У суботу, 28 червня, помер відомий український поет і громадський діяч, активний учасник шістдесятницького та дисидентського рухів в Україні – Ігор Калинець. Йому було 85 років.
Ігор Калинець народився 9 липня 1939 року в містечку Ходорів на Львівщині. В 1956 році перебирається до Львова та вступає на філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. По завершенню навчання, в 1962 році почав працювати у Львівському обласному державному архіві спершу архіваріусом, а згодом – старшим науковим співробітником.
У 1966 році вийшла його перша збірка – «Вогонь Купала», яку майже відразу заборонила радянська влада та вилучила майже весь тираж. На той момент Ігор Калинець вже був активним учасником шістдесятницького та дисидентського руху. Контактував з представниками української діаспори, його твори поширювались самвидавом та друкували за кордоном. Також Калинець брав активну участь в правозахисному русі.
У 1972 році Ігоря Калинця засудили до шести років таборів суворого режиму та трьох років заслання. Відбував покарання в Читинські області разом зі своєю дружиною – поетесою та правозахисницею Іриною Стасів-Калинець. Під час перебування в ув’язненні та засланні працював токарем та кочегаром. Був активним учасником руху непокори в таборах спільно з іншими політв’язнями - Іваном Світличним, Василем Стусом, Миколою Горбалем і Степаном Сапеляком.
У 1981 році, відбувши повний термін покарання, Ігор Калинець повернувся до Львова. Почав працювати у Львівській науковій бібліотеці імені Василя Стефаника. В 1987 році став засновником самвидавного часопису «Євшан-зілля». Брав активну участь в відстоюванні прав Української греко-католицької церкви та незалежності України.
Після відновлення незалежності України, в 1991 році Ігор Калинець видав двотомник власних поезій – «Пробуджена муза», який складався зі збірок написаних до заслання, та «Невольнича муза», який складався з циклів написаних у таборах.
Також Ігор Калинець брав активну участь у відновленні імені Богдана-Ігоря Антонича в українській літературі. У 2010 році вийшла біографічна праця «Знане і незнане про Антонича», яку Ігор Калинець написав самостійно за виключенням розділів «Університет» та «Антоничі в Бортятині».Також Ігор Калинець упорядкував збірку «Богдан Ігор Антонич – дітям» (2021).
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким! Це ще одна велика втрата для українського суспільства. Шана і памʼять панові Ігореві, який зробив неоціненний внесок у відродження української державності та збереженні національної культури!
Ігор Калинець народився 9 липня 1939 року в містечку Ходорів на Львівщині. В 1956 році перебирається до Львова та вступає на філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка. По завершенню навчання, в 1962 році почав працювати у Львівському обласному державному архіві спершу архіваріусом, а згодом – старшим науковим співробітником.
У 1966 році вийшла його перша збірка – «Вогонь Купала», яку майже відразу заборонила радянська влада та вилучила майже весь тираж. На той момент Ігор Калинець вже був активним учасником шістдесятницького та дисидентського руху. Контактував з представниками української діаспори, його твори поширювались самвидавом та друкували за кордоном. Також Калинець брав активну участь в правозахисному русі.
У 1972 році Ігоря Калинця засудили до шести років таборів суворого режиму та трьох років заслання. Відбував покарання в Читинські області разом зі своєю дружиною – поетесою та правозахисницею Іриною Стасів-Калинець. Під час перебування в ув’язненні та засланні працював токарем та кочегаром. Був активним учасником руху непокори в таборах спільно з іншими політв’язнями - Іваном Світличним, Василем Стусом, Миколою Горбалем і Степаном Сапеляком.
У 1981 році, відбувши повний термін покарання, Ігор Калинець повернувся до Львова. Почав працювати у Львівській науковій бібліотеці імені Василя Стефаника. В 1987 році став засновником самвидавного часопису «Євшан-зілля». Брав активну участь в відстоюванні прав Української греко-католицької церкви та незалежності України.
Після відновлення незалежності України, в 1991 році Ігор Калинець видав двотомник власних поезій – «Пробуджена муза», який складався зі збірок написаних до заслання, та «Невольнича муза», який складався з циклів написаних у таборах.
Також Ігор Калинець брав активну участь у відновленні імені Богдана-Ігоря Антонича в українській літературі. У 2010 році вийшла біографічна праця «Знане і незнане про Антонича», яку Ігор Калинець написав самостійно за виключенням розділів «Університет» та «Антоничі в Бортятині».Також Ігор Калинець упорядкував збірку «Богдан Ігор Антонич – дітям» (2021).
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким! Це ще одна велика втрата для українського суспільства. Шана і памʼять панові Ігореві, який зробив неоціненний внесок у відродження української державності та збереженні національної культури!
😢26❤5
4 роки тому, 1 липня 2021 року, Верховна Рада України ухвалила закон «Про корінні народи України». Цей день став важливим кроком для захисту прав кримських татар, караїмів і кримчаків — автохтонних народів Криму, які не мають іншої батьківщини за межами України.
Разом з Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим згадуємо момент, що став символом повернення справедливості й визнання історичної ролі корінних народів на півострові. Закон закріпив їхнє право зберігати і розвивати мову, культуру, освіту, створювати власні медіа з державною підтримкою.
Після 2014 року кримські татари стали символом спротиву окупації. Попри тиск і репресії, вони залишилися вірними Україні. Закон 2021 року — відповідь на цю боротьбу, а також на міжнародні стандарти захисту прав корінних народів.
Гортайте далі, аби дізнатися більше.
Разом з Представництвом Президента України в Автономній Республіці Крим згадуємо момент, що став символом повернення справедливості й визнання історичної ролі корінних народів на півострові. Закон закріпив їхнє право зберігати і розвивати мову, культуру, освіту, створювати власні медіа з державною підтримкою.
Після 2014 року кримські татари стали символом спротиву окупації. Попри тиск і репресії, вони залишилися вірними Україні. Закон 2021 року — відповідь на цю боротьбу, а також на міжнародні стандарти захисту прав корінних народів.
Гортайте далі, аби дізнатися більше.
👍18❤1
Колектив Інституту познайомився з новим Головою – Олександром Алфьоровим
2 липня 2025 року в Українському інституті національної пам’яті відбулося знайомство колективу з новим Головою – Олександром Алфьоровим. Співробітники мали змогу особисто поспілкуватися з керівником, поділитися думками й очікуваннями, а також почути бачення подальшого розвитку Інституту.
Олександр Алфьоров – історик, кандидат історичних наук, громадський і військовий діяч, теле- та радіоведучий. До свого призначення він працював науковим співробітником Інституту історії України НАН України, а також був головою експертної групи з дерусифікації в Києві.
З початком повномасштабного вторгнення став до лав оборонців: спершу як офіцер ССО «Азов-Київ», а згодом – 3-ї окремої штурмової бригади, де обіймав посаду начальника групи гуманітарної підготовки та інформаційного забезпечення. Має звання майора запасу.
Міністр культури і стратегічних комунікацій Микола Точицький привітав колектив Інституту з призначенням нового Голови.
Нагадуємо, що Олександр Алфьоров був призначений на посаду відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 червня 2025 року.
2 липня 2025 року в Українському інституті національної пам’яті відбулося знайомство колективу з новим Головою – Олександром Алфьоровим. Співробітники мали змогу особисто поспілкуватися з керівником, поділитися думками й очікуваннями, а також почути бачення подальшого розвитку Інституту.
Олександр Алфьоров – історик, кандидат історичних наук, громадський і військовий діяч, теле- та радіоведучий. До свого призначення він працював науковим співробітником Інституту історії України НАН України, а також був головою експертної групи з дерусифікації в Києві.
З початком повномасштабного вторгнення став до лав оборонців: спершу як офіцер ССО «Азов-Київ», а згодом – 3-ї окремої штурмової бригади, де обіймав посаду начальника групи гуманітарної підготовки та інформаційного забезпечення. Має звання майора запасу.
Міністр культури і стратегічних комунікацій Микола Точицький привітав колектив Інституту з призначенням нового Голови.
Нагадуємо, що Олександр Алфьоров був призначений на посаду відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 червня 2025 року.
❤27👍9🔥1
Нагадуємо, що триває збір заявок для участі у конкурсі для отримання Стипендії імені Едуарда Зуба.
Умови участі шукайте на сайті УІНП за посиланням.
Умови участі шукайте на сайті УІНП за посиланням.
❤14
Максим Устименко боронив українське небо від атак з боку окупантів ще з часів АТО, але 29 червня стало відомо, що він загинув, захищаючи українські міста від чергової ракетно-дронової атаки росіян.
Наполегливе навчання, сильна мотивація, сотні годин польотного досвіду, освоєння чотирьох типів літаків і численні бойові вильоти – Максим Устименко був чудовим прикладом майбутнього української авіації.
Як згадує про нього мати його одногрупника – Андрія «Джуса» Пільщикова – іншого загиблого пілота, ще під час навчання Максим вже прагнув досягати найкращих результатів, проявляв лідерство й був справжнім мозковим центром своєї групи.
У ніч на 29 червня російський агресор застосував понад 500 ударних дронів і ракет різних типів. Пілоти українських F-16, серед яких був і Устименко, збили десятки ворожих «шахедів», 7 з них на особистому рахунку Максима.
Під час знищення останньої цілі винищувач Максима Устименка отримав пошкодження і почав втрачати висоту. У пілота вийшло відвести несправний літак від падіння на найближчий населений пункт, проте сам він катапультуватися не встиг.
Того ж дня вийшов указ про присвоєння Максиму Устименку звання Герой України з відзначенням ордена «Золота Зірка» (посмертно). Максиму назавжди 32 роки.
#FightForUkraine
Наполегливе навчання, сильна мотивація, сотні годин польотного досвіду, освоєння чотирьох типів літаків і численні бойові вильоти – Максим Устименко був чудовим прикладом майбутнього української авіації.
Як згадує про нього мати його одногрупника – Андрія «Джуса» Пільщикова – іншого загиблого пілота, ще під час навчання Максим вже прагнув досягати найкращих результатів, проявляв лідерство й був справжнім мозковим центром своєї групи.
У ніч на 29 червня російський агресор застосував понад 500 ударних дронів і ракет різних типів. Пілоти українських F-16, серед яких був і Устименко, збили десятки ворожих «шахедів», 7 з них на особистому рахунку Максима.
Під час знищення останньої цілі винищувач Максима Устименка отримав пошкодження і почав втрачати висоту. У пілота вийшло відвести несправний літак від падіння на найближчий населений пункт, проте сам він катапультуватися не встиг.
Того ж дня вийшов указ про присвоєння Максиму Устименку звання Герой України з відзначенням ордена «Золота Зірка» (посмертно). Максиму назавжди 32 роки.
#FightForUkraine
😢27💔15❤2
4 липня відзначаємо 120 річницю українського науковця та селекціонера Михайла Оратовського. Виведені ним сорти черешні стали однією з візитних карток української культири – славнозвісною «мелітопольською черешнею».
Сьогодні «мелітопольська черешня» та пам’ять про Михайла Оратовського – це сумне нагадування про те, як російська окупація намагається знищити українську культуру.
Сьогодні «мелітопольська черешня» та пам’ять про Михайла Оратовського – це сумне нагадування про те, як російська окупація намагається знищити українську культуру.
❤28😢3🎉1
💪 Новий Голова УІНП Олександр Алфьоров представив своє бачення майбутніх змін та оголосив п'ять базових напрямів трансформації Інституту. А саме, Український інститут національної пам'яті:
1️⃣УІНП - сильна відкрита інституція
2️⃣УІНП - центр творення і ефективної співпраці
3️⃣Сильна інклюзивна національна пам’ять
4️⃣Активна комунікація і протидія ворожим наративам
5️⃣Широка контекстуальна рамка історії
❗️А більше про бачення нового Голови читайте на сайті УІНП за посиланням.
1️⃣УІНП - сильна відкрита інституція
2️⃣УІНП - центр творення і ефективної співпраці
3️⃣Сильна інклюзивна національна пам’ять
4️⃣Активна комунікація і протидія ворожим наративам
5️⃣Широка контекстуальна рамка історії
❗️А більше про бачення нового Голови читайте на сайті УІНП за посиланням.
🔥14❤8👍2👎1
На початку липня 2014 року поновилася активна фаза Антитерористичної операції, почався наступ українських сил на Слов’янськ і Краматорськ. 3 липня сили АТО розпочали зачистку Миколаївки біля Слов’янська, яку звільнили наступного дня, взявши в полон понад півсотні бойовиків.
Протягом кількох днів українські сили захопили тренувальний табір бойовиків під Слов’янськом, взяли під контроль автотрасу «Харків – Довжанський».
5 липня розвідники 2-го батальйону Національної гвардії встановили синьо-жовтий прапор над Слов’янською міськрадою. Того ж дня передові сили нацгвардійців увійшли до Краматорська. Між 5 та 7 липня під український контроль повернулися Бахмут, Дружківка, Костянтинівка та інші міста Донеччини. Протягом кількох тижнів від терористів звільнили населені пункти Артемівського, Мар’їнського і Слов’янського районів Донецької області.
Одинадцять років тому почалося звільнення міст півночі Донеччини, боротьба за які триває досі. Ті перші перемоги надихають сьогодні і дають зрозуміти, чому ми маємо вистояти і перемогти.
Протягом кількох днів українські сили захопили тренувальний табір бойовиків під Слов’янськом, взяли під контроль автотрасу «Харків – Довжанський».
5 липня розвідники 2-го батальйону Національної гвардії встановили синьо-жовтий прапор над Слов’янською міськрадою. Того ж дня передові сили нацгвардійців увійшли до Краматорська. Між 5 та 7 липня під український контроль повернулися Бахмут, Дружківка, Костянтинівка та інші міста Донеччини. Протягом кількох тижнів від терористів звільнили населені пункти Артемівського, Мар’їнського і Слов’янського районів Донецької області.
Одинадцять років тому почалося звільнення міст півночі Донеччини, боротьба за які триває досі. Ті перші перемоги надихають сьогодні і дають зрозуміти, чому ми маємо вистояти і перемогти.
🔥22❤7