В ніч з 28 на 29 липня 2022 року стався один з найбільших російських терактів спрямованих щодо військово полонених - обстріл Волноваської виправної колонії у селищі Оленівка, де утримувались оборонці "Азовсталі". Внаслідок теракту в Оленівці загинуло щонайменше 53 українських захисники та ще 130 дістали поранення різної важкості.

Напередодні, 27 липня, майже 200 бійців бригади НГУ "Азов" перевели в нашвидку відремонтоване приміщення в промзоні колонії. Наступного вечора їх вишикували, перевірили за списком і по одному завели в барак, заборонивши виходити на вулицю.

Близько 23:15 за межами колонії почувся вибух, а біля опівночі пролунав другий – уже всередині камери. Внаслідок вибуху приміщення бараку завалилось і розпочалась пожежа. В’язні, які перебували в тій частині бараку, де стався вибух і палало полум’я, загинули всі, в іншій – отримали важкі поранення і страшні опіки. Звідти чулися крики, але зайти всередину вже було неможливо. Адміністрація колонії тим часом не гасила пожежу і не надавала медичної допомоги. Тому багато травмованих помирали від втрати крові та больового шоку.

Лише за три години після теракту окупаційна адміністрація колонії допустила полонених, які мали медичний досвід для надання допомоги лише тим, хто зумів власними силами вибратись назовні. Евакуацію потерпілих окупанти розпочали лише зранку та проводили її вантажівками. Через таке транспортування частина поранених загинула у дорозі.

11 жовтня 2022 року Україні повернули тіла українських військових, серед яких, за результатами молекулярно-генетичних експертиз, ідентифікували 52 загиблих в Оленівці. Засвідчення інших триває. Так само не завершене і слідство у кримінальному провадженні, відкритому Офісом Генерального прокурора за фактом обстрілу військовими РФ колонії в Оленівці. Їх звинувачують у порушенні законів та звичаїв війни щодо жорстокого поводження з військовополоненими або цивільним населенням, поєднаного з умисним убивством.

Після них російська сторона не допускає в колонію Оленівки ні українських і міжнародних слідчих, ні місію Червоного Хреста та ООН. Утім і наші, і закордонні експерти спростували звинувачення Росією Збройних сил України, які буцімто поцілили по тюрмі з реактивної системи залпового вогню HIMARS, отриманої від США.

Українська Гельсінська спілка з прав людини, Спільнота Родин Оленівки, Регіональний центр прав людини та Медійна ініціатива за права людини добиваються притягнення Російської Федерації у Міжнародному кримінальному суді за теракт в Оленівці.

Запрошуємо вшанувати пам'ять жертв теракту в Оленівці у Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану на захід-реквієм «Оленівка – біль, який не згасне» о 15:30. Захід організований Національним музеєм Революції гідності спільно з Медійною ініціативою за права людини та громадської організацією «Спільнота Оленіки».

А також на Майдані Незалежності, о 17:00 відбудеться відкриття виставки «Оленівка: квінтесенція жорстокості».

Перший міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам'яті спільно з Оперативним командуванням «Південь», а також громадськими організаціями «Ветеранс ХАБ ОДЕСА» та «Центр розвитку сучасної культури» створили відеопроєкт «Вогонь та Мистецтво: Сага Героїв».

Це серія відеороликів про військових, які порівнюються з відомими українськими митцями. У першому відео Леся Українка постає в образі снайперки.

Така алегорія показує зв’язок між культурною спадщиною і сучасністю. Відео підкреслюють, що герої минулого і сьогодення мають спільні риси: мужність, патріотизм і відданість своїй справі. А також показують, що українська культура і мистецтво мають сильний вплив на формування сучасної української ідентичності та духу нації.

Серія «Вогонь та Мистецтво: Сага Героїв» створена для підвищення національної свідомості та патріотизму, підтримки морального духу військових і цивільних громадян.

Відеоролики покликані показати, що сучасні герої продовжують традиції видатних діячів минулого, створюючи культурний місток між минулим і сьогоденням.

Авторами ідей відео є Сергій Гуцалюк та Валерій Пузік. Сценаристами: Валерій Пузік, Юрій Онищенко та Анатолій Анатольєв. Режисер – Юрій Онищенко.

Перший міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам'яті спільно з Оперативним командуванням «Південь», а також громадськими організаціями «Ветеранс ХАБ ОДЕСА» та «Центр розвитку сучасної культури» створили відеопроєкт «Вогонь та Мистецтво: Сага Героїв».

Це серія відеороликів про військових, які порівнюються з відомими українськими митцями У другому ролику Іван Франко постає у образі сапера.

Така алегорія показує зв’язок між культурною спадщиною і сучасністю. Відео підкреслюють, що герої минулого і сьогодення мають спільні риси: мужність, патріотизм і відданість своїй справі. А також показують, що українська культура і мистецтво мають сильний вплив на формування сучасної української ідентичності та духу нації.

Серія «Вогонь та Мистецтво: Сага Героїв» створена для підвищення національної свідомості та патріотизму, підтримки морального духу військових і цивільних громадян.

Відеоролики покликані показати, що сучасні герої продовжують традиції видатних діячів минулого, створюючи культурний місток між минулим і сьогоденням.

Авторами ідей відео є Сергій Гуцалюк та Валерій Пузік. Сценаристами: Валерій Пузік, Юрій Онищенко та Анатолій Анатольєв. Режисер – Юрій Онищенко.

Памʼятаєте, як у перші дні повномасштабного вторгнення соліст «Бумбоксу» Андрій Хливнюк заспівав «Ой, у лузі червона калина»? А хто знає, що ця пісня родом із Першої світової війни? Як і, до речі, сумно відома після Революції гідності «Плине кача»…

Пісні – не єдиний спадок Першої світової, який ми здебільшого не асоціюємо з тією війною та участю в ній українців.

Внаслідок першого глобального конфлікту в історії людства в нашому побуті зʼявились чай у пакетиках, одяг на блискавці і навіть веганські сосиски. Велика частина меморіальної культури, зокрема тієї, яку ми засвоїли у спотвореному радянському варіанті, як от вічний вогонь і памʼятник невідомому солдату, теж походять із Першої світової війни. Врешті-решт всеохопна мобілізація суспільства вперше відбувається тоді ж.

Перша світова війна розпочалася 110 років тому. Західна історіографія датує її початок 28-м липня, коли Австро-Угорщина оголосила війну Сербії після вбивства австрійського ерцгерцога Франца-Фердинанда і його дружини Софії сербським націоналістом Гаврилом Принципом у Сараєво. В українських підручниках початком світової війни вважається 1 серпня, коли у конфлікт вступили Німеччина та Російська імперія.

Через Україну проходив Східний фронт. Українці воювали не лише на Східному фронті та не лише в арміях Австро-Угорщини і Російської імперії, до яких тоді входила більшість України. Є вражаючі історії вихідців з України, які служили у канадських та австралійських і новозеландських підрозділах армії Британської імперії, брали участь у кампаніях у різних частинах земної кулі.

Про все це (і не тільки) говоримо у восьмому випуску #подкастнапамять Гість випуску – історик, дослідник Першої світової війни Іван Стичинський.

5 серпня роковини офіційного початку масових репресій 1937-1938 років відомих також, як Великий терор.

Саме цього дня 1937 року наказ НКВД СРСР № 00447 набув чинності підставою для якого було рішення Політбюро ЦК ВКП(б) від 2 липня 1937 року П 51/94 «Про антирадянські елементи». Це рішення проголошувало найбільші репресії з метою знищення усіх, хто на думку радянського керівництва не годився для майбутньої побудови комунізму. Її теоретично обґрунтував новий очільник НКВД Микола Єжов і відредагував особисто Сталін.

Наказом № 00447 запроваджувалися ліміти (плани) на покарання громадян. Вироки за І-ю категорією означали «розстріл», за ІІ-ю категорією — на ув’язнення в таборах ГУЛАГу НКВД СРСР. Якщо первинний ліміт для УРСР за І категорією становив 26150 людей, то у січні 1938 року він був збільшений до 83122 людей. З проханням про додаткові ліміти в Москву неодноразово зверталися наркоми внутрішніх справ УРСР Ізраїль Леплевський та Олександр Успенський.

Репресивна кампанія тривала понад 15 місяців і була офіційно припинена за постановою Політбюро ЦК ВКП(б) 15 листопада 1938 року, хоча репресії тривали й далі. В Україні протягом 1937-1938 років було засуджено 197 617 людей, із них на смертну кару – 122 237.

Одним із символів тих страшних подій став Биківнянський ліс під Києвом. Це найбільше в Україні місце масових поховань жертв комуністичних політичних репресій. Тут співробітники НКВД закатували та убили понад 20 тисяч людей.

Наслідками комуністичного терору 1930-х років в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.

#Події_епохи

⚔️6 серпня 1914 року на заклик Головної української ради на чолі з Костем Левицьким у Львові почалося формування Легіону Українських січових стрільців – першого українського військового формування у складі австро-угорської армії.

Тоді на заклик відгукнулося більше 10 тисяч добровольців, але уряд дозволив озброїти лише 2,5 тисячі вояків. Під час приведення до присяги всі вони присягнули на вірність українському народу.

Легіон Українських січових стрільців став справжньою школою української військової еліти. Його бійці були ініціаторами Листопадового чину, воювали в лавах Української галицької армії та Дієвої армії УНР, брали участь в знакових для української історії подіях. Поряд з чоловіками воювали і жінки.

Про історичний феномен УСС і його вплив на нашу історію, минулу і сучасну, розповідає новий історичний ролик Українського інституту національної пам’яті, приурочений до 110-ї річниці створення Легіону Українських січових стрільців.

Режисерка – Діана Горда.

У ролику використані відео історичної реконструкції, надані директором військового музею «Штурм» Володимиром Правосудовим та засновником Товариства пошуку жертв війни «Пам'ять» Любомиром Горбачем, документальні фото.