викрито воєнні злочини окупантів – українські військові виявили катівню з жертвами терористів.

Після визволення Авдіївка стала одним з головних військових форпостів України на Донеччині. Упродовж 2015–2022-го бойовики так званої ДНР спільно з російськими військами кілька разів марно намагалися захопити місто. Після повномасштабного російського вторгнення Авдіївка стала однією з важливих цілей російської армії у регіоні. Проте місто залишається фортецею Сили оборони України в Донецькій області.

Водночас росіяни нищать Авдіївку постійними обстрілами. У місті у неймовірно складних умовах досі залишаються близько двох тисяч цивільних жителів.

На фото: прапор, піднятий у 9-ту річницю визволення Авдіївки біля передової позиції українських військових на лінії фронту.

Фото: Поліція Донеччини, джерело: Суспільне

#Авдіївка #вертаємосвоє #війна

​​#FightForUkraine

Євген Соловйов мріяв стати пілотом вертольота з дитинства. Отримавши бойовий досвід у миротворчій місії та зоні АТО, він став одним з асів вертолітної справи в Україні. Літав в оточений Маріуполь та брав участь у визволенні Херсонщини й острова Зміїного.

Євген Соловйов народився 1990 року в Чорнобаївці на Херсонщині. Його тато й дядько були фахівцями з авіаційського обслуговування, тому Євген з дитинства бував на військовому аеродромі та ще в школі зрозумів, що хоче бути авіатором.

Після закінчення Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба лейтенант Соловйов розпочав службу в 11-й окремій бригаді армійської авіації у Чорнобаївці (тоді це ще був полк). За три місяці молодий пілот став командиром вертольота Мі-8.

У 2013 році Євген Соловйов брав участь у миротворчій місії в Демократичній Республіці Конго (детальніше про миротворчі місії з участю українських військових ми писали в липні). У третій день роботи в місії Соловйов потрапив під мінометний обстріл, а згодом під час виконання польоту в складних погодних умовах вертоліт Соловйова потрапив в аварію, однак пілотам вдалося вижити.

У травні 2014-го Євген повернувся з миротворчої місії й уже за десять днів почав виконувати завдання в зоні АТО. Найчастіше екіпаж Соловйова евакуював поранених та загиблих захисників.

«Важко сказати, яку максимальну кількість поранених ми перевозили за раз. Вантажили, не звертаючи увагу на перевантаження машини. Нерідко вертоліт перетворювався на повітряний реанімобіль. Парамедик, яка частенько літала разом з нами, рятувала складних поранених, а бортові стрільці їй асистували. Підлога вертольота постійно була в крові, яка за кілька годин польоту запікалася настільки, що відчистити її було складно навіть сильними фізрозчинами», – розповідав пілот.

З початком повномасштабного вторгнення завдання Євгена змінилися: він переважно виконує операції з нанесення повітряних ударів по скупченню російських сил. Зокрема, він завдавав ударів по ворожих військах, які кілька разів намагалися розміститися на рідному для нього аеродромі в Чорнобаївці.

Євген Соловйов – один із тих українських пілотів, які літали в оточений Маріуполь. Екіпаж під командуванням Соловйова з добровольцями та боєкомплектом пролетів 100 кілометрів над окупованою росіянами територією України, здійснив посадку в районі заводу «Азовсталь», забрав 20 поранених оборонців Маріуполя та зумів повернутися. На зворотному шляху у вертоліт влучила ракета, яка знищила один з двигунів. Попри це, пілот зумів утримати керування вертольотом і долетіти до зони посадки. За цю операцію Євгена Соловйова нагородили званням Героя України.

Також вертоліт Євгена був серед тих, які завдавали ракетних ударів по окупованому Зміїному в межах операції зі звільнення острова. Екіпаж Соловйова діяв в особливо складних умовах, адже росіяни оборонялися за допомогою зенітно-ракетних комплексів, розташованих на острові, та авіації з Криму.

Наразі майор Євген Соловйов продовжує виконувати бойові завдання у складі 11-ї окремої бригади армійської авіації «Херсон».❤️🇺🇦

​​📣Український інститут національної пам'яті підготував перелік назв населених пунктів, які містять символіку російської імперської політики відповідно до закону про деколонізацію.

Завантажити перелік можна на сайті УІНП за посиланням.

До переліку поки що не увійшли населені пункти, які розташовані на тимчасово окупованій території України.

Цей перелік не є вичерпним і буде доповнюватися. Оприлюднюючи його, маємо на меті сприяти громадам й органам місцевого самоврядування та звернути їхню увагу на ті назви, які містять російську імперську символіку відповідно до закону.

Упродовж наступних шести місяців, до 27 січня 2024 року, місцева влада повинна подати до Верховної Ради України свої пропозиції назв для тих населених пунктів, які підпадають під перейменування відповідно до закону.

☝️ Нагадаємо, закон включає до символів російської імперської політики топоніми на честь:

✅ осіб, які були на керівних посадах у держструктурах, війську та партіях, зокрема й тих, які Російська імперія створювала на підпорядкованих землях, і брали участь у/сприяли російській імперській політиці; були працівниками радянських органів держбезпеки всіх рівнів; публічно, зокрема в мистецьких творах чи медіа, підтримували, глорифікували або виправдовували російську імперську політику, закликали до русифікації чи українофобії;

✅ подій, повʼязаних із утіленням російської імперської політики;

✅ назв російських міст та інших географічних, історичних та культурних обʼєктів РФ.

❗️Водночас закон передбачає винятки. Це:

❌ топоніми на честь постатей, які поряд із тим, що займали керівні посади в російських державних утвореннях від Московського царства до сучасної РФ чи сприяли її політиці, водночас захищали політичні, економічні, культурні права Українського народу, розвивали українську національну державність, науку, культуру. Цей виняток не поширюється на працівників радянських органів держбезпеки;

❌ топоніми на честь найменувань російських міст та інших географічних, історичних та культурних обʼєктів РФ, якщо вони повʼязані з захистом прав чи розвитком українського народу або з культурою поневолених народів РФ.

Також не підпадають під заборону назви, що лише співзвучні з тими, на які поширюються передбачені законом обмеження. Наприклад, не всі Катеринівки чи Миколаївки потрібно перейменовувати, а лише ті, які названі на честь російських царів, якщо це підтверджується історичними джерелами.

Наразі триває формування експертної комісії при Українському інституті національної памʼяті, як передбачено законом, яка надаватиме фахові висновки з питань, які виникатимуть в ході деколонізації. До неї увійдуть авторитетні науковці, які представляють академічні інституції й університети країни. На сьогодні положення про експертну комісію проходить процедуру державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Після завершення процедури державної реєстрації Положення про комісію та оголошення про формування її складу будуть оприлюднені на сайті Інституту.

#деколонізація #перейменування

​​Євгеній Громадський став Героєм України у неповних 22 роки. Його підрозділ знищував перші російські колони, які проривались у Харків. Командир роти «Бешкетники Сірка» – одного з найефективніших розвідувальних підрозділів.

Народився Євгеній у 2000 році в Чугуєві Харківської області. Його батьки – військовослужбовці, тому Євгеній з дитинства бував на полігонах та у військових розташуваннях. У школі цікавився спортом і туризмом. Його батько Олег Громадський не дуже хотів, щоб син, як і батьки, обрав військову службу. Та Євгеній все ж вступив до Національної академії Національної гвардії України.

Після випуску з академії розпочав службу в Нацгвардії на Харківщині. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну лейтенант Євгеній Громадський зустрів на бойовому посту – саме був черговим офіцером у підрозділі. Його взвод, який переважно складався з солдатів строкової служби, займав позиції на Білгородському напрямку, кудою пролягала дорога до кордону з Росією. Саме там лейтенант Громадський із чотирма бійцями зафіксував пересування російської колони в складі бронетранспортера МТ-ЛБ, двох реактивних систем залпового вогню «Град» та вантажівки «ЗІЛ» з боєприпасами. З ручного гранатомета Євгеній зумів самотужки знищити МТ-ЛБ, «ЗІЛ» та один «Град». Інший «Град» та близько взводу російської піхоти командир з підлеглими ліквідували стрілецькою зброєю. Саме за цей подвиг 25 березня 2022 року Євгенія Громадського нагородили найвищою державною нагородою — званням Героя України.
Після бою Євгеній дізнався, що його батько Олег Громадський загинув внаслідок вибуху російського снаряда. Попрощавшись із батьком, уже наступного дня воїн продовжив виконувати бойові задачі.

З березня 2022 року Євгеній служить у 92-й окремій механізованій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка. Офіцер командує розвідувальною ротою (спершу взводом) «Бешкетники Сірка», яку вважають одним із найкращих розвідувальних підрозділів у ЗСУ. Під час оборони Харківщини Громадський із побратимами проводили ризиковані операції на окупованій території. Перевдягаючись у російську форму, вони проникали на контрольовані російськими окупантами території та визначали координати розташування ворожої артилерії, бронетехніки тощо.

Успішні результати свого підрозділу офіцер пояснює, зокрема, високою мотивацією підлеглих. Вони, наприклад, захопили в полон понад 20 російських військових чи повністю знищили роту (близько сотні осіб) глибинної розвідки противника. Також під час контрнаступу на Харківщині Громадському вдалося заволодіти найсучаснішим російським танком — Т-90А, який передали до США для технічного дослідження.
Наразі Євгеній Громадський продовжує командувати розвідувальною ротою «Бешкетники Сірка» в складі 92-ї окремої механізованої бригади ❤️🇺🇦
#FightForUkraine