Пам’яті штурмовика з Австралії Брока Тенанта Грінвуда
Він приїхав захищати Україну, хоча у нього немає тут жодних коренів.
Брок Грінвуд народився в місті Харві-Бей, штат Квінсленд, Австралія.
У березні 2023 року Брок приєднався до лав ЗСУ. Служив у Другому Інтернаціональному Легіоні оборони України. Згодом очолив штурмову розвідувальну групу Міжнародного легіону ГУР МО «Thorne Group». В своїй службі спеціалізувався на розвідувальних та диверсійних операціях.
Під час війни Брок почав писати книгу. Маючи хист до графічного дизайну, самостійно створював шеврони, логотипи та елементи мерчу для «Thorne Group».
Брок загинув під артилерійським вогнем 5 липня 2024 року у Серебрянських лісах, біля міста Кремінна, що на Луганщині. Він останнім виходив з позицій, щоб зберегти особовий склад. Прах Брока поховали 24 серпня 2024 року в рідній Австралії.
Слава Герою!
Ірина Дружук
Фото зі сторінки Софії Николайчук та голови Івано-Франківської ОДА Світлани Онищук
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Він приїхав захищати Україну, хоча у нього немає тут жодних коренів.
Брок Грінвуд народився в місті Харві-Бей, штат Квінсленд, Австралія.
У березні 2023 року Брок приєднався до лав ЗСУ. Служив у Другому Інтернаціональному Легіоні оборони України. Згодом очолив штурмову розвідувальну групу Міжнародного легіону ГУР МО «Thorne Group». В своїй службі спеціалізувався на розвідувальних та диверсійних операціях.
Під час війни Брок почав писати книгу. Маючи хист до графічного дизайну, самостійно створював шеврони, логотипи та елементи мерчу для «Thorne Group».
Брок загинув під артилерійським вогнем 5 липня 2024 року у Серебрянських лісах, біля міста Кремінна, що на Луганщині. Він останнім виходив з позицій, щоб зберегти особовий склад. Прах Брока поховали 24 серпня 2024 року в рідній Австралії.
Слава Герою!
Ірина Дружук
Фото зі сторінки Софії Николайчук та голови Івано-Франківської ОДА Світлани Онищук
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔22😢3
МИТЕЦЬ, ЩО ВДЯГНУВ РОК-ІКОН У ВИШИВАНКИ
Цього дня минає 98 років з дня народження відомого американського художника українського походження Енді Воргола. Людина, як стала культовим митцем напрямку поп-арт, змінила уявлення про рекламу та створила явище інфлюєнсерства.
У нашому матеріалі розповідаємо про буремне життя, творчі вершини та українську ідентичність Енді Воргола
Цього дня минає 98 років з дня народження відомого американського художника українського походження Енді Воргола. Людина, як стала культовим митцем напрямку поп-арт, змінила уявлення про рекламу та створила явище інфлюєнсерства.
У нашому матеріалі розповідаємо про буремне життя, творчі вершини та українську ідентичність Енді Воргола
❤13👍4
Пам'яті молодшого лейтенанта, пластуна Андрія Марківа (позивний «Маркіз»)
Був вірним Богові та Україні
Андрій Марків народився 3 серпня 1994 року в місті Надвірна Івано-Франківській області в родині військовослужбовців.
Після школи освоїв фах механіка, згодом здобув вищу освіту фахівця з транспортних технології в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу.
Важливою віхою в житті чоловіка був Пласт. З 2008 року він пластував у гуртку «Орли» підготовчого куреня ім. Северина Наливайка у Надвірній. Активно допомагав з вихованням молодших товаришів, проводив табори для молоді.
У 2014 році Андрій брав участь в Революції гідності. За рік пішов на строкову службу в Нацгвардію. Згодом підписав контракт, пройшов офіцерський вишкіл та став служити у елітному спецпідрозділі "Омега". В його складі брав участь в АТО та ООС.
Після звільнення у запас Андрій працював на СТО, будував цивільне життя, одружився. У 2020-му в родині народилася донька.
З початком повномасштабного вторгнення повернувся в рідний підрозділ. Бойовий шлях Андрія пролягав через найгарячіші точки: Київщину, Чернігівщину, Харківщину, Сєвєродонецьк, Серебрянський ліс, Торецьк, Часів Яр та Покровський напрямок.
12 січня 2026 року молодший лейтенант Андрій Марків загинув під час виконання бойового завдання поблизу міста Родинське Покровської громади на Донеччині.
Похований на Алеї Слави у рідній Надвірній. Посмертно присвоєно звання Героя України.
Вічна шана Герою!
За матеріалами: Історія Пласту, Експрес
Джерела: сторінки у Фейсбуці Світлани Онищук, Анни Мурал, онлайн-меморіалу «Книга Героїв»
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Був вірним Богові та Україні
Андрій Марків народився 3 серпня 1994 року в місті Надвірна Івано-Франківській області в родині військовослужбовців.
Після школи освоїв фах механіка, згодом здобув вищу освіту фахівця з транспортних технології в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу.
Важливою віхою в житті чоловіка був Пласт. З 2008 року він пластував у гуртку «Орли» підготовчого куреня ім. Северина Наливайка у Надвірній. Активно допомагав з вихованням молодших товаришів, проводив табори для молоді.
У 2014 році Андрій брав участь в Революції гідності. За рік пішов на строкову службу в Нацгвардію. Згодом підписав контракт, пройшов офіцерський вишкіл та став служити у елітному спецпідрозділі "Омега". В його складі брав участь в АТО та ООС.
Після звільнення у запас Андрій працював на СТО, будував цивільне життя, одружився. У 2020-му в родині народилася донька.
З початком повномасштабного вторгнення повернувся в рідний підрозділ. Бойовий шлях Андрія пролягав через найгарячіші точки: Київщину, Чернігівщину, Харківщину, Сєвєродонецьк, Серебрянський ліс, Торецьк, Часів Яр та Покровський напрямок.
12 січня 2026 року молодший лейтенант Андрій Марків загинув під час виконання бойового завдання поблизу міста Родинське Покровської громади на Донеччині.
Похований на Алеї Слави у рідній Надвірній. Посмертно присвоєно звання Героя України.
Вічна шана Герою!
За матеріалами: Історія Пласту, Експрес
Джерела: сторінки у Фейсбуці Світлани Онищук, Анни Мурал, онлайн-меморіалу «Книга Героїв»
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔22😢1
ЗАВЕРШИЛИСЯ ЕКСГУМАЦІЙНІ РОБОТИ У ОСТРІВКАХ ТА ВОЛІ ОСТРОВЕЦЬКІЙ
На території колишніх сіл Острівки та Воля Островецька (нині у межах Рівненської сільської громади Ковельського району Волинської області) фахівці ТзОВ «Спеціалізована установа «Волинські старожитності» спільно з польськими колегами – співробітниками Інституту національної пам’яті Республіки Польща та Вроцлавського медичного університету завершили ексгумацію останків жителів вказаних сіл, які трагічно загинули у серпні 1943 року.
У процесі ексгумаційних досліджень на території колишнього села Воля Островецька було знайдено останки 48 осіб, а на території колишнього села Острівки було знайдено останки 6 осіб. Один останок був ексгумований на території села Острівки, біля кладовища навпроти меморіалу, проте період в який було здійснено захоронення, ще встановлюють. Серед останків ексгумовано чоловіків, жінок та дітей. Під час робіт здійснено відбір зразків для аналізу ДНК.
Останки перепоховають на кладовищі колишнього села Острівки.
Український інститут національної пам’яті забезпечив фаховий нагляд пошуковців та антрополога за роботами, який було здійснено комунальним підприємством Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортації та політичних репресій «Доля».
Дозвіл на проведення ексгумаційних досліджень із подальшим перепохованням віднайдених останків на території колишнього католицького кладовища села Острівки було надано ТОВ «Спеціалізована установа «Волинські старожитності» було надано рішенням Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій на засіданні, що відбулося 4 червня 2026 року під головуванням Голови Українського інституту національної пам’яті Олександра Алфьорова.
Нагадаємо, що після набрання чинності Законом України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу» та внесення відповідних змін до Положення, Український інститут національної пам’яті наділено провідною роллю щодо ексгумаційних досліджень, у тому числі щодо забезпечення функціонування вказаної комісії та реалізації ухвалених нею рішень.
На території колишніх сіл Острівки та Воля Островецька (нині у межах Рівненської сільської громади Ковельського району Волинської області) фахівці ТзОВ «Спеціалізована установа «Волинські старожитності» спільно з польськими колегами – співробітниками Інституту національної пам’яті Республіки Польща та Вроцлавського медичного університету завершили ексгумацію останків жителів вказаних сіл, які трагічно загинули у серпні 1943 року.
У процесі ексгумаційних досліджень на території колишнього села Воля Островецька було знайдено останки 48 осіб, а на території колишнього села Острівки було знайдено останки 6 осіб. Один останок був ексгумований на території села Острівки, біля кладовища навпроти меморіалу, проте період в який було здійснено захоронення, ще встановлюють. Серед останків ексгумовано чоловіків, жінок та дітей. Під час робіт здійснено відбір зразків для аналізу ДНК.
Останки перепоховають на кладовищі колишнього села Острівки.
Український інститут національної пам’яті забезпечив фаховий нагляд пошуковців та антрополога за роботами, який було здійснено комунальним підприємством Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортації та політичних репресій «Доля».
Дозвіл на проведення ексгумаційних досліджень із подальшим перепохованням віднайдених останків на території колишнього католицького кладовища села Острівки було надано ТОВ «Спеціалізована установа «Волинські старожитності» було надано рішенням Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій на засіданні, що відбулося 4 червня 2026 року під головуванням Голови Українського інституту національної пам’яті Олександра Алфьорова.
Нагадаємо, що після набрання чинності Законом України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу» та внесення відповідних змін до Положення, Український інститут національної пам’яті наділено провідною роллю щодо ексгумаційних досліджень, у тому числі щодо забезпечення функціонування вказаної комісії та реалізації ухвалених нею рішень.
💔9❤6
ЗАКОН, ЯКИЙ ЗНИЩИВ МІЛЬЙОНИ УКРАЇНЦІ
7 серпня 1932 року ухвалено постанову Центрального виконавчого комітету і Ради народних комісарів СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації за зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відомий у народі як закон «про п’ять колосків».
Сумнозвісний закон «про п’ять колосків» став передвісником Голодомору. Він передбачав за розкрадання колгоспного майна (а таким вважалися навіть кілька колосків, які перезимували під снігом на полі) розстріл на місці та конфіскацію майна. За наявності пом’якшувальних обставин покарання передбачало 10 років ув’язнення в таборах. Амністія заборонялася. І це при тому, що за тодішнім законодавством навіть навмисне вбивство каралося ув’язненням до 10 років. А за крадіжку чужого майна давали до трьох місяців примусових робіт.
Закон «про п’ять колосків» не мав прецедентів у світовій історії. В тогочасних умовах він фактично забороняв людям розпоряджатися їжею. Українці опинилися у смертельній пастці: фантастичні плани хлібоздачі (а простіше – плани конфіскації зерна) прирікали селян на голодну смерть. Будь-які спроби врятуватися і приховати продукти загрожували конфіскацією всього їстівного (за невиконання хлібоздачі) або розстрілом. Закон діяв до 1947-го, за ними засуджували людей також під час голоду 1946-1947 років. Хоча пік застосування кривавого закону припав саме на 1932-1933 роки.
Як наслідок, жертвами Голодомору-геноциду 1932-1933 років стали кілька мільйонів українців. Тоді як СРСР продовжував експортувати зерно за кордон, якого цілком би вистачило, аби нагодувати всіх голодуючих. До всього, купи зерна і картоплі, зібрані на залізничних станціях для вивезення в Росію, нерідко гнили просто неба.
Більше про сумнозвісний закон можна прочитати в нашій рубриці «Історичний календар» за посиланням.
7 серпня 1932 року ухвалено постанову Центрального виконавчого комітету і Ради народних комісарів СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації за зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відомий у народі як закон «про п’ять колосків».
Сумнозвісний закон «про п’ять колосків» став передвісником Голодомору. Він передбачав за розкрадання колгоспного майна (а таким вважалися навіть кілька колосків, які перезимували під снігом на полі) розстріл на місці та конфіскацію майна. За наявності пом’якшувальних обставин покарання передбачало 10 років ув’язнення в таборах. Амністія заборонялася. І це при тому, що за тодішнім законодавством навіть навмисне вбивство каралося ув’язненням до 10 років. А за крадіжку чужого майна давали до трьох місяців примусових робіт.
Закон «про п’ять колосків» не мав прецедентів у світовій історії. В тогочасних умовах він фактично забороняв людям розпоряджатися їжею. Українці опинилися у смертельній пастці: фантастичні плани хлібоздачі (а простіше – плани конфіскації зерна) прирікали селян на голодну смерть. Будь-які спроби врятуватися і приховати продукти загрожували конфіскацією всього їстівного (за невиконання хлібоздачі) або розстрілом. Закон діяв до 1947-го, за ними засуджували людей також під час голоду 1946-1947 років. Хоча пік застосування кривавого закону припав саме на 1932-1933 роки.
Як наслідок, жертвами Голодомору-геноциду 1932-1933 років стали кілька мільйонів українців. Тоді як СРСР продовжував експортувати зерно за кордон, якого цілком би вистачило, аби нагодувати всіх голодуючих. До всього, купи зерна і картоплі, зібрані на залізничних станціях для вивезення в Росію, нерідко гнили просто неба.
Більше про сумнозвісний закон можна прочитати в нашій рубриці «Історичний календар» за посиланням.
😢15💔2❤1😱1
Пам’яті Героя України В’ячеслава Шимчука (позивний «Дід»)
Був чуйною людиною, завжди знаходила змогу подбати про інших.
В’ячеслав Шимчук народився 11 листопада 1973 року в Харкові. Здобував освіту в харківській школі №73.
До війни він був майстром спорту України зі спортивного орієнтування та рогейну, входив до національної збірної команди і неодноразово представляв Харківщину й Україну на всеукраїнських і міжнародних змаганнях.
З початком широкомасштабного вторгнення В’ячеслав відразу звернувся до ТЦК, а коли отримав відмову через вік став волонтерити і пройшов курси тактичної медицини. Невдовзі ж долучився до лав «Хартії», яка була тоді добровольчим формуванням.
Служив розвідником, воював у Стельмахівці на Луганщині, брав участь у найважчих боях за Бахмут, а згодом тримав оборону в Серебрянському лісі й на північних рубежах рідної Харківщини.
Загинув 26 липня 2024 року поблизу села Липці, в бою з ворожою розвідувально-диверсійною групою. Посмертно нагороджений званням Героя України.
Фото: 13 бригада НГУ «Хартія», Спортивний комітет України, меморіальний проєкт «Янголи спорту», Радіо Хартія, Харківська міська рада
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
Був чуйною людиною, завжди знаходила змогу подбати про інших.
В’ячеслав Шимчук народився 11 листопада 1973 року в Харкові. Здобував освіту в харківській школі №73.
До війни він був майстром спорту України зі спортивного орієнтування та рогейну, входив до національної збірної команди і неодноразово представляв Харківщину й Україну на всеукраїнських і міжнародних змаганнях.
З початком широкомасштабного вторгнення В’ячеслав відразу звернувся до ТЦК, а коли отримав відмову через вік став волонтерити і пройшов курси тактичної медицини. Невдовзі ж долучився до лав «Хартії», яка була тоді добровольчим формуванням.
Служив розвідником, воював у Стельмахівці на Луганщині, брав участь у найважчих боях за Бахмут, а згодом тримав оборону в Серебрянському лісі й на північних рубежах рідної Харківщини.
Загинув 26 липня 2024 року поблизу села Липці, в бою з ворожою розвідувально-диверсійною групою. Посмертно нагороджений званням Героя України.
Фото: 13 бригада НГУ «Хартія», Спортивний комітет України, меморіальний проєкт «Янголи спорту», Радіо Хартія, Харківська міська рада
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
💔18😢4
ЧЕРГОВИЙ КРОК ДО ГІДНОГО ВШАНУВАННЯ ЖЕРТВ ВОЄН
7 серпня Голова Українського інституту національної пам'яті провів засідання Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій.
На виконання домовленостей, досягнутих Українсько-польською Робочою групою з питань національної пам’яті, Комісія погодила проведення ексгумаційних досліджень на території колишнього села Гута Пеняцька (нині – у межах Підкамінської селищної територіальної громади Золочівського району Львівської області).
Також, у межах заходів зі збереження місць пам’яті польського народу в Україні, погоджено проведення ексгумаційних досліджень поховань осіб, які загинули або зникли безвісти в роки Другої світової війни на території села Угли Сарненської міської громади Сарненського району Рівненської області.
Окремим рішенням Комісія підтримала надання дозволу на відбір зразків генетичного матеріалу (ДНК) з останків, похованих у 1992–2015 .оках на кладовищі колишнього села Острівки (нині – у межах Рівненської сільської громади Ковельського району Волинської області).
Також погоджено проведення ексгумаційних досліджень:
▫️ на території Меморіалу радянських воїнів у селищі Млинів Дубенського району Рівненської області;
▫️ поховань жертв Другої світової війни на території селища Бородянка Бучанського району Київської області;
▫️ останків радянських військовослужбовців Другої світової війни та повоєнного періоду в місті Кременець Тернопільської області;
▫️ останків радянських військовослужбовців Другої світової війни та повоєнного періоду в місті Володимир Волинської області.
Нагадаємо, що після набрання чинності Закону України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу» Український інститут національної пам’яті забезпечує організаційний, інформаційний та матеріально-технічний супровід діяльності Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій.
7 серпня Голова Українського інституту національної пам'яті провів засідання Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій.
На виконання домовленостей, досягнутих Українсько-польською Робочою групою з питань національної пам’яті, Комісія погодила проведення ексгумаційних досліджень на території колишнього села Гута Пеняцька (нині – у межах Підкамінської селищної територіальної громади Золочівського району Львівської області).
Також, у межах заходів зі збереження місць пам’яті польського народу в Україні, погоджено проведення ексгумаційних досліджень поховань осіб, які загинули або зникли безвісти в роки Другої світової війни на території села Угли Сарненської міської громади Сарненського району Рівненської області.
Окремим рішенням Комісія підтримала надання дозволу на відбір зразків генетичного матеріалу (ДНК) з останків, похованих у 1992–2015 .оках на кладовищі колишнього села Острівки (нині – у межах Рівненської сільської громади Ковельського району Волинської області).
Також погоджено проведення ексгумаційних досліджень:
▫️ на території Меморіалу радянських воїнів у селищі Млинів Дубенського району Рівненської області;
▫️ поховань жертв Другої світової війни на території селища Бородянка Бучанського району Київської області;
▫️ останків радянських військовослужбовців Другої світової війни та повоєнного періоду в місті Кременець Тернопільської області;
▫️ останків радянських військовослужбовців Другої світової війни та повоєнного періоду в місті Володимир Волинської області.
Нагадаємо, що після набрання чинності Закону України «Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу» Український інститут національної пам’яті забезпечує організаційний, інформаційний та матеріально-технічний супровід діяльності Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій.
👍13
Пам’яті штаб-сержанта Віктора Бриткару (позивний «Монах»)
Прикордонник опанував фах оператора безпілотних авіаційних комплексів
Віктор Бриткару народився 15 липня 1993 року в Одеській області, у селі Любашівка.
Після школи планував піти в морську сферу, однак війна внесла свої корективи і у 2015 році чоловік підписав контракт з Держприкордослужбою та поїхав в зону АТО, де виконував бойові завдання протягом двох років.
Після контракту, працював в сфері безпеки. Однак з початком повномасштабного вторгнення повернувся до Сил оборони України.
Спершу служив в Одеському прикордонному загоні, однак згодом освоїв фах оператора БПЛА та перевівся до спецпідрозділу ДПСУ "Фенікс". Виконував бойові завдання на Харківщині та Донеччині.
Загинув 9 липня 2025 року внаслідок удару FPV-дрон на Донеччині. Похований у селі Вишневе на Одещині. Посмертно нагороджений медаллю "За військову службу Україні".
Вічна слава і шана Захиснику!
Джерела інформації і фото: Державна прикордонна служба України, Книга пам’яті органів системи МВС, Любашівська громада, Вільне радіо
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Прикордонник опанував фах оператора безпілотних авіаційних комплексів
Віктор Бриткару народився 15 липня 1993 року в Одеській області, у селі Любашівка.
Після школи планував піти в морську сферу, однак війна внесла свої корективи і у 2015 році чоловік підписав контракт з Держприкордослужбою та поїхав в зону АТО, де виконував бойові завдання протягом двох років.
Після контракту, працював в сфері безпеки. Однак з початком повномасштабного вторгнення повернувся до Сил оборони України.
Спершу служив в Одеському прикордонному загоні, однак згодом освоїв фах оператора БПЛА та перевівся до спецпідрозділу ДПСУ "Фенікс". Виконував бойові завдання на Харківщині та Донеччині.
Загинув 9 липня 2025 року внаслідок удару FPV-дрон на Донеччині. Похований у селі Вишневе на Одещині. Посмертно нагороджений медаллю "За військову службу Україні".
Вічна слава і шана Захиснику!
Джерела інформації і фото: Державна прикордонна служба України, Книга пам’яті органів системи МВС, Любашівська громада, Вільне радіо
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔10😢9
ХТО КОРІННІ НАРОДИ КРИМУ
У 1994 році Генасамблея ООН встановила 9 серпня Міжнародний день корінних народів світу задля щорічної солідарності з тими народами, що становлять меншість на своїй історичній батьківщині.
Корінний народ – це не те саме, що національна меншина. В Україні проживає доволі багато національних меншин і лише декілька корінних народів. Щоб бути корінним народом, етнічна спільнота мала сформуватися як така саме на території України, бути носієм самобутньої мови та культури й не мати власної держави за межами України.
Поряд з українцями корінними народами в Україні є кримські татари, караїми та кримчаки – їхньою історичною батьківщиною є Крим. Міжнародне право та українське законодавство захищає корінні народи. Йдеться насамперед про збереження та розвиток власних мови, культури й традицій. А також про захист від утисків, примусової асиміляції чи геноциду.
Але на своїй історичній батьківщині – в окупованому вже 12 років поспіль Криму – представники корінних народів, насамперед кримські татари, мають справу з протилежною реальністю.
Асиміляція корінних народів – це давня тактика Російської імперії, яку продовжує сучасний російський режим, як у самій РФ (подивіться на становище так званих автономних республік та їхніх народів), так і на окупованих територіях. Тих, хто протидіє асиміляції чи уникає співпраці з окупаційною владою, – переслідують.
За даними Представництва Президента в Автономній Республіці Крим, станом на 27 липня 2026 року відомо про 316 кримських політв’язнів, з них – 169 кримських татар та 1 караїм.
Захист прав корінних народів – це ознака сталої демократії та розвиненої державності. Україна, яка захищає права своїх корінних народів, принципово відрізняється від росії, що, маючи в своєму складі десятки корінних народів, спрямовує зусилля на їхню асиміляцію, планомірно знищуючи їхні ідентичності, мови та культури. Та навіть фізично знищує, використовуючи їхнє чоловіче населення як людський матеріал у власних воєнних авантюрах.
У 1994 році Генасамблея ООН встановила 9 серпня Міжнародний день корінних народів світу задля щорічної солідарності з тими народами, що становлять меншість на своїй історичній батьківщині.
Корінний народ – це не те саме, що національна меншина. В Україні проживає доволі багато національних меншин і лише декілька корінних народів. Щоб бути корінним народом, етнічна спільнота мала сформуватися як така саме на території України, бути носієм самобутньої мови та культури й не мати власної держави за межами України.
Поряд з українцями корінними народами в Україні є кримські татари, караїми та кримчаки – їхньою історичною батьківщиною є Крим. Міжнародне право та українське законодавство захищає корінні народи. Йдеться насамперед про збереження та розвиток власних мови, культури й традицій. А також про захист від утисків, примусової асиміляції чи геноциду.
Але на своїй історичній батьківщині – в окупованому вже 12 років поспіль Криму – представники корінних народів, насамперед кримські татари, мають справу з протилежною реальністю.
Асиміляція корінних народів – це давня тактика Російської імперії, яку продовжує сучасний російський режим, як у самій РФ (подивіться на становище так званих автономних республік та їхніх народів), так і на окупованих територіях. Тих, хто протидіє асиміляції чи уникає співпраці з окупаційною владою, – переслідують.
За даними Представництва Президента в Автономній Республіці Крим, станом на 27 липня 2026 року відомо про 316 кримських політв’язнів, з них – 169 кримських татар та 1 караїм.
Захист прав корінних народів – це ознака сталої демократії та розвиненої державності. Україна, яка захищає права своїх корінних народів, принципово відрізняється від росії, що, маючи в своєму складі десятки корінних народів, спрямовує зусилля на їхню асиміляцію, планомірно знищуючи їхні ідентичності, мови та культури. Та навіть фізично знищує, використовуючи їхнє чоловіче населення як людський матеріал у власних воєнних авантюрах.
👍14💔6
СТОЛІТТЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЄВГЕНА ГРИЦЯКА: ЙОГ, ЯКИЙ ПОВСТАВ ПРОТИ ГУЛАГУ
9 серпня минає століття з дня народження відомого українського громадського та військового діяча, організатора Норильського повстання Євгена Грицяка.
Біографія Євгена Грицяка водночас нагадує захоплий пригодницький фільм та історичну драму, яка увібрала в себе більшість тяжб українця в радянській тоталітарній системі.
Євген Грицяк воював проти нацистів в складі радянської армії та був членом молодіжної мережі Організації українських націоналістів. Був популяризатором йоги та організатором Норильського повстання 1953 року – першого масового виступу політв’язнів в ГУЛАГу.
Більше про складну та захопливу долю Євгена Грицяка можна прочитати у великій статті співробітниці УІНП та історикині Лесі Бондарук за посиланням.
9 серпня минає століття з дня народження відомого українського громадського та військового діяча, організатора Норильського повстання Євгена Грицяка.
Біографія Євгена Грицяка водночас нагадує захоплий пригодницький фільм та історичну драму, яка увібрала в себе більшість тяжб українця в радянській тоталітарній системі.
Євген Грицяк воював проти нацистів в складі радянської армії та був членом молодіжної мережі Організації українських націоналістів. Був популяризатором йоги та організатором Норильського повстання 1953 року – першого масового виступу політв’язнів в ГУЛАГу.
Більше про складну та захопливу долю Євгена Грицяка можна прочитати у великій статті співробітниці УІНП та історикині Лесі Бондарук за посиланням.
❤16🔥3
Пам’яті солдата Віталія Воронка
Віталій Воронко народився і виріс в селі Сварицевичі, що на Рівненщині.
Закінчив Сварицевицьку школу I-III ступенів.
У 2020 році хлопця призвали на строкову службу. Служив в Ужгороді та мав дві військові спеціальності - артилериста та механіка.
З початком вторгнення, Віталій також взяв участь в бойових діях. Загинув 5 жовтня 2022 р. під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Гаврилівка Херсонської області.
Поховали Віталія у рідному селі. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять та шана Герою!
Дарина Холодько
Фото: з родинного архіву
Використано матеріали з ресурсів president.gov.ua, memory.rv.ua.
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Віталій Воронко народився і виріс в селі Сварицевичі, що на Рівненщині.
Закінчив Сварицевицьку школу I-III ступенів.
У 2020 році хлопця призвали на строкову службу. Служив в Ужгороді та мав дві військові спеціальності - артилериста та механіка.
З початком вторгнення, Віталій також взяв участь в бойових діях. Загинув 5 жовтня 2022 р. під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Гаврилівка Херсонської області.
Поховали Віталія у рідному селі. Посмертно нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Вічна пам’ять та шана Герою!
Дарина Холодько
Фото: з родинного архіву
Використано матеріали з ресурсів president.gov.ua, memory.rv.ua.
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔16😢5
Пам’яті командира екіпажу вертольота Mі-8 Владислава Горбаня
І з перших днів виконував складні бойові завдання, постійно літав у різних регіонах України та практично не мав часу на відпочинок…
Владислав народився 27 квітня 1994 року в селищі Кириківка на Сумщині. Після 9 класу вступив у військовий ліцей, а потім в Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Службу молодий офіцер розпочав у 18-й окремій бригаді армійської авіації в Полтаві.
З перших годин повномасштабного вторгнення виконував бойові завдання в повітряному просторі. Був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Загинув 6 березня 2022 року при виконанні бойового завдання в районі Миколаївщини. Його екіпаж знищував ворожу колону техніки, як прямувала на штурм Кривого Рогу, коли потрапив під масований ракетний удар. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня та званням Героя України.
Фото з сайту АрміяInform
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
І з перших днів виконував складні бойові завдання, постійно літав у різних регіонах України та практично не мав часу на відпочинок…
Владислав народився 27 квітня 1994 року в селищі Кириківка на Сумщині. Після 9 класу вступив у військовий ліцей, а потім в Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Службу молодий офіцер розпочав у 18-й окремій бригаді армійської авіації в Полтаві.
З перших годин повномасштабного вторгнення виконував бойові завдання в повітряному просторі. Був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Загинув 6 березня 2022 року при виконанні бойового завдання в районі Миколаївщини. Його екіпаж знищував ворожу колону техніки, як прямувала на штурм Кривого Рогу, коли потрапив під масований ракетний удар. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня та званням Героя України.
Фото з сайту АрміяInform
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform.
💔17😢5❤1
Пам’яті рівнянина Дмитра Димара
Його поважали побратими, а рідні та друзі цінували за щирість і надійність
Він народився 16 квітня 1990 року в Рівному. Здобув вищу інженерну освіту в Національному університеті водного господарства та природокористування. Працював за фахом на підприємстві "Патар". Активно займався футзалом, грав на позиції воротаря.
У вересні 2025 Дмитра мобілізували до ЗСУ. Загинув при виконанні бойового завдання 29 травня 2026 року під час виконання бойового завдання.
Вічна пам’ять і слава захисникові!
Фото: Рівненська міськрада
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
Його поважали побратими, а рідні та друзі цінували за щирість і надійність
Він народився 16 квітня 1990 року в Рівному. Здобув вищу інженерну освіту в Національному університеті водного господарства та природокористування. Працював за фахом на підприємстві "Патар". Активно займався футзалом, грав на позиції воротаря.
У вересні 2025 Дмитра мобілізували до ЗСУ. Загинув при виконанні бойового завдання 29 травня 2026 року під час виконання бойового завдання.
Вічна пам’ять і слава захисникові!
Фото: Рівненська міськрада
Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform
💔16😢6